6.2. Аналіз власних фінансових ресурсів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 

Загрузка...

Метою аналізу формування власних фінансових ресурсів у передплановому періоді є виявлення потенціалу і його відповідності темпам розвитку торгового підприємства. На першій стадії аналізу вивчаються загальний обсяг приросту власних фінансових ресурсів, відповідність темпів приросту власного капіталу темпам приросту активів і товарообігу, ди-наміка частки власних ресурсів у всьому обсязі формування фінансових ресурсів підприємства в передплановому періоді.

На другій стадії аналізу розглядаються джерела форму-вання власних фінансових ресурсів. Насамперед вивчається співвідношення зовнішніх і внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів; потім у розрізі кожної групи розглядається частка конкретних джерел їхнього формування, розраховується вартість залучення власного капіталу з різних джерел.

На третій стадії аналізу оцінюється достатність власних фінансових ресурсів, сформованих на підприємстві в перед-плановому періоді. Критерієм такої оцінки виступає показник “коефіцієнт самофінансування розвитку підприємства”, що визначається за формулою

СФР

К   =    ,

ФР

де    СФР - загальна сума власних фінансових ресурсів у розглянутому періоді;

ФР - загальна сума усіх фінансових ресурсів, сфор-мованих у розглянутому періоді. Динаміка цього показника буде відбивати тенденцію за-безпеченості розвитку торгового підприємства власними ре-сурсами.

Загальну потребу у власних фінансових ресурсах визначають за формулою

П К *У СК

П   =— СК + П >

СФР    100      Н         Р

де    Пк - загальна потреба в капіталі на кінець плановано-

го періоду;

Уск - планована частка власного капіталу в загальній

його сумі (відповідно до оптимізованої фінансової

структури капіталу);

СКН - сума власного капіталу на початок плановано-

го періоду;

ПР - сума прибутку, що направляється на споживан-

ня в плановому періоді. Забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел. Тому що основними планованими внутрішніми джерелами формуван-ня власних фінансових ресурсів є сума чистого прибутку й амортизаційні відрахування, то необхідно передбачити мож-ливості їхнього росту за рахунок різних резервів. Основним резервом буде прискорена амортизація активної частини ос-новних засобів, що збільшує амортизаційний фонд. Однак варто враховувати при цьому зменшення чистого прибутку. Тому необхідно виходити з максимізації їхньої сукупної суми.

ЧП+АО^СФРmax'

де    ЧП - планована сума чистого прибутку підприємства;

АО - планована сума амортизаційних відрахувань;

СФРщах ~~ максимальна сума власних фінансових ре-

сурсів, які формуються за рахунок внутрішніх джерел.

Забезпечення  необхідного  обсягу залучення  власних

фінансових ресурсів із зовнішніх джерел виробляється на ту

частину засобів, яку не вдалося  сформувати за рахунок

внутрішніх джерел. Потреба в залученні власних фінансових

ресурсів за рахунок зовнішніх джерел визначається так:

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

СФРзовн  -Пвф.р-СФРвнутр   '

Де:   Пв ф   - загальна потреба у власних фінансових ресур-сах у планованому періоді;

СФРВНутр ~~ сума власних фінансових ресурсів, плано-ваних до залучення за рахунок внутрішніх джерел. Забезпечення задоволення потреби у власних фінансових ресурсах за рахунок залучення зовнішніх джерел планується методом використання додаткового пайового капіталу (влас-ників або інших інвесторів), а також додаткової емісії чи акцій за рахунок інших джерел.

Оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх дже-рел формування власних фінансових ресурсів ґрунтується на таких критеріях:

а)         забезпечення мінімальної сукупної вартості залучення

власних фінансових ресурсів. Якщо вартість залучення влас-

них фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел переви-

щує плановану вартість залучення позикових засобів, то від

такого формування власних ресурсів варто відмовитися;

б)         забезпечення збереження керуванням підприємством

первісними його засновниками. Збільшення додаткового пай-

ового чи акціонерного капіталу за рахунок засобів, сторонніх

інвесторів може призвести до втрати такої керованості.

Ефективність розробленого плану формування власних фінансових ресурсів оцінюється за допомогою коефіцієнта са-мофінансування розвитку підприємства в майбутньому періоді. Його рівень повинен відповідати поставленій меті.

Залучення позикових коштів. Основна мета забезпе-чити найбільш ефективні умови і форми залучення цих коштів і раціональне їх використання.

1. Аналіз залучення і використання позикових коштів у плановому періоді необхідний для виявлення складу і форм залучення позикових коштів і їхнього ефективного викори-стання.

На першій стадії аналізу вивчається динаміка загального обсягу залучення позикових коштів у передплановому періоді. Темпи цієї динаміки зіставляються з темпами приросту суми власних фінансових ресурсів, обсягу реалізації товарів і суми активів підприємства.

На другій стадії аналізу визначаються основні форми за-лучення позикових коштів, аналізуються в динаміці частки фінансових кредитів, товарних кредитів і стійких пасивів у за-гальній сумі позикових коштів торгового підприємства.

На третій стадії аналізу визначається період залучення по-зикових коштів. Для цього їх групують за залученням на ко-ротко- і довгостроковій основі, вивчають динаміку складу по-зикових коштів за цією ознакою і їхню відповідність обсягу оборотних і необоротних активів.

На четвертій стадії аналізу вивчають склад конкретних кредиторів і умови надання ними фінансового і товарного кре-дитів. Ці умови аналізуються з позицій їхньої відповідності поточній кон’юнктурі фінансового і споживчого ринків.

На п’ятій стадії аналізу вивчають ефективність викорис-тання позикових коштів у цілому й окремих їхніх формах на підприємстві. Для цього використовують показники середньо-го періоду обороту і рівня рентабельності позикових коштів. Перший з цих показників зіставляють у процесі аналізу із се-реднім періодом обороту власного капіталу.

2. Визначення цілей залучення в плановому періоді, яки-ми є:

а)         поповнення планованого обсягу постійної частини обо-

ротних активів. Оскільки більшість торгових підприємств не

мають можливості цілком фінансувати цю частину оборотних

активів, то значна частина цього фінансування здійснюється

за рахунок позикових коштів;

б)         забезпечення формування змінної частини оборотних

активів, тому що в усіх випадках змінна частина оборотних

активів частково або цілком фінансується за рахунок пози-

кових коштів;

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

в)         формування відсутнього обсягу інвестиційних ресурсів.

Цей ресурс необхідний для прискорення реалізації окремих

реальних проектів торгового підприємства (нове будівництво,

реконструкція) в основному на довгостроковій основі;

г)         забезпечення соціально-побутових потреб своїх

працівників. Ці позикові кошти використовуються для видачі

позичок своїм працівникам на індивідуальне житлове

будівництво, облаштованість садових і городніх ділянок та

інші аналогічні цілі;

д)         інші тимчасові витрати. Принцип цільового залучення

позикових засобів забезпечується і в цьому випадку, хоча таке

їхнє залучення здійснюється на короткі терміни і в невелико-

му обсязі.

3. Визначення граничного обсягу залучення позикових коштів. Максимальний обсяг залучення позикових коштів диктується двома основними умовами:

а)         граничним ефектом фінансового левериджу. Оскільки

обсяг власних фінансових ресурсів формується на попереднь-

ому етапі, то загальну суму використовуваного власного

капіталу можна визначити заздалегідь. Щодо неї розрахо-

вується коефіцієнт фінансового левериджу, при якому його

ефект буде максимальним. Необхідно планову суму власного

капіталу і коефіцієнт фінансового левериджа визначити з вра-

хуванням граничного обсягу позикових коштів, що забезпечу-

ють ефективне використання власного капіталу;

б)         фінансова стійкість підприємства в умовах граничного

обсягу позикових засобів, що формують найбільший ефект

фінансового левериджу, визначається співвідношенням влас-

ного і позикового капіталу, які забезпечують достатню фінан-

сову стійкість підприємства в майбутньому періоді не тільки з

позицій самого торгового підприємства, а й з позицій можли-

вих його кредиторів. Це забезпечує згодом зниження вартості

залучення позикових засобів. З урахуванням цих вимог і

раніше визначеного показника фінансової структури капіталу

торгове підприємство встановлює ліміт використання позико-вих засобів у своїй господарській діяльності.