2.3. Теорія споживчого вибору


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 

Загрузка...

Фактори споживчого вибору: споживчі переваги, ціни на то-вари, .доходи споживача. Слід мати на увазі, що споживач буде обирати лише те, у чому в нього є потреба.

Потреби - стан задоволення, який споживач хотів би зберег-ти, або стан незадоволення, який він хотів би змінити. Потреби людини, накладаючись на смаки і специфіку особистості, транс-формуються в переваги.

Споживчі переваги - це ранги, які споживач встановлює для альтернативних варіантів задоволення потреб. Ті варіанти, які на думку споживача, здатні краще задовольнити його потреби, бу-дуть займати більш високі місця у цьому «табелі про ранги». Та-ким чином, на ринку споживач повинен вибирати, як найкраще задовольнити свої потреби, не витрачаючи більше, ніж дозволяє його бюджет.

Поряд із загальними принципами споживчого вибору існують і особливості, які обумовлені споживчими смаками і перевагами. Американський економіст X. Лейбенстайн поділяє споживчий попит на функціональний і нефункціональний, останній, в свою чергу, має певні різновиди:

 

Споживчий попит  

S   X   

 

Функціональний                          Нефункціональний

/          1           X

Соціальний             Спекулятивний           Нераціональний

/                       і                       N.                   

Ефект

пристосування до

більшості                    Ефект сноба               Ефект Веблена          

 

                                                          

Фунщіональний - попит, зумовлений споживчими властивос-тями, які притаманні певному економічному благу (товару, пос-лузі).

Нефунщіональний - попит, зумовлений факторами, які без-посередньо не пов'язані з якістю економічного блага (товару, по-слуги):

 

Соціальний - пов'язаний з відношенням покупців до товару і класифікується таким чином:

-          ефект пристосування до більшості. Ефект, ЗГІДНО 3 яким, споживач дотримується загальноприйнятих норм і купує той самий товар, що й інші споживачі;

-          ефект сноба. Реакція споживача, яка направлена в проти-лежну сторону по відношенню до загальноприйнятих норм;

-          ефект Веблена. Ефект збільшення споживчого попиту, який обумовлений тим, що товар має більш високу (а не більш низьку) ціну. Ефект Веблена подібний до ефекту сноба. Але принципова різниця полягає в тому, що ефект сноба залежить від обсягу споживання інших, тоді як ефект Веблена залежить, перш за все від ціни товару.

-          Спекулятивний попит виникає в суспільстві з високими інфляційними очікуваннями, коли підвищення цін в майбу-тньому стимулює додаткове споживання товарів.

-          Нераціональний попит - незапланований попит, який ви-никає під впливом зміни настрою, хвилинного бажання, капризу.

Функція корисності та криві байдужості. Надаючи ті чи ін-ші ранги альтернативним варіантам задоволення потреб, спожи-вач виходить із суб'єктивного уявлення про корисність для себе різних благ.

Корисність - це задоволення, яке споживач отримує від спо-живання товарів чи послуг, або ж від будь-якої діяльності. Згідно з ординалістською точкою зору корисність не підлягає кількісно-му виміру. Існує і кардиналістська точка зору, яка допускає кіль-кісне вимірювання корисності. Корисність - поняття виключно індивідуальне: те що для одного споживача може мати високу корисність, іншим сприймається як антиблаго.

Між корисністю та кількістю продуктів, що споживаються, існує певний функціональний зв'язок. Його відображає функція корисності: співвідношення між обсягами спожитих товарів та послуг і рівнем корисності: U=f (Qx, Qy- QJ, де U — корисність; Q - обсяги відповідних споживчих товарів.

Якщо споживач формує свій вибір за рахунок двох товарів (X та Y), тоді

U=f (Qx, Qy).

Крива байдужості (для певного споживача) - це всі ті комбі-нації товарів, які забезпечують однаковий рівень задоволення. Між наборами товарів N1...N4 споживач не вбачає різниці. Набір товарів, що відповідає координатам точки N5 забезпечує більший рівень задоволення. I можна знайти інші набори, що мають таку ж користь, як і набір в точці N5. Тому через будь-яку точку, що відповідає певному набору товарів, можна провести криву бай-дужості. Ці криві утворюють карту кривих байдужості.

Qy

 

Qx

Крива байдужості

 

U2 Ui

Qy

 

Карта кривих байдужості

86

Qx

Карта кривих байдужості має певні властивості:

1.         Набори товарів на кривих, що більш віддалені від початку координат, відповідають вищому ступеню споживчого задово-лення.

2.         Криві байдужості не перетинаються.

Аналізуючи криві байдужості, слід звернути увагу на здатність товарів до взаємозамінювання. Зменшення споживання товару X може бути компенсоване збільшенням споживання товару У і на-впаки. При цьому споживання буде знаходитися на одній і тій же кривій байдужості, тобто отримувати однакове задоволення.

Гранична норма заміщення (субституції) - кількість товару У, від якого споживач відмовився б, щоб отримати ще одну оди-ницю товару X, залишаючись на одній кривій байдужості.

Qy

 

Qy]

Зона заміщення (субституції)

Qy2      -

U

            ►

Qxl      Qx2     Qx

Гранична норма заміщення

Як видно з рис, зменшення обсягу споживання товару У на AQy (Qy2 - Qyi) компенсується збільшенням споживання товару X на AQ[X (QX2 - Qxi)- Тому граничну норму заміщення (MRSxy) роз-раховано так:

MRS'    =       

AQx

Гранична корисність (MU) - приріст задоволення, який отримує споживач при споживанні додаткової одиниці товару.

Граничну норму заміщення можна легко виразити через співвід-ношення граничної корисності товару X та У:

 

AQxMUx = -AQyMUy

 

MRSxy

 

AQy     MUx

 

AQx       MUy

 

При збільшенні обсягів споживання товару кожна нова його порція приноситиме менше задоволення, ніж попередня. Цю за-лежність і відображає закон спадаючої граничної корисності.

Вибір споживача залежить не тільки від уподобань та пере-ваг, але й від бюджету.

Бюджет - це кількість грошей, яка доступна для витрат спо-живача у певний період часу. Дохід споживача та купівельна сила грошей (тобто ціни товарів) визначають бюджетні обмеження споживача.

Якщо споживач весь дохід витрачає на придбання товарів X і У, не робить заощаджень і не залучає до витрат попередні заоща-дження, не дає і не бере кредити, то в такому випадку весь його дохід (I) буде дорівнювати витратам:

/ = PxQx + PyQy

де Рх та Ру - ціни.

Qy    .    N6

 

 

Лінія бюджетних обмежень

88

Лінія бюджетних обмежень показує всі ті набори товарів X та У, які бюджет споживача дозволяє йому придбати. Якщо спо-живач захоче придбати набір, що відповідає координатам точки N7, то бюджет не дозволить йому цього зробити, якщо він зупи-ниться на наборі Ng, то не витратить усіх коштів.

Бюджетна лінія має постійний нахил, який можна виразити через граничну норму заміщення (MRS) MRS=- AQy /AQx=Px /Ру.

змінює положення бю-

Зміна доходу та зміна цін на товари джетної лінії:

 

 

 

Qy

 

Qx

 

Qy

 

Ох

 

 

 

Зміна доходу

Qy    A

 

Зменшенім ціни товару х

 

 

Qx

Збільшення ціни товару х

Побудова кривої байдужості споживача та лінії його бюджет-них обмежень дозволяє визначитися з положенням рівноваги

споживача. Для наочності сумістимо на одному графіку карту кривих байдужостей та бюджетну лінію споживача:

Оу

 

Рівновага споживача

Qx

Як бачимо, лінія бюджетних обмежень перетинає криву бай-дужості, що відповідає корисності U в точках Аі і А2. Це означає, що дохід споживача дозволяє придбати (при його максимальному використанні) як перший, так і другий набір. Але він не отримає максимальної корисності, яка доступна його бюджету.

Рівновага споживача відповідає такій комбінації придбаних товарів, яка максимізує корисність при заданому бюджетному обмеженні.

Правило максимізації корисності - споживач, який макси-мізує свою корисність, купуватиме два види товару таким чином, щоб їх граничні корисності з розрахунку на грошову одиницю ці-ни були рівні: MUX/ MUy=Px / Ру або MUJ Рх = MUy / Ру.

Рівновага споживача, при якій він придбає обидва товари, на-зивається внутрішньою. Якщо споживач максимізує корисність за рахунок одного товару, така рівновага вважається кутовою.

Точка, в якій споживач перестає розглядати додаткове спо-живання як таке, що приносить йому користь, називається точ-кою насичення.