9.4. Природні небезпеки та людина


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 

Загрузка...

Загальні закономірності виникнення небезпек, їх вплив на життєдіяльність людини. Абіотичні небезпеки: літосферні, (зем-летруси, зсуви, селі, вулкани), гідросферні (повені, снігові лавини, шторми), атмосферні (урагани, зливи, град, тумани, ожеледі, блискавки), космічні (астероїди, сонячне та космічне випромі-нювання). Лісові пожежі. Біотичні небезпеки (отруйні тварини, рослини, грибки, гриби, бактерії, віруси) Заразні хвороби тварин, рослин, людей. Небезпечні та шкідливі фактори, породжені при-родними джерелами небезпеки – підвищені та знижені темпера-тури, іонізуюче та ультрафіолетове випромінювання, токсичні речовини, хвороботворні мікроорганізми. Безпека у турпоході. По-льові форми матерії, їх дія на людину. Геопатогенні зони.

Природа завжди була і залишається джерелом небезпек, проявом яких є стихійні лиха, що виявляються за характером їхньої дії – фі-зичними, хімічними, фізико-хімічними та біологічними чинниками небезпеки, які часто стають основою соціально-психічної небезпеки – паніки. Статистика стверджує, що кількість жертв, травмованих була б набагато меншою, якби люди знали як поводитися у певній небез-печній ситуації.

9.4.1. Стихійні лиха

Стихійні лиха – небезпечні природні явища, як правило рапто-вого походження, хоча і прогнозоваі за допомогою метеорогогії, але на інтенсивність яких люди впливати не можуть. Їх можна класи-фікувати: за швидкістю переміщення – землетруси, зсуви, цунамі, Розділ 9. Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайної ситуації

снігопади, ожеледі – швидкі; підвищення рівня води в ріках через інтенсивні опади або танення снігу, льоду (повіні), звільнення вну-трішньої енергії Землі, виверження вулканів – повільні. Часто ви-никають потужні, високошвидкісні потоки повітря через швидкий перепад значень атмосферного тиску (урагани, смерчі, циклони). Стихійні лиха речовинного характера можуть ініціювати виникнен-ня різноманітних полів, наприклад при землетрусі, які негативно впливають на здоров’я, самопочуття людини.

Стихійні явища часто виникають в комплексі, що значно поси-лює їх негативний вплив. Небезпечні природні явища визначаються трьома основними групами процесів – ендогенні, екзогенні та гідро-метеорологічні.

Стихійні лиха, які характерні для України, за структурою мож-на поділити на прості, що включають один елемент – наприклад, сильний вітер, зсув або землетрус та складні. Вони складаються з декількох процесів однієї групи або кількох груп. Наприклад, не-гативні атмосферні та геодинамічні екзогенні процеси, ендогенні та екзогенних, гідрометеорологічні явища у поєднанні з техногенними. Найбільші збитки спричиняють повені – 40%, на другому місці – циклони (20%), на третьому – посухи та землетруси (15%).

Деякі стихійні лиха (пожежі, обвали, зсуви і навіть землетруси) можуть виникати в результаті дій самих людей, тобто мають антро-погенне походження, але наслідки їх завжди є діями сил природи. Для кожного стихійного лиха характерно наявність властивих йому вражаючих чинників, що несприятливо впливають на стан здоров’я, життя людини.

Особливості географічного положення України, атмосферні процеси, наявність гірських масивів, підвищень, близькість теплих морів зумовлюють різноманітність кліматичних умов: від надлиш-кового зволоження в західному Поліссі – до посушливого в півден-ній степовій зоні.

Небезпечвою групою є геологічні явища, що проявляються перед усім землетрусами та вулканізмом. Це сукупність явищ, зумовлених проникненням магми з глибини землі на її поверхню.

Особливої уваги заслуговують отримані в останні роки дані про активізацію грязьових вулканів в зоні Південно-Азовського роз-лому, що сприяє виникненню нових островів та мілин в акваторії Азовського моря та Керченської протоки. Це може стати причиною погіршення умов судноплавства.

Безпека життєдіяльності людини та суспільства

Землетруси – коливання земної кори, що виникають внаслідок вибухів вглибині землі, розламів шарів земної кори, активної вулка-нічної діяльності. Території з найбільш вірогідними землетрусами зображені на карті (Рис. 9).

Рис. 9. Території з найбільш вірогідними землетрусами

Серед стихійних явищ природного походження в Україні най-частіше трапляються: геологічні небезпечні явища (зсуви, обвали та осипи, просадки земної поверхні); метеорологічні небезпечні явища (зливи, урагани, сильні снігопади, сильний град, ожеледь); гідроло-гічні небезпечні явища (повені, паводки, підвищення рівня грунто-вих вод та ін.); природні пожежі лісових та хлібних масивів.

Область підземного удару викликає пружні коливання (сей-смічні хвилі), що поширюються по землі у всіх напрямках. Частина Землі, з якої виходять хвилі землетрусу, називають центром, а роз-ташовану на поверхні землі ділянку – епіцентром землетрусу. Ін-тенсивність землетрусу вимірюється за 9 бальною шкалою Ріхтера, або за міжнародною 12-бальною шкалою МСК–64. Інтенсивність землетрусу зменшується до периферії зони катастрофи.

Осередки землетрусів знаходяться на глибині 30–60 км, а інколи на глибині до 700 км. В залежності від причин і місця виникнення землетруси ділять на тектонічні, вулканічні, обвальні і моретруси. Розділ 9. Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайної ситуації

Сейсмоактивні зони оточують Україну на південному заході і півдні: Закарпатська, Вранча, Кримсько-чорноморська та Південно-Азовська. В сейсмічному відношенні найбільш небезпечними об-ластями в Україні є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська та Автономна Республіка Крим.

На теренах Закарпаття відзначаються осередки землетрусів з інтенсивністю 6-7 балів (за шкалою Ріхтера) в зонах Тячів-Сигет, Мукачево-Свалява. Закарпатська сейсмоактивна зона характеризу-ється проявом землетрусів, що відбуваються у верхній частині зем-ної кори на глибинах 6–12 км з інтенсивністю в епіцентрі 7 балів.

Шестибальні землетруси зафіксовані також у Прикарпатті (Бу-ковина). Прикарпаття відчуває вплив від району Вранча (Румунія). В 1974–1976 рр. тут мали місце землетруси інтенсивністю від 3 до 5 балів.

Сейсмонебезпечність Одеської області зумовлена осередками землетрусів в масиві гір Вранча та Східних Карпат в Румунії. По-чинаючи з 1107 року до цього часу там мали місце 90 землетрусів з інтенсивністю 7–8 балів.

Кримсько-чорноморська сейсмоактивна зона огинає з півдня Кримський півострів. Осередки сильних корових землетрусів тут виникають на глибинах 20–40 км та 10–12 км на відстані 25–40 км від узбережжя з інтенсивністю 8–9 балів. За останні два століття на Південному узбережжі Криму зареєстровано майже 200 землетру-сів від 4 до 7 балів.

Ще більш вірогідні землетруси у рифтових зонах уздовж східно-го узбережжя Африки, у районі озера Байкал у Росії, в Рейнському грабені у Німеччині. Сильні землетруси можуть відбуватися у кра-йових зонах – по краях континентів і найбільш небезпечні в цьому відношенні Тихий океан, штат Каліфорнія у США.

Небезпечне морське дно, особливо його частини, де розташовані гірські хребти. Вони починаються з Серединно-Атлантичного в Арк-тиці, огибають Африку, проходять біля Мадагаскару і хребта Святого Павла в Індійському океані, далі мимо Австралії на півдні і з’єднуються з головним хребтом у Тихому океані. Сейсмічність тут досить велика. Приблизно така ж активність землетрусів біля архіпелагів.

Прикладом такого землетрусу з утворенням гігантських хвиль – цу-намі (яп. – велика хвиля) є землетрус 26 грудня 2004 р. на дні Індійсько-го океану, коли загинуло більше 300 тис. населення та без крову над го-ловою залишилися більше пяти мільйонів в Індії, Таїланді, Індонезії.

Безпека життєдіяльності людини та суспільства

Південно-Азовська сейсмоактивна зона виділена порівняно недав-но. В 1987 році було зафіксовано кілька землетрусів інтенсивністю 5–6 балів. Крім того, за палеосейсмотектонічними та археологічними даними встановлено сліди давніх землетрусів інтенсивністю до 9 балів з періо-дичністю близько одного разу на 1000 років. Фіксувалися два підземних поштовхи силою біля двох балів в районі Бердянська весною 2006 року.

У платформній частині України виділено ряд потенційно сей-смотектонічних зон з інтенсивністю 4–5,5 балів. За інженерно-сейсмічними оцінками приріст сейсмічності на півдні України перевищує 1,5 бала, в зв'язку з цим було визначено, що в окремих районах 30–50% забудови не відповідає сучасному рівню сейсміч-ного та інженерного ризику.

Попередити землетруси точно поки що неможливо. Прогноз справджується лише у 80 випадках і має орієнтовний характер.

Серед всіх стихійних лих за даними ЮНЕСКО землетруси за-ймають перше місце в світі за результатами економічної шкоди та кількістю загиблих. Найменш вірогідні землетруси на древніх плат-формах, наприклад на Українському кристалічному масиві (майже вся територія України), бо тут вже закінчилися природні тектонічні процеси і товщина земної кори складає біля 90 км.

Землетруси в молодих горах – Альпи, Гімалаї, Тихоокеансько-му поясі дуже вірогідні, бо тектонічні процеси тут не скінчилися. В Україні молоді гори – Крим та Карпати, де землетруси силою у шість балів нерідке явище.

Найбільш небезпечний південний берег Крима, а також район Керчі, та в останні 10 років південний берег Азовського моря. У Кар-патах небезпечною зоною є Хуст-Виноградів, Ужгород-Мукачево.

Тільки за останні 100 років від землетрусів загинуло більше двох мільйонів людей. Тепер все частіше виникають і наведені, тобто ан-тропогенні землетруси – з вини людства.

Провокують початок землетрусів, навіть там де вони не повинні бути, так звані штучні «моря», особливо об’ємом більше 1 куб. км, пустоти після видобутку нафти, газу, вугілля.

В Україні – це шельф Чорного та Азовського морів (активізува-лась діяльність грязьових вулканів біля Керчі), Донбас.

Грізні природні стихійні лиха – виверження вулканів, які су-проводжується забрудненням повітря отруйними газами – чадним, диоксидами сірки, азоту, а також попелом, пилом. Небезпечність виверження вулканів також в землетрусах.

Розділ 9. Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайної ситуації

Землетруси можуть виникати в результаті швидкого заповне-ння водою великих штучних водойм (рукотворних морів), ство-рення штучних пустот після відкачування з надр природного газу, нафти. Особливо це відноситься до сейсмічно небезпечних районів. В Україні такими є Карпати, Гірський Крим і тому тут діяльність людей повинна бути особливо обережною.

В результаті стихійні лиха – катастрофи стануть більш частими і будуть супроводжуватися багатократним збільшенням числа жертв. Результати значних землетрусів приведені в таблиці 7.

Таблиця 7

Хронологія та наслідки землетрусів

 

Рік

Місто, країна

Число жертв, наслідки

1556

Ганьсу та Шеньсу, Китай

800000 людей

1692

Ямайка

Перетворено у руїни м. Порт-Ройял

1737

Калькутта, Індія

300000 людей

1755

Лісабон, Португалія

32000-60000

1783

Калабрія, Італія

30000-60000

1811

Нью-Мадрид, США

Місто зруйноване, повінь та цунамі змили в море 27000 людей

1896

Ассам, Індія

Зміна рельєфа на площі 23000 кв. км

1908

Мессіна, Італія

83000 людей,місто у руїнах

1923

Сагамі, Токіо, Іокагама – Японія

140000 людей загинули, без притулку біля одного мільйона населення

1939

Внутрішній Тавр, Туреччина

32000 людей

1948

Ашхабад, СРСР

Зруйнована значна частина міста

1970

Перу

40000–70000 людей, без притулку 600000

1976

Гватемала

Більше 20000 людей, 1 млн без притулку

1984

Газлі, Узбекистан

Зруйнована значна частина міста

1985

Кайракум, Таджикистан

Зруйнована частина міста

1999

Туреччина

14000 людей, без притулку 600000

1999

Тайвань

2000 людей, без притулку 14000

2005

Пакистан

Загинуло біля 40 тисяч людей

2005

Нью-Орлеан

Затоплено тайфуном велике місто, збитки склали біля 100 млрд доларів

Безпека життєдіяльності людини та суспільства

Найбільш небезпечними в цьому відношенні є Індонезія – 128 вулканів, з яких біля 70 надзвичайно небезпечні, бо тут щільність населення 460 людей на квадратному кілометрі. На другому місці Японія – 30 вулканів, з яких найбільший – Фудзіяма, біля якого розташовано три великих міста (Токіо, Іокагама, Кавасаки) з на-селенням біля 15 млн людей. Дуже небезпечний південний регіон Мексіки – де близько 30 вулканів (розташовані міста Мехіко, Мана-гуа, Сан-Хосе з населенням біля 20 млн людей). На сході Росії, біля міста Петропавловсько-Камчатського діють два вулкани – Авача та Корякський. На території України діючі вулкани відсутні.

Часто при землетрусах в океані (моретрус) виникають велетен-ські гравітаційні хвилі – цунамі, які вперше описав у 1737 році ро-сійський дослідник С.П. Крашенінніков.

Велику небезпеку являють собою урагани, в центрі яких швид-кість вітру сягає 250-300 км/год, їх радіус дії може дорівнювати 900–1000 км. Урагани, тайфуни, смерчі, пов’язані з виникненням циклонів, антициклонів. Вони сприяють виникненню гігантських хвиль висотою до 40 метрів, які руйнують житло, змивають великі площі родючих грунтів, приводячи до знищення значної кількості тварин, рослин. Наприклад, в грудні 1999 року в Гватемалі (Латин-ська Америка) через проливні зливи, урагани загинуло більше 50 тисяч людей, біля 200 тис. залишилися без даху над головою.

Найчастіше урагани виникають в Японії, В’єтнамі, Китаї, Індії, Пакистані. На протязі року на планеті утворюється біля 100 урага-нів, з яких 10 – катастрофічних. Наприклад у Бангладеші у 1970 р. ураган знищив 266 тис. людей. Вони завдають великої матеріальної шкоди – у США ураган Бетсі (1965 р.) та Камілла (1969 р.) нанесли шкоди по 1,4 млрд доларів кожний.

Різновидами ураганів є смерчі – утворюються переважно над морями, торнадо – над сушею. Наприклад торнадо над Москвою у 1904 році знищив у Лефортові ліс вікових дерев, у Сокольниках «прорубав» просіку шириною майже 300 метрів.

Землетруси, повені, зсуви, селеві потоки, бурі, урагани, сніго-ві заноси, лісові пожежі лише протягом останніх 20 років забрали життя більше трьох мільйонів людей. За даними ООН, за цей період майже один мільярд жителів нашої планети зазнав збитків від сти-хійних лих.

Сель – раптово сформований, внаслідок різкого підйому води в руслах гірських річок, грязьовий потік. Причинами виникнення

Розділ 9. Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайної ситуації

селевих потоків майже завжди бувають сильні зливи, інтенсивне та-нення снігу та льоду, прорив гребель водойм, а також землетруси та виверження вулканів. Виникненню їх сприяють і антропогенні фак-тори: вирубка лісів і деградація грунтів на гірських схилах, вибухи гірських порід при прокладанні доріг, роботи у кар'єрах, неправиль-на організація обвалів та підвищень, загазованість повітря, що згуб-но діє на грунтово-рослинний покрив, який утримує грунт.

Рух селів – це суцільний потік із каміння, бруду та води. Вони ма-ють у своєму складі тверді матеріали (10–75% від всього об'єму) і ру-хаються зі швидкістю від 2 до 10 м/с. Об'єми селевого потоку можуть досягати сотень тисяч – мільйонів кубічних метрів, а розміри уламків до 3–4 м в поперечнику і масою до 100–200 тонн. Передній фронт селевої хвилі створює «голову», висота якої може досягати 25 метрів.

За складом розрізняють потоки грязьові – суміш води, невели-кої кількості землі та дрібного каміння; грязьо-кам'яні – суміш води, гравію, гальки та невеликого каміння; водо-кам'яні – суміш води з камінням великого розміру.

За потужністю (об'ємом) вони можуть бути катастрофічні, по-тужні, середньої та малої потужності. Катастрофічні характеризу-ються виносом матеріалу понад 1 млн. м3 і спостерігаються на зем-ній кулі один раз на 30–50 років. Потужні селі виносять матеріал об'ємом в сотні тисяч кубічних метрів і виникають рідко. При селях малої потужності виноситься матеріалу близько 10 тис. м3 і виника-ють такі селі щорічно, іноді по декілька разів на рік.

Найбільш широкого поширення селеві процеси набули в гірських районах Карпат та Криму, на правому березі Дніпра. Наприклад, з періодичністю 11–12 років спостерігаються селі в долинах ярів, що розташовані на Південному березі Криму. Кількість ураження селе-вими потоками складає від 3 до 25% території України. В Криму вони поширюються на 9% території, в Закарпатській області – на 40%, в Чернівецькій – 15%, в Івано-Франківській – 33%.

Карст (від назви вапнякового плато в Югославії) – явища, які ви-никають в гірських породах через їх розчинення водою з утворен-ням провалів, печер, тунелів, підземних ік та озер. На 60% території України розвиваються карстові процеси.

Це явище пов'язане з розчиненням природними водами гірських порід з утворенням пустот. В деяких областях України ступінь ура-женості карстовими процесами сягає 60–100% території. При цьому характерними є явища карбонатного, сульфатного, соляного карсту.

Безпека життєдіяльності людини та суспільства

Особливу небезпеку викликають ділянки розвитку відкритого карсту (вирви, колодязі, провалля), що складає 27% від всієї площі карстоутворення. Найбільш розвинутий відкритий карст на тери-торії Волинської області на площі 594 км2, Рівненської – 214 км2, Хмельницької – 4235 км2.

Обвали, осипи. Це відрив і катастрофічне падіння великих мас гірських порід, їх дроблення і скочування з круч, урвищ та схилів. Обвали природного походження спостерігаються у горах, на бе-регах морів, обривах річкових долин. Це результат послаблення зв'язаності гірських порід під дією процесів вивітрювання, підми-ву, розчинення та дії сил тяжіння. Їх виникненню сприяє геологічна будова місцевості, наявність на схилах тріщин та зон дроблення гір-ських порід. Найчастіше (до 80%) сучасні обвали пов'язані з антро-погенними факторами. Вони виникають переважно при неправиль-ному проведенні робіт, при будівництві та гірських розробках.

Зсуви. Це найнебезпечніші і дуже поширені природні явища. Вони властиві західним областям України, а також узбережжю Чорного та Азовського морів. Зсуви – це зміщення вниз під кутом дії сил тяжіння великих грунтових мас, що формують схили гір, річок, озерних та мор-ських терас. Зсуви можуть бути викликані як природними, так і штуч-ними (антропогенними) причинами. До природних відносяться: збіль-шення крутизни схилів, підмив їх основи морською чи річковою водою, сейсмічні поштовхи. Штучними причинами є: руйнування схилів дорож-німи канавами, надмірним виносом грунту, вирубкою лісів, неправиль-ним вибором агротехніки для сільськогосподарських угідь на схилах. Згідно з міжнародною статистикою, до 80% сучасних зсувів викликані діяльністю людини, зокрема через розорювання прибережних схилів уздовж морів та річок. Це демонструє фотографія гігантського зсуву на узбережжі Азовського моря. Зсуви формуються переважно на ділянках зволожених водостійкими та водоносними породами грунтів, коли сила тяжіння накопичених на схилах продуктів руйнування гірських порід, переважно в умовах зволоження, перевищує сили зчеплення грунтів. Виникають зсуви при крутизні схилу 10° і більше. На глиняних грунтах при надмірному зволоженні вони можуть виникати і при крутизні 5–7°.

Зсуви можуть бути активними і неактивними. На активність впливає гірська порода схилу, що складає основу зсуву, а також на-явність вологи. Швидкість руху зсуву складає від 0,06 м/рік до 3 м/с. Площі зсувонебезпечних процесів за останні 30 років збільшились у 5 разів. Вони поширені майже на половині території України.

Розділ 9. Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайної ситуації

Найбільшого поширення вони набули в Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Миколаївській, Одеській, Харківській областях та в Криму. Найбільше зустрічаються зсуви-видавлювання (розміром до 5 км) та зсуви-потоки. В горах Криму зустрічаються бло-кові та лінійні зсуви довжиною 0,5–2,5 км та шириною 0,3–1,5 км. Зна-чною мірою зсувами охоплені береги каскаду Дніпровських водосхо-вищ, де найбільш поширеними є зсуви-спливання, а також фронтальні зсуви, які ще існують на узбережжі Азовського та Чорного морів, що демонструє фотографія велетенського зсуву на узбережжі біля села Гурзуф Донецької області. Загалом на морських узбережжях довжи-ною 2630 км проявляються абразійні процеси – руйнується майже 60% узбережжя. В районах активної господарської діяльності, як Прикар-паття, Крим, Донбас, Одеська, Дніпропетровська, Хмельницька та інші промислові міські агломерації, зафіксовано 138 тисяч зсувів.

Рис. 10. Аномалії температури повітря над Україною протягом ХХ століття

Метеорологічно небезпечні явища – протягом останнього деся-тиріччя в Україні зафіксовано близько 240 випадків виникнення катастрофічних природних явищ метеорологічного походження зі значними матеріальними збитками. Через глобальне потепління підвищується температура повітря, грунтів на теренах України, що відображає .графік на рис. 10.


Безпека життєдіяльності людини та суспільства

Підвищення глобальної та регіональної температур негативно впливає на рослини і, зокрема культурні. Посухи стають все часті-шими і виникають вони перед усім на зрошуваних землях. В 1970 р. посухи були на території 188 млн га, у 1980 р. – 236 млн га, у 1990 році вони проявилися на площі 259 млн га. З-за посух у стані по-стійного голоду живуть біля 500 млн людей. Часто посухи виника-ють через неправильні дії людей, з-за непродуманого втручання у природні процеси, наприклад осушування або навпаки – зрошуван-ня. Небезпечні метеорологічні явища, що мають місце в Україні – сильні зливи (Карпатські та Кримські гори); град (на всій території України); сильна спека (степова зона); суховії, посухи (степова та східна лісостепова зони); урагани, шквали, смерчі (більша частина території); пилові бурі (південний схід степової зони); сильні тума-ни (південний схід степової зони); сильні заметілі (південний схід степової зони); снігові заноси (Карпати); значні ожеледі (степова зона); сильний мороз (північ Полісся та схід лісостепової зони). Дуже небезпечні посухи, які сприяють виникненню голоду на вели-ких територіях.

Небезпечними є і космічні явища – спалахи зверхнових зірок, хоча такі явища надзвичайно рідкісні (надактивний спалах був заре-єстрований ще у 1054 р. древніми китайськими астрономами) – тоді Земля, все живе на ній знаходилося під дією опромінення потужних потоків рентгенівського, жорсткого ультрафіолетового (ЖУФ) ви-промінювання. Це могло призвести до катастрофічних змін у живих системах.

Але ще більш небезпечним є Сонце – найближча до Землі зірка. Воно постійно опромінює нас ультрафіолетовими (УФ), рентгенів-ськими променями, збурює магнітне поле планети. У періоди під-вищення сонячної активності – через кожні 5, 11, 30, 90, 200 і біль-ше років відбуваються порушення рівноваги у біосфері. Це сприяє активному розмноженню мікроорганізмів, поширенню хвороб серед людей, епізоотій серед тварин.

Абразія. Це процес руйнування хвилями прибою берегів морів, озер та водосховищ. Абразійний процес найбільш поширений на Азовському та Чорноморському узбережжі. Через це руйнуються коси Азовського моря – довгі вузькі півострови, які захищають як хвилєломи материковий берег від розмивів, від затоплення.

У береговій зоні Криму щорічно зникає 22 га узбережжя, між дель-тою Дунаю та Кримом – 24 га, в північній частині Азовського моря – 19

Розділ 9. Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайної ситуації

га. Абразії підпадає до 60% берегів Азовського та до 30% – Чорного мо-рів. Швидкість абразії становить в середньому 1,3–4,2 метри за рік.

В наш час діяльність людей у природі стала не менш небезпеч-ною, чим грізні явища природи. Головним джерелом антропогенних забруднень є транспортні засоби пересування – наземний автомото-транспорт, літаки, космічні ракети і промисловість: хімічна, металур-гійна, гірнича, енергетична, до якої відносяться атомні електростан-ції (АЕС), гідравлічні електростанції (ГЕС), теплові електростанції (ТЭС), а також навіть невеличкі котельні, особливо ті, що працюють на рідкому і твердому видах палива. Викиди від цих об’єктів обу-мовлюють хімічне забруднення, насамперед повітряного басейну в зоні дихання людей, отруюючи води, грунти.

Пожежі. Щорічно в суху, жарку погоду небезпека від лісових та торф'яних пожеж різко зростає. Лісові пожежі виникають головним чином з вини людини та внаслідок дії деяких природних чинників. Причиною пожеж буває виробнича діяльність людини (спалюван-ня відходів на прилеглих до лісу територіях) та її необережність (вогнища, недопалки, сірники). Вогонь може швидко розростися і, підхоплений вітром, стати вогненним валом, що знищує на своє-му шляху все живе і перетворює ліси в нежиттєздатні пустелі. При цьому виникає, велика загроза населеним пунктам, життю людей, домашнім тваринам, матеріальним цінностям. Найбільш небезпеч-ними бувають жаркі та сухі літні дні з відносною вологістю повітря 30–40%.

Більшість лісових, торф’яних і польових пожеж виникають по-близу населених пунктів і шляхів через необережне поводження з вогнем, від непогашених вогнищ або жаринок із вихлопних труб автомобілів, тракторів. Іноді пожежі виникають від фокусування сонячних променів битим опуклим склом, наприклад від пляшок. Особливо легко загоряються хвойні ліси, сухі торфовища, зрілий хліб, суха трава.

Тому не можна розводити вогнище в лісах, особливо хвойних, на торфовищах, у заростях очерету, поблизу посівів зернових. Не дозволено курити у лісі (можна на спеціально обладнаних площадках), біля скирт скошеного хліба, під час роботи на комбайнах, тракторах, автомобілях. Всі машини повинні бути обладнані іскрогасниками. Небезпечна не тільки сама пожежа, а і продукти горіння, які містять надзвичайно отруйні речо-вини: бензопирени, диоксини – канцерогени, мутагени, тератогени. Для попередження пожеж необхідним є патрулювання лісів – наземне та пові-Безпека життєдіяльності людини та суспільства

тряне, аналіз знімків із штучних супутників землі. Основні заходи безпеки при лісових пожежах: не створювати у лісі багать, а при необхідності розпа-лювати вогнище тільки на обвалованому місці, засипати вогнище землею, залити водою. При необхідності використовувати гілля листяних дерев для збивання полумя, якщо можливо створити зустрічне полум’я.

Основні правила поводження при різних стихійних лихах. У ви-падку попредження про сель, зсув, снігову лавину треба швидко за-лишити приміщення і вийти в найнебезпечніше місце (узвишшя), надати допомогу людям, використовуючи дошки, палки, мотузки, виводячи їх в напрямку руху потоку, із наюлиженням до краю пото-ку. При захопленні сніговою лавиною плавальними рухами зробити все, щоб опинитися на її поверхні, звільнившись від вантажу. При неможливості цього за допомогою одягу створити повітряну подуш-ку, щоб сніговий пил не забив дихальні шляхи.

При повідомленні про сильний вітер, ураган слід щільно закрити двері та вікна, з дахів та балконів прибрати предмети, що можуть при падінні травмувати людину. У помешканні подалі триматися од вікон. Найбезпечними місцями є підвали, метро, внутрішні при-міщення перших поверхів будинків. Якщо ураган застав людину на відкритій місцевості найбезпечніше місце – западина, улоговина, канава. Коли ураган супроводжується грозою, необхідно зменшити вірогідність ураження блискавкою – не стояти під деревом, не на-ближатися до окремо стоячих предметів, особливо металевих кон-струкцій, ліній електропередач.

При повіні відключіть електрику, газ, воду та займіть найвище місце – горище, дах. Якщо людина опинилася у воді, то скиньте важ-кий одяг, взуття і використайте підручні плаваючі засоби – дошки, бочки і подавайте сигнали на допомогу.

В разі землетрусу перед усім не панікувати. На відкритій місцевості триматися подалі від стін будинків, перебуваючи у приміщенні займіть найнебезпечніше місце – пройоми відчиненої двері, кути між капіталь-ними стінами, сховатися під стіл, ліжко. Необхідно бути подалі від ві-кон, важких предметів, що можуть перекинутися чи зрушити з місця. Не поспішайте до ліфту та сходів, бо вони часто обвалюються. Не слід вибігати з будинку, коли землетрус у розпалі, бо уламки, що падають є серйозною небезпекою. Виходьте з будинку після припинення по-штовхів. Опинившись в уламках подавайте сигнали голосом, стуком.

Головне – в будь-якій ситуації не панікувати, зберігати ясний розум, надавати домомогу оточуючим.

Розділ 9. Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайної ситуації

Питання

Що таке стихійні лиха, чим вони небезпечні?

Які принципи безпеки сприяють запобіганню, та ліквідації наслідків стихійних лих?

Охарактеризуйте причини і результати пожеж.

Чим небезпечні продукти горіння?

Чому не можна палити суху траву, гілля та інші горючі речовини