3.6. Сукупні витрати і ВВП


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 

Загрузка...

Варто враховувати, що за сукупним попитом (AD) стоять сукупні витрати, а за сукупною пропозицією (AS) - виробничий

ввп.

У реальному економічному кругообігу рівновага забезпечується тоді, коли економіка витрачає стільки, скільки необхідно для закупівлі виробничого ВВП.

Рівноважний ВВП можна визначити двома методами:

1.         витрати - випуск;

2.         вилучення - ін'єкції.

Перший метод ґрунтується на рівності сукупних витрат і ВВП, що економіка пропонує для продажу.

В умовах закритої приватної економіки ця рівність виглядає так:

У=Е=С+І, де

Е - сукупні витрати.

За цією формулою рівноважний ВВП визначається:

У=С+І.

У процесі економічного кругообігу, сукупні витрати звичайно не збігаються з ВВП.

Якщо Е < У, то це значить, що економіка виготовляє продукції більше, ніж цього вимагає сукупний попит.

Така ситуація свідчить про виникнення перевиробництва, що супроводжується збільшенням товарних запасів і незапланованим приростом інвестицій у товарні запаси (+Г). За цих умов у підприємств з'являється мотивація зменшити виробництво до рівня попиту, що приводить до відновлення рівноваги між ВВП і сукупними витратами.

Якщо E>Y, то це є ознакою недовиробництва, що супроводжується незапланованим зменшенням інвестицій у товарні запаси (-1) і служить для підприємства підставою збільшення виробництва до рівня попиту, тобто завдяки йому виникає тенденція відновлення рівноваги.

Незаплановані інвестиції виконують балансуючу роль в економіці.

Завдяки цим інвестиціям фактичні сукупні витрати  (Е+Г)

завжди рівні ВВП: Y - Е + І .

£    і     Y=E

Е+І'

2

•Незаплановане накопичення запасів

Е

ь

Незаплановане скорочення запасів

:'_

/

Y3

Y1

Е

Модель «витрати - випуск». «Кейнсіанський хрест»

В основі методу «вивільнення - ін'єкції» лежить та обставина, що в економічному кругообігу постійно має місце вивільнення (зменшення витрат) чи ін'єкції (збільшення витрат).

Вивільнення здійснюється у формі заощаджень, податків, імпорту. Ін'єкції здійснюються у формі інвестицій, державних закупівель, експорту.

Економічна рівновага існує лише за умови, коли вивільнення дорівнює ін'єкціям.

У спрощеному варіанті, яким є приватна економіка закритого типу, вивільнення здійснюються тільки у формі приватних заощаджень, а ін'єкції - у формі приватних інвестицій.

За цих умов, модель економічної рівноваги має вигляд: S=I, де / - заплановані інвестиції.

Фактичні інвестиції, як правило, відхиляються від запланованих на величину незапланованих інвестицій і дорівнюють І± Г.

 

S

S2

Si

Sq

 

Y3       Y]

 

Y2

 

Y

 

Завдяки незапланованим інвестиціям фактичні інвестиції завжди дорівнюють заощадженням S=I+F.

Згідно з малюнком, тільки Yl є рівноважним, так як виробляється в умовах, коли заощадження дорівнюють запланованим інвестиціям Sj=I, al'=0.

Y2 більше рівноважного, тому що вивільнення у формі заощаджень більше запланованих інвестицій Sj>I, аГ>0.

Y^ менше рівноважного, тому що вивільнення у формі заощаджень менше запланованих інвестицій Sj<I, а Г<0.

Відзначимо, що заощадження є функцією доходу (Y), a заплановані інвестиції - елемент сукупних витрат. Тому перевищення заощаджень над запланованими інвестиціями свідчить про перевищення доходу порівняно із сукупними витратами. Це означає, що якщо S2>I, TO Y >Е, що погоджує між собою 2-а методи визначення рівноважного ВВП.

Рівновага в економіці може забезпечуватися в умовах повної і неповної зайнятості: на інфляційній основі чи на основі стабільних цін. Це залежить від співвідношення між сукупними витратами і потенційним ВВП.

Ідеальним є такий варіант, коли сукупні витрати рівні потенційному ВВП.

Як, правило, сукупних витрат не вистачає для закупівлі потенційного ВВП чи вони перевищують його.

Перший варіант спостерігається в умовах неповної зайнятості. Виникає рецесійний розрив.

Рецессійний розрив

 A

 

Y

 

Y*

 

Y

 

Як бачимо, потенційному ВВП (Y ) відповідають витрати на рівні Е2. Однак, фактично економіка витрачає Е]<Е2, тому фактичний ВВП (Y) менше потенційного ВВП (Y ) Y < Y - це явище називається «рецесійний розрив».

Графічно рецесійний розрив - це відстань по вертикалі між лініями Е] і Е2.

Кількісно рецессійний розрив - це величина, на яку автономні витрати повинні були б вирости, щоб забезпечити збільшення фактичного ВВП до потенційного рівня без росту цін.

Для кількісного визначення рецессійного розриву скористаємося формулою, за якою визначається приріст реального ВВП у безінфляційних умовах:

AY = m-AIa,

замість A Y - підставимо Y - Y. Звідси виходить формула рецессійного розриву:

Y* -Y

           

Мс

т

т - мультиплікатор витрат.

Протилежний варіант має місце в умовах повної зайнятості. Якщо за цих умов сукупні витрати перевищують потенційний ВВП, то в економіці виникає інфляційний розрив.

 

 

Е

Еі Е2 Інфляційний розрив

 

Y*

 

Y

 

Y

 

Інфляційний розрив

Відповідно до рисунка, для закупівлі ВВП на потенційному рівні економіка повинна здійснювати витрати на рівні Е2. Однак, ії витрати складають Ef. Е{>Е2,, унаслідок чого фактичний ВВП номінально перевищує потенційний ВВП: Y "> Y .

Це явище одержало назву «інфляційний розрив».

Графічно інфляційний розрив є відстанню по вертикалі між лініями Е] і Е2.

Кількісно інфляційний розрив - це величина, на яку автономні витрати повинні були б скоротитися, щоб забезпечити зменшення фактичного ВВП до потенційного рівня тільки за рахунок зниження цін.

Для кількісного визначення інфляційного розриву згадаємо, що в умовах інфляції збільшення автономних витрат викликає ріст номінального ВВП на величину:

AYn = т ■ АІап, тому що в умовах інфляційного розриву фактичний ВВП перевищує потенційний ВВП тільки за рахунок цін. Отже,

Y"=Y  P AY" = Y* -Y", AY" — Y*—Y*-P = Y*(\ — P)J тобто AY" = Y * (1 - P), AY" — mAIa",

л ra      Y * (1 - P)

^ln =    - формула інфляційного розриву.

m