1.4. Прогнозування кон’юнктури споживчого ринку за допомогою інформаційних технологій


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 

Загрузка...

Особливістю розвитку внутрішнього ринку України в пе-рехідному періоді є деформація кінцевих каналів реалізації споживчих товарів. Сучасний споживчий ринок України представлений двома основними сферами реалізації товарів: через мережу підприємств роздрібної торгівлі і ресторанного господарства, а також на організованих і неформальних рин-ках, обсяги реалізації споживчих товарів на яких зберігають стійку тенденцію до збільшення. Перевага певної частини на-селення України робити покупки на ринках обумовлена більш низькими цінами, природа яких – у меншій частинці витрат продажу і зниженні податкового тиску.

Наслідком таких деструктивних процесів є, з одного боку, загострення проблем конкурентоспроможності щодо якості продукції вітчизняних товаровиробників на внутрішньому

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

ринку, зокрема непродовольчих товарів, що реалізуються пе-реважно через мережу підприємств роздрібної торгівлі, а з іншого – це помітне зниження якості торгового обслуговуван-ня споживачів, що, виграючи в ціні товару, програють у його якості, можливостях захисту своїх прав і т.ін. Тільки встанов-лення єдиного стандарту обслуговування споживачів по всіх каналах продажу і чіткий контроль за дотриманням цього, мо-же вирішити проблему деформацій і сприяння розвитку внутрішнього споживчого ринку.

Створення передумов відчутного прискорення розвитку споживчого ринку України і в перспективі пов’язано з вагоми-ми економічними зрушеннями і структурними перетворення-ми, у тому числі із забезпеченням зростання платоспроможно-сті населення.

Основні фактори, що можуть істотно вплинути на пози-тивну динаміку грошових доходів населення:

•          збільшення розміру мінімальної заробітної плати і на-ближення його до прожиткового мінімуму, що дасть можливість підвищити рівень соціальних гарантій для економічно активного населення;

•          удосконалення податкового законодавства щодо обов’язкових платежів підприємств по соціальних нара-хуваннях на заробітну плату, прибуткового податку – для фізичних осіб. Це стимулювало б легалізацію до-ходів населення, істотно вплинуло на зниження обсягів прихованої оплати роботи, сприяло б збільшенню чис-того доходу працюючих.

Зростання грошових доходів населення як вирішальний фактор розширення попиту на товари та послуги і сприяло б розвитку вітчизняного виробництва, підвищенню еко-номічної активності в країні. Зростання реальних доходів на-селення, яке впливає позитивно на економічнийзростання в країні, обумовлює також зміна надання домогосподарствами споживчих переваг і розширює попит на більш якісну продукцію, що, у свою чергу, потребує зміцнення виробничої ба-зи і конкурентоспроможності продукції на внутрішньому ринку. Потребує реформування система оплати праці – ос-новного джерела формування доходів населення. Здійснення цього є перспективним в умовах багаторівневої системи ко-лективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин на базі соціального партнерства. Крім того, в цих умовах важливо підвищити зацікавленість роботодавців у прийнятті відповідних угод і їхньому виконанні, запрова-дити тарифні умови оплати на підприємствах небюджетного сектора економіки.

Важливим фактором розширення внутрішнього попиту є прискорення пенсійної реформи. Вона може забезпечити однаковіправа всіх груп населення, що виходять на пенсію за віком, скасування обмежень щодо бази розрахунку розміру пенсії і, навпаки, уведення до неї фактора тривалості трудової діяльності, індексації пенсійних виплат і впровадження ме-ханізму формування пенсійних нагромаджень.

Інші джерела збільшення реальних доходів населення у ви-гляді соціальних виплат (допомоги, стипендії, субсидії і т.п.), інших грошових доходів (від підприємницької діяльності, во-лодіння власністю) можуть розвиватися за умов підвищення ефективності діяльності реального сектора економіки, фінан-сово-кредитної системи країни. Темпи зростання соціальних трансфертів надалі повинні мати тенденцію до уповільнення, що випливає зі збільшення рівня соціальної захищеності через збільшення доходів населення з основних джерел.

Фактором, який необхідно враховувати в прогнозуванні розвитку внутрішнього попиту, може стати розширення дер-жавних закупівель товарів і послуг колективного і суспільного користування. При цьому реалізація державної політики збільшення реальних доходів населення, підвищення рівня йо-го життя через поліпшення структури споживання, розширен-ня внутрішнього попиту зумовлять необхідність технічного пе-Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

реозброєння виробництва. Це буде сприяти відновленню інве-стиційного попиту в країні, зменшенню впливу зовнішньоеко-номічного фактора на стан і тенденції на внутрішньому ринку, формуванню бази для стабільного економічного зростання в Україні.

Можливості і темпи подальшого економічного зростання певним чином відбивають підвищення споживання в секторі домогосподарств. Це відбувається на основі збільшених реаль-них доходів, зміни структури споживчого попиту на користь переважного придбання товарів непродовольчої групи, особ-ливо високотехнологічних, і товарів підвищеної якості. Саме такі ознаки розширення внутрішнього ринку супроводжують-ся стимулюванням вітчизняного виробництва, зростанням ва-лових нагромаджень. На сучасному етапі масштабне збільшення інвестицій в основний капітал на тлі збільшення внутрішнього споживчого попиту потребує інноваційного на-повнення інвестицій, а також удосконалення системи ціноу-творення, широкого залучення приватного капіталу. Разом з тим необхідне удосконалення податкового законодавства і підвищення прозорості фінансового стану підприємств. Це позитивно позначиться на зростанні продуктивності праці, розширенні ресурсної бази інвестицій у виробництво.

Забезпеченість населення в розрахунку на 10 тис. осіб за показником “кількість підприємств роздрібної торгівлі” за 1990 – 2000 рр. зменшилася на 2,5 %, а за показником “торгова площа магазинів” – на 34,4 %. Особливо значних втрат зазна-ла роздрібна торгова мережа в сільській місцевості. Ці показ-ники зменшилися відповідно на 47,5 і 49,8 %. Це пов’язано, на-самперед, з істотним скороченням фізичного обсягу товаро-обігу в сільській місцевості.

Істотні недоліки в розміщенні підприємств торгівлі по те-риторії населених пунктів зумовлені відсутністю цілеспрямо-ваної державної політики в цьому питанні з боку місцевих ор-ганів     влади.     Суб’єкти     господарювання     відкривають

підприємства торгівлі, як правило, без проведення маркетин-гових досліджень і в умовах недостатньої інформованості про стан ринку в регіоні, його місткість. Їхня спеціалізація не гар-монізована з потребами всіх верств населення в цьому регіоні. Значно погіршився і якісний склад магазинів. За останній період загальна їхня кількість зменшилася більше ніж на 10% у частині непродовольчих магазинів, майже в п’ять разів зни-зився рівень спеціалізації магазинів (на 1 січня 2001 р. він дорівнював лише 11%). З продовольчих спеціалізованих мага-зинів 27% приходиться на магазини з продажу алкогольних напоїв, 23% – на хлібобулочні, 50% – на всі інші форми спеціалізації. За останні роки середній розмір магазина став ще менший, у середньому на один магазин торгова площа становила лише 90,3 м2, у той час як для забезпечення раціональної організації торгово-технологічного процесу ре-комендується мати площу не менше як 250 м2.

У торгівлі України занадто мало великих магазинів з універсальним асортиментом товарів, особливо таких, як су-пермаркети і гіпермаркети, що в розвинутих країнах відігра-ють значну роль у торговому обслуговуванні населення. У США і західноєвропейських країнах їхня частка в загальній кількості продовольчих магазинів становить 20–30 %, а в това-рообігу – 40–75 %. Останніми роками склалася така негативна тенденція, як скорочення частки магазинів самообслуговуван-ня. За 1991 – 2000 рр. вона зменшилася в Україні з 65% до 6%. За товарообігом на 1 січня 2001 р. ці магазини займали лише 8,4%, тоді як у торгівлі розвинутих країн самообслуговування є переважною формою продажу товарів.

Аналіз стану формування товарного асортименту і ціно-вої політики на підприємствах торгівлі свідчить, що до цього процесу ще недостатньо залучається нове покоління фахівців ринкової формації, які володіють сучасними техно-логіями менеджменту, маркетинговими дослідженнями, логістикою і т.ін.

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Найбільших втрат у торговому обслуговуванні зазнали соціально малозахищені верстви населення. Так, на 1 січня 2001 р. в Україні функціонувало лише 205 магазинів по пільго-вому обслуговуванню малозабезпечених, тільки 1429 магазинів мали такі відділи і секції. Причому майже 25% таких магазинів сконцентровані в одній області – Харківській (50 од.), а магази-ни, що мають відділи або секції по пільговому обслуговуванню малозабезпечених покупців, – у Полтавській області (25,1%). У деяких областях (Житомирській, Рівненській, Херсонській) та-ка мережа протягом 2000 р. взагалі не функціонувала. Заслуго-вує на увагу досвід Луганської, Львівської і Полтавської облас-тей щодо відкриття мережі фірмових магазинів підприємств-ви-робників (м’ясокомбінатів, молокозаводів, хлібозаводів і т.ін.), за якими закріплені пільгові категорії громадян, що обслугову-ються позачергово і можуть придбати товари за цінами на 5–10 % нижче, ніж у загальнодоступній мережі.

Розвиток фірмової торгової мережі товаровиробників сприяє розвитку виробництва споживчих товарів, збільшенню обсягів їхнього збуту, зниженню цін на товари і послуги, ство-ренню конкурентного простору в роздрібній торгівлі і підви-щенню якості торгового обслуговування населення. Останні ми роками, переважно через ускладнення збуту виробленої про-дукції і необхідність забезпечення прибуткової роботи, товаро-виробники почали інтенсивно розвивати свою власну торгову мережу. За 1991– 1999 рр. кількість фірмових магазинів і дрібноторгових одиниць зросла майже в п’ять разів і становила понад 8% загальної кількості роздрібних торгових підприємств. Однак через відсутність відповідної державної підтримки і кон-тролю з боку місцевих органів влади фірмова мережа не завжди відповідає своєму призначенню. Існує чимало фірмових підприємств, структура товарообігу яких на 70–80% скла-дається з товарів інших товаровиробників. Це пояснюється по-рушенням діючих нормативно-правових документів у зв’язку з незаконним користуванням пільгами і невдоволенням спожи-вачів. Відкриття фірмових торгових підприємств повинно підлягати державній регламентації цього процесу і відповідати державній політиці підтримки національних виробників. Ос-новним їхнім призначенням є вивчення товаровиробниками ринку, налагодження випуску конкурентоспроможної про-дукції, формування потреб споживачів, а також апробація і пред’явлення на ринок нових товарів, стимулювання збуту, поліпшення обслуговування, створення власної марки і форму-вання іміджу своєї фірми-виробника.

Разом з негативними змінами слід зазначити деякі пози-тивні зрушення, що намітилися останніми роками. Створено визначене конкурентне середовище в посередницькій діяль-ності, що сприяє поліпшенню функціонування оптових посеред-ників. Важливе значення для розвитку оптової торгівлі, зокрема товарами, які швидко втрачають свою властивість, має Постано-ва Кабінету Міністрів України “Основні напрямки створення і функціонування оптових продовольчих ринків” від 9 червня 1999 р. Такі ринки вже почали створюватися на базі складського господарства колишніх оптових і оптово-роздрібних плодоово-чевих комбінатів, зокрема картоплі, і овочесховищ, холодиль-ників, а також оптової ланки споживчої кооперації. У більшості областей розпорядженнями керівників обласних адміністрацій уже розроблено і затверджено основні напрями створення і функціонування оптових продовольчих ринків.

Відчутне пожвавлення інвестицій у реальний сектор еко-номіки повною мірою залежить від ефективності заходів щодо створення сприятливого для підприємницької та інвес-тиційної діяльності в Україні, завдяки чому підприємства зможуть формувати могутній власний інвестиційний капітал, залучати значні іноземні інвестиції, скорочувати відправлення приватного капіталу за кордон.

Під споживчим ринком розуміється ринок, предметом купівлі-продажу в якому виступають товари і послуги, при-значені для задоволення попиту населення. Загальний ринок

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

споживчих товарів поділяється на окремі товарні ринки. Насам-перед, у складі загального споживчого ринку виділяють ринки продовольчих і непродовольчих товарів. У свою чергу, кожний з цих ринків поділяється на ринки окремих груп (підгруп).

Важливою характеристикою споживчого ринку є рівень його монополізації. Розрізняють ринки:

монопольний – один продавець (виробник) контролює всі 100% продажу даного товару;

олігопольний – це ринок, де не більше п’яти учасників контролюють 70–80% усіх продаж;

конкурентний – це ринок, де достатня кількість продавців, а частка продажу кожного з них невелика.

За ступенем насиченості товарами споживчий ринок поділяється на ринок продавця, на якому обсяг попиту значно перевищує обсяг пропозиції, і ринок покупця, на якому обсяг пропозиції значно перевищує обсяг попиту.

З позицій активності процесів купівлі-продажу ринок поділяється:

•          на марний, тобто такий, що не має перспектив ре-алізації окремих товарів, наприклад, яхт у місцевості, де немає водних басейнів;

•          на такий, що розвивається, тобто вже частково ос-воєний ринок, потенційні можливості якого повною мірою ще не реалізовані;

•          стабільний, тобто ринок, обсяги попиту та пропозиції на якому змінюються незначно;

•          активний – ринок, що складається в умовах незадово-леного попиту, обсяг якого досить значний.

•          потенційний – даний товар не продавався, але він є і чекає сприятливих можливостей для продажу .

У зв’язку з різноманіттям видів і параметрів ринків можна вибрати певний сегмент (тобто частину ринку), знайти відповідну нішу (тобто сегмент, де попит ще тільки фор-мується і не задоволений).

Стан споживчого ринку, окремих його видів і сегментів характеризують такі елементи, як попит, пропозиція, ціна, конкуренція. Попит являє собою форму вираження потреб по-купців у товарах (торгових послугах), забезпечених грошови-ми доходами. Обсяг попиту характеризує кількість товару, який покупці мають намір купити при визначеному рівні ціни. Пропозиція являє собою масу товарів, доставлених на спо-живчий ринок. Ціна – це являє собою грошовий еквівалент купівлі-продажу. Оптимальним варіантом рівня цін виступає ціна ринкової рівноваги, тобто зрівноважування попиту та пропозиції. Конкуренція – це різноманітні форми супер-ництва суб’єктів, що господарюють на споживчому ринку, за кращі умови реалізації товарів. Рівень конкуренції в рамках того чи іншого виду і сегмента споживчого ринку визна-чається кількістю продавців, частковою їхніх операцій на рин-ку, а також використовуваними формами конкуренції.

Ступінь активності споживчого ринку визначається шля-хом вивчення ринкової кон’юнктури. Ринкова кон’юнктура являє собою форму прояву на споживчому ринку або в окре-мих його видах і сегментах системи факторів, що визначають співвідношення обсягів попиту та пропозиції, рівня цін і кон-куренції. Кон’юнктура споживчого ринку характеризується кон’юнктурними циклами, стадіями. Підйом пов’язаний з підвищенням активності ринкових процесів, зростанням об-сягів роздрібного товарообігу, зростанням рівня конкуренції. Бум характеризує різке зростання обсягу попиту, пропозиція відстає і піднімається рівень цін. Ослаблення – це зниження активності у зв’язку з повним насиченням товарів, стабілізація і зниження рівня цін на товари. Спад – найбільш несприятли-вий період. У разі низького обсягу попиту, істотного знижен-ня рівня цін суб’єкти, що господарюють на ринку, залишають його, не витримавши конкуренції.

Зміна всіх стадій кон’юнктури ринку визначеного товару відбувається в середньому за 1–2 роки. При цьому стадії

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

кон’юнктури товарного ринку можуть збігатися, а можуть і не збігатися з фазами загальноекономічного розвитку країни. Практика показує, що кон’юнктурний бум на ринку окремих товарів може відбуватися навіть у період загальноекономічної депресії, у той час як кон’юнктурний спад на ринку конкретно-го товару може мати місце і в період підйому економіки. Тен-денція зростання рівня споживання населенням України то-варів і платних послуг у реальному вимірі, що вперше за ос-таннє десятиліття з’явилася в 2000 р., набуває стійкого харак-теру і створює об’єктивні передумови поліпшення структури споживання. Проте перешкодою глибинним якісним перетво-ренням у цьому відношенні стає нерівномірність цього проце-су по регіонах України.

Особливістю фінансової діяльності торговельних підприємств, які використовують невеликий обсяг власних основних засобів і нематеріальних активів, є те, що основою формування їхніх власних фінансових ресурсів і внутрішніх джерел є чистий прибуток. У 2002 р. його частка в загальному обсязі цих ресурсів становила на підприємствах торгівлі 70 %, тоді як на підприємствах інших видів економічної діяльності – лише 17 %. Така структура формування торговельними підприємствами власних фінансових ресурсів із внутрішніх джерел свідчить про високу якість цього показника, але вод-ночас зумовлює його суттєву залежність від кінцевого фінан-сового результату торговельної діяльності – чистого прибут-ку. Так, якщо за рівнем прибутковості торговельні підприємства України в 2002 р. в цілому посідали перше місце серед підприємств реального сектора економіки, то на підприємствах 13-ти регіонів (Вінницької, Донецької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Луганської, Одеської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Хмель-ницької, Черкаської та Чернігівської областей) сальдо чисто-го прибутку в цілому було від’ємним, тобто торговельна діяльність    була    збитковою.    Це    свідчить    про    вкрай

нерівномірне формування торговельними підприємствами власних фінансових ресурсів із власних джерел у регіональ-ному розрізі.

Одним з основних показників, що характеризує стан розвитку товарного ринку, є динаміка обсягу роздрібного товарообігу.

Обсяг роздрібного продажу товарів споживчого комплек-су “Домашнє господарство” у 2002 р. порівняно з 1990 р. суттєво зменшився, особливо по синтетичних миючих засо-бах, металевому і скляному посуду, а також милу господарсь-кому (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка обсягу роздрібного продажу товарів в Україні за 1990–2002 р. 1

 

Товарні групи            Обсяг продажу товарів у

2002 р. (у порівнянних

цінах), % до   Частка продажу товарів

вітчизняного

виробництва у

товарообігу торгової

мережі, %

 

            1990    1995    2002    2000    2001    2002

Електротовари          68,9     У 2,7 р.б.        178,0   18,6     19,6     13,1

Металевий посуд і металеві столові принадлежності      29,5     У 2,1 р.б.        93,1     24,1     25,6     22,1

Фарфоро-фаянсовий посуд 58,8     75,2     107,2   70,7     69,7     66,7

Скляний посуд          30,5     65,8     110,7   48,4     50,0     50,6

Товари побутової хімії          76,9     У 2,9 р.б.        У 2 р.б.           64,4     64,2     58,4

Синтетичні миючі засоби    25,9     У 2,2 р.б.        168,4   62,4     60,0     60,1

Мило господарське  32,0     122,2   116,3   82,1     86,5     90,7

1 Роздрібна торгівля України у 2002 році: Стат. зб. – К.: Держкомстат України, 2003. – С. 35, 36, 42, 43.

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Негативна динаміка обсягів продажу товарів господарсь-кого призначення була зумовлена кризовими явищами, які ви-никли в перехідний період, різким падінням життєвого рівня більшої частини населення і значним зменшенням обсягів вітчизняного виробництва товарів.

Найбільші темпи зниження обсягів виробництва за 1991–2002 рр. спостерігалися по електропобутових приладах (кавомолки, міксери, чайники тощо). Обсяг їхнього вироб-ництва в 2002 р. порівняно з 1999 р. становив лише декілька відсотків. Значно зменшилися обсяги виробництва технічно складних товарів: побутових холодильників, пральних машин, пилососів – у 1,5; 3,4; 12,9 разу відповідно. Виробництво то-варів побутової хімії у дрібній розфасовці скоротилося в 3,7 разу, у тому числі миючих засобів – у 2,3, лакофарбованих матеріалів – у 3,5 разу. Виробництво фарфоро-фаянсового та майолікового посуду зменшилося в 2,6 разу 2.

Поточне спостереження за ринковою активністю проводиться насамперед у тих сегментах споживчого ринку, в яких торгове підприємство здійснює свою комерційну діяльність. Поточне спостереження за станом ринку потребує формування цілеспрямованої системи показників, що характе-ризують окремі його елементи. Особливу увагу необхідно звер-нути на динаміку обсягу роздрібного товарообігу в регіоні у розрізі окремих груп товарів, а також динаміку середнього рівня цін і зміну кількості пунктів продажу даного товару в регіонах.

Поточна кон’юнктура споживчого ринку оцінюється в процесі аналізу, основна мета якого – виявити особливості конкретних сегментів споживчого ринку і ті зміни, що відбува-ються на них у момент спостереження, порівняно з попереднім періодом. Аналіз кон’юнктури ринку в розрізі окремих сег-ментів проводиться в два етапи. На першому етапі вироб-ляється розрахунок системи показників, що характеризують

2 Статистичний щорічник України за 2002 рік. – К.: Консультант, 2003. – С.162, 163.

поточну кон’юнктуру. До цих показників відносяться: товаро-обіг даної групи на душу населення в регіоні, середній товаро-обіг на один пункт продажу в регіоні, темпи зростання (зни-ження) середньої ціни на товар, скориговані з урахуванням індексу інфляції. На другому етапі аналізу виявляються пере-думови до зміни поточної кон’юнктурної стадії даного товар-ного ринку або його сегмента. Ці зміни багато в чому пов’язані із сезонністю виробництва і споживання. Сезонність спос-терігається у продажу сільськогосподарської продукції і не-продовольчих товарів. У процесі аналізу повинні бути виклю-чені окремі короткострокові коливання, різкі зміни погодних умов, стихійні лиха, порушення ритмічності роботи транспор-ту, панічна реакція на очікувані економічні дії уряду і т.д.

Прогнозування кон’юнктури споживчого ринку. В умо-вах нестабільного економічного розвитку країни, відсутності достовірної інформації і з ряду інших причин прогнозування кон’юнктури обмежується короткостроковим і середньостро-ковим періодом, що цілком достатньо для цілей планування товарообігу. Прогнозування здійснюється зазвичай двома ос-новними методами: факторним і трендовим.

Факторний метод прогнозування грунтується на вивченні окремих факторів, що впливають на попит, пропозицію, ціни і конкуренцію на ринку конкретного товару і визначенні можли-вої зміни цих факторів у майбутньому. Ці фактори поділяються на економічні, демографічні, соціально-політичні, природні й ін. Спочатку вивчається вплив різних факторів на окремі елементи, потім відбираються найбільш значні і будується багатофакторна модель регресії. Великі фірми, маючи штат маркетологів, роз-робляють багатофакторні кон’юнктурні прогнози, інші можуть здобувати цю інформацію в маркетингових фірмах. Факторний метод використовується при середньостроковому прогнозі.

Трендовий метод прогнозування грунтується на поши-ренні виявленої в процесі раніше проведеної оцінки кон’юнк-турної тенденції на майбутній період. При цьому зневажають

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

випадковими факторами впливу на цю тенденцію. Разом з тим варто врахувати майбутні, уже відомі, зміни всередині ринкових факторів (наприклад, неврожай окремих видів сільськогосподарських культур) і загальноекономічні тен-денції (зміна системи оподатковування, зміна порядку ліцен-зування товарів при здійсненні зовнішньоекономічних опе-рацій і т.п.). Цей метод доступний будь-якому торговому підприємству, тому що базується на результатах поточного спостереження й оцінці кон’юнктури окремих товарних ринків. Трендовий метод використовується для короткост-рокового прогнозування. З урахуванням результатів прогно-зування кон’юнктури планується обсяг і структура реалізації товарів на майбутній період.

Великі можливості у прогнозуванні мають інформаційні технології.

Підхід до прогнозування із застосуванням даних про обсяг виробництва й реалізації ґрунтується на тому, що господарсь-ка діяльність підприємства часто прямо пов’язана з обсягом реалізації продукції. Збільшення обсягу реалізації повинне привести до появи додаткових засобів на банківському рахун-ку, зростання суми змінних витрат, адміністративних витрат тощо. Але при цьому обсяг реалізації є основою для більшості інших показників. Метод прогнозування на підставі ступеня обсягу реалізації включає кілька етапів. Назвемо їх.

•          Аналіз традиційно сформованих тенденцій зміни ринку й взаємозв’язок фінансових показників. Так, варто врахо-вувати, що протягом декількох років змінні витрати ста-новили в середньому 6% від загального обсягу реалізації.

•          Складання прогнозу щодо вихідного показника, тобто обсягу реалізації, на наступний плановий період, на-приклад на рік.

•          Підрахунок майбутніх витрат і доходів на підставі їхнього співвідношення з обсягом реалізації протягом останнього року. Якщо наступного року планується

збільшити обсяг реалізації на 5%, то варто запланувати таке саме підвищення змінних витрат.

•          Планування фінансової діяльності підприємства на

підставі даних про планований обсяг реалізації й витрат.

На перших етапах розглядають уже існуючі фінансові звіти підприємства на предмет наявного тренда, а також струк-тури й взаємозв’язків показників. Але якщо базова лінія ко-ротка, (3–5 років), то можна одержати дані про тенденції, які, незважаючи на свою зовнішню правдивість, можуть вказати на неправильний напрям. У цьому випадку варто одержати до-даткові дані, наприклад такі.

•          Чи підтверджується припущення, що підприємство бу-де давати результати, які відслідковувалися дотепер?

•          Як ідуть справи у ваших конкурентів: у них збільшу-ються чи скорочуються обсяги? Чи здійснюють вони кроки щодо ваших клієнтів?

•          Чи не відбулося яких-небудь технічних змін, що при-скорюють або гальмують розвиток вашого бізнесу?

•          Яке поточне положення ваших клієнтів? Чи будуть ку-пувати вашу продукцію і в яких обсягах?

•          Чи не маєте Ви наміру розпочати випуск нових видів продукції або припинити випуск старої продукції?

•          Які тенденції розвитку ринку збуту Вашої продукції? Падає чи підвищується попит?

Відповіді на подібні питання в сукупності з фактичними результатами попередніх років дадуть більше підстав для до-кладного прогнозу.

Для прогнозування доходів та інших кількісних характе-ристик господарської діяльності підприємства можна викори-стати ефективні способи досліджень зміни багатьох змінних величин за допомогою MS Excel. Базова лінія являє собою числове вираження результатів спостережень, проведених протягом тривалого періоду. З погляду прогнозування існує чотири найважливіші характеристики базових ліній.

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

1.         Базова лінія містить результати спостережень, почина-ючи з найперших і закінчуючи останніми.

2.         Всі тимчасові періоди базової лінії мають однакову три-валість. Не слід змішувати дані, наприклад, за один день, із се-редніми триденними показниками. На практиці незначні відхилення можна ігнорувати. Наприклад, у січні й лютому різна кількість днів, однак ця незначна різниця у два-три дні не враховується в базових лініях, побудованих на основі щомісячних результатів спостережень.

3.         Спостереження фіксуються в той самий момент тимча-сового періоду. Наприклад, при складанні базової лінії на ос-нові щотижневих результатів варто фіксувати дані тільки в той самий день тижня.

4.         Пропускати дані не допускається. Пропуск навіть од-ного результату спостережень небажаний при прогнозуванні, тому якщо у спостереженнях відсутні результати за незнач-ний відрізок часу, необхідно їх заповнити хоча б приблизни-ми даними.

Якщо базова лінія відповідає всім чотирьом цим вимогам, то є набагато більше шансів скласти досить точний прогноз. Крім даних про саму базову лінію, необхідно вибрати метод складання прогнозу. MS Excel дає можливість використати три основні підходи до цього процесу: застосувати ковзне се-реднє, регресію й згладжування. Іноді використовують також метод Бокса-Дженкинса.

Метод ковзного середнього

При використанні цього методу прогноз будь-якого періоду являє собою не що інше, як одержання середнього по-казника декількох результатів спостережень тимчасового ря-ду. Наприклад, якщо використовується ковзне середнє за три місяці, прогнозом на травень буде середнє значення показ-ників за лютий, березень, квітень. Обчислення за допомогою цього методу прості й досить точно відбивають зміни основ-них показників попереднього періоду. Часто такий прогноз ефективніший, ніж метод, що грунтується на довгострокових спостереженнях. Наприклад, прогноз на довгостроковій основі відіб’є стійку сприятливу тенденцію минулого періоду й вия-виться завищеним для випадку, коли непередбачені обставини знизили рівень реалізації наприкінці розглянутого періоду. Ви-конати обчислення з використанням ковзного середнього мож-на в числовому варіанті (табл. 3) і для наочності – за допомо-гою діаграм. В останньому випадку, змінивши форму надання інформації, створюють графік, у якому дані базової лінії вико-ристовуються для того, щоб продемонструвати лінію тренда ковзного середнього. Обчислити в цьому випадку ковзне се-реднє можна, виконавши такі кроки.

Таблиця 3

Прогноз за допомогою ковзного середнього

 

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

1.         Виділити дані своєї базової лінії.

2.         Натиснути кнопку Майстер діаграм, розташовану на стандартній панелі інструментів, або вибрати команду Встав-ка > Діаграма > на новому аркуші. Якщо більше підходить перший спосіб, натиснути й не відпускати праву кнопку миші, виділивши ділянку на робочому аркуші, де необхідно побачи-ти графік.

3.         На першому кроці роботи засобу Майстер діаграм пе-ревірити правильність посилань на осередки базової лінії й на-тиснути кнопку Далі.

4.         На іншому кроці вибрати тип діаграми Графік і натисну-ти кнопку Далі.

5.         На третьому кроці вибрати вид графіка, що включає як лінії, так і маркери, наприклад, вид 1, 4 або 5. Натиснути кноп-ку Далі.

6.         На останньому кроці роботи визначити назви діагра-ми й осей, а також необхідність відображення легенди у відповідних полях діалогового вікна. Натиснути кнопку Го-тово.

7.         Якщо вирішено вставити діаграму безпосередньо в ро-бочий аркуш, натиснути на діаграму двічі, щоб відкрити її для редагування.

 

8.         Виділити ряд Дані діаграми, потім вибрати команду Вставка > Лінія тренда.

9.         У вікні, що з’явився діалогом, Лінія тренда корінець вкладки Тип.

Вибрати лінію тренда Ковзне середнє, потім – необхідні періоди за допомогою лічильника Крапки. Період – це кількість спостережень, що включається в будь-який період обчислення ковзного середнього.

10.       Натиснути кнопку ОК.

Перераховані дії дадуть на графіку лінію тренда ковзного

середнього разом з фактичними даними спостережень (рис.1).

 

 

Рис.1. Діаграма ковзного середнього

Методи регресії оцінюють взаємозв’язок між фактичними даними спостережень та інших параметрів, які найчастіше є показниками того, коли були зроблені ці спостереження. При цьому регресії в MS Excel можуть бути виконані як лінійні прогнози за допомогою функції Тенденція, так і нелінійні, за-вдяки функції Ріст.

Функція Тенденція обчислює прогнози, що грунтуються на лінійному зв’язку між результатом спостереження й годи-ною, у яку це спостереження було зафіксовано. Якщо цей взаємозв’язок лінійний, то лінія на графіку буде або прямою, або злегка нахиленою в одну чи іншу сторону, або горизон-тальною. Це буде кращою підказкою того, що взаємозв’язок лінійний, і тому в цьому випадку функція ТЕНДЕНЦІЯ – найзручніший спосіб регресивного аналізу. Для виконання ре-

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

гресивного прогнозу по функціях Тенденція або Ріст спосте-режувані результати внесені, наприклад, в осередки А1:А10, а дні місяця розташовані в осередках В1:В!0. Виділяють осеред-ки З1:З10 і вводять формули масиву:

= ТЕНДЕНЦІЯ (А1:А10; В1:В10) або = РІСТ (А1:А10; В1:В10).

Необхідно пам’ятати, що для введення формули масиву не-обхідно натиснути комбінацію клавішів <Ctrl+Shift+Enter>.

Розглядаючи цей метод прогнозування, варто звернути особливу увагу на такі моменти.

Кожен результат в осередках С1:С10 виходить на основі однієї й тієї ж формули масиву, усередині якої “заховані” більш складні вираження. У цьому випадку формула має такий ви-гляд: С1:=9,13+0,61*1; С2:=9,13+0,61*2; С3:=9,13+0,61*3.

Excel виражає перший аргумент як аргумент відомі – зна-чення – у функції РІСТ або ТЕНДЕНЦІЯ, а другий – як аргу-мент функції відомі – значення – х.

Розглянуті функції РІСТ і ТЕНДЕНЦІЯ дають можливість одночасно прогнозувати дані для декількох нових тимчасових значень (табл.4). Наприклад, уводячи в осередки В11:В24, а потім виділяючи осередки С11:С24 й увівши за допомогою фор-мули масиву наступне: =РІСТ(А1:А10;В1:В10;В11:В24) Excel поверне в осередки С11: С24 прогноз на тимчасові моменти з 11 по 24. Даний прогноз грунтуватиметься на зв’язку між да-ними спостережень базової лінії діапазону А1:А10 і тимчасо-вими моментами базової лінії з 1 по 10, зазначеними в осеред-ках В1:В10. Взаємозв’язок лінійний, і тому в цьому випадку функція ТЕНДЕНЦІЯ – найзручніший спосіб регресивного аналізу.

Таблиця 4

Прогнозування для декількох змінних

 

Якщо ж лінія різко згинається в одному з напрямків, то це означає, що взаємозв’язок показників нелінійний. Існує вели-ка кількість типів даних, які змінюються в часі нелінійним способом. Прикладами таких даних є обсяг продаж нової про-дукції, приріст населення, виплати по основному кредиту, ко-ефіцієнт питомого прибутку й ін. У випадку нелінійного взаємозв’язку функція Excel Ріст допомагає одержати точ-нішу картину явища, ніж функція Тенденція (рис.2).

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

 

Рис. 2. Прогнозування при нелінійних взаємозв’язках функції

Метод згладжування – це спосіб, що забезпечує швидке реагування розроблюваного прогнозу на всі події, що відбува-ються протягом періоду довжини базової лінії. Методи, засно-вані на регресії, такі як функції ТЕНДЕНЦІЯ й РІСТ, застосо-вують до всіх крапок прогнозу ту саму формулу. З цієї причи-ни досягнення швидкої реакції на зрушення в рівні базової лінії значно утруднюються. Згладжування являє собою про-стий спосіб обійти дану проблему. Основна ідея методу зглад-жування полягає в тому, що кожен новий прогноз отримують за допомогою переміщення попереднього прогнозу в напрям-ку, де можна було б отримати кращі результати порівняно зі старим прогнозом. Таким чином, константа згладжування є величиною, що сама коригується. Інакше кажучи, кожен но-вий прогноз являє собою суму попереднього прогнозу й по-правочного коефіцієнта, що пересуває новий прогноз у на-прямку, який робить попередній результат більше точним. Іноді,   у   якийсь   часовий   момент   рівень   ряду   різко

 

Рис.3. Прогнозування за допомогою експонентного згладжування

збільшується. Це явище відоме за назвою викиду функції. І згладжування в цьому випадку буває дуже корисним. Методи прогнозування за назвою “згладжування” ураховують ефекти викиду функції набагато краще, ніж способи, що використову-ють регресивний аналіз. MS Excel підтримує один з таких ме-тодів за допомогою засобу Експонентне згладжування в над-будові Пакет аналізу. Активізувати засіб Експонентне зглад-жування можна, вибравши команду Сервіз > Аналіз даних після завантаження надбудови Пакет аналізу. Для безпосеред-нього виконання прогнозу вводять дані за період разом з вики-дом функції в осередки А1:А10 робочого аркуша, і тільки потім активізують засіб Excel Експонентне згладжування (рис.3). Щоб скласти прогноз на період, що випливає за ос-таннім показником базової лінії, у діалоговому вікні вводять у текстовому полі Вхідний інтервал експонентне згладжування на один рядок більше, ніж необхідно. Установити прапорець опції Мітки, осередок В2 застосувати як параметр Вихідний інтервал, а значення 0,7 – як параметр Фактор загасання. Складання прогнозів, що згладжують, особливо ефективне для тенденцій сезонності в реалізації товарів і послуг.

 

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Ha наступному етапі варто скласти прогноз витрат та інших показників, ґрунтуючись при цьому на традиційному відсотковому показнику обсягу реалізації, зіставивши його із планованою сумою доходу на планований період.