3.2. Види базових економічних стратегій діяльності підприємств


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 

Загрузка...

Теорія і практика підприємницької діяльності виділяють три види базових економічних стратегій - це виживання, стабілізація та розвиток.

Кожна з цих стратегій визначається рівнем досягнутої (за-планованої) рентабельності та життєвим циклом товарів (послуг).

Стратегія виживання характерна для підприємств, які знахо-дяться в кризовому стані через збитковість. Для виходу зі стану збит-ковості стратегія виживання в порядку захисту повинна передбачити заходи, спрямовані на одержання прибугку в найкоротший термін. При цьому вирішуються такі завдання: що запропонувати ринкові ту-ристичних послуг, а від чого відмовитись, які функціональні стратегії використовувати для переходу до рентабельної діяльності. Тому при розробці економічної стратегії, спрямованої на вихід підприємства із кризового стану, необхідно провести таку роботу:

■S переглянути маркетингову політику як основу пошуків додаткових можливостей збільшення обсягів реалізації товарів і послуг;

S організувати діяльність на засадах логістики;

S створити умови жорсткої економії витрат;

■S удосконалити методи управління і провести, при необхід-ності, радикальні кадрові зміни;

S визначити критичні для підприємства обсяги комплекту-вання і реалізації турпродукту та надання окремих послуг.

Стратегія стабілізації є наступально-захисною. Вона вико-ристовується в умовах коливання прибутковості підприємства від збитковості до рентабельності і навпаки. Для здійснення стратегії стабілізації необхідно:

-ощадливо використовувати ресурси, щоб швидше стабілі-зувати рентабельність як мінімум на досягнутому рівні;

-          домогтися позитивних зрушень в реалізації турпродукту та розширенні ринків збуту з орієнтацією на швидке пожвавлення ді-яльності;

-          обґрунтувати програму фінансової стабілізації підприємст-ва шляхом вишукування ефективних внутрішніх і зовнішніх джерел інвестування інноваційної діяльності.

Стратегія розвитку (росту) найбільш приваблива як для самого підприємця, так і для його інвесторів. Вона є наступальною і передбачає сукупність окремих стадій та адекватних їм проміжних стратегій загального життєвого циклу росту, а саме - початкову стратегію, стратегію проникнення і розширення ринку, стратегію прискореного росту і, нарешті, стратегію переходу до нового витка розвитку, який знову має початок і всі наступні стадії (стратегії).

Найбільш розповсюдженими в практиці туристичного підп-риємництва є стратегії розвитку, пов'язані з оновленням туристично-

го продукту на якісно вищому рівні, розширенням ринку туристич-них послуг підприємства та використанням нових технологій об-слуговування туристів.

Економічна наука виділяє чотири групи стратегій розвитку, які в туризмі мають специфічні особливості.

До першої групи відносяться стратегії концентрованого рос-ту, що ґрунтуються на зміні туристичного продукту або ринку ту-ристичних послуг. У цьому випадку підприємство повинне поліп-шити туристичний продукт або перейти до розробки нового, знай-ти можливості для зміцнення свого положення на ринку або від-шукати нішу на новому ринку туристичних послуг.

До другоїгрупи стратегій росту відноситься інтегрований ро-звиток, що передбачає розширення туристичної діяльності за раху-нок доповнення туристичних послуг новими видами.

Третьою групою стратегій росту є стратегії диверсифікації туристичної діяльності. Вони застосуються в тому випадку, якщо підприємства не можуть розвиватися на діючому ринку туристич-них послуг зі своїм турпродуктом.

До четвертої групи стратегій розвитку туристичної діяльності відносяться стратегії перегрупування сил з метою підвищення ефек-тивності. У таких випадках потрібна структурна перебудова діяль-ності, спрямована на оновлення туристичного продукту відповідно до змін ринкового попиту. Ця стратегія пов'язана з відновленням туристичної діяльності підприємства на якісно вищому рівні.

Великі туристичні підприємства можуть одночасно застосо-вувати декілька видів стратегій розвитку.

На основі оцінки діючої економічної стратегії кожне підприєм-ство обґрунтовує свою базову стратегію за відповідною процедурою.

Отже, обґрунтування та реалізація економічної стратегії підп-риємства охоплює організацію стратегічного передбачення, яке вима-гає систематичного удосконалення методів розробки нових та ефек-тивного коригування діючих стратегій, що потребує підвищення професіоналізму як розробників, так і виконавців стратегічних рі-шень.