4.2. Меркантилізм


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 

Загрузка...

Перша школа економічної науки - меркантилізм. Концепція меркантилізму є самостійною, а з іншої сторони це не теорія, a лише констатація визначених фактів і закономірностей. Меркан-тилісти активно використовували метод індукції - від часткового до загального. Усі розглянуті питання в роботах економістів цьо-го часу мають чисто практичне значення - це чи розробка еконо-мічних проектів, чи літературні твори, ціль яких - загітувати на-селення до якої-небудь дії. Відповідно до думки меркантилістів, багатство - це гроші, а гроші - це золото і срібло. Товар має вар-тість, тому що він купується за гроші. Джерело багатства - зов-нішня торгівля.

Виділяється ранній і пізній меркантилізм. XVI сторіччя - пе-ріод раннього меркантилізму. Економічна мета держави - збі-льшення кількості золота в країні. Для раннього меркантилізму (монетаризму) характерно наступне:

-          всебічне обмеження імпорту товарів;

-          вивіз золота і срібла з країни карається стратою;

-          установлення високих цін на експортні товари;

-          система біметалізму (фіксоване співвідношення між золо-

тими і срібними монетами).

Головним у ранньому меркантилізмі була теорія грошового балансу, що означало політику, спрямовану на збільшення гро-шового багатства часто законодавчим шляхом. 3 метою утриман-ня грошей у країні заборонявся їхній вивіз за кордон, усі грошові суми, отримані від продажу, іноземці були зобов'язані були ви-тратити на покупку місцевих виробів. Пізній меркантилізм -XVII століття, час географічних відкриттів Характерні риси піз-нього меркантилізму:

-          зняття твердих обмежень з імпорту товарів і вивозу грошей;

-          домінує ідея «активного торгового балансу»;

-          протекціонізм в економічній політиці держави;

 

-          визначальною функцією грошей визнається функція засобу обігу;

-          система монометалізму.

Держава тим багатша, чим більша різниця між вартістю виве-зеного і ввезеного товару. Активний торговельний баланс і захо-плення зовнішніх ринків стають пріоритетом державної політики. Вивезення заохочується, а ввезення товарів обкладається митом (за винятком дешевої сировини). Такі економічні заходи пізніше назвали протекціонізмом.

Для пізнього меркантилізму характерна система активного торговельного балансу, що забезпечується шляхом вивезення го-тових виробів своєї країни за допомогою посередницької торгів-лі, у зв'язку з чим дозволялося вивезення грошей за кордон. При цьому висувався принцип: купувати дешевше в одній країні і продавати дорожче в іншій. Прогресивність меркантилізму скла-дається в орієнтації на розвиток капіталістичної мануфактури. Обмеженість меркантилізму в тому, що як сфера дослідження ви-биралася лише сфера торгівлі.

Ранні меркантилісти багатство ототожнювали з золотом і срі-блом, пізні ж під багатством розуміли надлишок продуктів, що залишався після задоволення потреб країни, який на зовнішньому ринку мав перетворитися в гроші. Ранні меркантилісти зводили функції грошей до засобу нагромадження, а пізні меркантилісти бачили в грошах також і засіб обігу. Разом з тим, відстоюючи по-середницьку торгівлю, пізні меркантилісти власне кажучи, трак-тували гроші як капітал.

Меркантилістами в найбільш закінченому вигляді була розк-рита металістична теорія грошей: вони висунули ідеї про повно-цінні металеві гроші як багатство нації. Стійка металева валюта являла собою одну з необхідних умов економічного розвитку су-спільства, (вважали меркантилісти).

Представник раннього меркантилізму в Англії Вільям Ста-ффорд (1554-1612). Його робота «Стислий виклад деяких скарг наших співвітчизників» (1581) - написана у формі розмови між лицарем, фермером, ремісником, купцем і доктором богослов'я, який робить остаточні висновки.

Теорія грошового балансу:

• показує правильне на той час розуміння зв'язку між вартіс-тю грошей і вартістю товарів. Саме поява неповноцінної

монети, псування монети королями - причина подорож-чання товарів;

•          доводить шкоду вивезення монети за кордон, тому що від цього збільшуються ціни й погіршується становище наро-ду, але гроші є тільки засобом обігу;

•          вважав, що держава повинна прийняти закон, щоб жоден із сировинних продуктів не вивозився за кордон необробле-ним, оскільки вивезення сировини спричиняє зворотне за-везення її в обробленому вигляді, що для країни є дуже не-вигідним;

•          держава повинна сприяти розвитку вітчизняної торгівлі (заборонити ввезення предметів розкоші й деяких товарів, регламентувати торгівлю, обмежити вивезення монети, ро-зширити виробництво сукна).

Представник раннього меркантилізму в Італії - Гаспар Ска-руффі (1519-1584), автор праці «Роздуми про монету і справжню пропорційність між золотом і сріблом» (1582).

Запропонував скликати загальноєвропейську конференцію під керівництвом папи або імператора з метою налагодити гро-шовий обіг у міжнародному масштабі (у різних країнах розвива-лись різні грошові системи). Запропонував установити єдину за-гальноєвропейську грошову систему, визнати золото й срібло ва-лютними металами, прирівнюючи одну вагову частину золота до 12 вагових частин срібла. На відміну від інших монетаристів він рекомендував ліквідувати національні бар'єри, які обмежують обіг; золото й срібло трактувалися як звичайні товари.

Найвидатнішим представником меркантилізму в Англії в йо-го найбільш розвинутому вигляді є Томас Мен (1571—1641), який у памфлетах «Роздуми про торгівлю Англії з Ост-Індією» (1621), «Скарб Англії у зовнішній торгівлі або баланс зовнішньої торгівлі» (1664) заперечує монетаризм і обґрунтовує теорію тор-говельного балансу.

Т. Мен висловлюється проти заборони вивезення грошей, то-му що, на його думку, гроші стають багатством, тільки перебу-ваючи в обігу. Отже, єдиним розумним засобом збільшення кіль-кості грошей у країні, на думку Мена, є сприятливий торговель-

ний баланс. Мен заперечує будь-які заходи, що гальмують експо-ртну торгівлю, є прихильником низьких цін, які полегшуватимуть конкуренцію на зовнішньому ринку. Важливим с те, що Мен уже чітко розрізняє поняття грошей, багатства й дорогоцінних мета-лів. Мен є прихильником розвитку вітчизняної промисловості і, так само як Стаффорд, вимагає заміни експорту сировини експо-ртом готових виробів. Він вважає досить суттєвим також розви-ток транзитної торгівлі, оскільки вона, на його думку, також є джерелом збагачення. Особливо важливим з цього погляду є мо-реплавство і необхідність доставки англійських експортних това-рів у місце призначення тільки на англійських суднах.

Найвідомішим представником теоретичної школи мерканти-лізму у Франції був Антуан Монкретьєн де Ваттевіль (1575-1621). 1615 р. він опублікував книжку «Закони суспільного гос-подарства» «Трактат з політичної економії»), яку присвятив ко-ролю і королеві-матері. Саме в цьому творі було вперше вжито термін «політична економія», що згодом став назвою цілої науки. Економічні погляди Монкретьєна перебували на межі раннього та пізнього меркантилізму, що цілком відповідало економічному й політичному стану Франції того періоду. Релігійні війни з аль-бігойцями спустошили південнофранцузькі міста, а гугенотська міжусобиця розладнала всю економічну систему. На той час Анг-лія вже значно випереджала Францію в економічному розвитку. Монкретьєн спробував розробити економічні заходи, запрова-дження яких дало б змогу «оживити» народне господарство Франції. На основі англійського досвіду Монкретьєн досить де-тально розглядає проблеми розвитку мануфактур, питання торгі-влі, мореплавства, професійного навчання тощо.

Обстоюючи інтереси Франції, Монкретьєн засуджує францу-зьку політику забезпечення свободи торгівлі купцям з інших кра-їн. При цьому він досить своєрідно трактує меркантильну теорію прибутку, перетворюючи її па зброю проти іноземних купців. У торгівлі, на його думку, виграш одного завжди є втратою для ін-шого. Але в процесі внутрішньої торгівлі виграють і програють окремі учасники обороту, країна в цілому нічого не втрачає і не придбає. У зовнішній торгівлі іноземні купці є свого роду «насо-

COM» i, отримуючи прибуток, вони викачують багатство країни, з якою торгують.

Цікаво зазначити, що Монкретьєн розрізняє поняття «гроші» і «багатство», вважаючи, що золото створює лише передумови для багатства і добробуту країни, але само по собі ще не робить її багатою. Монкретьєн відрізняється від багатьох інших мерканти-лістів і тим, що розуміє потреби бідних верств населення, особ-ливо селянства, до якого він ставиться з великим співчуттям, і вважає, що держава має турбуватися про нього.

Розглянувши економічну основу меркантилізму та механізм реалізації його ідей у політиці окремих країн, можна зробити ви-сновок, що в цілому меркантилізм мав історично прогресивний характер. Практична спрямованість меркантилістської системи у сфері торговельних чи позичкових операцій і грошового обігу та ії вплив на наступні етапи еволюції економічної науки очевидні. Теорія «торговельного балансу» пропонувала достатньо ефектив-не розв’язання економічних проблем періоду первісного нагро-мадження капіталу та мануфактурного капіталізму. Активне са-льдо «торговельного балансу» справді було важливим джерелом збагачення буржуазії, до того ж постійним і надійним, не пов’язаним із випадковостями політичного життя та адміністра-тивної діяльності. У найрозвиненіших країнах тієї доби, переду-сім в Англії і Франції, особливості реалізації ідей меркантилізму протягом XVI-XVIII ст. визначили, по суті, головні причини сво-єрідності їхнього економічного розвитку аж до XX ст.