3.2.3 Діагностика фінансової стабільності


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 

Загрузка...

Умовою й гарантією виживання й розвитку будь-якого підприємства, як бізнесу-процесу, є його фінансова стабільність. Якщо підприємство фінансово стійке, то воно у стані “витримати” несподівані зміни ринкової кон'юнкту-ри, і не опинитися на краю банкрутства. Більш того, чим ви-ще його стабільність, тим більше переваг перед іншими підприємствами того ж сектора економіки в одержанні кре-дитів і залученні інвестицій. Фінансово стійке підприємство вчасно розраховується за своїми обов'язками з державою, позабюджетними фондами, персоналом, кон-трагентами. Це сприяє зміцненню його іміджу (“good will”), головної складової нематеріальних активів господарюючо-го суб'єкта.

Економічний аналіз і діагностика cтану сучасного підприємства

Фінансова стабільність підприємства — це його надійно-гарантована платоспроможність у звичайних умовах господа-рювання й випадкових змін на ринку.

У ході економічної діагностики фінансової стабільності да-ють якісну й кількісну її оцінку. Якісна оцінка — це фіксуван-ня фінансової стабільності або фінансової нестійкості аналізо-ваного підприємства. Кількісна — це більш широке поняття.

Економічна література містить широкий спектр визначень поняття “фінансова стабільність”. Зовсім очевидно, що в ході економічної діагностики необхідно не тільки розраховувати й оцінювати точку беззбитковості для аналізованого підприємства, але й точку фінансової рівноваги. Це дозволить діагностувати, по-перше, перевищення припустимого рівня позикових коштів, по-друге, нераціональне використання власних оборотних коштів.

До основних факторів, що визначають фінансову стабільність підприємства, належить фінансова структура капіталу (співвідношення позикових і власних, а також довго-строкових і короткострокових джерел коштів) і політика фінансування окремих складових активів (насамперед — нео-боротних активів і запасів). Тому з метою оцінки фінансової стабільності необхідно проаналізувати не тільки структуру фінансових ресурсів, але й напрямки їх вкладень.

Не існує єдиних принципів фінансування окремих видів активів, що однозначно забезпечують високу ефективність діяльності підприємства. Кожній політиці фінансування ак-тивів відповідає свій рівень ефективності використання капіталу й фінансової стабільності.

Можна виділити чотири види загальних політик фінансу-вання активів:

1)         консервативна політика, при якій всі необоротні активи й частина оборотних коштів фінансуються із власних джерел;

2)         помірна політика, при якій необоротні активи й части-на оборотних коштів фінансуються за рахунок власного капіталу й довгострокових позикових коштів;

Розділ 3. Діагностика фінансового стану підприємства

3)         агресивна політика, при якій необоротні активи фінан-суються за рахунок власного капіталу й довгострокових пози-кових коштів, а оборотні кошти — за рахунок короткостроко-вих позикових коштів;

4)         надагресивна політика, при якій частина необоротних активів фінансується за рахунок короткострокових позикових коштів.

Одним з напрямків діагностики фінансової стабільності підприємства є зіставлення строків залучення джерел фінан-сових ресурсів і строків їхнього вкладення в реальні або фінансові активи. При цьому строки залучення капіталу по-винні бути не менше строків його вкладення в активи (цей принцип називається принципом конгруентності). Згідно так названому “золотому правилу фінансування” стан підприємства вважається стійким, якщо всі необоротні активи й частина оборотних активів забезпечені власним капіталом. Існує також «модифіковане золоте фінансове правило», що допускає використання довгострокових зобов'язань для фінансування необоротних активів, при цьому загальна сума власного капіталу й довгострокових зобов'язань повинна пе-ревищувати вартість необоротних активів.

Таким чином, для забезпечення фінансової стабільності підприємства його необоротні активи й частина оборотних ак-тивів повинні бути сформовані за рахунок довгострокових джерел фінансових ресурсів, що з одного боку, дозволить зве-сти до мінімуму ризик втратити життєво важливе для підприємства майно, а з іншого боку — забезпечити гнучкість у використанні довгострокових джерел коштів. Необхідно відзначити, що в сучасних умовах українські підприємства довгострокових зобов'язань, як правило, не мають, або ж їхня частка вкрай незначна, тому єдиною політикою фінансування, що дозволяє забезпечити високий рівень фінансової стабільності, є консервативна.

Для оцінки рівня фінансової стабільності з погляду забез-печеності необоротних активів економічно обґрунтованими

Економічний аналіз і діагностика cтану сучасного підприємства

джерелами фінансування використовується система абсолют-них і відносних показників.

До абсолютних показників належить сума власних обо-ротних коштів і робочого (оборотного) капіталу.

Величина власних оборотних коштів (ВОК) розрахо-вується як різниця між сумою власного капіталу й вартістю необоротних активів і показує частину власного капіталу, що спрямована на формування оборотних активів.

Сума робочого (оборотного) капіталу розраховується як різниця між сумою власного капіталу й довгострокових зо-бов'язань і вартістю необоротних активів (інший спосіб — як сума ВОК і довгострокових зобов'язань) і показує суму довго-строкових джерел, спрямованих на фінансування оборотних активів.

Забезпеченість підприємства власними оборотними кош-тами оцінюється за допомогою ряду відносних показників.

Cтупінь мобільності використання власного капіталу ха-рактеризує коефіцієнт маневреності власних коштів, що виз-начається за формулою:

ВОК

К =                  (3.10)

м Власний капітал

Коефіцієнт маневреності показує частку власних коштів, вкладених в оборотні активи. Чітких рекомендацій у значенні цього коефіцієнта немає, але вважається, що його значення по-винне бути не менше 0.2, що дозволить забезпечити достатню гнучкість у використанні власного капіталу. Для оцінки ко-ефіцієнта маневреності необхідно порівняти його значення з рівнем минулих періодів, середньогалузевим значенням або рівнем у найближчих конкурентів.

Замість коефіцієнта маневреності може бути використа-ний показник «індекс постійного активу», що визначається як відношення необоротних активів до суми власного капіта-лу й показує, яка частка власних джерел фінансування вкладе-

Розділ 3. Діагностика фінансового стану підприємства

на в необоротні активи. Сума коефіцієнта маневреності й індексу постійного активу дорівнює одиниці.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними кошта-

ми дозволяє оцінити частку поточних активів, сформованих із власних джерел, і розраховується за формулою

ВОК

Кз. вок = Поточні активи     <ЗИ)

Мінімально припустимий рівень цього показника вва-жається 0.1, тобто не менше 10 % поточних активів повинно бути профінансовано із власного капіталу.

Коефіцієнт забезпеченості обороту власними оборотни-ми коштами розраховується за формулою

ВОК

Ко =    (j-l^)

 Виторг від реалізації продукції

Економічний зміст цього показника в наступному: зрос-тання обсягу реалізації приводить до збільшення поточних фінансових потреб підприємства (росте потреба в товарома-теріальних запасах, збільшується сума дебіторської заборгова-ності), які в значній мірі забезпечуються позиковими коштами (насамперед — кредиторською заборгованістю й короткостро-ковими кредитами). У результаті, якщо темпи зростання ви-торгу, а відповідно, і темпи збільшення активів, істотно пере-вищують темпи росту власного капіталу, відбувається зни-ження фінансової стабільності підприємства, тому що частка позикового капіталу збільшується. Уважається, що для підтримки достатнього рівня фінансової стабільності не мен-ше ніж 10% обсягу реалізації повинно бути забезпечено вла-сними оборотними коштами, у той же час, занадто високе зна-чення цього коефіцієнта говорить про недостатнє використан-ня позикових коштів. Коефіцієнт забезпеченості обороту вла-сними оборотними коштами дає найбільш достовірну оцінку

Економічний аналіз і діагностика cтану сучасного підприємства

забезпеченості підприємства власними оборотними коштами, тому що синтезує показники балансу й звіту про фінансові ре-зультати підприємства за аналізований період.

Важливою характеристикою фінансової стабільності є політика фінансування матеріальних оборотних коштів (за-пасів).

До «нормальних джерел формування запасів» (ДФЗ) на-лежать: власні оборотні кошти, банківські кредити й позики (довгострокова й короткострокові), кредиторська заборго-ваність за товарних операціях. Залежно від співвідношення вартості запасів, суми власних оборотних коштів й ДФЗ, мож-на виділити наступні типи поточної фінансової стабільності підприємства:

1)         абсолютна фінансова стабільність:

З < ВОК         (3.13)

Ситуація абсолютної фінансової стабільності не є опти-мальною, оскільки в цьому випадку керівництво підприємства не вміє, не бажає або не має можливості використати зовнішні джерела коштів для фінансування основної діяльності.

2)         нормальна фінансова стабільність:

ВОК < З < ДФЗ         (3.14)

Наведене співвідношення відповідає положенню, коли підприємство використовує для покриття запасів різні «нор-мальні» джерела коштів — власні й притягнуті. Нормальний тип фінансової стабільності є найбільш бажаним для підприємства.

3)         нестійке фінансове становище:

З > ДФЗ         (3.15)

Дане співвідношення відповідає положенню, коли підприємство для покриття частини своїх запасів змушено за-Розділ 3. Діагностика фінансового стану підприємства

лучати додаткові джерела коштів, що не є у відомому змісті «нормальними», тобто обґрунтованими. За такими джерелами можна розглядати внутрішню кредиторську заборгованість (розрахунки з бюджетом, по оплаті праці, по страхуванню й ін.) та інші пасиви.

4) критичне фінансове становище характеризується ситу-ацією, коли на додаток до попередньої нерівності підприємство має кредити й позики, не погашені в строк, а та-кож прострочену кредиторську й дебіторську заборгованість. Дана ситуація означає, що підприємство не може вчасно роз-платитися зі своїми кредиторами, а виходить, існує висока ймовірність банкрутства.

В економічній літературі розглядається й інший підхід до оцінки джерел фінансування запасів, відповідно до яко-го до складу нормальних джерел формування запасів не включається кредиторська заборгованість за товарних операціях. Однак такий підхід представляється невірним, оскільки товарний кредит постачальників по визначенню є економічно обґрунтованим джерелом фінансування за-пасів.

Аналіз, проведений за розглянутою вище схемою, є набли-женим. Це пояснюється тим, що навіть у рамках одного типу фінансової ситуації може спостерігатися різна структура дже-рел формування запасів і різний ступінь забезпеченості за-пасів ними. У зв'язку із цим, для більш точної оцінки джерел фінансування запасів можна використати систему відносних показників:

1)         коефіцієнт забезпеченості запасів власними оборотни-

ми коштами

лг        ВОК

Кззвок —                   (3.16)

2)         коефіцієнт забезпеченості запасів «нормальними» дже-

релами фінансування

Економічний аналіз і діагностика cтану сучасного підприємства

ДФЗ    (317

К         =                     .)

З.З.ДфЗ           гл

Інтерес представляє також аналіз структури ДФЗ, зокре-ма, динаміка питомої ваги власних оборотних коштів.

Ефективність діяльності підприємства залежить не тільки від обсягу й складу його активів, але й від фінансової структу-ри інвестованого в них капіталу. Фінансова структура капіта-лу впливає на рівень рентабельності активів і власного капіта-лу, рівень фінансової стабільності й фінансових ризиків.

При формуванні структури капіталу виникає протиріччя між фінансовою стабільністю й фінансовою рентабельністю підприємства. Підприємство, що використовує тільки власні кошти, має найвищу фінансову стабільність, але обмежує можливості свого розвитку. Підприємство, що використовує позиковий капітал, має більш високий потенціал свого розвит-ку, однак у міру зростання частки позикового капіталу його фінансова стабільність знижується.

До основних факторів, що впливають на політику форму-вання фінансової структури капіталу належать:

1)         стан національної економіки;

2)         стабільність позицій підприємства на ринку;

3)         структура активів підприємства;

4)         рівень рентабельності активів;

5)         відношення позикодавців до підприємства й кон'юнк-тура фінансового ринку.

В умовах економічної не-стабільності підприємства віддають перевагу фінансуванню своєї діяльності переважно за рахунок власних коштів. З іншого боку, в умовах стабільної економіки провідні підприємства віддають перевагу здійснюванню більш агресивної фінансової політики, тобто інтенсивніше залучають позиковий капітал.

Стабільність ринкових позицій підприємства впливає на обсяг і регулярність грошових надходжень від реалізації про-

Розділ 3. Діагностика фінансового стану підприємства

дукції, а відповідно, на рівень платоспроможності й кредитос-проможності підприємства.

Вплив структури активів полягає в необхідності дотри-мання принципу конгруентності. Так, висока частка необоротних активів вимагає від підприємства підтримки значної питомої ваги власного капіталу й довгострокових дже-рел фінансування в цілому. При цьому наявність довгостроко-вих кредитів дозволяє знизити частку власного капіталу.

Вплив рівня рентабельності активів обумовлений існуван-ням ефекту фінансового важеля. Якщо рівень економічної рентабельності вище витрат на залучення позикового капіталу (середньої розрахункової ставки відсотка по кредитах), підприємству вигідна більш висока частка позикового капіта-лу, що дозволить одержати приріст рентабельності власного капіталу.

Відношення позикодавців до підприємства й кон'юнктура фінансового ринку визначає можливість залучення й до-ступність кредитних ресурсів для підприємства.

Оцінка структури капіталу зводиться, насамперед, до аналізу співвідношення позикового й власного капіталу. Не-обхідно відзначити, що єдиної думки про оптимальне співвідношення позикових і власних коштів немає. Ува-жається, що чим вище питома вага власного капіталу, тим підприємство стійкіше й більш незалежно від зовнішніх кре-диторів. У зв'язку із цим, загальна сума заборгованості не по-винна перевищувати суму власного капіталу, тобто питома ва-га власного капіталу повинна бути не нижче 50%, однак цей рівень носить орієнтовний і рекомендаційний характер.

В умовах українських промислових підприємств частка власного капіталу повинна бути досить високою, що характе-ризується рядом причин. По-перше, вони практично не мають довгострокових кредитів, що пояснюється нестабільністю національної економіки, а також низьким рівнем кредитоспро-можності господарюючих суб'єктів. Тому єдиним економічно обґрунтованим джерелом фінансування необоротних активів,

Економічний аналіз і діагностика cтану сучасного підприємства

які мають значну питому вагу в структурі балансу, є власний капітал. Крім зазначених причин, низька питома вага кредитів пояснюється низьким рівнем економічної рентабельності підприємств: використання кредитів у таких умовах призведе до негативного ефекту фінансового важеля, тому що фінансо-вий результат від використання позикового капіталу (кре-дитів), не покриває видатки з їхнього обслуговування (відсот-ки за кредит).

У результаті, основним джерелом позикових коштів висту-пає кредиторська заборгованість (зовнішня й внутрішня). Тоб-то структура зобов'язань є нестабільною й необхідно виконува-ти постійну оперативну роботу, спрямовану на контроль за ста-ном кредиторської заборгованості, своєчасністю її погашення й залучення в оборот інших короткострокових позикових джерел.

Для кількісної оцінки структури капіталу використо-вується система відносних показників:

1)         коефіцієнт автономії;

2)         коефіцієнт концентрації позикового капіталу;

3)         коефіцієнт фінансової залежності;

4)         коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів;

5)         коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів;

6)         коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел.

Їх можна розділити на дві групи: коефіцієнти, що характери-зують загальну структуру капіталу й коефіцієнти, що характери-зують структуру довгострокових джерел фінансових ресурсів.

Коефіцієнт автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку коштів, вкладених власниками підприємства в загальну вартість майна. Розрахунок коефіцієнта автономії проводиться за формулою:

Власний капітал

КА =   .          (3.18)

Валюта баланса

Розділ 3. Діагностика фінансового стану підприємства

Нормальне мінімальне значення коефіцієнта автономії орієнтовно оцінюється на рівні 0,5, що припускає забезпе-ченість позикових коштів власними, тобто, реалізувавши май-но, сформоване із власних джерел, підприємство зможе пога-сити зобов'язання. Однак, у ході оцінки цього коефіцієнта, не-обхідно приймати до уваги галузеву приналежність підприємства (наприклад, машинобудівні підприємства по-винні мати більш високе значення коефіцієнта автономії, чим підприємства торгівлі, що пояснюється більш високою пито-мою вагою необоротних активів у структурі балансу), на-явність довгострокових позикових коштів й інші розглянуті вище фактори.

Взаємодоповнюючим показником є коефіцієнт концент-рації позикового капіталу, що являє собою частку позикових коштів у валюті балансу.

Показником, зворотним коефіцієнту автономії, є ко-ефіцієнт фінансової залежності. Зростання цього показника означає збільшення частки позикового капіталу й втрату фінансової незалежності.

Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів

також характеризує структуру фінансових ресурсів підприємства. Розраховується як частка від розподілу суми позикових коштів на суму власного капіталу. Максимально припустиме значення цього показника становить 1 (що припу-скає рівність позикових і власних коштів).

Для оцінки структури довгострокових джерел фінансових ресурсів можна використати два взаємодоповнюючих показ-ники: коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів і коефіцієнт фінансової незалежності капіталізова-них джерел, які розраховуються за формулами:

К -       Довгострокові зобов’язання            (3.19)

д.з Власний капітал + Довгострокові зобов’язання

Економічний аналіз і діагностика cтану сучасного підприємства

К =      Власний капітал        (3.20)

ф н к д Власний капітал + Довгострокові зобов’язання

Зростання коефіцієнта довгострокового залучення пози-кових коштів, з одного боку, означає посилення залежності підприємства від кредиторів у довгостроковій перспективі, з іншого боку, якщо зростання цього показника супровод-жується збільшенням частки довгострокових зобов'язань у за-гальній сумі позикового капіталу, така ситуація є позитивною, тому що формується більш стабільна структура позикового капіталу.

Таким чином, для комплексної оцінки фінансової стабільності підприємства необхідно виконати аналіз забезпе-ченості власними оборотними коштами, робочим капіталом, нормальними джерелами формування запасів і проаналізува-ти структуру капіталу за допомогою коефіцієнта автономії або одного з аналогічних йому показників.

Виконаємо таку оцінку для умовного підприємства, вико-ристовуючи дані з додатка А.

Оцінку почнемо з аналізу рівня забезпеченості підприємства власними оборотними коштами й робочим капіталом (див. таблицю 3.6).

Таблиця 3.6 — Аналіз наявності й динаміки власних оборотних коштів і робочого капіталу, тис. грн.

 

Показник        На початок року        На кінець року           Відхилення

 

           

           

            абсолютне     темп приросту, %

1          2          3          4          5

Статутний капітал    458      458      -          -

Інший

додатковий

капітал            82195,2           80763,2           -1432  -1,74

Розділ 3. Діагностика фінансового стану підприємства

 

1          2          3          4          5

Резервний капітал    515      515      -          -

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)  19439,1           21772,2           2333,1 12

Разом власний капітал         102607,3         103508,4         901,1   0,88

Довгострокові зобов'язання            150      150                 

Разом

довгострокових джерел фінансування       102757,3         103658,4         901,1   0,88

Виключаються:                                            

Нематеріальні активи           37,2     148,2   111      298,39

Незавершене будівництво   1013,9 1696,7 682,8   67,34

Основні засоби         66166,7           66401,7           235      0,36

Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи  59        87        28        47,46

Разом

необоротні

активи            67276,8           68333,6           1056,8 1,57

Власні оборотні кошти         35330,5           35174,8           -155,7 -0,44

Робочий капітал        35480,5           35324,8           -155,7 -0,44

Як на початок, так і на кінець року сума довгострокових джерел фінансових ресурсів значно перевищує вартість необоротних активів підприємства, що говорить про забезпе-

Економічний аналіз і діагностика cтану сучасного підприємства

ченість необоротних активів економічно обґрунтованими дже-релами фінансування, тобто й про високий рівень фінансової стабільності.

У структурі довгострокових пасивів переважає власний капітал (його питома вага становить більше 99%), до того ж його суми досить для формування необоротних активів і фінансування значної частини оборотних коштів. Тобто підприємство дотримується консервативної політики фінан-сування як найбільш безпечної з погляду збереження фінансо-вої стабільності.

Суми власних оборотних коштів і робочого капіталу у звітному періоді несуттєво скоротилися. Це скорочення не можна назвати негативним явищем, тому що воно супровод-жується зростанням власного капіталу (за рахунок нероз-поділеного прибутку), а збільшення вартості необоротних ак-тивів викликано інвестиціями в основні кошти й незавершене будівництво (виробничий потенціал підприємства зростає).

Оцінку забезпеченості підприємства власними оборотни-ми коштами й робочим капіталом за допомогою відносних по-казників проілюструємо тільки за ВОК. У цьому випадку сума довгострокових зобов'язань незначна, тобто, суми робочого капіталу й ВОК практично збігаються. Результати аналізу представлені в таблиці 3.7.

Таблиця 3.7 — Показники забезпеченості власними оборотними коштами

 

0,34

0,34

0,85

Показник

1

Коефіцієнт маневреності

Коефіцієнт

забезпеченості

власними

оборотними

коштами

 

На початок року

2

35330,5 102607,3

35330,5 41157,8

 

На кінець року

3

35174,8 103508,4

0,78

35174,8

           

44821

Відхилення

4

0,07

 

Розділ 3. Діагностика фінансового стану підприємства

 

1

Коефіцієнт

забезпеченості

обороту

власними

оборотними

коштами

2

35330,5

           

80444,9

0,44

3

35174,8

           

77182,1

0,46

4

0,02

У звітному році підприємство має високу мобільність влас-ного капіталу (34% власних джерел фінансування вкладені в обо-ротні активи). Рівень забезпеченості оборотних активів й обсяг реалізації власними оборотними коштами також потрібно визна-ти високим (на кінець року 78% оборотних активів й 46% обсягу реалізації профінансовано із власних джерел). Скорочення ко-ефіцієнта забезпеченості власними оборотними коштами на 0,07 пункту в цьому випадку варто розцінювати як позитивне явище, тому що під кінець року підприємство більшою мірою викорис-товує позикові кошти, зокрема, товарний кредит постачальників. Зростання коефіцієнта забезпеченості обороту власними оборот-ними коштами є скоріше негативною тенденцією, оскільки він викликаний в основному скороченням обсягу реалізації (темпи зниження виторгу перевищують темпи зниження ВОК).

Виконаємо аналіз фінансової стабільності по забезпече-ності запасів «нормальними» джерелами їхнього фінансуван-ня (див. таблицю 3.8).

Таблиця 3.8 — Аналіз забезпеченості запасів економічно обґрунтованими джерелами фінансування, тис. грн.

 

Показник        На

початок

року    На кінець року           Відхилення

 

           

           

            абсолютне     темп приросту, %

1          2          3          4          5

1 Сума власних

оборотних

коштів 35330,5           35174,8           -155,7 -0,44

Економічний аналіз і діагностика cтану сучасного підприємства

 

1          2          3          4          5

2 Довгострокові кредити й позики 150      150                 

3 Короткострокові кредити й позики        -          -          -          -

4 Кредиторська заборгованість за товарних операціях    493,5   643      149,5   30,29

5 Загальна

величина

нормальних

джерел

формування

запасів (1+2+3+4)     35974  35967,8           -6,2     -0,02

6 Загальна величина товароматеріа-льних запасів          25011  26766,4           1755,4 7,02

7 Надлишок (+), недолік (-) власних оборотних коштів (1-6)      10319,5           8408,4 -1911,1           -18,52

8 Надлишок (+), недолік (-) нормальних джерел формування запасів (5-6)      10963  9201,4 -1761,6           -16,07

9 Тип фінансової ситуації за ступенем стабільності         Абсолютна    Абсолютна               

У звітному році зберігається абсолютний тип фінансової стабільності: товароматеріальні запаси підприємства повністю

Розділ 3. Діагностика фінансового стану підприємства

можуть бути профінансовані із власних джерел, більше того, підприємство має значний надлишок власних оборотних коштів. У зв'язку із цим незначне зниження рівня забезпеченості запасів власними оборотними коштами й іншими джерелами фінансу-вання не спричинить погіршення фінансового стану.

Використовувана політика фінансування запасів забезпе-чує найвищий рівень фінансової стабільності, що взагалі не є оптимальною з погляду ефективності використання фінансо-вих ресурсів. У структурі “нормальних“ джерел формування запасів спостерігається вкрай незначна питома вага креди-торської заборгованості (1,4% на початок року й 1,8% на кінець року), тобто підприємство практично не використовує наданий постачальниками безпроцентний товарний кредит, у той час як досить активно кредитує покупців своєї продукції.

Тепер розглянемо зміни відносних показників (див. таб-лицю 3.9).

Таблиця 3.9 — Відносні показники забезпеченості запасів «нормальними» джерелами формування

 

Показник

 

На початок року

 

На кінець року

 

Відхилення

 

 

Коефіцієнт забезпеченості запасів власними оборотними коштами

 

35330,5 25011

 

= 1,41

 

35324,8 26766,4

 

= 1,31

 

-0,1

 

 

Коефіцієнт

забезпеченості

запасів

"нормальними"

джерелами

фінансування

 

35974 25011

 

= 1,44

 

35967 26766,4

 

= 1,34

 

-0,1

 

Забезпеченість товароматеріальних запасів власними й іншими нормальними джерелами формування знизилася. Причиною тому є раніше відмічуваний ріст запасів готової

Економічний аналіз і діагностика cтану сучасного підприємства

продукції й обсягів незавершеного виробництва. Однак, рівень забезпеченості залишається високим (обидва показни-ки перевищують 1), що говорить про збереження фінансової стабільності підприємства.

Структуру капіталу підприємства оцінимо за допомогою системи коефіцієнтів, результати розрахунку яких представ-лені в таблиці 3.10.

Таблиця 3.10 — Показники структури капіталу

 

Показник

 

На початок року

 

На кінець року

 

Відхилення

 

 

Коефіцієнт автономії

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу

 

102607,3

           

108434,6

5827,3 108434,6

 

0,95

 0,05

 

103508

           

113155

9647 113155

 

0,91

 0,09

 

-0,04

0,04

 

 

Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів

 

5827,3 102607,3

 

 0,06

 

9647 103508

 

 0,09

 

0,03

 

 

Коефіцієнт фінансової залежності

 

108434,6 102607,3

 

= 1,05

 

113155 103508

 

= 1,1

 

0,05

 

Незважаючи на зростання суми власного капіталу, його питома вага трохи скоротилася, що пов'язано зі збільшенням кредиторської заборгованості. Однак, у цьому випадку, це скоріше позитивне явище, тому що підприємство стало більш широко використовувати позиковий капітал. На кінець року активи на 91% сформовані із власних джерел, що свідчить про високий рівень фінансової стабільності й можливості підприємства надалі залучати позикові кошти без істотного ризику погіршення фінансового стану.

Розділ 3. Діагностика фінансового стану підприємства

Таким чином, аналізоване підприємство є фінансово стійким по всіх розглянутих критеріях: необоротні активи й запаси сформовані з економічно обґрунтованих джерел фінан-сування, у структурі пасивів переважає власний капітал. Більш того, підприємству можна рекомендувати в більшому обсязі використовувати позикові кошти, насамперед — креди-торську заборгованість по товарних операціях.