2.4. Валовий доход торгового підприємства


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 

Загрузка...

Важливою умовою високих темпів розвитку споживчого ринку і валових доходів підприємств торгівлі є поступальне нарощування платоспроможного попиту населення, що, насамперед, визначається рівнем грошових доходів населення. У 2000 – 2001 рр. в Україні спостерігалася стабільна позитив-на тенденція до зростання грошових доходів населення за їх реальною купівельною спроможністю.

Офіційна статистика свідчить, що найбільша частка в структурі грошових доходів населення припадає на оплату праці, хоча частина її останніми роками подекуди знизилася (з

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

59 % у 1995 р. до 51,6 % у 2001 р.), і це є відображенням нега-тивних тенденцій, що спостерігалися в економіці України.

Динаміка ж середньої заробітної плати постійно зростає: 1999 р. – 178 грн, 2000 р. – 230 грн, 2001 р. – 311 грн, 2002 р. – 376 грн, 2003 р. – 462 грн, 2004 р. – 542 грн.

Валовий доход як економічна категорія являє собою части-ну вартості товару, що призначається для покриття витрат обігу й утворення прибутку. У його складі можна виділити чисту продукцію. Чиста продукція характеризує собою знову створе-ну вартість, що, як і в інших галузях економіки, складається із заробітної плати працівників і прибутку. Підприємства торгівлі формують свої доходи з різних джерел і за різними видами гос-подарської діяльності. Сума доходів від усіх джерел утворить валовий доход підприємства. Він складається з доходів по ре-алізації товарів і платних послуг, від реалізації продукції нетор-гової діяльності, доходів від реалізації іншого майна, доходів від позареалізаційних операцій (прибуток від паїв у спільних підприємствах, акцій та інших цінних паперів).

Торгове підприємство за послуги, що робляться, по дове-денню товарів до споживача, по його реалізації стягує плату, яку можна назвати ціною торгових послуг. Цією платою стає торгова надбавка до ціни закуплених товарів. Сума всіх торго-вих надбавок по реалізації товарів і є валовий доход від ре-алізації. Самостійність, самооплатність, самофінансування потребують, щоб розмір валового доходу підприємства переви-щував витрати, необхідні для виконання своїх завдань, тобто валовий доход є вихідною передумовою для конкурентоспро-можного функціонування підприємства. Його частка в сумар-ному обсязі доходів торгового підприємства становить близько 80%. Будучи ціною сфери торгівлі, надбавки формуються відповідно до загального механізму ціноутворення. На їхню ве-личину впливають характер послуг, специфіка діяльності, цінова політика підприємства, урядова політика, що прово-диться в сфері обміну, попит і пропозиція на торгові послуги,

конкуренція, рівень витрат обігу, стратегічні цільові критерії, прийняті підприємством на певний період функціонування.

Валовий доход торгового підприємства - це різниця між грошовим виторгом від реалізації товарів і їхньою покупною вартістю. Валовий доход від реалізації товарів характери-зується сумою і рівнем. Рівень цього доходу в роздрібній торгівлі розраховується як відношення суми валового доходу від реалізації до обсягу роздрібного товарообігу, виражене у відсотках. В оптовій торгівлі - до обсягу оптового товарообігу (складського і транзитного за участю в розрахунках), у гро-мадському харчуванні - до всього товарообігу в продажних цінах і визначається за формулою

Др*100

Уд        =            ,

р

де    Уд - рівень доходів від реалізації товарів, %;

ДР - загальна сума доходів від реалізації товарів у виз-наченому періоді; Р - загальний обсяг реалізації. Середній рівень торгової надбавки визначається за фор-мулою

Д *100

У Т.Н  -p.

Р-Д

де Утн - середній рівень торгової надбавки, %.

Валовий доход не характеризує пряму ефективність робо-ти підприємства. Він деякою мірою відбиває частку торгівлі в сумі цін товарів народного споживання. Чим багатше суспільство, тим вищі вимоги до якості торгового обслугову-вання і тим вища частка торгових надбавок у ціні товару. Як свідчить досвід розвинутих країн, частка оптово-збутових і торгових надбавок у ціні товару становить 15-70%. По товарах екстра-класу або дефіцитних продажна ціна перевищує покуп-

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

ну більше ніж у 2–2,6 разу. Взуттєві магазини працюють з націнкою 20–100%. Орієнтовані на середнього покупця звичайно встановлюють надбавку 20–40% до закупівельної ціни. Магазини дорогого й ексклюзивного взуття з “купівельною елітою” працюють з надбавкою не нижче ніж 50%. Обсяг валово-го доходу від реалізації залежить від ступеня розвитку ринку, об-сягу, складу, структури товарообігу, рівня цін закупівлі, інфляції, стандартів якості торгового обслуговування, обсягу до-даткових послуг, рівня ємності витрат торгового процесу.

Торгові послуги, виступаючи на ринку як товар, мають вартість і споживчу вартість, тобто послуги як продукція є для покупця визначеною цінністю (благом). Щоб одержати це благо, покупець повинен оплатити ціну товару, що включає, крім ціни закупівлі, торгову надбавку. Торгова надбавка є ос-новним джерелом формування валового доходу.

До переходу економіки до ринкових відносин джерелом утворення валового доходу були торгові знижки (основні і до-даткові). Головна їхня особливість полягає в тому, що торгові знижки являють собою частину чистого доходу, переданого підприємствами сфери матеріального виробництва торговим підприємствам для організації продажу зробленої ними про-дукції, і в тому, що їхній розмір визначався вищими органами ціноутворення і був єдиним на всій території країни. Торгові знижки встановлювалися у відсотках до роздрібної ціни, а тор-гові надбавки – до оптової вільно відпускної ціни. З орієнтацією економіки країни на ринкові відносини і з перехо-дом до вільного ціноутворення магазини (бази, їдальні) одер-жали статус юридичної особи і стали самі визначати розмір торгової надбавки. Спочатку її розмір був обмежений і в різні періоди з 1991 р. змінювався за різними товарними групами від 15 до 38%. По окремих товарах, реалізованих за фіксовани-ми цінами, зберігалися торгові знижки. Поступово в механізмі формування торгової надбавки відбулися відповідні зміни і були зняті обмеження на розмір торгової й оптово-збутової надбавки. При цьому за виконавчими органами влади залише-не право в разі потреби регулювати своїми рішеннями розмір торгової надбавки по соціально значущих товарах. Щоб уник-нути різкого злету цін в умовах зниження платоспроможності покупця, вищі органи управління рекомендували торговим підприємствам при формуванні торгових надбавок виключити випадки зростання рівня рентабельності за рахунок більш ви-сокого розміру торгової надбавки. Підвищення рівня рента-бельності повинне забезпечуватися за рахунок зростання то-варообігу, прискорення оборотності товарів та інтенсивних факторів розвитку торгових підприємств. Надалі зі здійснен-ням корінних ринкових перетворень передбачається цілком скасувати державне регулювання цін, а тим самим – і рівня торгових надбавок. Можливість саморегулювання цін і торго-вих надбавок залежить від зниження рівня інфляції і підви-щення ефективності економіки в цілому.

У діючих умовах господарювання рівень торгових надба-вок повинен визначатися з урахуванням кон’юнктури ринку, співвідношення між попитом та пропозицією на конкретний товар, розміру вільної відпускної ціни, витрат обігу, прибутку, ставок непрямих податків і умов взаєморозрахунків контра-гентів. Основні вимоги, пропоновані до обґрунтованості тор-гових надбавок, полягають у наступному:

•          вони повинні створювати умови для прибуткової робо-ти торгового підприємства;

•          відбивати специфіку реалізації окремих товарів;

•          стимулювати ефективне використання наявних ресурсів;

•          враховувати територіальне розміщення виробництва і постачальників та шляхи просування окремих товарів до споживача;

•          сприяти скороченню перевезень продукції від місця ви-робництва до споживання;

•          сприяти спрощенню практики розрахунків і удоскона-люванню відносин торгових підприємств між собою, з підприємствами інших галузей, з банками, фінансови-ми і податковими органами.

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій