4.3. Планування формування і розподілу прибутку


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 

Загрузка...

Розрахунок    планової    суми    прибутку найбільш

відповідальним етапом її планування. При цьому використо-вуються такі методи.

1. Метод планування суми прибутку від реалізації товарів на основі раніше сформованих планових показників від суми доходів і витрат обігу застосовується в тих випадках, коли при розрахунку суми доходів від торгової діяльності не використо-вувався показник цільової суми прибутку. Розраховується за формулою

ДТП * (100 — Сп д)

EQ п =            .           Юп 5

100

де    БПп - планова сума балансового прибутку від ре-

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

алізації товарів;

ДТП - планова сума доходів від торгової діяльності;

Юп - планова сума витрат обігу;

Свд - ставка податку на додаткову вартість (і інших

податків, що сплачуються за рахунок доходів торгово-

го підприємства), %.

2.         Метод планування суми прибутку від реалізації товарів

на основі раніше сформованого планового показника обсягу

реалізації товарів, що грунтується на системі “взаємозв’язок

витрат, обсягу реалізації і прибутку”. У цьому випадку вира-

ження має вигляд:

т,т-г       (Рп_Рт б)*(Рч д_Ри зм)

ЬІІ   =  ,

100

де:   БПП - планова сума прибутку;

Рп - плановий обсяг реалізації товарів;

Рт.б - обсяг реалізації товарів, що забезпечує досяг-

нення точки беззбитковості;

Рч д - рівень чистого доходу від реалізації товарів до

товарообігу, %;

Ри.зм ~~ рівень змінних витрат обігу до товарообігу, %. У процесі цього розрахунку визначається обсяг реалізації товарів, що забезпечує досягнення точки беззбитковості, тому паралельно можуть бути визначені показники межі і  ко-ефіцієнта безпеки (фінансової міцності).

3.         Метод планування суми прибутку від реалізації товарів

на основі середнього рівня рентабельності товарообігу - один з

найпростіших і тому його широко використовують на

підприємствах торгівлі. При цьому використовується всього

два показники - планова реалізація товарів і плановий рівень

рентабельності товарообігу. Останній визначається за його

значенням у передплановому періоді, скоригованому з ураху-

ванням майбутніх змін рівнів прибутковості і витрат:

Р п * У р т

БП =    ,

100

де    Рп - плановий обсяг реалізації товарів;

Урт - середній рівень рентабельності товарообігу в плановому періоді, %.

4. Метод планування суми прибутку від реалізації товарів на основі формування цільового її розміру дає можливість за-безпечити найбільше ув’язування зі стратегічними цілями розвитку торгового підприємства на майбутнє. Основою цього методу розрахунку є попереднє визначення потреби у власних фінансових ресурсах, які формуються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Розрахунок ведеться по кожному елементу цієї потреби (виробничий роз-виток, виплата доходу власникам майна, додаткове матеріаль-не стимулювання персоналу і т. ін.). Сумарна потреба в засо-бах, формованих за рахунок прибутку, що залишається в роз-порядженні підприємства, являє собою цільовий розмір чис-того прибутку підприємства в плановому періоді. Це можна виразити такою формулою:

ЧП*100

БПц =             ,

100-Снп

де    ЧПЦ - цільова сума чистого прибутку підприємства в плановому періоді;

Снп - ставка податку на прибуток (та інші податкові

платежі з прибутку), %.

За цим методом визначається найважливіший цільовий

орієнтир розвитку торгового підприємства - цільовий прибуток.

Розподіл прибутку підприємства здійснюється відповідно

до спеціально розробленої політики, формування якої покли-

кане відбивати вимоги загальної стратегії розвитку торгового

підприємства, забезпечити підвищення його ринкової вар-

тості, формувати необхідний обсяг інвестиційних ресурсів, за-

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

безпечувати матеріальні інтереси власників і персоналу. Ос-новною метою планування розподілу прибутку, що зали-шається в розпорядженні підприємства, є оптимізація про-порцій між капіталом і споживаною частиною прибутку. При цьому особливо враховується стратегія його розвитку і забез-печення зростання його ринкової вартості. У процесі оп-тимізації пропорцій між капіталом і споживаною частинами прибутку необхідно враховувати значну кількість факторів, основними з яких є:

1.         Стадія життєвого циклу підприємства (на ранніх стадіях життєвого циклу торгове підприємство змушене більше коштів інвестувати у свій розвиток, обмежуючи розміри виплат доходів власникам майна).

2.         Необхідність розширення підприємством своїх інвес-тиційних програм (у періоди регіональної диверсифікованості торгової діяльності, переходу на нові торгові технології, відновлення складу основних фондів і т. п. потреба в капіталізації прибутку зростає).

3.         Ступінь готовності до реалізації окремих інвес-тиційних проектів з високим рівнем ефективності (окремі інвестиційні проекти для забезпечення високої ефективності потребують прискореної реалізації).

4.         Можливості формування фінансових ресурсів за раху-нок альтернативних джерел (доступність і вартість залучення позикових засобів на фінансовому ринку).

5.         Рівень ризику здійснюваних господарських операцій і ступінь його страхування.

6.         Стадія кон’юнктурного циклу споживчого ринку (у період підйому кон’юнктури ефективність капіталізації при-бутку торгового підприємства значно зростає).

7.         Система матеріального стимулювання персоналу підприємства (форми стимулювання працівників за рахунок прибутку за колективним договором та індивідуальними тру-довими контрактами).

8.         Рівень оподатковування доходів власників підприєм-ства в зіставленні з рівнем оподатковування майна підпри-ємства (при значному перевищенні першого над другим влас-никам вигідніше капіталізувати прибуток, ніж споживати його).

9.         Досягнутий до цього моменту рівень ефективності фінансового левериджу (роль цього фактора буде розглянута окремо).

Оцінка цих факторів дозволяє оптимізувати напрями ви-користання прибутку в процесі планування його розподілу. Розподіл суми балансового прибутку здійснюється певними етапами. На першому етапі із суми балансового прибутку віднімається планований розмір податкових і інших обов’яз-кових платежів, здійснюваних за рахунок цього джерела, і виз-начається сума прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. На другому етапі планується розподіл прибут-ку, що залишається в розпорядженні підприємства, на капіталізовану і споживану її частини. Якщо власники підприємства дотримуються залишкового принципу форму-вання своїх доходів, то пріоритетним завданням є, можливо, більш повне задоволення потреби у власних фінансових ре-сурсах, які формуються за рахунок прибутку. На третьому етапі у складі капіталізованої частини прибутку виділяються кошти, що направляються в резервний, страхові та інші обов’язкові фонди спеціального призначення, що забезпечу-ють виробничий розвиток і передбачені статутом підприємства. Частина, що залишилася, розподіляється по конкретних напрямах його використання. На четвертому етапі планована до споживання частина прибутку розподіляється на фонд виплати доходів власникам майна і фонд стимулю-вання персоналу підприємства. Певно частина цього прибутку може плануватися і в інших формах споживання (доб-родійність).

Для оцінювання ефективності розподілу прибутку вико-ристовується коефіцієнт його капіталізації за формулою

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

КП*100

Кш =  

чП

де:   КП – сума прибутку капіталу торгового підпри-ємства;

ЧП - загальна сума чистого прибутку (прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства).

Чим вищий цей показник, тим більше в підприємства можливостей здійснювати свій стратегічний розвиток на принципах самофінансування, тим вищі темпи зростання його ринкової вартості.

Істотно підвищити прибуток підприємства можна за допо-могою спеціальних програм, використовуваних електронними обчислювальними машинами. У сучасних версіях Excel, вико-ристовуючи спосіб пошук рішення, можна вирішувати складні завдання, що практично не піддаються рішенню вруч-ну. З його допомогою можна з максимальною вигодою розмістити ресурси, а це значить, що зменшиться до мінімуму собівартість і, отже, збільшиться прибуток. Магазини торгу-ють, як правило, різноманітним асортиментом. Щоб мак-симізувати прибуток, можна продавати дорогі товари, але тоді споживач може бути незадоволений, і магазин утратить знач-ну частку клієнтів. Програма дає можливість накласти обме-ження на кількість визначених товарів, сама знаходить опти-мальну кількість для кожного товару, сприяючи максимізації прибутку. Зважуються і більш складні завдання по мак-симізації прибутку з використанням стимулювання покупців призами, а також розроблення альтернативних рішень з мак-симізації доходів, мінімізації витрат і ризиків.

Відомо також, що один зі шляхів збільшення доходу полягає в підвищенні якості товарів і обслуговуванні в мага-зині. Само собою зрозуміло, що на продукцію високої якості надходить менше скарг споживачів, менше заявок про безкош-товне сервісне обслуговування і гарантійний ремонт. Цими

процесами також можна керувати за допомогою програм у Excel. Єдине, що для цього буде потрібно, – це база даних. В основі статистичного методу керування процесом контролю за якістю є спостереження, на основі яких визначають, чи не вий-шов процес за визначені рамки протягом певного періоду часу. Метод грунтується на повторюваному процесі, а вибір частоти спостереження залежить від того, наскільки точно Ви хочете ним керувати. Чим більше спостережень, тим точніший ре-зультат, але й тим дорожчий сам процес спостереження.

•          Якщо занадто велика кількість точок знаходиться вище від ВКП, або нижче від НКП, процес вийшов з підкон-трольного стану (рис. 12).

•          Якщо ряд точок має тенденцію підвищення до ВКП або до зниження НКП, то варто вживати заходів до стабілізації процесу.

S-діаграма

 

27345,20

17345,20

7345,20

-2654,80

 

 

-■

- ■   ♦

4       .    ,         4                      Ф     ♦    1

                                   ♦     *            t

            1          1          1          1          1          1          1          1          1

 

♦   СтОткл

            ВКП

            ЦЛ

            НКП

 

17.10.1994   21.10.1994   25.10.1994

Рис. 12. Діаграма контролю якості S-діаграма відбиває стандартне відхилення, тобто міру варіації окремих показників щодо середнього значення

Наведена інформація корисна тим, що показує не тільки імовірність виходу процесу з-під контролю, а й момент, коли це почалося.

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Ще важливіше для покупця проведення приймального статистичного контролю. Нікому не хочеться купувати не-якісні товари. При цьому варто враховувати, що основна мета виробництва - одержання доходу. Для покриття витрат, поне-сених для досягнення повної відсутності браку в зробленій продукції, обов’язково доведеться підвищити ціни. Тому по-купці і продавці великих партій вважають прийнятним допу-щення визначеної частки браку в партії товару. Програма Excel дає можливість за допомогою декількох функцій відповісти на ці питання.

К^нва якості іфодуиції іфн С=3, N= 100, ПРЯ=00,1; ДПБВПТ=О0б

 

0%       2%       4%       6%       8%       10%        12%

Фактичний відсоток браку в партії

Рис. 13. Находження фактичного відсотка браку в партії

За допомогою кривої (рис. 13) можна визначити імовірність того, яка партія товару може бути прийнята покуп-цем (вертикальна вісь) при різних відсотках браку (горизон-тальна вісь). При цьому чим менший показник фактичного браку, тим більша імовірність того, що партія буде прийнята покупцем. Вид кривої якості продукції визначається такими параметрами.

•          Допустимий рівень якості (ПРЯ) товарів постачальни-ка. ПРЯ являє собою максимальний відсоток браку, який по-купець готовий прийняти як середній показник процесу.

•          Допустимий відсоток браку в партії товару (ДПБВПТ) відбиває мінімальний рівень якості, який покупець готовий прийняти в даній партії продукції.

•          Міра ризику постачальника полягає в тому, що поку-пець може відмовитися прийняти небраковану партію товару внаслідок помилки, допущеної в ході вибіркового контролю. Міра ризику постачальника представлена відстанню між верх-ньою горизонтальною лінією і 100-відсотковою оцінкою.

•          Міра ризику покупця полягає в тому, що в наслідок по-милки, допущеної в ході вибіркового контролю, він може прийняти неякісну партію товару. Ця міра ризику представле-на нижньою горизонтальною лінією.

•          N – необхідний розмір контрольної вибірки.

•          С – максимальна кількість браку у вибірці, при якому не може бути відкинута вся партія.