3.5. Комерційний розрахунок у системі економічного управління підприємствами


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 

Загрузка...

Економічне управління суб'єктами підприємницької діяльнос-ті потребує використання комерційного розрахунку, сутність якого полягає у визначенні прибутку як мети підприємництва.

Комерційний розрахунок є, з одного боку, економічною ка-тегорією, а з іншого - методом підприємницької діяльності.

Як економічна категорія комерційний розрахунок являє со-бою систему економічних відносин, що виникають у процесі вироб-ництва й реалізації благ (товарів, робіт, послуг) між окремими (самос-тійними) суб'єктами ринку, між суб'єктами ринку і державою (регіо-ном), а також в підприємницькій структурі: між окремими її підрозді-лами, між самою структурою і її трудовим колективом, між власни-ками капіталу і найманими працівниками із приводу порівняння вит-рат з доходами, виявлення, розподілу та використання прибутку.

Як метод підприємнщької діяльності комерційний розраху-нок є складовою частиною економічного механізму функціонування підприємства, способом розрахунків прибутку та пошуків резервів його збільшення шляхом максимізації доходів і мінімізації витрат.

Комерційний розрахунок передбачає порівняння доходів з витратами, що дозволяє обчислити прибуток як мету підприємницт-ва. Ринкові відносини, будучи основою комерційного розрахунку, визначають принципи його функціонування.

Принципом, який відкриває можливість застосування комер-ційного розрахунку, є економічна самостійність підприємницької структури (фізичної чи юридичної особи).

Оскільки економічно самостійними в умовах ринкових від-носин можуть бути тільки прибуткові (рентабельні) суб'єкти підп-риємництва, то другим принципом комерційного розрахунку є при-бутковість. Без прибутку не може бути комерційного розрахун-ку так само, як і підприємницької діяльності.

Одержання прибутку стає основним інтересом діяльності пі-дприємців і найманих працівників. Інтерес до одержання прибутку визначає такий принцип комерційного розрахунку, як економічна зацікавленість. Зацікавленість в одержанні прибутку має не тільки підприємець, його працівники, а й держава, тому що через оподат-кування прибутку формує доходи державного бюджету. Наймані працівники можуть одержувати премії і соціальні виплати за раху-нок прибутку, а власники капіталу (акціонери) - дивіденди. Підп-риємницька структура в цілому зацікавлена в прибутку, бо може розвиватися за рахунок його реінвестування.

Принцип самостійності суб'єктів підприємництва породжує принцип матеріальної відповідальності. В умовах ринкових відно-син підприємницькі структури не можуть навіть мріяти про те, що хтось простить їм економічну заборгованість (борг) або надасть без-оплатно кошти. Важелями примусу підприємців до виконання еко-номічних зобов'язань виступають ппрафи, пені, неустойки та визнан-ня банкрутами. Принцип матеріальної відповідальності в системі ко-мерційного розрахунку стосується не тільки підприємців (підпри-ємств), а й окремих працівників. Працівники відповідають за довіре-ні їм матеріальні цінності і фінансові кошти, підприємство несе від-повідальність за винагороду праці й капіталу, а власник - за борги.

Комерційний розрахунок не може здійснюватися без контро-лю. Контроль як принцип комерційного розрахунку виступає у фор-мі внутрішнього і зовнішнього. Зовнішній контроль діяльності під-приємців є важливим інструментом державного регулювання еко-номіки юридично самостійних підприємницьких структур. Держава контролює дотримання законів, правомірність підприємницької діяльності, правильність сплати податків та інших обов'язкових платежів державі, місцевим органам і спеціальним фондам.

Усі принципи комерційного розрахунку використовуються в процесі економічного управління, тобто при плануванні різних по-казників підприємницької діяльності, починаючи з формування ка-піталу для відкриття підприємства і закінчуючи оцінкою ефектив-ності його використання.

Чітке дотримання принципів комерційного розрахунку забез-печує високу ефективність планування всіх показників підприєм-ницької діяльності суб'єктів ринкових відносин.

Комерційний розрахунок передбачає не тільки самоокупність (покриття отриманими доходами витрат), а й самофінансування ро-

звитку підприємств, відшкодування витрат, пов’язаних з розшире-ним відтворення, за рахунок чистого прибутку.

Основними формами комерційного розрахунку є повний і неповний розрахунок. Повний комерційний розрахунок охоплює підприємницьку структуру в цілому, а неповний, який по-іншому називається внутрішнім, стосується структурних підрозділів, що входять до складу юридичної особи. Внутрішній комерційний роз-рахунок стосується завдань і показників, які використовуються в економічних відносинах в середині підприємств.