4.4. Планування податкових платежів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 

Загрузка...

Кожне торгове підприємство повинне активно використо-вувати законні можливості мінімізації податкових платежів, щоб забезпечити збільшення розміру чистого прибутку, а відповідно – і темпів свого економічного розвитку. За джере-лами сплати податки, збори й інші обов’язкові платежі торго-вого підприємства поділяються на три основні групи:

1) податкові платежі, віднесені на витрати обігу, серед яких основне місце займають відрахування у фонд соціально-го страхування, пенсійний фонд, фонд сприяння зайнятості населення, фонд медичного страхування;

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

2)         податкові платежі, що включаються в ціну товару, а це податок на додаткову вартість, по імпортованих товарах, ак-цизний збір і мито;

3)         податкові платежі, здійснювані за рахунок прибутку, до яких відносять в основному податок на прибуток.

Проблема мінімізації податкових платежів з метою збільшення розміру прибутку, що залишається в розпоряд-женні торгового підприємства, значною мірою зважується шляхом формування ефективної податкової політики. Основ-ною метою формування податкової політики торгового підприємства є вибір найбільш ефективних варіантів здійснення податкових платежів при альтернативних на-прямах його господарської діяльності. Це формування бу-дується на таких основних принципах.

1.         Строге дотримання діючого податкового законодавст-ва. Жодна з форм ухиляння від сплати податків, у тому числі приховання реальних доходів або прибутку, підтасування бух-галтерської звітності, затримка податкових платежів і т. ін., не може бути використана торговим підприємством, що піклується про свою ділову репутацію.

2.         Пошук і використання найбільш ефективних госпо-дарських рішень, що забезпечують мінімізацію бази оподатко-вування. Це допускає цілеспрямований вплив на різні елемен-ти бази оподатковування в розрізі джерел сплати окремих по-датків, широке використання встановленої системи прямих і непрямих податкових пільг.

3.         Оперативний облік змін у діючій податковій системі.

Розроблена торговим підприємством податкова політика, а в

окремих випадках і види господарських операцій повинні опе-

ративно коригуватися з урахуванням появи нових видів по-

датків, зміни ставок оподатковування, скасування або надання

податкових пільг і т. ін.

4.         Планове визначення сум майбутніх податкових пла-

тежів. В основу такого планування повинні бути покладе-

ніцільова сума прибутку торгового підприємства й інші пла-нові показники його економічного розвитку.

5. Розроблення “податкового календаря” на плановий період. Він являє собою графіки здійснення конкретних видів податкових платежів у майбутньому періоді. Маючи такий графік, можна мінімізувати витрати по обслуговуванню по-даткових потоків.

Процес формування податкової політики торгового підприємства здійснюється за такими етапами.

1.         Виявлення напрямів господарської діяльності підприєм-ства, що дозволяють мінімізувати податкові платежі за рахунок різних ставок оподатковування. Державна система оподаткову-вання передбачає різні ставки податків по торгово-посередниць-ких операціях, торгово-виробничій діяльності, операціях з цінними паперами і т. ін. Формуючи напрями й обсяги своєї гос-подарської діяльності, торгове підприємство може вже на цьому етапі мінімізувати майбутні податкові платежі.

2.         Виявлення можливостей зменшення бази оподаткову-вання за рахунок прямих податкових пільг. Ці пільги пред-ставляються в таких основних формах:

а)         зменшення розміру ставок оподатковування (пряме або

у відсотках до середньої ставки);

б)         надання податкового кредиту;

в)         повне звільнення від сплати окремих податків.

При використанні торговим підприємством прямих по-даткових пільг варто врахувати, що усі вони мають цільовий характер. Відповідно до мети їхнього надання і використання при формуванні податкової політики всі податкові пільги ре-комендується поділяти на три групи:

1) податкові пільги, надані окремим категоріям торгових підприємств. До їхнього складу відносяться пільги, надані ма-лим підприємствам, підприємствам громадських організацій інвалідів, спільним підприємствам з іноземними інвес-тиціями і т. ін.;

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

2)         податкові пільги, надані окремим видам господарських операцій. До їхнього складу відносяться пільги по здійсненню окремих реальних інвестицій (реконструкція і модернізація активної частини основних фондів), по доходах від державних облігацій і т. ін.;

3)         податкові пільги, надані при реалізації окремих груп товарів. До їхнього складу відносяться пільги по сплаті подат-ку на додану вартість за окремими товарами, акцизного збору, мита і т.ін.;

Відповідно до такого угруповання торгове підприємство може на альтернативній основі формувати свою податкову політику, відповідним чином диверсифікуючи організаційні форми своїх філій, види господарських операцій, асортимент реалізованих товарів.

3.         Облік непрямих податкових пільг у формуванні подат-кової політики підприємства. Склад непрямих податкових пільг визначається різними можливостями зменшення бази оподатковування. По групі податків, що відносяться на витра-ти обігу, такі можливості реалізуються, насамперед, за раху-нок зменшення фонду оплати праці (зменшення тарифної ча-стини за рахунок виплат із прибутку). По групі податків, що включаються в ціну товару, основні резерви укладені у вміло-му маневруванні цінами реалізації й асортиментом реалізова-них товарів. По групі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, основні можливості укладені в найшвидшому спи-санні на витрати обігу окремих витрат (прискорена аморти-зація активної частини основних фондів).

4.         Облік регіональних особливостей формування подат-кової політики підприємства. У процесі регіональної дивер-сифікованої діяльності торгових підприємств виникають мож-ливості використовувати податкові переваги, що діють на ок-ремих територіях. При цьому виділяють три групи регіональ-них утворень з різною системою оподатковування:

1)         спеціальні (вільні) економічні зони своєї країни. У межах цих зон законодавчо встановлюється і діє спеціальний податковий режим;

2)         суміжні країни з більш пільговою податковою систе-мою. Такі країни можуть бути об’єктом регіональної дивер-сифікованої діяльності, у першу чергу суб’єктів, розміщених у прикордонних областях;

3)         офшорні території. Для цього вибирають території з ду-же низьким рівнем оподатковування торгової діяльності (іноді безподаткові зони).

5. Розрахунок планових сум податкових платежів у май-бутньому періоді. Такі розрахунки проводяться за такими ос-новними видами податків і зборів:

а)         податок на прибуток;

б)         податок на додаткову вартість;

в)         внески до Державного фонду соціального страхування;

г)         внески до Державного пенсійного фонду;

д)         внески до фонду сприяння зайнятості населення;

е)         внески до фонду медичного страхування.

Ці податки і внески становлять у середньому 95% загаль-ної суми.

Планові розрахунки здійснюються в такій послідовності. На першому етапі визначається сума податкових платежів, розрахунковою базою сплати яких є фонд оплати праці. Став-ки по всіх платежах, що розраховуються від фонду оплати праці, сумуються:

ФОТ*Сф

Нф =, 100

де    Нф - планова сума податкових платежів, обчислена до суми фонду оплати праці;

Сф - єдина підсумована ставка податкових відраху-вань від фонду оплати праці, %.

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

 

Ha другому етапі визначається сума податкових платежів, що входять у ціну товару (податок на додаткову вартість).

Нц

ВД*Снд

100

де    Нц - планова сума податку на додаткову вартість;

ВД - планова сума валового доходу від реалізації то-

варів;

Свд - ставка податку на додаткову вартість, %. При імпорті товарів податкові платежі доповнюються су-мою акцизного збору і митних зборів.

На третьому етапі визначається сума податку на прибуток:

ЧП *100

Нп =      ц       ЧПц чи

100-Сп

_ БП* Сп

Нп =    ,

100

де    ЧПЦ - цільова сума чистого прибутку;

БП - планова сума балансового прибутку; Сп - ставка податку на прибуток, %. На четвертому етапі визначається загальна сума планова-них податкових платежів:

Но=Нф + Нц+Нп ,

де Н0 - загальна сума планових податкових платежів Ефективність розробленої податкової політики оціню-ється за допомогою системи показників:

1) коефіцієнт ефективності оподатковування. Він дає

можливість одержати найбільш узагальнену характеристику політики оподатковування, показуючи, як співвідносяться між собою показники чистого прибутку і загальної суми по-даткових платежів:

 

Е0 =   

П0

2)         неоподаткованість товарообігу. За цим показником

визначають суму податкових платежів, що приходяться на

одиницю товарообігу (обсяг реалізації товарів):

ПЕ       П0

Т =      ,

Рп

де ПЕТ - плановий податок товарообігу; Рп - плановий обсяг реалізації.

3)         податкомісткість доходів. За цим показником визна-

чають суму податкових платежів на одиницю валового доходу

торгового підприємства:

Пр

ВДп

ПЕвд

де ВДП - планова сума валового доходу.

4) коефіцієнт пільгового оподатковування. За цим показ-ником визначають, наскільки ефективно торговому підприємству надані законодавством пільги по податкових платежах:

Клн

 

ЕПП+н0

 

де £ ПП - загальна сума податкових пільг, використову-ваних торговим підприємством.

Ця система показників може бути доповнена системою ок-ремих показників, що характеризують частку окремих груп податкових платежів у витратах обігу, у торгових надбавках, у балансовому прибутку. Порівнявши ці показники можна об-рати для реалізації найбільш ефективний варіант.

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій