Warning: session_start() [function.session-start]: open(/var/www/nelvin/data/mod-tmp/sess_b873470a9a137f7c637d0ebf8adb545a, O_RDWR) failed: Permission denied (13) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
2.3 Аналіз основних коштів підприємства 2.3.1 Поняття, завдання й джерела інформації аналізу основних коштів підприємства : Економічний аналіз і діагностика станусучасного підприємства. Видання 2-ге перероблене та доповнене : Бібліотека для студентів

2.3 Аналіз основних коштів підприємства 2.3.1 Поняття, завдання й джерела інформації аналізу основних коштів підприємства


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 

Загрузка...

Довгострокові активи підприємства або необоротні акти-ви (основний капітал) — це частина активів підприємства, до яких належать:

—        основні кошти (основні фонди);

—        нематеріальні активи;

—        довгострокові фінансові вкладення (інвестиції);

—        незавершене будівництво.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні кошти» визначає основні кошти як матеріальні активи, які підприємство використовує у процесі виробництва товарів, надання послуг, з метою здачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних або соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуа-тації) яких становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він більше року).

Основні виробничі фонди (ОВФ) підприємства — це засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва трива-лий час, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їхня вартість переноситься на вартість виготовленої продукції по-ступово, вроздріб, у міру їхнього використання, шляхом амор-тизаційних відрахувань.

Економічний аналіз і діагностика cтану сучасного підприємства

Основні кошти діляться на промислово-виробничі ос-новні кошти й невиробничі основні кошти.

Промислово-виробничі основні кошти (основні виробничі фонди) — це всі засоби праці, які беруть участь у виробничому процесі або створюють умови для його здійснення.

Невиробничі основні кошти (основні невиробничі фонди) — це об’єкти невиробничого призначення, що перебувають на балансі підприємства. Вони не приймають особистої участі в процесі виробництва й функціонують для задоволення соціально-культурних і побутових потреб учасників вироб-ництва. Це об’єкти житлово-комунального господарства підприємства, установи охорони здоров’я, культури, освіти, спорту, що перебувають на балансі підприємства.

У цей час відповідно до типової класифікації основні ви-робничі фонди (основний капітал) промислового підприємства підрозділяється залежно від однорідності виробничого призна-чення й натурально-речовинних ознак на наступні групи:

1.         Будинки — це архітектурно-будівельні об’єкти, призна-чені для створення необхідних умов праці. До будинків нале-жать виробничі корпуси цехів, депо, гаражі, складські приміщення, виробничі лабораторії.

2.         Спорудження — інженерно-будівельні об’єкти, призна-чені для здійснення процесу виробництва й не пов’язані зі зміною предметів праці. До споруджень належать насосні станції, тунелі, мости, естакади, автомобільні й залізничні шляхопроводи внутрівиробничого транспорту.

3.         Передатні пристрої – це пристрої, за допомогою яких про-водиться передача електричної, теплової або механічної енергії, а також передача рідких або газоподібних речовин від одного об'єк-та до іншого. До цих пристроїв належать: нафтопроводи, газопро-води, водопроводи, електромережі, тепломережі, лінії зв’язку.

4.         Машини й устаткування, у тому числі:

а) силові машини й устаткування, призначені для вироб-лення й перетворення енергії (трансформатори, генера-тори, двигуни);

б)         робочі машини й устаткування, що використовуються

безпосередньо для впливу на предмет праці або на його

переміщення в процесі створення продуктів або послуг,

тобто для особистої участі в технологічних процесах

(верстати, преси, молоти, конвеєри, транспортери,

допоміжне устаткування);

в)         вимірювальні й регулюючі прилади й пристрої, лабора-

торне устаткування;

г)         обчислювальна техніка — сукупність засобів, призначе-

них для прискорення автоматизації процесів, пов’яза-

них з вирішенням математичних завдань;

д)         інші машини й устаткування.

5.         Транспортні засоби, призначені для транспортування вантажів і людей у межах підприємства й поза нього. До них належать: заводський залізничний транспорт, автомобілі, трактори, тягачі, виробничий транспорт (електрокари).

6.         Інструмент всіх видів і пристосування, що прикріплю-ють до машин, для обробки виробу (затиски, лещата й т.п.).

7.         Виробничий інвентар для полегшення виробничих опе-рацій (робочи столи, верстати), зберігання рідких і сипучих тіл, охорони праці й т.п..

8.         Господарський інвентар.

У складі основного капіталу не враховуються засоби праці, не

уведені в дію, малоцінні й швидкозношувані предмети (МШП), вартістю менше ніж установлена законодавством величина, неза-лежно від терміну служби й при терміну служби до 1 року.

Ця класифікація основних засобів здійснюються у відповідності зі Стандартом 7 Національних стандартів бух-галтерського обліку й прийнята в бухгалтерському обліку підприємств.

У податковому обліку основні кошти прийнято розділяти на чотири групи:

Група 1 — будинки, спорудження, їхні структурні компо-ненти й передатні пристрої, у тому числі житлові будинки і їхні частини (квартири й місця загального користування).

Економічний аналіз і діагностика cтану сучасного підприємства

Група 2 — автомобільний транспорт і вузли (запасні час-тини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електро-механічні прилади й інструменти; інше конторське (офісне) оснащення, устаткування й приналежність до нього.

Група 3 — будь-які інші основні засоби, що не ввійшли в групи 1,2 й 4.

Група 4 — електронно-обчислювальні машини, інші маши-ни для автоматичної обробки інформації, їхнє програмне за-безпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони й рації, вартість яких переви-щує вартість малоцінних товарів (предметів).

Основні засоби залежно від участі у виробничому процесі підрозділяються на активні й пасивні. До активної частини ос-новних виробничих фондів належать комплекс машин і ме-ханізмів, які беруть безпосередню участь у виробничому про-цесі (транспортні засоби, устаткування, пристосування, інструмент). Активна частина основного капіталу є провідною й служить базою в оцінці технічного рівня й виробничих по-тужностей.

Пасивна частина основних виробничих фондів є до-поміжною й забезпечує процес роботи активних елементів (будинки, спорудження й т.п.)

Важливою умовою правильної організації обліку основ-них коштів є також єдиний принцип їхньої оцінки.

Облік основних коштів підприємства ведеться в натураль-ному й вартісному вираженні.

Облік основних коштів у натуральному вираженні не-обхідний для визначення технічного складу основних коштів. Він проводиться за даними технічних паспортів, які має кож-на одиниця основних коштів. У цих паспортах приводиться розгорнута технічна характеристика кожного об’єкта: дата ви-готовлення, кількість ремонтів і модернізацій, проведення ре-конструкцій, встановлення ступеню зношування, технічна продуктивність, крім того встановлюється кількість одиниць

устаткування, його площа, потужність, проводиться паспорти-зація й інвентаризація.

Облік основних коштів у вартісному вираженні нази-вається їхньою оцінкою. Оцінка основних коштів підприємства — це грошове вираження їхньої вартості.

Залежно від характеру стану основних коштів, часу їхньої оцінки розрізняють наступні види оцінки основних коштів (у більшості груп ця класифікація оцінок відповідає П(С)БО 7 «Основні кошти»): l первісна вартість; l відбудовна вартість; l переоцінена вартість; l залишкова вартість; l справедлива вартість; l вартість, що амортизується; l ліквідаційна вартість; l балансова вартість.

Первісна вартість — це фактична вартість основних коштів у момент уведення їх в експлуатацію. Первісна вартість об’єкта основних коштів складається з таких витрат: l суми, що сплачують постачальникам активів; l реєстраційні збори, державний збір й аналогічні платежі, здійснювані у зв’язку із придбанням (одержанням) прав на об’єкт основних коштів; l суми ввізного мита;

l суми непрямих податків у зв’язку із придбанням (ство-ренням) основних коштів (якщо вони не відшкодовують-ся підприємством);

l витрати на страхування ризиків доставки основних коштів;

l витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

l інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням ос-новних коштів до стану, у якому їх можна використати із запланованою метою.

Економічний аналіз і діагностика cтану сучасного підприємства

Відбудовна вартість — це вартість відтворення в сучасних умо-вах точної копії основних коштів з використанням аналогічних ма-теріалів і збереженням всіх експлуатаційних параметрів.

Переоцінена вартість — вартість основних коштів й інших необоротних активів після їхньої переоцінки.

Залишкова вартість — різниця між первісною (переоціне-ної) вартістю й сумою зношування основних коштів.

Справедлива вартість — ринкова вартість, установлена шляхом експертної оцінки, що, як правило, визначають про-фесійні оцінювачі.

Амортизаційна вартість — первісна або переоцінена вартість необоротних активів, за винятком їхньої ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість — сума коштів (або вартість інших активів), що підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) об’єктів основних коштів після закінчення строку їхнього корисного використання (експлуатації), за винятком витрат, пов’язаних з їхньою реалізацією (ліквідацією).

Балансова вартість (відповідно до П(С)БО 7 «Основні ко-шти») — це сума, по якій актив включається в Баланс після відрахування будь-якої суми нарахованого зношування.

Придбані (створені) основні кошти зараховуються на Ба-ланс підприємства по первісній вартості. Одиницею обліку ос-новних коштів є об’єкт основних коштів.

Балансова вартість групи основних коштів на початок звітного періоду розраховується за формулою:

Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) — В(а-1) — А(а-1), (2.30)

де Б(а) — балансова вартість групи на початок звітного періоду, грн.; Б(а-1) — балансова вартість групи на початок періоду, що

передував звітному, грн.; П(а-1) — сума витрат на придбання основних коштів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій,

модернізацій й інших удосконалень основних

коштів протягом періоду, що передував звітному; В(а-1) — сума виведених з експлуатації основних коштів

протягом періоду, що передував звітному; А(а-1) — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у

періоді, що передував звітному.

У процесі експлуатації основних коштів відбувається їхнє зношування, у результаті чого вони втрачають свою споживчу вартість.

Амортизація — це процес перенесення вартості основних коштів на вартість готової продукції з метою нагромадження коштів для їхнього повного відновлення.

Амортизована вартість — первісна або переоцінена вартість основних коштів (необоротних активів) за винятком їхньої ліквідаційної вартості. Об’єктом амортизації є основні кошти, крім землі.

Нарахування амортизації здійснюється під час корисно-го використання (експлуатації) об’єкта, установлюваного підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при за-рахуванні на баланс), і припиняється на період його рекон-струкції, модернізації, добудування, дообладнування й кон-сервації.

Відповідно до П(С)БО 7 розрізняють наступні основні ме-тоди нарахування амортизації:

l прямолінійний (метод прямолінійного списання);

l зменшення залишкової вартості;

l прискореного зменшення залишкової вартості;

l кумулятивний (метод суми чисел років);

l виробничий.

При використанні прямолінійного методу річна сума амортизації визначається розподілом вартості, що аморти-зується, на очікуваний строк корисного використання (ек-сплуатації) об’єкта основних коштів.

Економічний аналіз і діагностика cтану сучасного підприємства

Під строком корисного використання (експлуатації) ро-зуміють період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством.

У методі зменшення залишкової вартості річна сума амор-тизації визначається множенням залишкової вартості об’єкта на початок звітного року (або первісної вартості на дату почат-ку нарахування амортизації) на річну норму амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) визначається як різни-ця між одиницею й результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від роз-поділу ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість.

У методі прискореного зменшення залишкової вартості річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року (або первісної вар-тості на дату початку нарахування амортизації) і річної суми амортизації, що розраховується виходячи зі строку корисного використання об’єкта, і подвоюється.

У кумулятивному методі річна сума амортизації визна-чається як добуток амортизаційної вартості і кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується роз-поділом кількості років, які залишилися до кінця очікуваного строку використання об’єкта основних коштів, на суму числа років його корисного використання.

У виробничому методі місячна сума амортизації визна-чається як добуток фактичного місячного обсягу продукції й виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації розраховується як ділення амортизаційної вартості на загальний обсяг продукції, що підприємство очікує виготовити із застосуванням об'єкта основних коштів.

При використанні податкового методу нарахування амор-тизації річні амортизаційні відрахування встановлюються у відсотках від балансової вартості кожної із груп основних коштів на початок звітного періоду в розмірах:

1 група — 8%;

2          група — 40%;

3          група — 24%;

4          група — 60%.

У процесі аналізу основних коштів підприємству не-обхідно вирішувати наступні завдання.

l Виявити забезпеченість підприємства і його структурних підрозділів основними коштами, тобто встановити відповідність величини, складу й технічного рівня основ-них коштів виробничій програмі підприємства. l Визначити рівень використання основних коштів по уза-гальнюючих і приватних показниках, установити причи-ни їхньої зміни й фактори впливу.

l Встановити ефективність використання устаткування за часом і по потужності.

l Розрахувати вплив використання основних коштів на об-сяг виробництва продукції.

l Виявити резерви підвищення ефективності використан-ня основних коштів.

Для аналізу основних коштів використовуються наступні джерела інформації: паспорт підприємства, план технічного розвитку підприємства, Форма №1 «Баланс підприємства», Форма №4 «Звіт про власний капітал», Форма № 1-П «Звіт промислового підприємства про продукцію», Форма № 11-ОФ «Звіт про наявність і рух основних коштів, амортизації (зношування)».



Warning: Unknown: open(/var/www/nelvin/data/mod-tmp/sess_b873470a9a137f7c637d0ebf8adb545a, O_RDWR) failed: Permission denied (13) in Unknown on line 0

Warning: Unknown: Failed to write session data (files). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/var/www/nelvin/data/mod-tmp) in Unknown on line 0