Тема 2. Підприємницька діяльність - основа туристичного бізнесу 2.1. Сутність та особливості підприємницької діяльності в туризмі


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 

Загрузка...

Термін «підприємництво» вперше ввів на початку XVIII ст. французький економіст Ришар Кантильон. Він розглядався як само-стійна діяльність, спрямована на отримання доходу (прибутку) і пов'язана з господарським ризиком. Поняття «підприємництво» асоціюється з економічною активністю, спрямованою на здобуття вигоди, тобто із заповзятливою діловитістю у сфері бізнесу.

Сучасна економічна наука до факторів розвитку бізнесу відно-сить не тільки землю та її багатства, працю та капітал, а й підприємни-цькі здібності, що утворюють особливий ресурс - інтелект. Це дає під-ставу стверджувати: для підприємця в туристичному бізнесі головним ресурсом є не гроші, не знаряддя чи предмети праці, а його уміння го-сподарювати (талант господарника), знання психології споживача ту-ристичного продукту та суспільних потреб у туристичному бізнесі.

Підприємця варто відрізняти від менеджера. Підприємець ви-ступає ініціативним і самостійним агентом ринку. Він діє на «свій страх і ризик», використовує власні ресурси і несе повну відпові-дальність за результати своєї діяльності.

Менеджери найчастіше є найманими працівниками, що вико-нують завдання, поставлені підприємцем. Менеджер у своїй діяль-ності ризикує власністю підприємця, хоча за договором може нести майнову відповідальність за свої дії. Підприємець може поєднувати в собі риси власника ресурсів (капіталу) і менеджера. Його часто порівнюють із гравцем в економіці, який не тільки пускає капітал у гру, а й добре знає правила гри, щоб у будь-який момент ними ско-ристатися самостійно або разом зі своїми менеджерами.

Виникнення туристичного підприємництва пов'язане з перехо-дом туризму на комерційну основу, тобто з появою організації плат-них подорожей різної спрямованості як основи ринкових відносин.

Бурхливий розвиток туризму в Україні на підприємницькій основі історично збігається з чумацтвом, яке дало поштовх до пі-знання нових земель найперше з метою пошуку нових ринків збу-ту. Зміцнення торговельно-обмінних відносин між регіонами Укра-їни, а також між Україною та іншими територіями викликало взаєм-

ний інтерес до культури, звичаїв, релігії, історичних пам'яток не тільки свого народу, а й народів інших країн.

Вважається, що чумацтво зіграло велику роль у формуванні в Україні сільської буржуазії і в розвитку підприємництва, у тому чи-слі й туристичного. Стійкому розвиткові підприємництва сприяло також скасування кріпацтва і перехід до ринкових відносин.

Однак перешкодами на шляху розвитку підприємництва в Україні були світові війни та Велика Жовтнева соціалістична ре-волюція.

В часи радянської влади в колишньому СРСР підприємництво вважалося сугубо капіталістичною формою господарювання, неприй-нятною для соціалізму. Та все ж навіть у пору централізованого управління, яке пригнічувало ініціативу на місцях, підприємництво іс-нувало «інкогніто». Нині підприємництво позбулося клейма «непоря-дності», що сприяє зростанню його престижності як виду діяльності.

У чинному законодавстві України підприємництво розгляда-ється як безпосередня самостійна систематична, на свій ризик діяль-ність, пов'язана з виробництвом продукції, виконанням робіт, на-данням послуг з метою одержання прибутку, що здійснюється фізич-ними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти під-приємницької діяльності в порядку, установленому законодавством.

3 цього визначення видно, що до підприємництва відносить-ся й діяльність з надання послуг. Отже, надання туристичних послуг є об'єктом підприємницької діяльності всіх суб'єктів туристичної індустрії.

Статус підприємницької структури одержують фізичні та юри-дичні особи шляхом державної реєстрації у встановленому порядку.

Економічною передумовою існування підприємництва є при-ватна власність на засоби виробництва. Для розвитку підприємницт-ва в туризмі неодмінною умовою виступає не тільки приватна вла-сність, а й інші умови, зокрема:

-          стабільність державної економічної й соціальної політики;

-          пільговий податковий режим для соціальних видів туризму; -розвинута інфраструктура підтримки підприємництва, по-

чинаючи з ліцензування і закінчуючи державними органами регу-лювання й контролю;

-          гнучкий ринковий механізм участі туризму в глобалізаційних

процесах і в інтеграції України в європейські та світові економічні

структури.

Основні принципи підприємництва для всіх видів діяльності визначені в законодавстві України. Принципи підприємництва в туристичному бізнесі представлені на рис. 2.1.

Головна мета підприємництва в туризмі полягає в розроблен-ні маршрутів, формуванні туристичних потоків за обраними марш-рутами, у виробництві туристичних товарів і наданні туристичних послуг, комплектуванні туристичного продукту відповідно до по-питу споживачів з вигодою (прибутком) для себе. Якщо діяльність не передбачає одержання прибутку, то вона не відноситься до підп-риємницької. Тому головна відмінність підприємця від інших аген-тів корисної для суспільства і людей діяльності пов’язана з обов'яз-ковим одержанням зиску (прибутку). У такому розумінні термін «підприємництво» ототожнюється з поняттям «бізнес».

 

Рис. 2.1. Принципи підприємницької діяльності в туристичному бізнесі

Отже, підприємці в туризмі - це ділові люди, поведінка яких характеризується пошуком нового, кращого, прогресивного у сві-товому масштабі. Для них далекі риси самозаспокоєності, застою, самовдоволення та марнотратства.

У сучасних умовах до традиційних рис підприємця (ділови-тість, напористість, енергійність, винахідливість, схильність до ри-зику) додається освіченість, комунікативність, інтелект, почуття соціальної відповідальності, культура ділових відносин і т.п.

Бізнесмен-початківець у туризмі, як правило, поєднує функ-ції менеджера і підприємця. Практика підтверджує: виживання і ро-звиток туристичних підприємств забезпечується саме таким поєд-нанням. Підприємства, що зуміли ввести підприємницький підхід до організації діяльності, стають лідерами і новаторами в туристич-ному бізнесі. Підприємництво для них стає стилем поведінки, полі-тики та практики діяльності.

Учасниками відносин, пов'язаних з підприємництвом в турис-тичному бізнесі, є, з одного боку, юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги або здійснюють посередницьку діяльність щодо їх реалізації, а з іншого -громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.

Основними суб'єктами підприємницької діяльності у туризмі є туристичні оператори (туроператори), туристичні агенти (тураген-ти) та інші структури (дилери).

Туроператори - це юридичні особи (підприємства), створені згідно із законодавством України, основною діяльністю яких є ор-ганізація туризму, формування туристичного продукту, його реалі-зація та посередницька діяльність із надання характерних і супутніх туристичних послуг мандрівникам. Важливу роль в економіко-тех-нологічному механізмі туристичного бізнесу виконують тураген-ти, якими можуть бути як юридичні, так і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницькі функції з реалізаціїтуристичного продукту туроператорів або окремих послуг інших суб'єктів туристичного бізнесу.

Обов'язковою вимогою для всіх суб'єктів туристичної діяль-ності є отримання ліцензії на відповідний вид діяльності.

Сукупність підприємницьких структур з обслуговування туриз-му утворює туристичну інфраструктуру, яка являє собою комплекс юридичних і фізичних осіб економічної та соціальної сфер діяльності,

що надають туристам послуги з тимчасового розміщення (проживан-ня), харчування, перевезення, екскурсійного обслуговування, відпочи-нку, рекреації тощо. Розвиток масового туризму сприяв пе’еходу його інфраструктури на індустріальну основу, внаслідок чого зявилася ін-дустрія туристичного бізнесу.

Економічний успіх підприємництва забезпечується інновація-ми, точніше, інноваційним менеджментом. Це пояснюється тим, що інноваційна заповзятливість у туризмі забезпечує появу нових послуг (продукту), привабливих не тільки для туристів, а й для інвесторів.

Варто особливо підкреслити, що Україна має потребу в тако-му туризмі, в якому іноваційність, діловитість, ефективна комуні-кативність стали б нормою господарювання кожного суб’єкта тури-стичного бізнесу.

Серед функцій підприємництва в туризмі виділяються такі:

1)         організація маркетингу і реклами з метою визначення міст-кості ринку вироблюваних і запроектованих до впровадження турис-тичних послуг;

2)         упровадження інновацій у виробництво туристичних послуг і формування туристичного продукту (пакета послуг);

3)         формування ефективної системи забезпечення туристич-ної діяльності необхідними ресурсами;

4)         просування на ринок (збут) туристичного продукту.

Щоб виконувати ці функції, підприємництво в туризмі повин-не ґрунтуватися на науково-технічній, організаційно-управлінській та виробничо-комерційній творчості.

Об'єктом підприємницької діяльності в туристичному бізнесі виступає виробництво туристичних послуг, формування та збут туристичного продукту. Схема формування та збуту (продажу) па-кетів туристичних послуг, необхідних для задоволення потреб ту-ристів під час подорожування, представлена на рис. 2.2.

Завершальним етапом економіко-технологічної системи ту-ристичної діяльності, як видно зі схеми, є споживання туристично-го продукту, тобто комплексу туристичних послуг, які включено до вартості обслуговування туру за певним маршрутом.

Загальновизнаними є особливості споживання як окремих туристичних послуг, так і в складі турпродукту, які визначають спе-цифіку туристичної діяльності.

Перша особливість полягає в тому, що для споживання тур-продукту в пакеті або окремих послуг турист повинен прибути в

місце їхнього надання. Найчастіше процес споживання туристич-них послуг, що містяться в турпродукті, відбувається в туристич-них дестинаціях, у яких ці послуги надаються.

Слово «дестинація» походить від латинського і означає місце перебування. Цей термін набув широкого вжитку в кінці 90-х ро-ків минулого століття. Дестинація в туризмі розглядається як приваблива для туристів географічна територія. Для подорожі ту-риста - це місце призначення. Індустрія туризму в дестинаціях призначена для перевезення розселення (розміщення), організації харчування, відпочинку, рекреації, розваг, роздрібної реалізації товарів туристичного попиту та сувенірів.

ВИДИ ПОСЛУГ

 

Розмі-щення

 

Переве-зення

 

Харчу-вання

 

Організація

відвідувань

туристичних

об'єктів

 

Продаж турис-

тичнихтоваріві

сувенірів, надання

послугзв'язку

тощо

 

Формування пакета туристичних послуг

Туроператор

Споживач (турист)

 

Рис. 2.2. Схема формування та збуту туристичного продукту

Щоб якась територія називалася дестинацією, вона повинна відповідати ряду вимог:

1) виробляти певний набір послуг, необхідних для прийняття туристів за їх вимогами. До такого набору послуг відносяться:

•          доставка (трансферт) до дестинації і назад;

•          можливість ночівлі (наявність готелів, кемпінгів, дачних

будиночків тощо) та харчування (ресторани, бари, кафе та ін.) з відповідним рівнем обслуговування;

2)         мати цікаві для туриста пам'ятки культури, історії, релігії, природи та об'єкти розваг;

3)         володіти інформаційними системами, необхідними для просування продукту на туристичному ринку (система комп'ютер-ного резервування та бронювання).

Дестинація в туризмі - це територія, на якій пропонується певний набір послуг, що відповідають попиту туриста на переве-зення, ночівлю, харчування, відпочинок, розваги тощо.

Оскільки виробництво і споживання туристичних послуг від-бувається на одному й тому самому місці, то виникає мультипліка-тивний ефект, який характеризується економічним зростанням де-стинації у зв'язку зі споживанням турпродукту, пов'язаного з на-данням транспортних послуг, житла, харчування, системи гостинно-сті в цілому, створенням умов для лікування, розваг, освіти, отри-мання нових вражень тощо.

Друга особливість туристичного споживання пов'язана з рин-ковим середовищем туристичного бізнесу, яке має особливий, час-то культово-інтелектуальний характер, хоча туристичний ринок включає і придбання уречевлених (матеріальних) предметів спожи-вання, у тому числі товарів культової і культурологічної спрямова-ності, що відображають історичну, національну, соціологічну та іншу специфіку місця відвідування туристів. У цьому сенсі турис-тичне споживання і ринок туристичних послуг несуть у собі особ-ливу культурологічну спрямованість, пізнавально-романтичний ас-пект, а туристична послуга має невловимий, нематеріальний харак-тер, хоч і справляє глибоке емоційне враження. Прикладом може слугувати висока пізнавальна сила впливу розповіді екскурсовода.

Третя особливість туристичного споживання пов'язана з тим, що надання туристичних послуг обумовлене договором купівлі-продажу конкретного туру. За таким договором одна сторона (туропе-ратор, турагент) за узгоджену плату зобов'язується забезпечити на-дання замовленого іншою стороною (туристом) комплексу туристич-них послуг, тобто туристичного продукту. Договір на туристичне об-слуговування укладається за загальними положеннями договору про

надання послуг, якщо інше не передбачено законодавством України, у письмовій (електронній) формі. Він може укладатися шляхом видачі ваучера, який являє собою форму письмового договору на туристичне та екскурсійне обслуговування. В договорах обумовлюються строки надання та види туристичних послуг, їх загальна вартість, розмір фі-нансової відповідальності турагента (тур-оператора) або межі відпові-дальності суб'єкта туристичної діяль-ності за договором агентування, інші дані, обумовлені характером угоди. Ваучер є документом суворо-го обліку.

До початку надання туристичних послуг споживачеві за його вимогою надається вся інформація, яка його цікавить.

Четверта особливість споживання турпродукту (послуг) по-в'язана із зовнішніми ефектами для туристичного ринку, які по-іншому називаються екстерналіями. Суть цих ефектів полягає в тому, що виробництво, формування, реалізація та споживання тури-стичних послуг утворюють зовнішні вигоди для туристичного бізне-су різного рівня і спрямованості. Однак зовнішні ефекти, що ство-рюються туризмом, можуть бути позитивними й негативними. По-зитивні ефекти - це доходи нетуристичних суб'єктів підприємницт-ва, пов'язані зі збільшенням реалізації товарів і послуг, що не вхо-дять до туристичного продукту; розвиток інфраструктури дестинації у зв'язку з туризмом; збільшення кількості робочих місць і скоро-чення безробіття; зростання державних доходів за рахунок одержу-ваних податків і мита від туристичної діяльності. До негативних впливів туризму відносяться: забруднення зовнішнього середовища, нанесення збитків живій природі і погіршення екології в цілому.

I, нарешті, важливою особливістю туристичного продукту є те, що багато його складових не можуть накопичуватись і зберігатися для наступного споживання. Це стосується, наприклад, непроданого місця в готелі, каюті на круїзному кораблі, автобусі, поїзді. Якщо продаж не відбувся, це означає, що туристична послуга пропала для її володаря. Ось чому застосовуються знижки або інші пільги при реа-лізації квитків в останні хвилини перед відправленням транспорту.

Оскільки туристична діяльність є нерозривною єдністю вироб-ництва і споживання послуг, то туристичний бізнес виступає як поєд-нана в часі і просторі система виробництва і споживання послуг, необ-

хідних для задоволення потреб туристів, а підприємництво в туризмі -це сукупність різних видів діяльності, що покликані задовольняти комплекс потреб туристів і забезпечувати отримання прибугку підп-риємцям. Отже, туристичне підприємництво передбачає діяльність з метою отримання прибутку від виробництва й реалізації продукту (окремих послуг), необхідного для задоволення потреб туристів.

Туристичну діяльність слід розглядати як товарно-грошові відносини між туристами, туристичними підприємствами, сферою гостинності та обслуговування в дестинаціях.

Зростаючий попит на туристичні послуги звичайної якості по-родив масовість їх виробництва, у результаті чого надання послуг і ре-алізацію товарів для туристів поставлено «на конвейєр». З'явилися рі-зноманітні підприємницькі структури і суспільні інституції, що виго-товляють різні компоненти для формування й реалізації турпродукту. Це викликало необхідність сертифікації та стандартизації у сфері ту-ристичної діяльності, гармонізації вітчизняних стандартів, норм і пра-вил з міжнародними стандартами, рекомендаціями, нормами та прави-лами, що стосуються вимог до об'єктів туристичних відвідувань, вза-ємодії туроператорів, раціонального використання обмежених турис-тичних ресурсів, якості туристичних послуг. Перелік туристичних по-слуг, що підлягають обов'язковій сертифікації, стосуються безпеки для життя та здоров'я людей, захисту їхнього майна та охорони до-вкілля. Порядок проведення сертифікації послуг у сфері туристичної діяльності визначаються Кабінетом Міністрів України.

Розглядаючи роль підприємництва як на рівні всієї сфери ту-ристичної діяльності, так і окремої дестинації або суб'єкта туристи-чного бізнесу, слід зазначити, що воно виконує ряд функцій:

по-перше, виступає важливим фактором зміни структури ту-ризму через механізм переливання капіталу з менш прибуткового бізнесу в більш прибутковий, оскільки спонукальним МОТИВОМ ПІ-дприємництва є максимізація прибутку. Гонитва за максимальним прибутком виступає «живильним » середовищем для конкуренції;

по-друге, сприяє ефективному формуванню і використанню туристичних ресурсів, мінімізації витрат та економічних ризиків, пов'язаних з банкрутством;

по-третє, створює стимули для підвищення кваліфікації працівників туризму, що забезпечує наближення рівня обслугову-вання туристів до світових вимог.

У цілому підприємництво сприяє відновленню і розвиткові економіки туризму, створенню інноваційного середовища, відкри-ває шлях до перетворень, а тому стає рушійною силою розвитку економіки не тільки туризму, а й економіки всієї країни.