8.1. Стан довкілля і безпека людини


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 

Загрузка...

В сучасному світі в багатьох країнах вже у ХV111–Х1Х ст.ст. з’явилися закони, які регламентували відношення людини до при-роди, її ресурсів, компонентів. Виникла необхідність наукового ана-лізу змін, породжених діяльністю людей, тобто антропогенних змін (гр. антропос – людина, генос – породжувати). Ці зміни стали на-стільки очевидними, що в 1913 р. у Швейцарії був скликаний Пер-ший Міжнародний з’їзд з охорони природи.

Катастрофічні зміни у природі, що виникли у першій половині ХХ ст. – світові війни, революції у багатьох країнах світу призвели до знищення природних ресурсів і руйнації світового господарства, а потім – для його відновлення знадобилися знову таки величезні матеріальні ресурси, що бралися з природи. Це призвело у 50–60 роки до початку глобальної кризи, яка стала слідством суперінду-стріалізації і супермілітаризації всіх сфер людської діяльності, про що свідчить наведена карта екологічного стану в Україні.

В результаті сформувалися сучасні всесвітні актуальні пробле-ми збереження природи як єдиного цілого. Людство стало геологіч-ною, космічною силою, яка змінює усі природні сфери – літосферу,

Безпека життєдіяльності людини та суспільства

атмосферу, гідросферу планети – її географічну оболонку. Катастро-фа в тому, що відбувається отруєння всіх сфер життя живих істот.

Інтенсивність життя в Світовому океані зменшилася на 30%, тому що в нього щорічно потрапляє біля 600 млрд т отруйних речо-вин. З атмосфери вилучається біля 80% кисню, який продукується наземною рослинністю. Саме тому в 1994 р. було прийняте рішення ООН про зменшення використання органічних видів палива для виробництва енергії. Збереження природи як єдиного цілого стало найактуальнішою проблемою сучасності. Довгий час люди вважа-ли, що ресурси природи і її можливості самовідновлення безкінечні. Тепер таке відношення до неї може привести сучасну цивілізацію до катастрофи.

Організм людини еволюціонував протягом багатьох мільйонів років, а тепер, нездатний пристосуватися до швидких змін у навко-лишньому середовищі, він може бути виключений із подальшої ево-люції природи.

Виникли глобальні, біосферні проблеми: демографічні – перена-селеність при відсутності екологічно збалансованих, нешкідливих технологій; соціально-економічні – безмежне зростання потреб людства, що виснажує природу і тому видатний український учений медик, засновник медичної кібернетики академік Н. Амосов вважає, що людство повинно неминуче обмежити свої потреби. Без цього всі існуючі проблеми ще більше загостряться – атмосферні – хімічне забруднення, виникнення парникового ефекту, руйнація озоносфе-ри; гідросферні – виснаження запасів прісної води, забруднення Сві-тового океану; літосферні – руйнація грунтів, нераціональне вико-ристання земних надр; мінерально-енергетична криза, яка призвела до руйнації біосферних зв’язків між рослинним і тваринним світами і як наслідок – зникнення багатьох видів рослин і тварин.

Як наслідок майже на всій поверхні планети сформувався еко-логічно небезпечний стан, а в деяких регіонах екологічно надзви-чайний, як наприклад на значній території України, що представ-лено на рис.4.

На оцінку екологічного стану, умов проживання людей вплива-ють концентрація виробництва – промислового, сільськогосподар-ського, густота населення, антропогенне забруднення природного середовища – речовинного, параметричного, ступінь ураженості території несприятливими процесами – ерозія грунтів, зсуви, селі, підтоплення, повіні, посухи.

Рис. 4. Умови проживання в Україні, її регіонах

У зв’язку з сучасним станом природи в світі актуальним є ви-значення характеристик екологічного стану. В науковій літературі виділяють п’ять його ступенів – від умовно сприятливого до ката-строфічного. Умовно сприятливий стан характеризується окремими незначними, непостійними змінами у ландшафтах, тобто антропопри-родних об’єктах. Другий ступінь – задовільний, коли спостерігаються окремі, стійкі зміни у ландшафтах. Третій – напружений екологічний стан, який пов’язаний із змінами в окремих екосистемах. Четвертий – критичний, або кризисний стан, для якого характерна низька здатність до компенсації змін, які несуть загрозу переходу до катастрофічного стану. П’ятий ступінь – катастрофічний, коли виникають дуже глибокі зміни, несумісні з цілісністю екосистем, тобто з подальшим існуванням найбільш вразливих об’єктів – людей, тварин.

Щоб визначити ступінь екологічного стану треба оцінити біля 150 показників: соціально-економічних, екологічного стану пові-тряного та водного басейнів і окремо морських, константність еко-логічного складу зооценозів, фітоценозів, грунтів, ландшафтів, біо-геохімічних змін в середовищі. Водночас ці показники вказують на якість сучасних взаємовідносин людства з природою.

Безпека життєдіяльності людини та суспільства

Проблему взаємовідносин між людиною, суспільством і середови-щем (це питання сучасної соціальної екології) розглядали античні мис-лителі – Аристотель, Теофраст, Гіппократ. Вже в цей час з’явилися за-чатки наївного вчення про антропосферу – сферу діяльності людини.

Антропосфера почала формуватися з часів, коли людина за до-помогою розумової діяльності створила знаряддя праці і почала перетворювати природу (біосферу) на свою користь. Цей процес триває і часто його результати протирічать законам природи. Щоб змінити такі відношення між природою і суспільством необхідно розробити науково-раціональне ставлення до природи – ноосферне. Найбільшого загострення ці проблеми набули наприкінці Х1Х ст., коли через бурхливий розвиток промислового виробництва, руйна-ція природи стала очевидною. Тому виникла необхідність в науці, що могла б проаналізувати ситуацію і створити методи, технології запобігання деградації прирди. Такою наукою стала екологія, яка виникла у 1865 р. працями австрійського дослідника Е. Геккеля.

Пізніше – на початку ХХ ст. великий внесок в її розвиток зро-бив всесвітньо відомий український вчений В.І. Вернадський. Його вважають засновником майже всіх розділів сучасної екології, теорії ноосфери – про вплив розумової діяльності людини на природу Зем-лі – біосферу. Ця теорія є основою глобальної екологічної безпеки, теорії глобалізації.

Питання

Які причини глобальних екологічних проблем та їх прояви?.

Як характеризують ступені екологічного стану?

Коли і чому загострився екологічний стан у світі, в Україні?