2.2 Аналіз використання трудових ресурсів і витрат на оплату праці 2.2.1 Поняття, завдання й джерела інформації аналізу трудових ресурсів і витрат на оплату праці


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 

Загрузка...

Трудові ресурси (кадри) підприємства є головним ресур-сом кожного підприємства, від якості й ефективності викори-стання якого багато в чому залежать результати діяльності підприємства і його конкурентноздатність.

Кадри підприємства, безпосередньо пов’язані із процесом виробництва продукції (послуг), тобто зайняті основною ви-робничою діяльністю, являють собою промислово — виробни-чий персонал. До нього належать всі працівники основних, до-поміжних, підсобних й обслуговуючих цехів; науково-дослідницьких, конструкторських, технологічних підрозділів підприємства й лабораторій, що перебувають на балансі підприємства; заводоуправління з усіма відділами й служба-ми, а також служб, зайнятих капітальним і поточним ремон-том устаткування й транспортних засобів даного підприємства.

Залежно від виконуваних функцій промислово-виробни-чий персонал ділиться на категорії, які встановлює Держав-ний класифікатор професій ДК-003-95. Розрізняють п’ять ка-тегорій промислово-виробничого персоналу:

—        керівники;

—        професіонали;

—        робітники;

—        фахівці;

—        технічні службовці. Робітники - це персонал безпосередньо зайнятий у процесі

створення матеріальних цінностей, здійснює ремонт основних засобів, виконує переміщення вантажів, перевезення пасажирів, виробляє матеріальні послуги. Робітники на ви-робництві діляться на основних — тих, які беруть безпосеред-ню участь у процесі створення продукції, і допоміжних — тих, які виконують функції обслуговування основного вироб-ництва (слюсар-ремонтник, слюсар-електрик).

Основні виробничі робітники промислових підприємств підрозділяються в такий спосіб:

—        кваліфіковані робітники з інструментом (верстатники, ковалі й ін.);

—        оператори й збирачі устаткування й машин (оператор верстатів зі ЧПУ, слюсар-збирач);

—        робітники найпростіших професій.

Керівники — це працівники, що займають посади

керівників підприємства і їхніх структурних підрозділів. Розрізняють кілька рівнів працівників цієї категорії: перший рівень — генеральний директор і його заступники, головний бухгалтер, головний інженер, головний механік, головний тех-нолог, головний економіст; другий рівень — директори вироб-ництв, заступники головного бухгалтера, головного інженера, головного механіка, головного технолога, головного еко-номіста, керівники управлінь (комерційного, планово-еко-номічного, кадрового); третій рівень — керівники цехів, відділів, бюро, лабораторій, майстри цехів.

Професіонали — це працівники, професійні завдання яких полягають в збільшенні наявного обсягу знань: розробки но-вих науково-прикладних теорій, нових проектів, технологій, програмних продуктів. До таких працівників належать провідні спеціалісти інженерних, фінансових, економічних, комерційних й інших підрозділів підприємств (як правило, що мають наукові ступені й звання або значний досвід роботи),

Економічний аналіз і діагностика cтану сучасного підприємства

які виконують самостійні проекти й можуть керувати при цьо-му певною групою фахівців.

Фахівці — це працівники, зайняті інженерно-технічними, економічними, бухгалтерськими й іншими роботами, пов’яза-ними з використанням відомих теорій, методів, методик, нор-мативів, пакетів програм.

Технічні службовці — це працівники, що здійснюють підготовку й оформлення документації, облік і контроль, гос-подарське обслуговування й діловодство (тобто виконують чисто технічну роботу), зокрема — діловоди, обліковці, агенти, касири, контролери, діловоди, креслярі, секретарі).

Кадровий склад або персонал підприємства має певні кількісні, якісні й структурні характеристики. Кількісна характеристика трудових ресурсів (персоналу) підприємства в першу чергу виміряється такими показниками, як облікова, явочна й середньосписочна чисельність працівників.

Загальний обліковий склад працюючих враховує найманих робітників всіх категорій, пов'язаних з найманням, трудовим контрактом, у тому числі тимчасових і сумісників (у наказі про призначення яких повинно бути оговорене, що тривалість їхнього робочого дня не повинна перевищувати 50% встановленої законом для даної категорії роботи).

Облікова чисельність працівників підприємства — це чи-сельність працівників облікового складу на певне число або дату з обліком прийнятих і вибулих за цей день працівників. Містить у собі працівників, записаних у реєстраційні книги персоналу (їхні трудові книжки здані у відділ кадрів підприємства, а в наказі про призначення на роботу зазначено, що мова йде про штатну посаду, повну ставку).

Середньосписочна чисельність працівників за місяць виз-начається шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день місяця, вклю-чаючи святкові й вихідні дні, і розподілу отриманої суми на кількість календарних днів місяця. Средньосписочна чи-сельність працівників за рік визначається шляхом підсумову-вання средньосписочної чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства в році й розподілу отриманої суми на 12.

Для правильного визначення середньосписочної чисельності працівників необхідно вести щоденний облік працівників облікового складу з урахуванням наказів (розпоряджень) про прийом, перехід працівників на іншу роботу й припинення трудового договору.

Явочна чисельність — це кількість працівників облікового складу, що з’явилися на роботу. Різниця між явочним й обліковим складом характеризує резерв, що повинен викорис-товуватися для заміни тих, хто не виходить на роботу з поваж-них причин (відпустки, хвороби, відрядження)

Якісна характеристика трудових ресурсів (персоналу) підприємства визначається ступенем професійної й кваліфікаційної придатності його працівників для виконання цілей підприємства й робіт, що будуть ними виконуватися.

Структурна характеристика трудових ресурсів (персона-лу) підприємства визначається складом і кількісним співвідношенням окремих категорій і груп працівників підприємства.

У процесі аналізу трудових ресурсів вирішуються на-ступні завдання.

1.         Аналіз наявності й складу працюючих на підприємстві.

2.         Аналіз структури персоналу.

3.         Аналіз кваліфікаційного рівня кадрів.

4.         Аналіз руху робочої сили.

5.         Оцінка використання робочого часу.

6.         Встановлення факторів і причин непродуктивного використання робочого часу.

7.         Вимір і вивчення динаміки продуктивності праці, її фак-торний аналіз.

8.         Аналіз фонду заробітної плати.

9.         Виявлення резервів подальшого підвищення продук-тивності праці й більш ефективного використання тру-дових ресурсів.

Економічний аналіз і діагностика cтану сучасного підприємства

Інформація для аналізу трудових ресурсів береться з на-ступних джерел.

—        Форма № 2-ПВ «Звіт про працю»;

—        Форма № 1-П «Звіт промислового підприємства з про-дукції»;

—        Форма № 3-ПВ «Звіт про використання робочого часу»;

—        Форма № 6-ПВ «Звіт про кількість працівників, їхній якісний склад і професійне навчання»;

—        Форма №3-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) на потребу в працівниках»;

—        Форма № 1-ПВ (умови праці) «Звіт про стан умов праці, пільги й компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці»;

—        Форма № 1-ПВ (заборгованість) «Звіт про стан забор-гованості по виплаті заробітної плати»;

—        дані табельного обліку й відділу кадрів;

—        дані планово-нормативної, облікової й оперативної інформації зі звітів підрозділів підприємства;

—        матеріали спостережень: хронометражі, фотографії ро-бочого дня, матеріали спеціальних соціологічних досліджень.