3.3. Макроекономічна нестабільність: економічні цикли, безробіття, інфляція


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 

Загрузка...

Економічний цикл характеризується періодичним зростанням і падінням ділової активності, що виявляється в невідповідності попиту та пропозиції.

Основною особливістю промислового циклу є коливання темпів росту ВВП за період часу, коли економічна система проходила 4-и послідовні фази:

1.         пожвавлення;

2.         підйом;

3.         бум (пік);

4.         падіння (спад).

пік

Тренд

фактичного

ВВП ( у)

ввп

 

\

пік

 

спад

 

підйом

 

Тренд пітенційного ВВП (у*)

 

]нижча точка спаду   (пожвавлення)

 

*-

 

зкономічний цикл

 

-►!

 

Роки

 

Реальний ВВП відхиляється від номінального - ці коливання фіксуються дефлятором ВВП.

Коливання фактичного обсягу випуску навколо потенційного ВВП характеризуються показником:

-Y* gap GDP =   ТЛ!к  , - коньюнктурний розрив ВВП, де

Y - фактичний обсяг виробництва;

Y* - потенційний обсяг виробництва.

Потенційний ВВП (чи економічний потенціал) - обсяг виробництва при повній зайнятості ресурсів.

Повна зайнятість ресурсів припускає підтримку частки незавантажених виробничих потужностей на рівні 10% - 20% від їхнього загального обсягу і природного рівня безробіття в розмірі 6,5% - 7,5% від загальної чисельності робочої сили. В усіх випадках повна зайнятість ресурсів виключає їх 100% використання.

Тривалість падіння виміряється часом між вищою і наступною нижньою крапками ділової активності, а підйом - між нижньою і наступною вищою крапками.

Серед найважливіших причин циклічності в економіці більшість економістів називають коливання співвідношення між споживанням і інвестиціями.

Рецесія (спад) - падіння обсягу національного виробництва протягом 6 місяців і до року.

Депресія - падіння обсягу національного виробництва, що супроводжується високим рівнем безробіття і триває кілька років.

Одним з проявів макроекономічної нестабільності є безробіття. Безробітними вважаються ті, хто не має роботи на момент проведення статистичного обстеження, але активно шукають її.

До категорії зайнятих відносяться люди, що мають роботу, a також усі зайняті неповний робочий день або тиждень.

Сукупність зайнятих і безробітних утворює робочу силу. Особи, що не мають роботи й активно її не шукають, вважаються вибулими зі складу робочої сили. До складу робочої сили також не включаються особи, що знаходяться тривалий час в інституціональних установах (псих. лікарнях, в'язницях).

Рівень зайнятості визначається за рівнем безробіття, як співвідношення чисельності безробітних і чисельності робочої сили.

Рівень безробіття = Чисельність безробітних / Чисельність робочої сили * 100%

Закон Оукена зв'язує коливання рівня безробіття з коливанням ВВП:

Y-Y*

—р— = -Р(и-и ) де Y

Y         - фактичний обсяг виробництва;

Y         - потенційний ВВП;

и - фактичний рівень безробіття;

и - природний рівень безробіття;

/3 - емпіричний коефіцієнт чутливості ВВП до динаміки циклічного безробіття (параметр Оукена)

Якщо фактичний рівень безробіття вище природного на 1%, то фактичний обсяг виробництва буде нижче потенційного на^ % (2,5%).

Р - різний у різних країнах (2% - 3%), свідчить про значні втрати ВВП, викликані циклічним безробіттям.

7_]

 

— = 2,5%(« -и_х),

е

Y - фактичний рівень виробництва в поточному році;

Y_] - фактичний обсяг виробництва у попередньому році;

и— фактичний рівень безробіття в поточному році;

U-i - фактичний рівень безробіття у попередньому році.

При незмінному фактичному рівні безробіття стосовно показника попереднього року, темпи росту реального ВВП складуть 3% у рік (ріст населення, нагромадження капіталу, НТП).

При кожнім збільшенні рівня безробіття на 1% (стосовно показника минулого року) темп росту реального ВВП знижується на 2%.

Іншим індикатором економічної нестабільності є інфляція -стійка тенденція до підвищення середнього (загального) рівня цін.

В умовах інфляції різні види цін змінюються нерівномірно: одні ціни збільшуються швидко, інші повільно, треті -залишаються без змін.

Дефляція - стійка тенденція до зниження середнього (загального) рівня цін.

Рівень інфляції (темп росту цін) - це відносна зміна середнього (загального) рівня цін.

і =        х 100%  де

Р - середній рівень цін у поточному році;

P.j - середній рівень цін торік.

Середній рівень цін виміряється індексами цін. Нерідко, для

розрахунку рівня  інфляції виконують  індекси споживчих цін

(СРІ)

СРІ - СРІ,

П =      Т^т      ^>ДЄ

LP1 _х       '

СРІ - індекс споживчих цін у поточному році;

CPL] - індекс споживчих цін у попередньому році.

Дезінфляція - зниження рівня цін. Інфляція попиту виникає як наслідок надлишкових сукупних витрат (сукупного попиту) в умовах, близьких до повної зайнятості.

Інфляція eumpam виникає як наслідок підвищення середніх витрат на одиницю продукції і зниження сукупної пропозиції. Це тип інфляції приводить до стагфляції - одночасному росту інфляції і безробіття на фоні спаду виробництва (стагнація з інфляцією).

Види інфляції:

1.         Помірна (повзуча) - характеризується повільним ростом цін (до 10% за рік);

2.         Висока (галопуюча) - ріст рівня цін від 10% до 200%;

3.         Дуже висока (гіперінфляція) - коли ціни зростають на 1000% за рік і більше.

Вплив інфляції на рівень доходів суперечлив. Інфляція по-різному впливає на перерозподіл доходів у залежності від того, чи є вона очікуваною чи непередбаченою.

У разі очікуваної інфляції одержувач доходів може вжити заходів, щоб запобігти чи зменшити негативні наслідки інфляції, що, у противному разі, відіб'ються на величині його реального доходу.

Коректування номінальних доходів може бути виконано з урахуванням рівняння Фішера:

1=Г + 11 , ДЄ

і, г - номінальна і реальна ставки відсотка; If, - рівень очікуваної інфляції.

При темпах інфляції, що перевищують 10%, рівняння Фішера:

I -11

r =

\ + пе

Непередбачена інфляція приводить до зниження усіх видів фіксованих доходів.

В умовах несподіваної інфляції одержувачі позичок виграють за рахунок кредиторів, тому що борги повертаються грошима, що знецінилися.

Збільшення зайнятості і зниження безробіття супровод-жується ростом інфляційного попиту. Зниження рівня інфляції попиту може бути досягнуто тільки шляхом обмеження зайнятості і збільшенням безробіття.

Це означає, що в короткостроковому періоді між рівнями інфляції і безробіття виявляється зворотна залежність, обумовлена як крива Філіпса.

У будь-який момент часу уряд може вибрати на кривій Філіпса визначену комбінацію рівнів інфляції і безробіття для короткострокового тимчасового інтервалу. Чим вище очікувана інфляція, тим вище крива Філіпса.

Компроміс між інфляцією і безробіттям може бути представлений у вигляді:

„     ^e      -,Y-Y\

11 = 11   + j (  ) + є де

Y П - фактичний рівень інфляції; є - зовнішній ціновий шок (інфляція витрат).

Y -Y* f (    ЧГ*.    ) - інфляція попиту

Відповідно до закону Оукена; рівняння короткострокової кривої Філіпса набирає вигляд:

П=ІҐ - у (и-и*) + £, де

и і и* - фактичний і природний рівень безробіття; у - емпіричний коефіцієнт.