7.4. Аналіз стану реального і фінансового інвестування


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 

Загрузка...

Розвиток та інвестування роздрібної торгової мережі су-проводжують істотні негативні тенденції. До 1991 р. в Україні переважала тенденція постійного збільшення кількості мага-зинів (за 1986 - 1990 pp. їхній приріст становив 3,4 %), а в ос-таннє десятиліття вона змінилася на протилежну - зменшення їх на кінець цього періоду дорівнює майже 11 %. Через не-ухильне падіння фізичного обсягу роздрібного товарообігу в Україні до 2000 р. було закрито магазинів більше, ніж побудо-вано нових, унаслідок чого їхня частка в загальній кількості роздрібних торгових підприємств за останнє десятиліття зменшилася майже на 12% (табл. 21).

Характерним стало те, що приріст роздрібної торгової ме-режі забезпечувався переважно за рахунок кіосків, павільйонів, наметів, пересувної мережі і ринків. Як свідчать дані одноразо-вого обстеження, що проведено Держкомстатом України, кількість кіосків за 1990 - 1999 pp., включаючи ті, що належать

фізичним особам, збільшилася в 1,7 разу. З них 60,2 % перебу-вало на балансі юридичних осіб, а 39,8 % – у власності фізич-них осіб.

Таблиця 21

Динаміка кількості об’єктів роздрібної торгівлі в Україні*

 

Показники     1990 р.            На початок 2001 р.

 

           

            Усі під-приємс-тва   У тому числі  У відсо-тках до 1990 р.

 

           

           

            перебувають

на балансі

підприємств

– юридичних

осіб     належать

фізичним

особам           

 

Усього об'єктів роз-дрібної торгівлі, у тому числі:

•          магазинів

•          кіосків 145 706           142 975           103 246           39 729 98,1

 

            120 599           100 307           77 885 22 422 83,2

 

            25 107 42 668 25 361 17 307 169,9

Частка магазинів у загальній кількості підприємств, % до підсумку       82,8     70,2     75,4     56,4     84,8

Забезпеченість се-лища об'єктами роз-дрібної торгівлі, од. на 10 тис. осіб, з них:       28        29        21        8            103,6

•          магазинами

•          кіосками         23 5     21 8     15 6     5 3       91,3 160,0

* Таблиця складена за даними Статистичного збірника “Торго-ва мережа України в 1999 році” (К.: Держкомстат України, 2000) і “Роздрібна торгова мережа на 1 січня 2001 року” (К.: Держкомстат України, 2001).

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Співвідношення між кількістю магазинів, що належать юридичним і фізичним особам, склалося як 79,2 і 20,8 %, тому частка магазинів у загальній кількості торгових підприємств, що перебувають на балансі юридичних осіб, значно вища, ніж у фізичних осіб, що не володіють достатнім капіталом. Широко розвивається тільки мережа дрібних магазинів, павільйонів, кіосків і пересувна дрібно-торгова мережа, де неможливо забез-печити високоякісне обслуговування покупців. Зменшення ма-газинної торгівлі супроводжувалося високими темпами роз-витку мережі ринків: у 1996 – 2000 рр. їхня кількість збільши-лася майже в два рази. Причому в цьому процесі спостерігало-ся погіршення складу ринків щодо спеціалізації: істотно змен-шилася кількість ринків із продажу сільгосподарської про-дукції і виросла кількість речових і змішаних ринків. По суті, ознакою дійсного часу є розвиток нецивілізованих каналів роздрібного продажу непродовольчих товарів, скорочення тор-гових площ під реалізацію сільгосподарської продукції, а також фактичне обмеження можливості сільгоспвиробників реалізу-вати власну продукцію.

У процесі аналізу розглядаються три його стадії. Загальні обсяги інвестування в приріст реальних і фінансових активів, ступінь реалізації окремих інвестиційних проектів, склад кон-кретних фінансових інструментів і ступінь закінчення поча-тих раніше реальних інвестиційних проектів, а також рівень прибутковості фінансових інвестицій у цілому й окремих фінансових інструментів.

На підприємствах торгівлі реальні інвестиції здійснюють-ся в таких основних формах:

а)         придбання цілісних майнових комплексів;

б)         нове будівництво при кардинальному збільшенні об-

сягів своєї діяльності;

в)         реконструкція у вигляді перетворення торгово-техно-

логічних процесів на основі сучасних науково-технічних до-

сягнень;

г)         модернізація, зв’язана з приведенням активної частини

основних виробничих фондів у стан, що відповідає сучасному

рівню здійснення торгово-технологічних процесів, шляхом

конструктивних змін усього парку контрольно-касових апа-

ратів, холодильного і вагового устаткування, інших машин і

механізмів;

д)         придбання окремих видів матеріальних і нематеріаль-

них активів - це інвестиційна операція, пов’язана з відновлен-

ням або збільшенням окремих видів матеріальних активів,

придбанням програмної продукції, “ноу-хау”.

Для оцінювання очікуваної ефективності реальних інвес-тицій використовують чистий приведений прибуток. Це різниця між приведеною до дійсної вартості (шляхом дискон-тування) сумою чистого грошового потоку за період експлуа-тації інвестованого проекту і сумою інвестованих у його ре-алізацію коштів. Інвестиційний проект, по якому показник чи-стого приведеного доходу є негативним або дорівнює нулю, повинен бути відкинутий, тому що він не принесе торговому підприємству додатковий доход на вкладений капітал.

Використовується також індекс (коефіцієнт) прибутко-вості, що дозволяє співвіднести обсяг інвестованих КОШТІВ 3 майбутнім чистим грошовим потоком за формулою

ттт    1Д =        ,

ІС

де ІД - індекс прибутковості по інвестиційному проекту; ЧГП - сума чистого грошового потоку в дійсній вар-тості;

ІС - сума інвестиційних засобів, що направляються

на реалізацію інвестиційного проекту.

Якщо значення індексу прибутковості менше від одиниці

або дорівнює їй, то інвестиційний проект повинен бути відки-

нутий, тому що він не принесе додатковий доход торговому

підприємству.

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Період окупності є одним з найбільш розповсюджених і зрозумілих показників оцінки ефективності інвестиційного процесу і розраховується за формулою

ПО = іс/чДПП,

де    ПО - період окупності вкладених коштів по інвес-

тиційному проекту;

ІС - сума інвестиційних засобів, що направляються

на реалізацію інвестованого проекту;

ЧДПп - середня сума грошового потоку в дійсній вар-

тості в періоді. Внутрішня норма прибутковості є показником оцінки ефективності інвестицій. Вона характеризує рівень прибутко-вості конкретного інвестиційного проекту, а виражається дис-контною ставкою, по якій майбутня вартість чистого грошово-го доходу від інвестицій приводиться до дійсної вартості інве-стованих коштів. Внутрішню норму прибутковості можна сха-рактеризувати і як дисконтну ставку, при якій чистий приве-дений доход у процесі дисконтування буде дорівнює нулю:

ВНД = «          1

V іс

де    ВНД  -- внутрішня  норма прибутковості по інвес-

тиційному проекту (виражається десятковим дро-

бом);

ЧДП - сума грошового потоку в дійсній вартості;

ІС - сума інвестиційних засобів, що направляються

на реалізацію інвестиційного проекту;

п - число періодів дисконтування. Значення показника ВНД може бути визначене за спеціальними таблицями для фінансових обчислень. Показ-ник внутрішньої норми прибутковості найбільш застосовний для порівняльного оцінювання. I не тільки в рамках розгляну-тих проектів, а й у більш широкому діапазоні - у порівняннях

з рівнем рентабельності активів, рівнем рентабельності влас-ного капіталу, рівнем прибутковості з альтернативного інвес-тування у вигляді депозитних внесків, придбанням державних облігацій і т. ін.

У кожному торговому підприємстві може бути встановле-ний як норматив показник “гранична ставка внутрішньої нор-ми прибутковості”, і інвестиційні проекти з більш низьким йо-го значенням будуть автоматично відхилятися як такі, що не відповідають вимогам ефективності реальних інвестицій. Усі оцінки ефективності взаємозалежні і повинні розглядатися в комплексі.

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій