4. ПРИБУТОК І РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ 4.1. Економічна характеристика прибутку


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 

Загрузка...

Орієнтація вітчизняної економіки на ринкові відносини змусила переглянути питання про прибуток, що пояснюється його особливим місцем у системі господарювання. Прибуток виступає як економічна категорія, оцінний, результативний показник, цільовий орієнтир, інструмент розрахунку чистого доходу суспільства, джерело формування різних фондів. Еко-номічний зміст прибутку тотожний поняттю “додана вартість”. Як економічна категорія прибуток відбиває су-купність відносин суб’єктів господарювання, що беруть участь у формуванні і розподілі національного доходу.

Основні функції прибутку: облікова, оцінна, стимулююча. Як результативний показник він характеризує ефективність використання наявних ресурсів, успіх або неуспіх у бізнесі, зростання або зниження обсягів діяльності. Як кількісний по-казник прибуток являє собою різницю між ціною і вартістю товарів, між обсягом продажу і собівартістю, а в сфері обігу – між валовими доходами і витратами обігу. Прибуток як кінце-вий результат діяльності підприємства створює умови для йо-го розширення, розвитку, самофінансування і підвищення конкурентоспроможності.

У міру розвитку економічної теорії визначення поняття “прибуток” постійно уточнювалося від найпростішого визна-чення – як доход, отриманий від виробництва і реалізації будь-якого товару, до поняття чистого прибутку. Зараз це поняття характеризують з позицій двох рівнів: мікроекономічного і мак-роекономічного. Калькуляція прибутку за існуючою методи-кою на макро- і мікрорівні різна. На рівні підприємства її визна-чення пов’язане з процесом утворення, а на державному рівні –

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

з визначенням місця прибутку в доході країни. Поняття при-бутку має різні значення також з позиції підприємства, спожи-вача, держави. Якщо підприємство працює прибутково в нор-мальних умовах господарювання, то це свідчить, що покупець, купуючи товар у магазині такого виробника, одержує задово-лення від покупки при наявності вибору, а держава (суспільство) може за рахунок податків підтримувати збиткові підприємства, вирішувати пріоритетні соціальні завдання. На-явність прибутку да можливість задовольняти економічні інте-реси держави, підприємства, працівників і власників.

Об’єктом економічних інтересів держави є та частина прибутку, що її сплачує підприємство у вигляді податку на прибуток і яку суспільство використовує для вирішення соціальних проблем. Економічні інтереси підприємства поля-гають у збільшенні частки прибутку, що залишається в його розпорядженні. За рахунок цього прибутку підприємство вирішує виробничі і соціальні завдання свого розвитку. Інте-реси працівників у збільшенні прибутку пов’язані зі створен-ням можливостей для поліпшення матеріального стимулю-вання і підвищення рівня їхнього соціального розвитку. Влас-ники також зацікавлені в зростанні прибутку, тому що тим са-мим збільшуються дивіденди, забезпечується збільшення їхнього капіталу.

У гармонійно розвинутому суспільстві жоден з названих інтересів не має переваги перед іншими. Якщо ж такий взаємозв’язок порушується на користь чиїхось інтересів, то це призводить до обмеження інтересів інших сторін. Так, зни-ження зацікавленості підприємства в нарощуванні прибутку, можливо, через необґрунтоване оподатковування, призведе до зменшення платежів у бюджет, до затримування заробітної плати і до нераціонального використання капіталу.

У вітчизняній економічній теорії тривалий час вважалося, що єдиним джерелом прибутку є праця. Але це трапляється дуже рідко, наприклад, у тому випадку, коли торговець купує

товар з метою його негайного перепродажу по вищій ціні. Тільки в цьому випадку праця торговця виступає джерелом одержання прибутку. Як свідчить досвід країн з розвинутою економікою, можливі й інші варіанти походження прибутку. У більшості випадків одержання прибутку є результатом ре-алізації (виробництва) товару, (послуги), заснованої на залу-ченні декількох факторів і, насамперед, праці й капіталу. При цьому поняття прибутку зв’язується не тільки з вартістю ви-користовуваного капіталу, а й з його знецінюванням, і з періодом, протягом якого відбувається це знецінювання.

Прибуток – складна і неоднозначна категорія. Відомий американський учений-економіст Самуельсон прибуток виз-начив як безумовний доход від факторів виробництва, як ви-нагороду за підприємницьку діяльність, технічні нововведен-ня й удосконалення, за уміння ризикувати в умовах невизна-ченості, як монопольний доход, як етичну категорію. З розвит-ком ринкових відносин усі частіше стали говорити і про інші ситуації його походження: прибуток, зароблений завдяки ініціативі підприємця, прибуток, отриманий при сприятливих обставинах, несподівано, що допускається і визнано органами державної влади. Усі вищезгадані джерела пов’язані між со-бою, і чистий їхній зміст виділити часто неможливо. Найваж-ливішими факторами, що визначають прибуток, є: упровад-ження нововведень, відсутність страху перед ризиками (ризик як джерело прибутку), раціональне використання засобів, до-сягнення оптимальних обсягів діяльності (тобто вибір такого масштабу підприємства, що дозволяє забезпечити оптимальну рентабельність). Доведено, що в плані прибутку великі підприємства не завжди найкращі.

Прибуток росте доти, поки відсоткова ставка по банківських кредитах буде нижчою від норми прибутку на вкладений капітал; наявність заборгованості в такий спосіб допустима, навіть у багатьох випадках вона сприяє одержанню прибутку   (так   званий   ефект   важеля).   Багато   дрібних

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

підприємств, навіть середніх бояться заборгованості, що не завжди виправдано. Однак, використовуючи стратегію доб-ровільної заборгованості, треба побоюватися низької рента-бельності, тому що вона змусить підприємство вдаватися до додаткових позик з метою відновлення устаткування (асорти-менту). А це може призвести до стану зниженої платоспро-можності і навіть до банкрутства.

Впровадження інновацій як джерела прибутку допускає виробництво (реалізацію) нового товару (послуги) більш ви-сокої якості, освоєння нового ринку, організаційно-уп-равлінські нововведення, освоєння нових джерел надходжен-ня товару. Тривалість припливу прибутку від впровадження інновацій визначається такими факторами: важливістю вина-ходу, значущістю і сталістю потреб, що задовольняються да-ним товаром (послугою), характером діяльності, патентно-ліцензійним законодавством у країні, загальною стратегією, проведеною фірмою на ринку, станом конкурентного середо-вища в даній галузі. Основними факторами, що характеризу-ють специфіку діяльності і впливають на прибутковість фірми, є: фондоозброєність, рівень витрат, динаміка попиту, структура ринку. У Франції найвищий рівень рентабельності має виробництво сировини і матеріалів, виробництво спожив-чих товарів, сільськогосподарської продукції, торгівля.

Прибуток, з огляду на розходження між його очікуваним і отриманим рівнем, виконує такі чотири функції:

1.         Очікуваний прибуток є основою прийняття інвес-тиційних рішень.

2.         Отриманий прибуток виступає вимірником резуль-татів діяльності підприємства.

3.         Частина отриманого прибутку є джерелом самофінан-сування.

4.         Частина прибутку надходить як винагорода власникам капіталу (в умовах акціонерної форми власності).

Основна мета діяльності підприємства перебуває в тісному

зв’язку з життям підприємства. На стадії його “народження” го-ловною метою виступає боротьба за виживання, а основним за-данням – вихід на ринок, заява про себе. На стадії “дитинства” – відповідно короткочасний прибуток при зміцненні положення на ринку. У “юності” головною метою є прискорене зростання прибутків на підставі зростання реалізації й освоєння своєї ча-стини ринку. На стадії “ранньої зрілості” – це постійне зростання обсягів і освоєння нових напрямів діяльності (ди-версифікованість діяльності). На стадії “зрілості” підприємство піклується про свій “імідж”, тобто можливими скидками з ціни й інших заходів, які залучають покупців до да-ного підприємства, при збалансованому зростанні всіх показ-ників. На стадії “старіння” метою є забезпечення збереження завойованих позицій і стабільності роботи. На стадії “виживан-ня” – пошук нових ідей, що сприяють омолоджуванню підприємства.

З погляду бухгалтерського обліку, прибуток має дві скла-дові. Перший компонент – доход від звичайної (повсякденної) господарської діяльності підприємства, який визначається як різниця між валовими доходами від реалізації і витратами обігу. Другий компонент – потенційний прибуток – доход від володіння цінними паперами, борговими зобов’язаннями і ма-теріальними цінностями. Різновидом потенційного доходу ви-ступає надзвичайний доход, що складається з доходів від ре-алізації активів, безнадійних фінансових зобов’язань, викори-стання сум від прискореної амортизації резервів. У систему прибутків і доходів вітчизняного торгового підприємства відповідно до прийнятої методики їхнього обчислення вхо-дять, крім прибутку від реалізації, прибуток від іншої діяль-ності, доходи (за мінусом витрат) від позареалізаційних опе-рацій. У структурі окремих джерел валових доходів доход від реалізації товарів становить 87,5%.

Методика обчислення прибутку за рубежем дещо відрізняється від застосовуваної у вітчизняній практиці, що

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

пояснюється розходженнями в обліку, звітності й ін. Закордонні фірми прибуток за звітний період визначають як різницю вар-тості чистих активів на початок і кінець періоду. Чисті активи підраховуються шляхом вирахування із загальної вартості ак-тивів фірми (вартості нерухомості, машин і устаткування, за-пасів, боргових вимог, цінних паперів у портфелі), вартості боргів третім особам (тобто тим, хто не входить до числа влас-ників компанії), суми середньострокової, довгострокової і корот-кострокової заборгованості постачальникам та іншим кредито-рам. З отриманої різниці віднімають додаткові внески власників компанії або додають до неї суму виплачених їм відшкодувань.

В економічній теорії і практиці залежно від методу обчис-лення оперують такими поняттями (видами) прибутку: еко-номічний, бухгалтерський, прибуток від реалізації, балансо-вий, чистий, валовий, номінальний, реальний, мінімальний, нормальний, максимальний, а також цільовий, недоотрима-ний, потік готівки, прибуток як здатність до самофінансуван-ня, підприємницький, допустимий, нерозподілений, оподатко-вуваний і неоподатковуваний податком, консолідований, що залишається в розпорядженні підприємства, й ін.

Економічний прибуток – це різниця між отриманим ви-торгом (валовими доходами) і економічними витратами (явні плюс неявні, тобто витрати упущених можливостей). Еко-номічні витрати разом з економічним прибутком являють со-бою суму валових доходів.

Бухгалтерський прибуток – різниця між отриманим ви-торгом (валовими доходами) і бухгалтерськими (явними) ви-тратами. Бухгалтерський прибуток тотожний балансовому прибутку і прибутку від реалізації товарів.

Прибуток від реалізації (торговий прибуток) торгового підприємства визначається як різниця між валовими дохода-ми від реалізації і витратами обігу.

Балансовий прибуток включає прибуток від реалізації й інших видів діяльності, сальдо доходів і витрат від позаре-

алізаційних операцій. Величину балансового прибутку най-частіше приховують від податкових органів. Як свідчать за-кордонні дослідження, масштаби зменшення балансового при-бутку з цієї причини обернено пропорційні величині підприємства. У закордонній практиці обчислюють чистий ба-лансовий прибуток (для акціонерних товариств) - це прибу-ток після відрахування податків, але до його розподілу на дивіденди і відрахування в резервні фонди.

Чистий прибуток являє собою валовий прибуток, що не враховує знецінення капіталу, за винятком витрачених засобів, що призначені на відновлення цілком використаної (амортизо-ваної) частини капіталу. Чистий прибуток у нашій практиці визначається як різниця між балансовим прибутком і податка-ми, виплачуваними підприємством з балансового прибутку

Номінальний прибуток характеризує фактично отрима-ний його розмір.

Реальний прибуток - це номінальний прибуток, скориго-ваний на рівень інфляції. Вона характеризує купівельну спро-можність підприємства.

Мінімальний, нормальний, цільовий і максимальний при-бутки пов’язані з планованим обсягом діяльності. Досягнення кожного з них означає, що підприємство знаходиться в зоні збитковості, беззбитковості, прибутковості.

Мінімальним вважається такий прибуток, який після сплати податків забезпечує підприємству мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал, дорівнює середньому відсотку ставки банків по депозитах, що склався за досліджу-ваний період:

КхМРР

100-СП

де    К - величина вкладеного капіталу;

МРР - мінімальний рівень рентабельності;

Сп - ставка податку на прибуток відповідно до чинно-

го законодавства.

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Обсяг діяльності відповідно мінімального прибутку виз-начається:

Т=  Ютт +Umin хІОО.

Увд ~ Ую .ПЕР

Нормальний прибуток відповідає середній нормі прибут-ку на капітал:

_ КхНПК

Пн =    •

100-Сп

Під цільовим прибутком розуміється той прибуток, що за-лишається після сплати податків і відповідає потребам підприємства в його соціальному і виробничому розвитку

Під нормальним прибутком розуміється мінімальна вина-города підприємцю, який утримує його в обраній ним галузі.

Максимальний прибуток є основною цільовою настановою для приватного підприємства, орієнтованого на досягнення виз-наченого потоку коштів у визначені періоди. Він досягається тоді, коли граничний доход дорівнює граничним витратам.

Недоотриманий прибуток (витрати упущених можливос-тей) - це грошові доходи, що могло б одержати підприємство при більш вигідному використанні належних йому ресурсів.

Показник прибутку - потік готівки, застосовується в закор-донній практиці і визначається шляхом додатку до чистого при-бутку амортизаційних відрахувань, а також відрахувань у фонд вибуття (вибуття, що не підлягають амортизації активів - за-пасів, або підлягають амортизації, але підпадають під надзви-чайне знецінювання). Цей показник застосовується при оцінюванні ліквідності і загальної прибутковості підприємства.

Підприємницький прибуток (доход) розраховується за “допомогою потоку готівки” з доданням деяких елементів. Шдприємницький доход вважається більш точним, ніж балан-совий прибуток.

Допустимий прибуток залежить від ступеня визнання державою, підприємством, профспілками, союзами підприємців і відповідним законодавством необхідності одер-жання прибутку для прийняття бюджету і від методів недер-жавного регулювання (установити визначений рівень цін, уго-да виробників, оптових і роздрібних продавців).

Нерозподілений прибуток – частина чистого прибутку за винятком включених дивідендів, аналогічних відрахувань, ре-зервного фонду. Використовується для подальших госпо-дарських операцій.

Оподатковуваний прибуток – це та частина, що, відповідно до чинного законодавства, підлягає оподаткуван-ню. Сума податку, що перераховується в бюджет, визна-чається множенням ставки податку на обсяг оподатковувано-го прибутку і поділом на сто. Держава через податкове законо-давство може передбачити пільги по оподатковуванню. Тоді частина прибутку, що направляється на науково-технічні цілі, на інші потреби буде вважатися не оподатковуваним податком прибутком.

Консолідований прибуток – це прибуток, вільний від бух-галтерської звітності про діяльність і фінансові результати ма-теринських і дочірніх підприємств, що знаходяться у визначе-них юридичних і фінансових взаєминах. Консолідація підприємств визначається економічною доцільністю. На-явність декількох дрібних підприємств, юридично са-мостійних, але економічно взаємозалежних у більшості ви-падків вигідніша, ніж створення великого підприємства. Виго-ди визначаються можливістю економії на податкових плате-жах, зниження негативних наслідків від ризикової діяльності в бізнесі, диверсифікованості діяльності.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, являє собою чистий прибуток, за винятком по-датків і відрахувань, одержаних з чистого прибутку.

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій