3.3. Планування витрат обігу


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 

Загрузка...

План витрат обігу розробляється торговим підприємством самостійно і являє собою найважливіший розділ фінансового плану. Цей план особливо складно розробляти в умовах не-стабільності, зростання цін, зміни тарифних ставок, високих темпів інфляції. Тим більше важлива необхідність мати план, перспективу. Досвід роботи відомих закордонних фірм пока-зує, що розроблення такого плану в умовах спаду ділової ак-тивності або різкого підйому допомагає перемагати в конку-рентній боротьбі. Дійсний хазяїн, далекоглядний керівник ро-зуміє, що нагромадити досить коштів для подальшого розвит-ку свого підприємства неможливо без чіткого планування і формування ресурсозберігаючої політики у сфері витрат. Успіх у конкурентній боротьбі буде забезпечений тим підприємницьким структурам, які зуміють проводити цілес-прямовану політику зниження затратного процесу реалізації при забезпеченні високої культури обслуговування, що пов’язано з досить високими витратами. Тому основною зада-чею прогнозних розрахунків витрат обігу на плановий період є визначення витрат, при якому можливе нарощування об-сягів реалізації і прибутку без зменшення високої якості об-слуговування покупців.

Планувати витрати обігу можна двома шляхами: із засто-суванням методів прямої і зворотної калькуляції – від загаль-ного до часткового (за статтями, підрозділами, видами робіт) і від часткового до загального (за сумою, рівнем, по підприємству в цілому). Пряма калькуляція – це розрахунок усіх витрат, виходячи з цілей, можливостей, ресурсів, ефек-тивності їхнього використання, компетентності працівників, що склалися, прогнозованих або за даними підприємства. Зво-ротна калькуляція допускає розрахунок витрат по залишково-му принципу, виходячи із середньогалузевого рівня витрат,

рівня витрат у конкурентів. Якщо рівень витрат обігу становив 15%, а в більшості конкурентів – 12,5%, то необхідно забезпечити такий самий рівень витрат шляхом різкого зрос-тання товарообігу або найжорсткішої економії.

Вибір методу прогнозування витрат обігу залежить від ря-ду моментів:

•          періоду, на який необхідно скласти прогноз;

•          можливості одержати відповідні вихідні дані;

•          вимог до точності прогнозу; Передбачається, що чим складніші технічні прийоми, тим

точніші прогнози, але тим і вищі витрати на їхнє здійснення. Застосовують методи обстеження (експертний метод) і кількісні. Обстеження включає оцінювання намічуваного підприємцем рівня витратоємності, оцінювання намірів поста-чальників і покупців, можливостей торгового підприємства. Обстеження проводиться шляхом опитувань, тестування, спеціальних спостережень. Застосування кількісних методів дає можливість кількісно визначити досліджуване явище. Ос-новними кількісними методами виступають: асоціативний прийом (на ньому грунтується факторний аналіз), прийом ек-страполяції (за допомогою середньої, експонентного згладжу-вання – показова функція, а також згладжування даних з ви-користанням методу найменших квадратів). Останніми ро-ками усе ширше для цілей прогнозу став застосовуватися ме-тод побудови математичних моделей. Моделювання може бу-ти застосоване для визначення й обліку при прогнозі можли-вого впливу рівня цін, значення застосування альтернативних рішень для різних рівнів витрат, пов’язаних з купівлею, транс-портуванням і реалізацією товару, можливих наслідків зміни оборотних коштів, зміни обсягу продажу, виникнення фінан-сових утруднень. Моделювання витрат допускає їхній розра-хунок для різних рівнів продажу, валових доходів, прибутків. Граничний рівень витрат обігу по торговому підприємству на планований рік можна розрахувати декількома методами.

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

1.         Виходячи із завдань по зниженню витрат у розрахунку

на гривню товарообігу, прогнозних значень прибутку.

2.         Шляхом рішення багатофакторної кореляційно-рег-

ресійної моделі за допомогою формули

Ух = а0 + а1х1 + CJ2X2 + ... + а„х„ .

3.         За допомогою гіперболічної моделі

1

ух - а0 + а1 — ■ х

4.         Для обчислення витрат обігу для торгового

підприємства, що відкривається знову в планованому році,

можна скористатися формулою

У = -Ь + 0   , Q

де    у - рівень витрат обігу; Q - обсяг товарообігу;

ц - рівень умовно-змінних витрат обігу у відсотках до обсягу товарообігу (середньогалузеві).

5.         Високі результати точності прогнозів витрат обігу дає застосування різних нормативів. Нормативи можуть викорис-товуватися як при розрахунку витрат по процесах, так і при показній (за видами робіт) калькуляції. Нормативи витрат мо-жуть включати не тільки прямі (змінні), а й постійні витрати (використання устаткування). Однак можливості використан-ня цього методу при прогнозних розрахунках витрат обмежені у зв’язку з відсутністю або наявністю застарілих нормативів, що виключає поняття ефективності. Розрахувати нові норма-тиви для підприємства складно.

6.         Статистичні методи використовують на підставі ко-ефіцієнта еластичності витрат товарообігу. Величина постійних витрат залишається майже однаковою зі зміною то-варообігу, а розмір змінних витрат можна розрахувати за до-

помогою коефіцієнта еластичності змінних витрат від обсягу товарообігу за формулою

_ ДИз. ДТП

IVejI    •          •

Иб     Тб

де:   АИ3 - зміна перемінних витрат у звітному періоді;

Иб - перемінні витрати в базовому періоді;

АТП - приріст товарообігу в звітному періоді;

Тб - товарообіг у базовому періоді. 7. Оптимізаційні моделі використовують розрахунок об-сягу витрат як допустимий рівень при різних обсягах продажу і прибутку. В основі оптимізації витрат обігу лежить визна-чення оптимальних витрат при максимальних обсягах прибут-ку, товарообігу, можливо допустимих трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, нормативному рівні якості обслугову-вання. Таким чином, необхідно визначити такі xv+1 - для обся-гу витрат по г-тому підприємству, щоб

 

Сг+і = 1хи+\

і=\

 

—>   оптимум,

 

де Сt+1 – загальна сума витрат обігу в t+1 року (періоді).

Іноді в разі потреби, продиктованої вимогами підвищення реальності моделі, в обмеженнях по витратах обігу враховують їхні різні межі, у тому числі верхні, нижні, середні і т. д. Рішен-ню оптимізаційної моделі передує велика підготовча робота з добору вихідної інформації і вибору критерію оптимальності. Під критерієм оптимальності розуміється показник, що вира-жає граничну величину економічного ефекту, прийнятого гос-подарського рішення для порівняльного його оцінювання і ви-бору найкращого. При цьому оптимальна величина може набувати як максимальних, так і мінімальних значень. Складність вибору критерію оптимальності витрат обігу поля-гає в тому, що його однозначно визначити важко. Мінімізація

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

витрат рівнозначна максимізації прибутку. Разом з тим підви-щення якості торгового обслуговування потребує великих вит-рат, що можуть окупитися тільки згодом, коли якість торгових послуг приверне увагу покупців до даного торгового підприємства, а тим самим збільшаться продажі і тільки потім зросте прибуток. Тому на різних етапах розвитку підприємства критерій оптимальності може бути різним залежно від визна-чених для даного періоду цілей і стратегії (максимум прибутку, задовільний прибуток, частка ринку і т. д.)

Таблиця 16

Метод оптимізації та прогнозування витрат

 

Обсяг

реалізації,

тис. од.           Загальні витрати, тис. грн   Граничні витрати (розрахунок)      Граничні витрати (значення)

0          500      -          -

                        1100-500 2-0  300

2          1100    -          -

                        1680 -1100

4-2      290

4          1680    -          -

                        2100-1680 6-4           210

6          2100    -          -

                        2500-2100 8-6           200

8          2500    -          -

                        3000-2500 10-8         250

10        3000    -          -

Ґрунтуючись на теорії граничних витрат, необхідно розра-хувати величину приросту або зменшення обсягу продажу. Величина власне граничних витрат може бути розрахована як

різниця величин перемінних витрат, якщо постійні витрати залишаються без змін. Однак при зростанні змінних витрат у величину граничних витрат може включитися і ймовірний стрибок постійних витрат. Суть розрахунку граничних витрат можна продемонструвати на числовому прикладі в таблиці граничних витрат.

Наведений аналіз показав, що при реалізації від 0 до 2100 одиниць граничні витрати в середньому становили 300 грн на одиницю, оптимум – 200 грн. Подальше збільшення продажу веде до збільшення граничних витрат (табл. 16).

8. Умовно-змінні витрати, виходячи з ринкових умов, можна визначити за формулою, розробленою економістом П. Аврілем,

 

B = Р1 (К1 - Ко)+ Р

 

1       1

 П1   По

 

+ Р3

 

1       1

 

+ Р4Т,

 

де В – витрати торгової мережі, що виникли при русі то-вару від постачальника до споживача, у відсотках ви-робника (постачальника);

К1– К0 – різниця у відстані (км) між місцем постачан-ня товару (0) і місцем реалізації (1); П1, П0 – партія товару в місці постачання (0) і в місці реалізації (1);

Р1 – середній ринковий тариф на перевезення ван-тажу;

У – коефіцієнт, який відображає цінність вантажу (від 0 до 1);

Н0, Н1 – кількість товару, отримана торговою мере-жею (0) і реалізована покупцю (1); б – коефіцієнт, що відбиває вартість товару (дорогий, з низькою ціною і т.д.); Т – показник запасів товару.

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Т=T   н           

а    2М

де Та - обсяг запасів;

 ПР (продажа  )

Ф =     .

ПТ(надходженн   я) '

М - середнє число покупців, що обслуговуються за день;

Р4 - середня ринкова ціна за наймання приміщення для зберігання запасів і за позику коштів;

Р2 і Р3 - середня вартість однієї одиниці обсягу реалізації й однієї одиниці асортименту продукції.

До отриманого рівня умовно-змінних витрат додається рівень умовно постійних витрат.

9. Метод техніко-економічних розрахунків (пряма кальку-ляція). У цю калькуляцію входять: транспортні витрати, опла-та праці, оренда приміщень, амортизація основних фондів, a також відрахування на ремонт основних засобів, знос пред-метів, що швидко виходять з ладу; витрати на паливо, газ, еле-ктроенергію; зберігання, упакування, добірка; торгова рекла-ма, відсотки за кредит, втрати, витрати на тару; витрати на соціальні потреби, податки, інші витрати.