9.2. Антропогенні небезпеки


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 

Загрузка...

Природно-техногенні небезпеки: кислотні опади – дощі, роси, сніги, тумани; пилові бурі, зсуви, селі, тектонічні явища, ерозія грунтів та зменшення їх родючості, процеси зпустелю-вання. Природно-соціальні небезпеки – епідемії інфекційних хвороб, захворювання венеричними хворобами та вірусними інфекціями людини. Соціально-техногенні небезпеки – профе-сійний травматизм та захворюваність. Психічні відхилення та захворювання.

Антропогенні небезпеки, або комбіновані – це небезпеки в осно-ві яких пусковим механізмом є діяльність людей, суспільства. Такі небезпеки можна називати антропогенними, або соціогенними. Їх можна розділити на дві групи.

Перша – це природно-техногенні, коли через техногенну, вироб-ничу діяльності проявляються дуже небезпечні природні явища у вигляді глобальних, регіональних екологічних проблем.

Друга – природно-соціальні, коли соціальна нерівність провокує епідемії інфекційних хвороб, зміни психічного стану людини.

Техногенна діяльність людини, суспільства породила соціальні небезпеки у вигляді професійних захворювань та травматизму (з-за низького рівня охорони праці, відсталих технологій), психічні роз-лади, захворювання, які часто набувають масового характеру (через стресові перевантаження).

Особливе занепокоєння викликає втручання у свідомість та під-свідомість людини за допомогою засобів масової інформації та тех-нічних засобів – психотронна зброя (зомбування, навіювання).

Антропогенні катастрофи – це негативні природно-техногенні зміни природного середовища, довкілля – біосфери, викликані дією

Розділ 9. Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайної ситуації

чинників якісного та кількісного характеру, породжених господар-ською діяльністю людини. Результати таких катастроф впливають на людей, тваринний і рослинний світ, навколишнє середовище в цілому.

Катастрофа (гр. – гибель, руйнування) – результат дії певних чинників, сил, через які об’єкт руйнується так, що його відновлення неможливе.

Сучасна прискорена деградація природного середовища – резуль-тат розвитку урбанізації, різкого розширення масштабів господар-ської діяльності людства, його споживчого відношення до природи.

В результаті збільшилася кількість надзвичайних ситуацій (НС) екологічного характеру – землетрусів, повінів, ураганів, зсувів в ба-гатьох регіонах планети.

Наприклад, в грудні 1967 р. відбувся землетрус у 8 балів у райо-ні водосховища на плато Декан (Індія) – загинуло 180 людей.

Відбулися землетруси від 5 до 7 балів у США на озері Мід, в Африці на водосховищі на річці Замбезі, у Китаї – водосховище Гуаньчжоу, у Таджикістані Нурекське водосховище на річці Вахш. Наведені, штучні землетруси на нафтових родовищах у США (м. Рейнджел, 4–5 балів), на вугільних шахтах Луганська (Україна) у 1995–1996 рр. потужністю 3–5 балів, на Стрілковому родовищі при-родного газу у Криму зареєстровано 10 поштовхів до 4 балів.

Надзвичайні стани екологічного характеру – це інтенсивна де-градація грунтів через його забруднення важкими металами (нікель, кадмій, свинець, ртуть, хром) і агрохімікатами, забруднення всього довкілля шкідливими хімічними речовинами, шумом, електромаг-нітними, радіоактивними випромінюваннями, температурними ін-версіями над промисловими містами. Все це передбачили Закони Українм «Про захист населення і територій від надзвичайних ситу-ацій техногенного та природного характеру» і « Про зону надзви-чайної екологічної ситуації».

Забруднення, засмічення і виснаження всіх ресурсів не тільки знижують якість життя людей, але і загрожують життю. Через ак-тивну антропогенну діяльності проявляються негативні екологічні зміни або стани, які можна поділити на п’ять груп.

Умовно сприятливий стан – виникає в ландшафтах, які незначно змінені діяльністю людини, що не впливає на їх структуру, функції.

Друга група – задовільний екологічний стан, який характеризу-ється змінами у навколишньому природному середовищі, що актив-Безпека життєдіяльності людини та суспільства

но не впливають на існування його компонентів, не погіршують стан здоров’я людей, тварин, рослин

Третя група – напружений екологічний стан, для якого характер-ні активні негативні зміни в окремих екосистемах.

Критичий екологічний стан (четверта група) виникає при за-брудненні грунтів, повітря, вод, для яких рівень параметричного забруднення (фізичні, фізико-хімічні фактори) та хімічного – шкід-ливими речовинами перевищує їх гранично допустимі значення (майже вся територія на сході України, її великі промислові міста). Для таких територій характерно руйнування екосистем, зникнення умов для подальшого існування живих компонентів – людей, тва-рин, рослин.

П’ята група – катастрофічний екологічний стан, при якому іс-нування в незміненому, тобто нормальному стані людей, тварин, рослин (виникають шкідливі, летальні мутації) неможливо.

На території України в стані екологічної катастрофи знаходить-ся Чорнобильська зона. Тут нормальна діяльність людей буде не-можливою на протязі десятків тисяч років, через забруднення раді-оактивними речовинами.

За час свого існування людство безповоротно знищило біля 300 млрд т кисню, замінивши його шкідливими сполуками, з яких в про-цесі фотосинтезу кисень уже не може утворитися. В атмосферу що-річно надходить 800 млн т пилу, 200 млн т сполук сірки і 100–150 млн т оксидів азоту. Це сприяє виникненню кислотних опадів, які шкідливо впливають на всі живі організми, сприяючи руйнації мета-левих, мінерально-карбонатних об’єктів із мармуру, вапняку, туфу, прискорюючи їхню корозію, руйнацію.

Подолання цих негативних наслідків потребує великих матері-альних, моральних витрат. Орієнтовна економічна оцінка регіональ-них негативних антропогенних змін в Україні наведена в таблиці 6.

Отже, навмисне неграмотне, необгрунтоване втручання людей у природні процеси провокують надзвичайні ситуації. Прикладами цього є сучасні глобальні екологічні проблеми: руйнування озоно-вого шару, парниковий ефект, кислотні опади – дощі, тумани, сніги, пилові бурі, збільшення площ пустель, деградація грунтів, зсуви, селі, землетруси, цунамі, урагани.

Розділ 9. Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайної ситуації

Таблиця 6

Прояви природно-антропогенних небезпек та їх оцінка

 

Вид прояву

Рівень

можливого

пошкодження

Питома вартість захисту

Загальні витрати, гр.

Підтоплення:

 

 

 

Міські пункти

100 тис. га

(500–1800) гр/га

1,5-108

Сільські пункти

(50–60) тис.га

(1000–3000) гр/га

70-106

Рілля

600 тис. га

(500–4000) гр/га

109

Зсуви

3000 об’єктів

(1–3) млн гр/км

5-108

Карст

3500 проявів

Залежить від цінності об’єкту

(3-5)-108

Радіоактивне забруднення

14 атомних блоків

(1–2) млрд гр.

Більше 30 млрд гр.

Просадки, провали у місцях гірського видобутку

Більше 30 тис. кв. км

(1–5) млн гр./ кв. км

(30–150) млрд гр

Отже, навмисне неграмотне, необгрунтоване втручання людей у природні процеси провокують надзвичайні ситуації. Прикладами цього є сучасні глобальні екологічні проблеми: руйнування озоно-вого шару, парниковий ефект, кислотні опади – дощі, тумани, сніги, пилові бурі, збільшення площ пустель, деградація грунтів, зсуви, селі, землетруси, цунамі, урагани.

В результаті антропогенної діяльності температура атмосфери з початку XХ сторіччя вже зросла приблизно на 2–3 градуси за Цель-сієм. До 2050 року збільшиться ще на три, а в порівнянні з початком ХХ сторіччя ще на 6 градусів. Таке підвищення температури може призвести до повного зникнення льодових полів у Північному оке-ані. Вже тепер, за останні 50 років рівень Світового океану підви-щився на 10 см, а в ХХ1 ст. він буде зростати на 3–5 см за рік, якщо цей процес не буде зупинено. Для цього підписано ряд міжнародних договорів про зменшення викидів в атмосферу газів, які сприяють цьому ефекту.

Відбувається всепланетне забруднення і виснаження грунтів, які є літосферним утворенням і основою життя для всіх організ-мів. Грунт має всі властивості, характерні живій і неживій природі і складається з генетично пов’язаних структур. Грунт – верхній ро-дючий шар літосфери.

Безпека життєдіяльності людини та суспільства

Сучасна площа земель на планеті, придатних для ведення сіль-ськогосподарських робіт складає не більше 7 млрд га, з яких вже вико-ристано найбільш родючих 4,5 млрд га (33 % суші), а це майже межа. За всю історію людства приведено в повну непридатність для ведення сільського господарства 1,5–2,0 млрд га раніше родючих грунтів.

За даними ООН щорічно до 57,5 млн кв. км пустель світу (47 % площі суші) додається по 7 млн га колишніх сільгоспугідь планети. А це означає втрату продуктів харчування, достатніх для харчування 21 млн людей на протязі року. Однією з причин руйнації грунтів є над-мірне використання агрохімікатів. Вони зменшують кількість гумусу, погіршують якість грунтів, обумовлюють всі види ерозії (лат. еродере – руйнувати). Вітрова – виникають пилові бурі. Водна – через зменшен-ня концентрації гумусу вода легко розмиває грунт, вимиваючи його з кожного гектара до 70 т, замулюючи водойми. Хімічна – за рахунок аг-рохімікатів зменшується якість і вміст гумусу, а отже і родючість. Цей вид ерозії посилює природні види ерозії (вітрова і водна), сприяє за-брудненню природного середовища.

Іде страшна, катастрофічно швидка руйнація середовища життя людини в найбільш уразливому для його існування місці – педосфе-рі – грунтовому покрову планети. Це в країні, де В.І. Вернадський створив вчення про біосферу і ноосферу, а В.В. Докучаєв дав людству нову науку – грунтознавство. «Усе починає земля...» – пророкував біля 2000 років тому древньоримський філософ Тит Лукрецій Кар.

Слід знати і про випадки недбалого, злочинного поводження з радіоактивними речовинами окремими особами, про ядерний те-роризм. Так, на території Київа з 1962 р. існувало звалище радіоак-тивних відходів поряд з музеєм архітектури під відкритим небом. У 1979 р. на Краматорському каменедробильному заводі ампула з радіоактивним ізотопом (цезій-137) потрапила у щебінку, яку вико-ристали для виготовлення домової панелі, радіоактивний фон якої складав 200 Р/г, з-за чого загинуло 4 людини.

У 1991 р. таку ж ампулу було знайдено на території одного з ки-ївських санаторіїв, у 1993 р. затримані люди, які самі возили уран по Москві. В морському порту Одеси затримали групу з 6 чоловік, які намагалися вивезти 2 кг радіоактивної речовини. У 1995 р., після ви-воду військової льотної частини Бердянського гарнізону, було зна-йдено дві ампули з радіоактивним ізотопом цезію-137 на території військового містечка. До речі вони були знайдені випадково насе-ленням за допомогою побутових дозиметрів.

Розділ 9. Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайної ситуації

В середині 1996 р. слухалося діло в Київському обласному суді про крадіжку з четвертого блока Чорнобильської АЕС урану, актив-ність якого складала 2700 Р за годину. Отже, небезпеку може склас-ти і так званий ядерний тероризм і тому наявність у населення до-зиметрів може запобігти цьому явищу.

Як правило антропогенні катастрофи – результат політики гіган-тизму, про що попереджали вчені ще на початку ХХ століття, зокрема В.І. Вернадський. Будь-яка система, яка складається з великої, критичної кіль-кості взаємодіючих елементів – інтерактивна система стає некерованою.

Існує теорія самоорганізованої критичності, згідно якої складові елементи системи еволюціонують, самозмінюються до критичного ста-ну під дією внутрішніх (наприклад механічні напруги, старіння матері-алу, генетичні зміни), зовнішніх причин (корозія, дія випромінювань).

Такими системами є не тільки складні механізми, їх комплек-си, а і все народне господарство, його окремі галузі. Якщо прийняти за 100% деякий критичний рівень антропогенного навантаження, після якого відбуваються незворотні зміни, то близько 80% такого рівня досягли Луганська, Запорізька, Івано-Франківська області та Кримська автономна республіка.

Суспільство, цивілізація при сучасному стані технологій, можли-востях біосфери, досягли критичної межі через перенаселеність пла-нети при низькій комфортності заселених територій. Тому в 1992 р. з’явилася аналітична праця братів Герберта та Джона Медоузів «За межами», яка аналізує сучасний стан планети і висуває для невід-кладного вирішення три проблеми. Перша – скоротити населення планети до 1 млрд людей, виділивши на 2020 рік квоту для кожної держави. Для Росії – 50 млн, для України – 10-15 млн Друга – держа-вам третього світу заборонити розвиток промисловості по західному типу, а орієнтувати їх на «зелену революцію». Третя – всім державам скоротити матеріально-речовинні потреби, підвищивши духовні. Але чи можливо це за такий короткий час і чи не призведе це до різкого погіршення загального стану антропогенної системи, що може про-явитися непередбачуваними наслідками.

Питання

Що таке антропогенні небезпеки, яка їх структура?

Як класифікують надзвичайні стани екологічного характеру?

Що таке ерозія, її види та небезпеки?

Які перспективи покращання безпеки в Україні?

Безпека життєдіяльності людини та суспільства