1.10. Підприємство на ринку капіталів. Фондовий ринок


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 

Загрузка...

3 появою цінних паперів (фондових активів) відбувається як би роздвоєння капіталу. 3 одного боку, існує реальний капітал, представлений виробничими фондами, з іншого боку - його відо-браження в цінних паперах. Поява цього різновиду капіталу по-в'язана з розвитком потреби в залученні все більшого обсягу кре-дитних ресурсів внаслідок ускладнення і розширення комерцій-ної і виробничої діяльності. Таким чином, фондовий ринок істо-рично починає розвиватися на основі позичкового капіталу, тому що покупка цінних паперів означає не що інше, як передачу час-тини грошового капіталу в позичку.

Ключовим завданням, яке повинне виконувати ринок цінних паперів, є, насамперед, забезпечення умов для залучення інвести-цій на підприємства, доступ цих підприємств до більш дешевого, порівняно з банківськими кредитами капіталу.

Ринок цінних паперів є частиною фінансового ринку й в умо-вах развиненої ринкової економіки виконує ряд найважливіших макро- і мікроекономічних функцій. Можна виділити такі основні функції ринку цінних паперів. їх шість.

По-перше, ринок цінних паперів виконує роль регулювальни-ка інвестиційних потоків, що забезпечує оптимальну для суспіль-ства структуру використання ресурсів. Саме через ринок цінних паперів здійснюється основна частина процесу припливів капіта-лів у галузі, що забезпечують найбільшу рентабельність вкла-день. Курс акцій на вторинному ринку, змінюючись під впливом ринкового попиту та пропозиції (природно, інвестори прагнуть вкладати кошти в найбільш дохідні проекти, одночасно рятуючи від цінних паперів, ті, що виявилися малоприбутковими), визна-чає ціну первинного ринку, що, у кінцевому рахунку, тільки і ва-жливий для виробництва, тому що саме на ньому підприємства можуть дістати кошти на розвиток. На розвинених ринках успіх або невдача молодого підприємства часто бувають обумовлені

темпами підписки на його цінні папери. По-друге, ринок цінних паперів забезпечує масовий характер інвестиційного процесу, до-зволяючи будь-яким економічним агентам (у тому числі й тих, що володіє номінально невеликим інвестиційним потенціалом), що має вільні грошові кошти, здійснювати інвестиції у виробниц-тво шляхом придбання цінних паперів. Концентрація обороту цінних паперів на фондових біржах і/або в професійних посеред-ників дозволяє інвесторові полегшити процедуру здійснення ін-вестицій. По-третє, ринок цінних паперів дуже чуйно реагує на що відбуваються і передбачаються зміни в політичній, соціально-економічній, зовнішньоекономічній і іншій сферах життя суспі-льства. У зв'язку з цим узагальнюючі показники стану ринку цін-них паперів (наприклад, індекси Доу - Джонса і «Стандард знд Пур» у США, індекс Рейтера у Великобританії, індекс «Франк-фурт Альгемайне цайтунг» у ФРН і інші індекси) є основними ін-дикаторами, за якими судять про стан економіки країни. За більш вузькими вибірками можна проаналізувати зміну положення справ в окремих регіонах, галузях, на конкретних підприємствах.

По-четверте, за допомогою цінних паперів реалізуються принципи демократизму в керуванні економікою на мікрорівні, коли рішення приймається шляхом голосування власників акцій, причому один голос дорівнює одній акції тому, чим більше акцій, тим більший вплив має той або інший співвласник на прийняття управлінських рішень.

По-п'яте, через покупку-продаж цінних паперів окремих підприємств держава реалізує свою структурну політику, здо-буваючи акції «потрібних» підприємств і роблячи, таким чи-ном, інвестиції у виробництва, важливі з погляду розвитку су-спільства в цілому.

По-шосте, ринок цінних паперів є важливим інструментом державної фінансової політики; основним важелем, через який реалізується дана функція, є ринок державних цінних паперів, за допомогою якого держава впливає на грошову масу і, отже, на розширення або скорочення рівня ВНП.

Як інструмент державної фінансової політики ринок держав-них цінних паперів виконує такі функції:

1) фінансування дефіциту бюджетів органів влади різних рів-нів. У результаті випуску державних цінних паперів і реалізації їх

на відкритому ринку уряд дістає грошові кошти, що направля-ються на покриття дефіциту державного бюджету. Це одне з го-ловних внутрішніх джерел зменшення дефіциту, що не приводить до інфляційних сплесків, а лише перерозподіляє вільні фінансові ресурси від підприємств і населення до держави. Крім досягнутої мети в цього способу рішення бюджетних проблем, є й істотний негативний побічний ефект, що стосується зменшення виробни-чих інвестицій, що приводить до скорочення (зниження темпів росту) ВНП. Крім того, збільшення державного боргу, зроблене з метою нормалізації бюджету, згодом приводить до росту наван-таження на бюджет через необхідність виплати відсотків по ра-ніше зроблених запозиченнях.

2)         фінансування конкретних проектів. Звичайно до випуску цінних паперів під конкретні проекти вдаються муніципальні влади. Випускаючи і реалізуючи на ринку цінні папери цільового призначення, вони залучають вільні кошти суспільства, що і на-правляються на фінансування необхідних проектів. В умовах пе-рехідного періоду це має трохи однобічний характер: цільові емі-сії виробляються практично тільки під будівництво житла. При-чина цього проста: залучити кошти рядових інвесторів під май-бутні грошові доходи від якого-небудь соціально значимого об'є-кта в сьогоднішніх умовах практично неможливо, тоді як по «жи-тлових» позиках емітенти розраховуються настільки необхідними квартирами;

3)         регулювання обсягу грошової маси, що знаходиться в обі-гу. Дана функція звичайно реалізується державними банками. Покупка держбанком державних цінних паперів збільшує обсяг грошової маси в обігу, а продаж наявних державних цінних папе-рів, навпаки, скорочує грошові агрегати.

4)         підтримка ліквідності фінансово-кредитної системи. Ця

надзвичайно важлива функція НБУ досить успішно реалізується

через ринок ОВГЗ. У рамках завдання необхідно, щоб існував до-

сить ємний (здатний поглинути оборотні кошти банків) і в доста-

тній мері ліквідний ринок, на якому банки могли б із прибутком

тримати частину активів і мати можливість легко переводити ко-

шти в інші сектори фінансового ринку.

Фондова біржа - організаційно оформлений, регулярно фун-кціонуючий ринок цінних паперів. Фондові біржі покликані: мо-

білізувати тимчасово вільні грошові кошти підприємств і насе-лення за допомогою продажу їм цінних паперів, сприяти перемі-щенню грошового капіталу між різними економічними суб'єкта-ми. На фондових біржах формується курс цінних паперів. Найбі-льші фондові біржі функціонують у Нью-Йорку, Лондоні, Токіо, Парижі, Базелі, Франкфурті-на-Майні.

За визначенням законодавця, цінні папери - це грошові до-кументи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Цінні папери мають юридичні та економічні характеристики.

До юридичних характеристик відноситься:

1)         Наявність обов'язкових реквізитів. Для кожного виду цін-них паперів встановлюється свій набір обов'язкових реквізитів. До цих реквізитів, зокрема, відноситься назва цінного папера ("Акція", "Облігація" і т.ін.), серія, номер цінного папера, назва емітента і т.ін. Цінний папір перестає бути цінним в разі невідпо-відності його формі, що встановлена законом.

2)         Необхідність пред'явлення для реалізації прав, закріплених в цінних паперах. Проте ця ознака не є обов'язковою для бездо-кументних цінних паперів, зокрема, тих, що існують на магнітних носіях.

Економічними характеристиками цінних паперів є :

1)         Ліквідність - властивість цінних паперів до реалізації, сту-пінь її оборотності у грошові кошти. Ліквідність - це можливість швидко та без витрат продати цінні папери за розумну ринкову ціну. В мовах розвиненого та стабільного фондового ринку цінні папери -друга по ліквідності (після грошей) частина капіталу.

2)         Прибутковість - тобто відношення прибутку від цінних паперів до інвестицій в них. Прибутковість може варіюватися у широкому діапазоні - від О до кількох сот відсотків. Як правило, прибутковість є нижчою у надійних цінних паперів та вищою - у спекулятивних, пов'язаних з ризиком.

3 прибутковістю пов'зана одна з властивостей цінних паперів -курс, тобто ціна, за якою продаються та купуються цінні папери

на фондовому ринку. Курс цінних паперів виражається у грошо-вих одиницях.

Від курсу треба відрізняти номінал - тобто фіксована вартість цінних паперів, що презентується у момент їхнього випуску на ринок.

3)         Надійність - тобто стійкість цінних паперів до змін на ри-нку. Найбільшою мірою надійність цінних паперів залежить від надійності емітентів; окрім суто економічних факторів, на надій-ність цінних паперів можуть впливати політичні, соціальні, нау-кові та інші.

4)         Наявність самостійного обороту - тобто цінні папери про-ходять визначений шлях від проектування їх випуску через ви-пуск, продаж та перепродаж (інколи неодноразово) до їх пога-шення, анулювання чи викупу.

Існують й інші економічні характеристики цінних паперів, такі як потенціал приросту курсової вартості, можливість дару-вання, зберігання і т.ін. Сукупність економічних, юридичних і те-хнічних характеристик і являють собою власне цінний папір.

Існує велика кількість типів цінних паперів, які являють со-бою різні комбінації видів цінних паперів, об'єднані якою-небудь ознакою.

Зокрема, розрізняються фондові та комерційні цінні папери. Фондові папери випускаються в умовах їхнього тісного взаємоз-в'язку з основним капіталом емітента, тоді як комерційні папери випускаються через нестачі оборотних коштів або для залучення грошових ресурсів.

Мають місце також готівкові та безготівкові цінні папери, які у відповідній формі фіксують права, пов'язані із володінням тим чи іншим папером. Безготівкові папери бувають бездокументар-ними (зокрема, державні боргові зобов'язання у вигляді акцій та облігацій), а також централізованими документарними (реєстр).

За характером відносин, що фіксуються цінними паперами, розрізняють боргові та часткові цінні папери. Боргові папери, що випускаються здебільшого з деякою відсотковою ставкою у ви-гляді боргових зобов'язань, передбачають повернення суми боргу до визначеної дати. Часткові ж папери свідчать про вкладення їх володільцями певної частки до капіталу емітента.

Залежно від обов'язковості реєстрації розрізняють папери, що вимагають державної реєстрації (наприклад, акції) та ті, що не вимагають державної реєстрації (наприклад, векселі). Самостій-ним типом є емісійні папери, які характеризуються наявністю од-ночасно декількох ознак: закріплюють сукупність майнових та немайнових прав, що підлягають безумовному виконанню з до-триманням встановленої форми та порядку; розміщуються випус-ками; характеризуються рівними обсягами та термінами здійс-нення прав в рамках одного випуску незалежно від часу їх прид-бання. До емісійного типу цінних паперів відносяться державні боргові зобов'язання, корпоративні облігації, акції та ін.

Залежно від статусу емітента розрізняють державні, корпора-тивні та папери фізичних осіб.

Залежно від способу підтвердження та фіксації прав розріз-няють іменні цінні папери, цінні папери на пред'явника та ордер-ні цінні папери. По іменних цінних паперах суб'єктом закріпле-них в них прав є певна фізична чи юридична особа, що зареєстро-вана у спеціальних реєстрах компанії або в записах на спеціаль-них рахунках цінних паперів. Для здійснення прав, що виплива-ють з такого цінного папера, обов'язкова ідентифікація імені во-лодільця. Цінні папери на пред'явника - це такі цінні папери, пе-рехід прав на які та здійснення цих прав не вимагає ідентифікації імені володільця; для цього достатньо простого пред'явлення цін-ного папера. Що ж стосується ордерних цінних паперів, то їх во-лодільці мають право призначити своїм розпорядженням (нака-зом) іншу правомочну особу, яка й реалізує права, засвідчені цим цінним папером.

Залежно від ролі у здійсненні майнових та немайнових прав розрізняють основні та похідні (допоміжні) цінні папери. В осно-вних цінних паперах викладено основне право, що походить від володіння ними; так, акція виражає основне право акціонерів на участь у справах корпорації, у прибутках і так далі. Похідні (до-поміжні) цінні папери випускаються для підтвердження вторин-них, неосновних прав (зобов'язань) по цінних паперах; так, до ак-цій можуть бути видані опціонні сертифікати, які надають право на деякі пільги для їх володільців.

Залежно від терміну обороту розрізняють строкові та безс-трокові (без вказівки на термін дії) цінні папери. У свою чергу,

строкові цінні папери можуть бути коротко-, середньо- та довго-строковими.

Зазначена типологія цінних паперів не є вичерпною. В еко-номіці розрізняються й інші типи цінних паперів, розгляд яких є дуже великим за обсягом.

Відповідно до Закону України "Про цінні папери та фондову біржу", в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів: акції; облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик; обліга-ції місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов'я-зання республіки; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі; приватизаційні папери.

Розглянемо найцінніші папери, найбільш розповсюджені з цього переліку.

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що за-свідчує часткову участь у статутному фонді акціонерного товари-ства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на отри-мання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейова-ними та простими. Громадяни вправі бути власниками, як прави-ло, іменних акцій. До акції може додаватися купонний лист на виплату дивідендів.

Власник акції має право на частину прибутку акціонерного товариства (дивіденди), на участь в управлінні товариством (крім власника привілейованої акції), а також інші права, передбачені законодавством та статутом акціонерного товариства.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений в ньо-му строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не перед-бачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджують-ся серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

В Україні випускаються облігації внутрішніх і місцевих по-зик та облігації підприємств. Дохід по облігаціях усіх видів ви-плачується відповідно до умов їх випуску.

Облігації зовнішніх державних позик України - цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явни-кам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу від-повідно до умов випуску облігацій. Емітентом облігацій зовніш-ніх державних позик України є держава в особі Міністерства фі-нансів України. Грошові кошти, одержані від розміщення обліга-цій зовнішніх державних позик України, спрямовуються виключ-но до Державного бюджету України.

Казначейські зобов'язання України - вид цінних паперів на пре-д'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах се-ред населення, засвідчують внесення їх власниками грошових кош-тів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

В Україні випускаються довгострокові казначейські зобов'я-зання - від 5 до 10 років, середньострокові - від 1 до 5 років, a також короткострокові - до одного року. Рішення про випуск до-вгострокових і середньострокових казначейських зобов'язань приймається Кабінетом Міністрів України, а короткострокових казначейських зобов'язань - Міністерством фінансів України. Кошти від реалізації казначейських зобов'язань спрямовуються на покриття поточних видатків державного бюджету. Виплата доходу по казначейських зобов'язаннях та їх погашення здійс-нюються відповідно до умов їх випуску.

Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про депону-вання грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одер-жання після закінчення встановленого строку депозиту і процен-тів по ньому.

Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договір-ний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.

Дохід по ощадних сертифікатах виплачується при пред'яв-ленні їх для оплати в банк, що їх випустив. У разі коли власник сертифіката вимагає повернення депонованих коштів по строко-вому сертифікату раніше обумовленого в ньому строку, то йому виплачується понижений процент, рівень якого визначається на договірних умовах при внесенні депозиту.

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визна-чену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути простими або переказними: якщо плат-ником по векселю є особа, що його видала, вексель вважається простим; якщо платником по векселю є третя особа - переказним.

Законодавець передбачає, що простий вексель містить такі реквізити: найменування - "вексель"; просту і нічим не обумов-лену обіцянку сплатити визначену суму; зазначення строку пла-тежу; зазначення місця, в якому повинен здійснитися платіж; на-йменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений; дату і місце складення векселя; підпис того, хто ви-дає документ.