РОЗДІЛ IV ІСТОРІЯ ЕКОНОМІЧНИХ ВЧЕНЬ 4.1. Етапи розвитку економічної науки


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 

Загрузка...

Оволодіння економічною теорією вимагає знання магістраль-ного шляху розвитку економічної думки. Історія економічної ду-мки розкриває процес виникнення економічних категорій, кон-цепцій, теорій, показує їх спадковість і безперервність процесу.

Відомий англійський історик економічної думки М. Блауг пише, що вивчення історії економічної науки потрібне для того, щоб кра-ще знати інтелектуальну спадщину, що нам залишили попередні по-коління. Вивчення історії економічної думки необхідне і для розу-міння і для розвитку сучасних економічних теорій.

Сучасні неокласичні теорії неможливо зрозуміти без глибо-кого усвідомлення ідей класиків. Кейнс, наприклад, називає свої-ми попередниками меркантилістів і Т.Мальтуса. Монетаризм, що відіграє одну з провідних ролей у сучасній економічній думці, розвиває ідеї кількісної теорії грошей, відомої ще в XVII ст.

Ясна річ, розвиток економічної думки не є тільки безперерв-ним нагромадженням і удосконаленням економічних ідей. У різні економічні епохи вчені досліджують різні економічні реальності. I економічні ідеї минулого можуть бути не тільки підвалинами теорії, a і застереженням від сучасних помилок.

Отже, глибоке розуміння суті сучасних економічних теорій має потребу в з'ясуванні джерел їх зародження і розвитку. A знання сучасних економічних теорій дає можливість розуміти і формувати економічну політику держав, в основу якої завжди бе-руться ті чи інші економічні теорії. Чому, наприклад, економічно розвинені країни у своїй економічній політиці перейшли від кей-нсіанських рецептів до неокласичних теорій? Як формувалася економічна політика в колишньому СРСР? Яку економічну полі-тику проводять зараз пострадянські країни, зокрема Україна? Які теорії лежать в основі цієї політики?

Економічні проблеми стосуються нас усіх. Ніхто не залишається байдужим до таких категорій, як заробітна плата, податки, безробіт-тя, інфляція і т.п. I якщо економічно неосвічені люди сприймають ці

категорії інтуїтивно, то професіонали мають не тільки глибоко ро-зуміти їх суть, а і знати історію виникнення і розвитку для того, щоб впливати на економічну політику сьогодення.

Знання історії економічної думки важливе для оволодіння ку-льтурою економічного мислення, для творчого сприйняття і ви-користання економічної теорії, для подальшого розвитку еконо-мічної науки. Історія економічної думки як науки теж має свою історію. Спроби критично осмислити теоретичні задуми попере-дників зустрічаються вже в роботах стародавніх мислителів: Ксе-нофонта, Платона, Аристотеля. Критичному аналізу піддають по-гляди меркантилістів представники класичної політичної еконо-мії. Критичний аналіз класичної політичної економії має місце в роботах представників історичної школи в Німеччині, у роботах Сісмонді і т.п.. Такий підхід властивий і наступним етапам розви-тку економічної науки. Отже, роботи з політичної економії зав-жди містили критичні оцінки попередників.

Щодо спеціальних досліджень історії економічної думки, TO початок їм було покладено статтями передусім у Британській ен-циклопедії. Класичною роботою з історії економічної думки є «Теорії додаткової вартості» К. Маркса.

Першим фундаментальним дослідженням з історії економіч-ної думки вважають роботу Й. Шумпетера «Історія економічного аналізу» (1954), що одержала високу оцінку фахівців. Згодом з'являється цілий ряд робіт з історії економічної думки - Е. Жам-са, М. Блауга, Б. Селігмена, Такаші Негіші, Р. Хейлбронера і ба-гатьох інших.

Викладання курсу історії економічної думки в університетах почалося наприкінці XIX ст. Протягом першої половини XX ст. спостерігалося як періодичне підвищення інтересу до курсу, так і втрата такого інтересу.

На початку 60-х pp. історію економічної думки як предмет викладання було фактично виключено з програм англійських і американських університетів. Але в 70-х роках спостерігається злива публікацій з історії економічної теорії, відновилося читання курсів з історії економічної думки на економічних факультетах усього світу.

У CPCP читали переважно курс «Критика буржуазних еко-номічних теорій», у якому вся буржуазна політична економія (пі-сля класичної) з'являлася, відповідно до марксистської формули, вульгарною, тобто ненауковою. Саме тому такою важливою для нас тепер є відповідна переоцінка цінностей.

У 70-х роках XIX ст. економічна думка була репрезентована, з одного боку, історичною, а з іншого - суб'єктивно-психологічною і математичною школами, що ознаменувало роз-виток політичної економії на нових, маржинальних (граничних) основах. На цих основах наприкінці XIX ст. формується неокла-сичний напрямок економічної думки, з появою якого пов'язане становлення мікроекономіки.

Новим етапом розвитку політичної економії була поява в 30-х роках XX ст. кейнсіанства. Кейнсіанці, на відміну від неокласи-ків - прихильників економічного лібералізму, - на перший план висувають проблему регулювання ефективного попиту. 3 появою кейнсіанства пов'язане також формування нового розділу еконо-мічної науки - макроекономіки.

Неокласичний напрямок і кейнсіанство з моменту їхньої поя-ви і до наших днів пройшли складний еволюційний шлях, по чер-зі виходячи на перший план і в економічній теорії, і в економіч-ній політиці.

Своєрідним напрямком економічної думки є інституціона-лізм, що виник наприкінці XIX - на початку XX ст. Цей напря-мок, що за предмет свого дослідження взяв переважно позаеко-номічні фактори, розширив сферу аналізу економічних наук, ін-тегрував економічну теорію з іншими суспільними науками.

Значний внесок у розвиток економічної думки зробили соціал-реформістські концепції. Знання цих концепцій є практично цінним для формування ринкової економіки в пострадянських країнах.

Зрештою, не можна обійти процес історичного розвитку еко-номічної думки в нашій країні. Тривалий час українська економі-чна думка взагалі не досліджувалася, а видатні українські еконо-місти називалися росіянами і вивчалися у відповідному контексті єдиного суспільно-економічного простору.