2.2. Правові основи організації туристичного бізнесу в Україні


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 

Загрузка...

Туристичний бізнес належить до підприємництва сфери на-дання послуг населенню (споживачам).

Правові основи та організаційні форми підприємництва виз-начають «правила гри», створюють правовий фундамент бізнесу, забезпечуючи йому перспективи розвитку на законній основі.

Правове регулювання підприємницької діяльності в нашій країні здійснюється ланцюгом законів (їх нараховується понад 60), указами Президента та постановами Кабінету Міністрів України, рішеннями обласних і місцевих органів влади, а також міжнарод-ними договорами й угодами, в яких бере участь Україна.

До основних законодавчих актів відносяться: Конституція України, Цивільний і Господарський кодекси, Закон України «Про внесення змін до закону України «Про туризм».

Центральним органом індикативного планування та регулю-вання є Міністерство культури і туризму України, Міністерство ку-рортів і туризму АРК та Державні служби туризму на місцях. Ці органи забезпечують єдиний підхід до планування туристичного біз-несу, сертифікації послуг, ліцензування діяльності підприємств і захисту прав споживачів туристичних послуг.

Умовами здійснення підприємницької діяльності в туризмі є:

- ліцензування туристичної діяльності. 3 метою створення рівних можливостей суб'єктам туристичної діяльності, забезпечен-ня захисту прав і законних інтересів громадян, а також захисту до-вкілля та підвищення рівня туристичного обслуговування здійсню-ється ліцензування туроператорської та турагентської діяльності;

-          державна реєстрація суб'єктів підприємництва за місцем пе-ребування підприємця. Зареєстровані суб'єкти вносяться до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (ЄДРПОУ). Після реєстрації відкриваються рахунки в банках;

-          сертифікація і стандартизація у сфері туристичної діяльності;

-          встановлення готелям, закладам харчування і курортним закладам відповідної категорії;

-          страхування туристів при здійсненні туристичних поїздок;

-          наймання працівників і соціальні гарантії за використання їхньої праці;

-          майнова відповідальність суб'єктів підприємництва за ви-користання туристичних ресурсів;

-          право припинення підприємницької діяльності.

Починаючи з 2004 p., в Україні введена фінансова гарантія

цивільної відповідальності туроператора і турагента перед своїми туристами за збитки, що можуть бути їм заподіяні в разі виникнен-ня обставин неплатоспроможності чи внаслідок порушення процесу про визнання цих підприємств банкрутами. Мінімальний розмір фі-нансового забезпечення (гарантія банку або іншої кредитної уста-нови) туроператора з усіма видами туризму передбачено в сумі, ек-вівалентній не менше ніж 20 тисяч євро, туроператора, який надає послуги виключно з внутрішнього та в'їзного туризму, - в сумі не менше ніж 10 тисяч євро, а турагента - не менше 2 тисяч євро.

Відшкодування збитків, заподіяних туристу в разі неплато-спроможності чи порушення процесу про банкрутство туроперато-ра (турагента), здійснюється відповідною кредитною установою-гарантом на підставі заяви туриста, договору на туристичне обслу-говування (ваучера) та документів, які підтверджують невиконання туроператором (турагентом) договірних зобов'язань.

Загальною умовою підприємництва є державна гарантія на-дання рівних прав і можливостей щодо формування й використання всіх видів суспільних ресурсів. Держава також розробляє політику, стратегію і тактику туристичної діяльності на основі концепції і програми розвитку туризму. Нині виконується Державна програма розвитку туризму в Україні, яка охоплює період 2002-2010 років.

Крім того, держава підтримує туристичне підприємництво такими способами і засобами:

а)         надання відповідно до законодавства України земельних ді-

лянок і окремих об'єктів туристичних дестинацій (природно-рекреа-

ційних і туристично-екскурсійних ресурсів країни). Наприклад, при-

родно-заповідний фонд Донецької області нараховує 109 об'єктів,

серед яких особливим попитом користуються такі туристично-

екскурсійні об'єкти, як:

>          історико-архітектурний заповідник «Святогір'я»;

>          культурно-архітектурні споруди в м. Артемівську;

>          художній музей відомого живописця А.І. Куїнджі в м. Маріуполі;

>          степовий заповідник «Кам'яні Могили» та багато інших.

б)         сприяння матеріально-технічному забезпеченню та інфор-

маційному обслуговуванню туристичного бізнесу;

в)         підготовка і підвищення кваліфікації кадрів для туристич-

ної діяльності;

г)         стимулювання інноваційних проектів, забезпечення конку-

ренції і недопущення монополізму в туризмі.

Державне регулювання туризму охоплює систему важелів прямого та непрямого впливу (рис. 2.3).

Утручання держави в підприємницьку діяльність туристич-них структур, крім передбачених законом, заборонено.

Державне регулювання туристичного бізнесу

 

Важелі прямого впливу

 

Непрямі важелі регулювання

 

Закони та інші нормативно-правові акти

 

Державна політика розвитку туризму

 

Ліцензування діяльності та державна реєстраціяпідприємства

 

Індикативні плани туристичної діяльності та науково-дослідніроботи

 

Державний контроль за розміщен-

ням туристичних об'єктів і викорис-

танням історико-культурних

пам'ятокминувшини

 

Створення сприятливих умов для

залученивну^ішніхтаінозем-

нихінвестиційв

індустрію туризму

 

Інвестування об'єктів туризму світо-державного значення

 

Шдвищення доходів і

збільшення вільного часу

населення

 

звитку туристичних центрівГзапові-дників, тематичних парків

 

Входження України до світових

готельно-рестораннихланцюгіві

глоб^ьнІхмаршрутів

 

Спрощення процедури візового режиму для туристів

 

Підтримкаринкової

конкуренціїінедопущення

монополізаціїтуризму

 

Фінансове сприяння розвитку

дитячого, молодіжного, сільського й зеленого туризму

 

Сприяння будівництву нових, від-новленню і реконструкції діючшс об'єктів туристичних відвідувань

 

Введення стандартизації та

сертифікаціі^уристичної

діяльності

Контроль за дотриманням безпеки

впливу туризму на екологію та здо-

ров'я нації

Запровадження фінансової

гарантії відповідальності

туристичних підприємств перед сво-

їмиклієнтами-туристами

 

Заходи розвитку масового внуїрішньоготуризмуз виділенням соціального

Стимулювання розвитку

туристичноїінфраструктури

вздовж національних ділянок мі-

жнародних транспортних

коридорів та автомагістралей

 

Рис. 2.3. Важелі державного регулювання туристичного бізнесу в Україні