1.5. Виробничі ресурси і виробничий потенціал суспільства. Обмеженість виробничих ресурсів.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 

Загрузка...

Межа виробничих можливостей

Основними ресурсами (факторами) є земля, капітал, праця. Деякі ресурси дані нам природою і тому обмежені: земля, корисні копалини, вода і т.д. Інші ресурси обмежені через обмеженість нашого власного розвитку: праця, знання, уміння, кваліфікація, вид використовуваної енергії і т.д.

Виробничий ресурс - це потенційні можливості елементів, які необхідні для функціонування виробництва. В економічній лі-тературі існують різні підходи щодо класифікації виробничих ре-сурсів, які характеризують ті чи інші важливі критерії, згідно з якими і проводиться їх класифікація.

3 погляду відтвореності виробничі ресурси розділяються на:

а) не відтворювані - це всі корисні копалини; б) відтворені -ґрунт, флора, фауна, водні ресурси, людина.

He відтворювані і природно «вироблені» виробничі ресурси є екзогенними, тобто тими, що утягуються в економічний процес із зовнішнього середовища. Економічно відтворені - це ендогенні, або внутрішні ресурси. Обмеженість сировинних ресурсів, загро-за зникнення диктують постійну необхідність їх раціонального використання і пошуку нових енергетичних джерел.

Фактор виробництва - це лише та частина виробничих ре-сурсів, яка бере участь в даному циклі виробництва і у певний проміжок часу. Іншими словами, виробничий потенціал лише то-ді виступає як фактор виробництва, коли ресурси, що знаходяться в органічній єдності, здатні забезпечити виробництво продукції.

Земля - це, насамперед, просторово-географічний фактор. На землі живе людина, народи. На ній розташовуються країни, держави. Історично склалося так, що одні країни маленькі (Монако, Андорра), інші - великі (Росія, США, Китай). Однак території всіх країн обмежені, хоча ступінь обмеженості для Монако і Росії різний.

Земля до того ж є виробничим, економічним фактором. На ній вирощують урожай, десь більший, десь менший, отже, земля обмежена і за якістю. Наприклад, у Росії більше, ніж будь-де, ор-них земель, але 60% їх знаходиться в зоні ризикованого земле-робства.

Крім усього сказаного, у надрах землі криються незліченні багатства у виді мінералів, газу, нафти і т.д., але і вони обмежені за своєю природою. Створити чи нагромадити землю неможливо: вона - природний фактор.

Капітал. Під капіталом розуміються засоби виробництва: си-ровина, матеріали, машини, устаткування, будинки, споруджен-ня, транспорт, зв'язок. Усі вони є продуктом праці і вже тому но-сять обмежений характер. Крім того, їх обмеженість визначається й обмеженістю Землі та її надр, звідки взяті, в остаточному під-сумку, усі наші матеріальні блага.

Капітал до того ж має властивість старіти, зношуватися, от-же, частина нового капіталу йде на заміну старого, через що по-долання обмеженості цього ресурсу зустрічається з великими труднощами, хоча людина постійно і переборює їх. Капітал, на відміну від землі, є ресурсом економічним.

Праця. У процесі праці людина реалізує всю сукупність сво-їх фізичних і духовних здібностей: знання, уміння, вправність, кваліфікацію - усе те, що дало йому суспільство відповідно до іс-торичного і культурного рівнів розвитку самого суспільства.

Останнім часом важливою і вагомою складовою частиною економіки стає інформація, використовувана у виробництві й у споживанні. Така інформація - це знання, інтелектуальний про-дукт, представлені найбільш часто у формі результатів наукових досліджень, проектів.

В умовах обмеженості ресурсів суспільство на всіх етапах свого розвитку вирішувало і вирішує сьогодні три питання, що стали центральними і для економічної науки. Що робити (які то-вари і послуги, у якій кількості)? Хто і як ці питання вирішує, на якому рівні: індивіда, фірми, держави? Як робити (яким чином чи способом)? Мається на увазі організація виробництва: планова вона чи ринкова, з найманою робочою силою чи без неї, капітал розподіляється по галузях виробництва централізовано чи перес-лідує тільки свою вигоду? Для кого робити? Суспільству, усьому населенню чи тільки тим, у кого є гроші, і т.д.

Щодня відповідаючи на перше запитання, виробники посту-пово формують структуру суспільного виробництва, його галузі і напрямки. Рік за роком вимальовуються галузі найбільш прибут-кові, отже, найбільш розвинуті, а також галузі відстаючі, ті, куди підприємці добровільно не йдуть.

Відповідаючи на друге запитання, підприємці в главу кута ставлять технологію виробництва. Більш сучасна технологія більш економічна. Власне ступінь економічності і є показником ступеня її новизни.

Відповідаючи на третє запитання, підприємець визначає ви-користання виготовленого товару, сферу споживання свого про-дукту, ті групи і соціальні верстви населення, що будуть його ку-пувати, їх статевий і віковий склад. Говорячи теоретичною мо-вою, намагається погодити виробництво і споживання.

Залежно від відповідей на ці запитання розрізняють такі сис-теми господарювання, як ринкова і планова

Таким чином, людські потреби необмежені, а ресурси їхнього задоволення обмежені. Власне, процес виробництва, економічний прогрес, діяльність людини і є постійним, вічним прагненням ви-рішити дану проблему.

Взаємне узгодження процесів виробництва, розподілу, обмі-ну, споживання здійснюється за допомогою системи керування економікою, що впливає на кожний з циклів відтворення. Крива виробничих можливостей показує максимально можливе виро-бництво одного продукту при фіксованому випуску іншого і при повному і найкращому використанні фіксованих ресурсів при да-ній технології. Будь-яка крапка на кривій буде характеризувати альтернативне виробництво. Збільшення випуску автомобілів за

рахунок зменшення випуску костюмів - і навпаки Економіка ма-ксимально ефективно функціонує на межі своїх виробничих мо-жливостей.