3.5. Макроекономічна рівновага на товарному ринку. Кейнсіанська модель доходів і витрат


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 

Загрузка...

Класична економічна теорія виходить з двох основних положень:

1.         Навряд чи можлива ситуація, у якій рівень сукупних витрат Y=C+I+G+X„ буде недостатній для закупівлі продукції при повній зайнятості ресурсів (тобто навряд чи можлива ситуація AD^AS).

2.         Навіть якщо ця ситуація виникає, то негайно зміниться заробітна плата, ціни, ринкова ставка % і в слід за спадом сукупного попиту відбудеться швидкий і незначний спад виробництва, що стабілізує ситуацію.

Грошовий ринок завжди гарантує рівність інвестицій і заощаджень і повну зайнятість ресурсів.

Можливе лише "добровільне" безробіття в межах її природного рівня.

Це означає, що у точці рівноваги AD і AS обсяг виробництва Y=Y* (потенційному).

Кейнсіанська економічна теорія заперечує таке саморегулювання. У період Великої депресії, Дж. Кейнсу вдалося довести, що повна зайнятість у нерегульованій економіці може

виникнути тільки випадково: у т. А встановлюється рівновага AD=AS, однак рівноважний обсяг виробництва Y0<Y*.

Однією з причин розбіжності є невідповідність планів інвестицій і заощаджень.

Відповідно до класичної економічної теорії основним фактором, що визначає динаміку заощаджень і інвестицій, є ставка %: якщо вона зростає, то домашні господарства починають більше зберігати і менше споживати. Ріст заощаджень приводить до зниження ціни кредиту, що забезпечує ріст інвестицій.

 

Рд

Р

 

Yg Ф   Y*

 

            Y

Згідно з кейнсіанською економічною теорією - величина наявного доходу домашнього господарства є основним чинником: зберігається частина доходу, яка залишається після здійснення усіх витрат. Вплив ставки % другорядний.

Вимір залежності споживання і заощадження від розміщуваного доходу здійснюється за допомогою коефіцієнтів схильності до споживання і заощадження (с і s).

Середня схильність до споживання (average propensity to consume) -частка витрат (С) у доході Yd (У):

с-

С

Y

Гранична схильність до споживання (marginal propensity to consume - частка приросту витрат на товари і послуги в будь-якій зміні розміщуваного доходу.

с'

AC AY

Заощадження (5) - неспожита частина доходу (У). Найпростіша функція споживання має вигляд: Крім розміщуваного доходу на С и S впливають інші фактори: - багатство ціни, очікування, % ставка, тому варто враховувати споживання, що не залежить від доходу, a змінюється під впливом інших факторів, тобто 3 - автономне споживання.

C=C0+c'xY, де

С - споживчі витрати; Co - автономне споживання; с'- гранична схильність до споживання; Y - розміщуваний дохід (після податкових відрахувань). Кожній  функції споживання  (С)  відповідає  своя  функція заощадження (S): Y = C+S (споживання + заощадження)

S = Y — C = Y — (С0 + с Y) = —С0 + (Y - с Y)

S = —С0 + (1 - с )Y, де

1-с'-= s'- - гранична схильність до заощадження (marginal propensity to save) - частка приросту заощаджень у будь-якій зміні розміщуваного доходу.

 

s'

           

AY

Середня схильність до заощадження (Average propensity to save) - частка заощаджень (5) домашніх господарств у доході.

 

С L

S=-Co+ (l-c')Y

Co

 

s

s

Y

 

-Co

-          + — = 1   - разом зі збільшенням доходу зростає середня

Y    Y

схильність до заощаджень і зменшується середня схильність споживання (короткострокова перспектива).

Бісектриса - це така лінія споживання, яка свідчить, що весь дохід витрачається лише на споживання.

У довгостроковій перспективі середня схильність до споживання стабілізується.

Якщо споживчі витрати, як перший компонент сукупного попиту, відносно стабільні, то другий компонент - інвестиції, навпаки, змінні.

Інвестиції - економічні ресурси, що спрямовані на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення і модернізацію виробничого потенціалу.

Основні типи інвестицій:

•          виробничі інвестиції (покупка виробничого устаткування, будинку виробничого значення);

•          інвестиції в товарно-матеріальні запаси (ТМЗ): (складаються з нагромаджень запасів сировини і нереалізованих готових товарів)

•          інвестиції в житлове будівництво

Здійснення інвестиційних проектів зв'язане з альтернативною вартістю інвестиції, тобто з нормою банківського % (і). Інвестиції поділяються на :

-          індуковані;

-          автономні.

Індукованими - це інвестиції - причиною здійснення яких є стійке зростання попиту на товари і послуги в результаті росту національного доходу.

Індуковані інвестиції є функцією від приросту національного доходу.

Коефіцієнт прирощеної капіталомісткості називають акселератором (Ь).

Акселератор (Ь) - коефіцієнт який показує, скільки одиниць додаткового основного капіталу (К0) необхідно для виробництва додаткової одиниці продукції (д У):

A7 b= , т,

Т-Ї       •          •          •" / т інд\

Величину індукованих інвестиціи (7„   ) можна визначити:

(1п    )= Ь(іп-і - 1п-2), ДЄ

т інд

1„    - індуковані інвестици;

Ь - акселератор;

Y„_] - національний дохід у (п-1) році;

Y„_2 - національний дохід у (п-20) році.

Якщо у поточному році розмір національного доходу скоротився порівняно з минулим (Y„<Y„.i), TO In" приймають від'ємне значення. Це означає, що в результаті скорочення виробництва, підприємці не обновляють зношеного капіталу.

Обсяг від'ємне інвестицій не може бути більшим, ніж амортизаційні відрахування

1п   <-А.

Автономними називаються інвестиції, що здійснюються в нову техніку, сприяючи підвищенню якості продукції і стають умовою росту національного доходу.

Якщо в умовах економічної  рівноваги, автономні інвестиції виростають   на   A/2,   TO   ДЛЯ   збереження   рівноваги   AD=AS національний дохід повинен вирости на величину: AF=Af+AC=A f+c'AY, AY-Ac'AY=Af,

AY (1-с')= Д/„=> A7=:      тАІ"

\-с

В  умовах  приватної  економіки:   споживання  й  інвестиції

визначають сукупні витрати, від яких залежить ВВП:

У=С+І, де

1

 ~ = т — мультиплікатор: \-с

с' - гранична схильність до споживання;

А Ґ - приріст автономних інвестицій.

А Ґ =А (C0+I+G+NE)

С0 - автономні споживання

1

>1,

\-c т>1. Мультиплікатор     автономних     витрат     (Кейнса)(т)    -відношення   зміни   рівноважного   ВВП   до   зміни   будь-якого компонента автономних витрат.

 

М=

 

ТТ7 чи т =

 

 

1

1

 г чи т =    •

\-с        S

 

Мультиплікатор показує, в скільки разів сумарний приріст (скорочення) сукупного доходу переверщує первісний приріст (скорочення) автономних витрат.

С - функція споживання;

С+І - збільшення сукупного попиту під дією автономних інвестицій;

Y e - рівноважний обсяг виробництва;

Y/ - потенційний обсяг виробництва.

3 графіка видно, що відстань між С и С+І, що дорівнює А/, менше різниці Y f - Yе.

 

С   І     k          C—Y

С+І                

Сі+Іі                \М

Сі                    *   ^

 

                       

                        L          Л         ►

 

Y

 

AY

Yf ~ Ye

 

AY =т Аґ Фактори, що впливають на інвестиційний попит (7): 1. обсяг виробництва;

2.         витрати на капітал (вони визначаються податковою політикою і %-ною ставкою);

3.         коньюнктурні коливання економіки;

4.         постійний ріст попиту на товари і послуги.

5.         Розвиток НТП;

6.         Надії на майбутнє.