2.2.7 Аналіз використання робочого часу


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 

Загрузка...

Дані про чисельність працівників можуть характеризува-ти розмір підприємства, але вони не дають даних про фактич-не або можливе використання ресурсів робочої сили. Із цією метою проводиться аналіз використання робочого часу працівниками підприємства.

У процесі аналізу використання робочого часу вико-нується оцінка динаміки показників, що характеризують ви-користання робочого часу, виявляються втрати робочого часу й встановлюються їхні причини, вивчається ефективність ви-користання робочого часу й підраховуються резерви росту продуктивності праці за рахунок екстенсивних факторів.

До показників, що характеризують використання робочо-го часу належать:

1.         Середнє число днів роботи одного робітника за рік:

 ФЧД Людино - дні

Д=       =          ,           (2.16)

РСП    Ч

де ФЛД — фактично відпрацьовані людино-дні;

Рсп (Ч) — средньосписочна чисельність персоналу, чол.

2.         Фонд робочого часу в годинах на одного робітника

(ефективний фонд часу роботи одного робітника):

ФЧЧ Людино - години

Fе =     =                     ,          (2.17)

Роі

де ФЛГ — фактично відпрацьовані людино-години.

3.         Середня тривалість робочого дня (зміни):

_ ФЛГ _ Людино - години

Т =      =          (2.18)

ФЛД Людино - дні

Середня кількість днів (Д), відпрацьованих працівником за звітний період (місяць, квартал, рік), залежить від таких факторів:

-          кількості вихідних і святкових днів;

-          кількості днів тарифної відпустки;

-          інших видів відпусток, передбачуваних законодавством;

-          кількості днів непрацездатності;

-          неявки на роботу з дозволу адміністрації;

-          прогули.

Тривалість робочого дня (зміни) визначають такі фактори:

-          величина нормативного робочого тижня;

-          час простоїв в день, зафіксованих в обліку;

-          час понаднормованої роботи (збільшує величину показника);

-          час можливих скорочень робочого дня, передбачених за-конодавством.

Для аналізу фонду (бюджету) робочого часу працівників підприємства використовується наступна факторна модель:

ФРЧ^=Ч-Д-Т (2.19)

де Ч — средньосписочна чисельність працівників, чол.;

Д — середня кількість днів, відпрацьованих працівником

за звітний період, дні. Т — середня тривалість робочого дня, години.

Аналіз виконується виходячи з відпрацьованих людино-днів і відпрацьованих людино-годин за табельним й оператив-ним обліком. Вплив на показник ФРЧ2 фактору Д — це денні втрати робочого часу, фактору Т — це внутрізмінні втрати ро-бочого часу.

Дані для аналізу фонду робочого часу працівників підприємства представлені в таблиці 2.18.

Економічний аналіз і діагностика cтану сучасного підприємства

Таблиця 2.18 — Аналіз використання робочого часу

 

Показники     Базисний рік  Звітний рік     Відхилення

1. Середньорічна чисельність робітників (Ч), чол.           4125    4253    128

2. Відпрацьовано за рік одним робітником:

2.1       - днів (Д)

2.2       - годин           205 1552         216 1648         11 96

3. Середня тривалість робочого дня (Т),година. (п. 2.2:п. 2.1)   7,57     7,63     0,06

4. Фонд робочого часу (ФРЧ2), тис. година. (п.1•п.2.1•п.3)      6401    7009    608

За аналізованими даними фонд робочого часу у звітному році більше фонду робочого часу в базисному році на 608 тис. годин. Вплив факторів на зміну фонду робочого часу можна встановити способом абсолютних різниць:

АФРВ^ Ч = (ЧО - ЧБ ) • ДБ • ТБ =

= (4253 - 4125) • 205 • 7,57 = 198,6 т.год.

АФРВ = ЧБ • (ДО - ДБ ) • ТБ =

Д

= 4253-(216-205)-7,57 = 354 т.год.

АФРВ = ЧБ • ДБ • (ТО —ТБ) =

Т

= 4253 • 216 • (7,63 - 7,57) = 55 тгод.

Як видно з виконаних розрахунків, наявні трудові ресурси підприємства використовуються досить ефективно. У серед-ньому одним робітником відпрацьовано на 11 днів більше у звітному році, що збільшило фонд робочого часу роботи всіх робітників на 354 тис. годин. Збільшилася тривалість робочо-го дня з 7,57 години до 7,63 години, що обумовило скорочення внутрізмінних втрат робочого часу. За один день вони склали

0,06 год, а за всі відпрацьовані дні всіма робітниками 55 тис. годин. Таким чином, загальне збільшення фонду робочого ча-су становить 608 тис.годин. Значний вплив на збільшення фонду робочого часу зробило збільшення чисельності робітників на 128 чоловік. Дане збільшення привело до зрос-тання фонду робочого часу на 198,6 тис.годин.

У ході подальшого аналізу використання робочого часу визначають денні й внутрізмінні втрати на підставі балансу ча-су одного робітника. Розглянемо приклад такого аналізу (таб-лиця 2.19).

Таблиця 2.19 — Аналіз використання фонду робочого часу (балансу робочого часу) 1 робітника

 

Показники     На один робітника    Відхилення від плану

 

            план    факт   

 

1          2          3          4

Календарна кількість днів    365      365      -

У тому числі:                        

- святкові       9          9          -

- вихідні         102      102      -

Номінальний фонд робочого часу, днів     254      254      -

Неявки на роботу, днів        29        24,5     -4,5

У тому числі:                        

- щорічні відпустки   16        16        -

- відпустки на навчання      1          2          +1

- відпустки по вагітності      3          1          -2

- хвороби       9          5,4       -3,6

- прогули       0          0,1       +0,1

Явочний фонд робочого часу, днів            225      229,5   +4,5

Тривалість зміни, год.          8          8          -

Бюджет робочого часу, год.            1800    1836    +36

Економічний аналіз і діагностика cтану сучасного підприємства

 

1          2          3          4

Передсвяткові дні, год.         9          9          -

Внутрізмінні простої, год.    0          30        +30

Корисний фонд робочого часу, год.          1791    1797    +6,0

У нашому випадку більша частина втрат викликана на-явністю внутрізмінних простоїв, які можуть бути пов’язані з недостатньо ефективною системою планування виробництва, поломками устаткування й інших причин.

Вивчивши втрати робочого часу, необхідно встановити не-продуктивні витрати праці, які складаються з витрат робочого часу в результаті виготовлення забракованої продукції й ви-правлення браку, а також у зв’язку з відхиленнями від техно-логічного процесу. Для визначення їхніх величин використо-вують дані про втрати браку.

Для аналізу річного фонду (бюджету) робочого часу одно-го робітника використовується наступний вид моделі:

ФРЧ = Д -Т    (2.20)

Розглянемо приклад аналізу річного фонду робочого часу одного робітника.

Таблиця 2.20 — Аналіз річного фонду робочого часу одного

робітника

 

Показник        Базовий рік    Звітний рік     Відхилення

1. Відпрацьовано днів одним робітником за рік (Д), днів.          205      216      +11

2. Середня тривалість робочого дня (Т), година. 7,57     7,63     +0,06

3. Річний фонд робочого часу одного робітника (ФРЧ), годин. 1552    1648    +96

Виконаємо аналіз впливу факторів на річний фонд робо-чого часу методом скорочених ланцюгових підстановок.

АФРЧД =(ДО-ДБ)-ТБ - (216-205)-7,57 = 83год. — пози-тивний вплив. Збільшення числа робочих днів, відпрацьова-них одним робітником за рік, на 11 днів призвело до зростан-ня фонду робочого часу одного робітника на 83 години.

АФРЧТ =ДО-(ТО -ТБ) = 216-(7,63-7,57) = 13год. — пози-тивний вплив. Збільшення середньої тривалості робочого дня одного робітника на 0,06 години призвело до зростання фонду робочого часу одного робітника на 13 годин.

Балансова перевірка: АФРЧ = 1648 — 1552 = 83+13=96 ч.

Таким чином, середня величина річного фонду робочого часу одного робітника збільшилася на 96 годин.

Якщо в процесі аналізу фонду робочого часу встановлені внутрізмінні втрати, то треба провести фотографії робочого дня й вивчити первинну документацію з врахованих втрат ча-су (звичайно в дійсності дуже багато прихованих втрат).

Якби аналіз показав втрати й по людино-днях, то треба бу-ло б проаналізувати по табельному обліку причини невиходів: хвороби, прогули, безоплатні відпустки з ініціативи адміністрації, денні виконання державних обов’язків, відпуст-ки з дозволу адміністрації.

Однак втрати робочого часу не завжди приводять до змен-шення обсягу виробництва продукції, тому що вони можуть бути компенсовані підвищенням інтенсивності праці працівників. Тому при аналізі використання трудових ре-сурсів велике значення надається вивченню показників про-дуктивності праці.