2.10. Ринок факторів виробництва


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 

Загрузка...

Виробники і споживачі як контрагенти ринкових відносин зустрічаються двічі: на ринку товарів та на ринку ресурсів. Ці два ринки тісно пов'язані між собою. По-перше, ціни на ресурси ви-значають грошові доходи домогосподарств, що впливають на споживчий вибір. По-друге, співвідношення цін на різні види ре-сурсів формує структуру доходів домогосподарств та, відповідно структуру попиту на кінцеві товари. По-третє, для фірми рівень цін на ресурси визначає розмір витрат та вибір обсягу виробниц-тва кінцевих товарів.

Попит на будь-який ресурс залежить від попиту та ціни на товар виробника, а також від продуктивності ресурсу. Якщо ре-сурс є високопродуктивним, то попит на такий ресурс буде більш значним. Але в кінцевому рахунку все залежить від попиту та ці-ни на кінцевий продукт. Таким чином, попит і пропозиція на ри-нках факторів виробництва формуються під впливом ринків спо-живчих товарів і послуг. Отже, попит на ресурси є похідним по-питом, тобто він залежить від попиту на товари, які виробляють-ся за їх допомогою.

Згідно з теорією попиту на ресурси, граничний продукт змін-ного фактора (наприклад, праці) у грошовому вираженні розра-ховується:

MRPL= MR*MPL,     (11-1)

де MRPL - граничний продукт праці у грошовому вираженні;

MR - граничний дохід;

MPL - граничний продукт праці.

Граничний продукт у грошовому вираженні (MRP) - приріст загального доходу у результаті використання кожної додаткової одиниці змінного фактора виробництва.

Граничні витрати наресурси (MRC) - величина, на яку зрос-тають сукупні витрати при збільшенні залучених ресурсів на одиницю. Щоб максимізувати прибуток, фірма повинна викорис-товувати додаткові одиниці будь-якого виду ресурсів до тих пір, поки кожна наступна одиниця дає більший приріст сукупного до-ходу фірми, ніж приріст її сукупних витрат. Межею доцільності залучення додаткових ресурсів буде рівновага між граничним

продуктом у грошовому вираженні та граничними витратами на ресурс:

MRP = MRC.

В умовах досконалої конкуренції MR = P. Якщо фірма мак-

симізує прибуток, то вона залучає додаткових робітників до тих

пір, поки граничний продукт у грошовому вираженні не буде до-

рівнювати заробітній платі (MRPL = MRC = W). Підставимо зна-

чення MR = Р, a MRPL = W в (11.1):

W W = Р*МРт,       МРт = ~,

де W - номінальна заробітна плата;

Р - ціна продукції;

W

~^ - реальна заробітна плата.

Таким чином, умовою максимізації прибутку є рівність між граничним продуктом і реальною заробітною платою. Ми встановили, що W = MR*MPL Аналогічно можна вивести рівняння для капіталу і землі:

Rk = MR*MPk і Rt = MR*MPt,

де Rk - рентна оцінка капіталу;

Rt - рентна оцінка землі.

Якщо поділимо W на MPL, то отримаємо:

W MR = Т/р-

RK    . Rt

Аналогічно MR =  Л/ГГ)    iMR =  д^п   .

МРк    Mrt

За умови мінімізації витрат граничний дохід від усіх факторів виробництва повинен бути однаковим:

MPK      MPt        MPL Так як фірма знаходиться в стані рівноваги, TO MR = МС, і:

MR =   =          =

RK      Rt        W

RK      Rt        W

MR = MC = T7^    =  Л/гг>   =     m ■ МРк      MFt        MFL

Заробітна плата - ціна вартості праці найманого робітника. Вона може набувати найрізноманітніших форм: безпосередньо заробітної плати, премії, участі у прибутках фірми, комісійних, винагороди за підсумками року тощо. За своєю суттю усе це -плата власнику трудових ресурсів за одиницю часу надання тру-дових послуг. Залежно від методів оцінки трудових затрат вико-ристовують погодинну, відрядну, акордну та інші види оплати праці. Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номі-нальна заробітна плата - сума грошей, яку отримує найманий ро-бітник, реальна - сукупність товарів і послуг, яку може придбати робітник з урахуванням купівельної спроможності грошей.

Головним фактором, який впливає на рівень заробітної плати, є ефективність використання трудових ресурсів, яка характеризується показником «продуктивності праці». Продуктивність праці - здат-ність конкретної праці виробляти певний обсяг продукції за оди-ницю робочого часу. В свою чергу, на продуктивність праці впливають ефективність використання основного капіталу підп-риємства, матеріалів, сировини. Статистика свідчить про високий ступінь залежності між продуктивністю праці і реальною заробі-тною платою.

Для конкурентного ринку праці характерна, з одного боку, значна кількість фірм, які конкурують між собою за придбання трудових послуг, а з іншого чисельна група працівників, які пропонують певний вид трудових послуг. За цих умов ні фір-ми, ні працівники не можуть здійснювати контролю над рин-ковими ставками заробітної плати. Тому фірма погоджується з ціною трудових послуг, що склалася на ринку. Пропозиція праці для окремої фірми на конкурентному ринку є абсолютно еластичною, і відповідатиме заробітній платі та граничним ви-тратам на цей ресурс. Попит на трудові ресурси для окремої фірми буде визначатися кривою граничного продукту у грошо-вому вираженні і матиме спадаючий вигляд. Фірма залучатиме додаткових робітників до того часу, доки граничний продукт у грошовому вираженні перевищуватиме граничні витрати, тоб-то заробітну плату :

MRP = MRC = Wc.

 

 

 

 

w         L          1   D — MRP 

                        \^E       S = MRC = Wc

Wc                                                     ►

0

L

Lc Кількість праці

 

Пропозиція i попит на працю в умовах досконалої конкуренції

 

Рисунок свідчить, що затрати підприємця на заробітну плату становитимуть площу фігури 0WcELc. Коливання заробітної пла-ти зумовить зміну обсягу попиту на працю. I згідно з неокласич-ною теорією кількість зайнятих працівників обернено пропорцій-на рівню середньої заробітної плати.

▲                                          

            D = MRP                   

W3             \    Ез                    S3

            \_Еі                  Si

                        ^^"~\                                           S2

W2                              !Ег   ~~~~                  ►

W

0

L 3     Li          L2

L

W]

Взаємозалежність попиту на працю і заробітної плати

Досконала конкуренція на ринку праці є виключним явищем. Для більшості ринків праці типовою є недосконала конкуренція. На ринку праці досить часто може виникати ситуація, коли моно-польне положення займає покупець трудових послуг. Такий ри-нок отримав назву монопсонії. Він властивий для невеликих міст, у яких кількість зайнятих на певному підприємстві стано-вить основну частину усіх працюючих. У даному разі підприємс-тво є головним (або єдиним) покупцем трудових послуг і має мо-жливість диктувати рівень заробітної плати за рахунок скорочен-ня кількості найманих працівників. Внаслідок посилення конку-ренції між найманими робітниками їх заробітна плата зменшу-ється нижче рівноважного рівня .

 

L

Lc

W

Wm

 

 

            \ D = MRP      / MRC

A                     У\                    -          С         /           S = АТС

                        -^г—|.

            -*^     і

і

і   s                             

            ^^_---^]Н                                          ►

мп

Формування заробітної плати на ринку монопсонії

За умови досконалої конкуренції рівновага формується в точ-ці С - точка перетину кривих попиту і пропозиції праці. Заробіт-ну плату Wc отримує Lc працівників. В умовах монопсонії підп-риємство платить однакову заробітну плату за кожну одиницю праці, тому крива пропозиції є кривою середніх сукупних витрат. Залучення додаткових робітників зумовить підвищення заробіт-ної плати вище середнього рівня, тому крива граничних витрат MRC розташована вище кривої пропозиції. А її перетин з кривою граничного продукту в грошовому вираженні визначить рівень зайнятості. Отже, монопсонія зумовлює зниження масштабів за-

йнятості та рівень заробітної плати і одночасно формує прибуток монопсонії, який дорівнює площі ABHWm.

Економічна рента. Проблема рентних відносин спочатку ви-никла в землеробстві, тому поняття «економічної ренти» і «земе-льної ренти» були тотожними. Зараз поняття «економічна рента» більш ширше, ніж «земельна рента». Економічна рента - плата за використання жорстко обмежених ресурсів. Економічну ренту можуть отримувати зірки естради, знамениті актори, видатні спортсмени. Економічна рента включає земельну ренту. Земельна рента - плата за використання землі та інших природних ресур-сів, пропозиція яких жорстко обмежена.

Взаємодія попиту і пропозиції на ринку землі наведена на ри-сунку.

 

R

R2

R]

0

 

D2

Рі

Q

Формування земельної ренти

 

Q

 

Точка перетину кривої попиту Dj і кривої пропозиції S є умо-вою початкової рівноваги на ринку землі і формує ренту Ri. Як-що ціни на вирощену сільськогосподарську продукцію зростуть, то крива попиту переміститься в положення D2, що збільшить ре-нту до R2 . Зростання цін на промислові засоби виробництва, які застосовуються в сільському господарстві, знизить попит на зем-лю, а отже, і рівень ренти до R3 .

В наведеній моделі економічної ренти ми припустили, що зе-мля має однакову родючість та місцеположення. В дійсності ро-дючість різних земельних ділянок може суттєво відрізнятися.

Припустимо, що процес виробництва сільськогосподарської про-дукції здійснюється на різному за рівнем природної родючості ґрунті: кращому, середньому і гіршому. За умови однакового вкладення капіталу і праці результати господарської діяльності будуть відрізнятися. Гірші землі забезпечать отримання їх влас-нику тільки економічної ренти, а середні і гірші - також і дифе-ренціальноїренти (рис).

 

R

0

R2

 

 

 

Оз

 

Q

 

Диференціальна рента

Власники кращих земельних ділянок будуть отримувати ди-ференціальну земельну ренту Rb а власники земельних ділянок середньої родючості - ренту R2. Диференціальна рента гірших земельних ділянок дорівнює нулю.

Природна родючість ґрунту не залишається незмінною. Вона може бути поліпшена або погіршена в результаті господарської діяльності людини. За цих умов до природної родючості землі додається штучна, які разом формують економічну родючість ґрунту. Застосування сучасних технологій вирощування сільсько-господарських культур, додаткові інвестиції в землю можуть за-безпечити отримання кращих результатів порівняно з експлуата-цією землі за традиційною технологією. Але відмінності в еконо-мічній родючості ґрунту менш стабільні і можуть бути ліквідова-ні, якщо конкуренти перейдуть до аналогічних технологій вироб-ництва.

132

озичковий відсоток. Кожен фактор виробництва створює дохід, який є винагородою для його власника. дохід на капітал формується за умови, коли власник надає капітал для виробничо-го використання підприємцю (або сам стає підприємцем). Через певний період часу підприємець повинен повернутися власнику його капітал з певним приростом. Величина приросту і формує позичковий відсоток.

Позичковий відсоток - ціна, що сплачується власнику капіта-лу за використання його засобів протягом певного періоду часу. Якщо власник капіталу сам здійснює підприємницьку діяльність, то його дохід поділяється на відсотковий дохід і підприємниць-кий дохід (прибуток). Основою відсоткового доходу є витрати альтернативного використання капіталу (наприклад, грошові ко-шти можна розмістити на банківському рахунку, придбати акції, надати позику тощо).

Найчастіше позичковий відсоток розглядається не в абсолют-ному значенні (як кількість грошей), a у відносному - як відсоток від суми позичених грошей. Надання кредиту та повернення гро-шей позичальнику розірвані у часі, тому в зв'язку з інфляцією, виникає проблема втрати грошима їх купівельної спроможності. За даних обставин частина плати за користування грошима піде на покриття втрати їх купівельної спроможності, а частина буде доходом власника грошових засобів. Тому необхідно розрізняти номінальну і реальну ставку позичкового відсотка.

Номінальна ставка (rN) - відсоткова ставка, виражена у гро-шових одиницях за поточним грошовим курсом. Реальна ставка [rR) - відсоткова ставка скоригована з урахуванням інфляції. Вона вимірює дійсні витрати позичальника за користування грошови-ми засобами. Взаємозв'язок між номінальною та реальною став-кою характеризує наступна формула:

де: ?д - реальна ставка позичкового відсотка; fff - номінальна ставка позичкового відсотка; Ij - темпи інфляції.

Ставка позичкового відсотка формується залежно від співвід-ношення попиту на гроші та їх пропозиції. Але реально не існує єдиної для всіх випадків відсоткової ставки. Фактори, які впли-вають на диференціювання відсоткової ставки:

-          ступінь ризику: ймовірності втрати грошей кредитором. Чим вона вища, тим більший відсоток;

-          розмір кредиту. За різних умов кредитор надає перевагу бі-льшим кредитам, це зменшує витрати на вивчення еконо-мічного стану позичальника, обслуговування кредиту то-що. Тому більші суми, як правило, надаються під менші відсотки;

-          термін надання кредиту. На довгострокові кредити відсо-ток вищий, для перестрахування від непередбачуваних по-дій та зменшення негативного впливу від інфляційних про-цесів;

-          державна політика оподаткування. Якщо відсотки, отрима-ні від надання кредиту не оподатковуються або оподатко-вуються на пільгових умовах, то вартість отримання креди-ту буде меншою.