1.7. Конкуренція, її види


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 

Загрузка...

У сучасній економічній літературі - науковій і навчальній -конкуренція розглядається за традиційним стереотипом. Дається формулювання конкуренції, її зміст, підкреслюється її важливість для ринкової системи, потім випливає аналіз конкретних форм її здійснення: досконала і недосконала. Остання ж, у свою чергу, аналізується в трьох формах: монополістичної конкуренції, олі-гополії, монополії.

Термін конкуренція походить від латинського concurrentia і означає суперництво, змагання. Аналогічне італійське -concorrere.- змагання між виробниками (продавцями) товарів, а в загальному випадку - між будь-якими економічними, ринковими суб'єктами; боротьба за ринки збуту товарів з метою отримання більш високих доходів, прибутку, інших вигод. Конкуренція представляє цивілізовану, легалізовану форму боротьби за існу-вання й один з найбільш діючих механізмів добору і регулювання в ринковій економіці.

Конкуренція, будучи головним елементом механізму ринко-вої системи, одночасно є деяким середовищем, куди занурена да-на система і поза якою вона функціонувати не може. Саме конку-ренція забезпечує єдність дії всіх елементів ринкового механізму, поєднуючи в єдине ціле всіх суб'єктів, що господарюють, конку-руючих між собою, нав'язуючи їм ту саму гру чи зобов'язуючи їх грати за тими самими, єдиними для всіх, правилами.

Дуже важливо виділити ідею - без конкуренції немає ринко-вої системи. Без конкуренції ринок не може виконати свої нова-торські функції, виявити творчі основи суб'єктів ринку, їхню іні-ціативу і пошук, не реалізує всього того, завдяки чому ринок є рушійною силою людського прогресу.

Конкуренція характеризується двома особливостями:

1.         Наявністю на ринку досить великого числа незалежно дію-чих виробників і покупців будь-якого конкретного товару.

2.         Волею для виробників і покупців вступати на ринок чи за-лишати його.

Ступінь конкурентності ринку базується на основних умовах самої конкуренції:

1)         чим менше окремі фірми впливають на ринок, тим більше конкурентним вважається він;

2)         ціна на товар на такому ринку повинна сприйматися як щось дане, від фірм не залежне. Саме з такої ціни вони і повинні виходити у своїй економічній діяльності.

Природно, чим менше виконуються ці умови, чим більшої ea¬rn на ринку здобувають окремі виробники, тим менш конкурент-ним вважається ринок. За ступенем зниження конкурентності ро-зрізняють види чи моделі, ринку залежно від того, як вільно ви-конуються власні умови конкуренції: чиста конкуренція, монопо-лістична конкуренція, олігополія, чиста монополія.

Сутність конкуренції, як і всякого іншого явища, значно повні-ше і чіткіше виявляється в її функціях. В економічній літературі аналізуються в основному наступні: регулююча; алокаційна; інно-ваційна; адаптаційна; розподільна; контролююча. Найважливішої з них є перша, котра тією чи іншою мірою поєднує й інші п'ять.

1. Регулююча функція. Завдяки регулюючій функції конкуре-нції ціна, коливаючись униз, увесь час прагне до рівня суспільно-необхідних витрат. Одні виробники, що найбільш точно оцінили ринкову ситуацію, що більш економічно і раціонально викорис-товували ресурси, краще організували керування виробництвом, усе більше і більше усталюють свої позиції на ринку. Інші - на-впаки, не зумівши пристосуватися до ринку, програють економі-чне змагання, розоряються і поповнюють ряди тих, хто пропонує свою робочу силу ринку праці.

Закон вартості (конкуренція) дуже жорстко відбирає тих під-приємців, що ініціативніше, економічно грамотніше вміють орга-нізувати виробництво - у цілому якісно удосконалюють його. Та-ким чином, оскільки всі підприємці постійно знаходяться в по-шуках кращої технології, кращих засобів виробництва, більш кваліфікованої робочої сили і т.д., вони рухають науково-технічний прогрес. Отже, закон вартості і є двигуном НТП.

Усе зазначене вище являє собою те, що А. Сміт називав «не-видимою рукою», що керує ринком і регулює його. Таким чином,

«невидима рука» А. Сміта знаходить цілком зримі риси закону вартості і конкуренції.

2.         Алокаційна функція конкуренції виражається, насамперед, у

формуванні досконалого ринку на всій території країни, у рамках

національного господарства. Allocation - перекладається з англій-

ської як «розміщення». Тобто конкуренція поступово розміщає в

масштабі національного господарства найбільш рівномірно й

ефективно продуктивні сили - капітал у всіх його проявах і пра-

цю в їхньому взаємному сполученні. Якщо, скажемо, на Далеко-

му Сході виробництво товарів широкого вжитку відстає від по-

питу, то, мабуть, їх ціна висока, а отже, високі і прибутки. Туди

спрямовуються капітали, пропозиція збільшується, ціна на товар

падає, прибуток вирівнюється, але ціль уже досягнута - на Дале-

кий Схід перемістилися капітали в обсязі, достатньому для задо-

волення платоспроможного попиту населення.

3.         Інноваційна функція конкуренції виявляється, загалом, у фінансуванні і стимулюванні НТП. Суб'єкти ринку прагнуть упровадити досягнення науки і техніки у виробництво першими і тим самим обійти конкурента. Адже усяке відкриття в науці і те-хніці реалізується конкретно в більш економічній і продуктивній технології виробництва. А це - економія обмежених ресурсів, отже, підвищення ефективності виробництва. Конкурентний по-шук інновацій поступово переходить в організацію наукових до-сліджень і їх фінансування самими суб'єктами ринку. Так конку-ренція стає двигуном технічного прогресу.

4.         Адаптаційна функція конкуренції реалізується в рості при-стосовності суб'єктів ринку до постійно мінливої ринкової кон'ю-нктури, до різних її аспектів. Фірмі необхідно пристосовуватися до законодавства країни, до її податкової системи, до можливої інфляції, до релігійних і чисто національних звичаїв і традицій -до усього того, що називається середовищем підприємництва. Це середовище в цілому чи придушує суб'єктів ринку, чи висуває їх на передові економічні висоти - залежно від їхніх адаптаційних здібностей. Дана функція відіграє настільки істотну роль у розви-тку ринку, що деякі економісти взагалі розглядають пристосов-ницьку конкуренцію як окремий тип чи вид конкуренції.

5.         Розподільна функція конкуренції характерна тим, що в ос-новному реалізується в середовищі споживачів, як індивідуаль-них, так і продуктивних. Конкуренція виявляється в їхній бороть-бі за отримання найбільшої суми сукупних матеріальних благ і послуг, зроблених у національному господарстві, притім на най-більш вигідних умовах. Тут є за що боротися, оскільки, власне кажучи, розподіляється весь створений валовий національний продукт - готовий продукт, а умови його розподілу визначаються не тільки економічними, але і політичними, соціальними й інши-ми факторами. Таким чином, саме ця функція конкуренції реалі-зується в найбільш несприятливій (етично) обстановці.

6.         Контролююча функція конкуренції виявляється насамперед у недопущенні монополістичного панування окремих великих пі-дприємств на ринку. Конкуренція обмежує і ставить у визначені рамки чи форми моделі недосконалої конкуренції. При цьому конкуренція спирається на могутні інституціональні механізми, особливо на антимонопольне законодавство.

Що ж стосується контролю над формами і методами несум-лінної конкуренції, то тут підключається і Кримінальний кодекс, тому що які методи несумлінної конкуренції, такі і форми реалі-зації її контролюючої функції.

Ефективність ринкової економіки в цілому забезпечується конкуренцією, нею ж визначаються й обумовлюються саморегу-люючі основи ринку. Саморегулюючий ринок і є в реальній дійс-ності результатом дії механізму конкуренції.

Усі види і форми конкуренції, так чи інакше, можна звести до двох кардинальних напрямків: досконалої і недосконалої. Відпо-відно до них розрізняють і ринки: конкурентні і неконкурентні. На конкурентному ринку економічну (ринкову) кон'юнктуру фо-рмує вся сукупність фірм, технологій, найширша розмаїтість то-варів і послуг і т.д., а отже, і саме поводження фірми. Ціна товару чи послуги на такому ринку визначається тільки співвідношен-ням попиту (D) і пропозиції (S). Чим більше ринок відповідає цим двом вимогам, тим більше конкурентним він є, і навпаки. Будь-яка фірма, що знаходиться в такій системі (конкурентному середовищі), враховує наступні три обставини (правила):

1. Закон вартості при досконалій конкуренції дає суб'єктам рин-ку «крапку відліку» суспільно необхідних витрат праці, що, так чи

інакше визначають величину і структуру витрат фірми і підказують їй, що індивідуальні витрати не можуть перевищувати суспільно не-обхідні. Інакше фірма незабаром припинить існування.

2.         Фірма має добрі перспективи розвитку, якщо при досягну-

тому рівні виробництва її загальний дохід (TR) стійко перевер-

шує перемінні витрати (VC). Якщо ж TR буде дорівнювати, чи,

ще гірше, буде менше VC, то фірма повинна припинити існуван-

ня, тому що в цьому випадку практично буде виконуватися пра-

вило 1. Отже, рух фірми до стану TR = VC є сигналом тривоги,

що наданий їй конкуренцією.

Це правило діє ще переконливіше, якщо загальний дохід TR співвідноситься не з перемінними витратами VC, а з загальними -ТС. У такому випадку можна говорити про оптимальне виробни-цтво в короткостроковому періоді. Тут має виконуватися умова Рг = TR - ТС, де Рг - прибуток.

3.         Фірма не повинна розширювати виробництва, якщо грани-

чний (додатковий) дохід MR дорівнює граничним витратам МС.

Інакше кажучи, фірма може продовжувати розширювати вироб-

ництво доти, поки, як мінімум, не буде виконуватися умова

MR = МС. У цьому випадку фірма максимально використовує всі

наявні в неї ресурси, а вироблений продукт приносить максима-

льно можливий дохід.

Дані три правила носять універсальний характер і дійсні для будь-якої структури і моделі ринку.

Моделі ринків недосконалої конкуренції розрізняються дуже істотно. Критерієм їхнього розрізнення є основні характерні риси ринку, властиві тією чи іншою мірою всім чотирьом моделям 3 табл. Характерніриси чотирьох основних моделей ринку - це:

1)         кількість фірм у галузі і їхні розміри;

2)         чи виготовляють дані фірми однотипні чи різнорідні това-ри. Інакше кажучи, наскільки подібні чи розрізняються товари фірм, що знаходяться в одній галузі;

3)         ступінь легкості входу фірми в галузь чи виходу фірми з неї;

4)         наскільки доступна фірмам інформація про ринок.

Виходячи з наведених характерних рис ринків, коротко зупи-

нимося на кожній із трьох, ще не розглянутих моделей, що поєд-нуються в цілому в ринок недосконалої конкуренції. Основною

рисою недосконалої конкуренції є можливість продавців чи по-купців тією чи іншою мірою впливати на ціну, отже, тут не мо-жуть виконуватися умови досконалої конкуренції.

Модель монополістичної конкуренції. Для цієї моделі рин-ку характерна наявність безлічі невеликих фірм, що випускають однотипні, але все-таки не ті самі товари. Мається на увазі, що їхня продукція не однорідна. Число фірм не перевищує 3-4 десят-ків, хоча в економічній літературі найчастіше використовується термін «багато». Однак чи багато для економіки США 30-40 не-великих підприємств? Адже вони усі разом повинні скласти га-лузь національної економіки і складають її.

Природно, у цьому випадку окрема фірма робить відносно невелику частину загальної продукції, а стало бути, має обмежені можливості впливати на ціну товару. Число фірм у галузі таке, що практично унеможливлює змову фірм-монополістів, у той же час кожна фірма настільки незалежна, що може не звертати особ-ливої уваги на реакцію інших конкуруючих фірм на прийняті нею рішення.

Товари фірм-конкурентів дуже диференційовані, однотипні, але все-таки товар однієї фірми чимось відрізняється від товару іншої фірми.

Відмінності ці, що дуже важливо, не тільки зовнішні. Напри-клад, безліч фірм виготовляють зубну пасту. У цьому змісті вони всі роблять той самий товар. Але кожний з нас знає, які істотні розбіжності між російською «Лісовою» і болгарським «Помори-ном», між «Блендамедом» і «Колгейтом» і т.д. Отже, товари все-таки не ті самі, а однотипні. Якщо читач бажає чистити зуби «Колгейтом», то інші фірми не є конкурентами фірмі, що випус-кає дану зубну пасту.

Вхід у галузь при монополістичній конкуренції відносно ві-льний, оскільки невеликі фірми не можуть поставити серйозний бар'єр на шляху вхідному конкуренту. 3 іншого боку, і вхідний у галузь конкурент знає, що тут існує рівновага, отже, щоб виділи-ти свій товар, йому доведеться затратити значні засоби на рекла-му. Це теж стає для нього додатковим бар'єром.

Доступ до ринкової інформації трохи ускладнений, але одер-жати її все-таки можна досить легко, тому що ціна встановлюєть-ся поки що відносно вільно.

Модель олігополії. У галузі знаходиться кілька фірм, що є суперниками; конкуренція між ними здобуває запеклий характер, вони несуть величезні втрати, але потім фірми приходять до дум-ки, що їм вигідніше змовитися і вести однакову політику цін, продажів і т.д. Стало бути, при олігополії кожна фірма може до-сить значно вплинути на ціну, але все-таки їхні можливості в цьому обмежені взаємною залежністю.

Ціни на олігопольному ринку протягом визначеного проміж-ку часу не чуттєві до змін ринкової кон'юнктури, точніше, вони досить тверді. Це тому, що, певною мірою, тільки загальне рі-шення фірм - олігополістів здатне змінити ціни - одна яка-небудь фірма навряд чи ризикне піти на такий крок, щоб не викликати непередбаченої реакції з боку інших фірм.

Вхід у галузь дуже важкий, тому що члени олігополії висту-пають проти вхідного в галузь єдиним фронтом, перебороти який рідко кому вдається. Проте, іноді це трапляється («Крайслер» - у галузь автомобілебудування США).

Інформація про олігополістичний ринок практично недоступ-на, тому що ціна встановлюється не за трудовою теорією вартості і не за теорією граничної корисності. Фірми намагаються утрима-ти ціну в «твердих» рамках, надаючи перевагу маніпулюванню обсягами виробництва.

Наявність у галузі інших,— можливо, багатьох а виходить, дрібних - виробників дозволяє членам олігополії досягати поміт-них результатів. По-перше, вони можуть легше обходити антит-рестовське законодавство, тому що формально в галузі все-таки не 3-4 фірми, а набагато більше. По-друге, наявність інших, знач-но більш дрібних фірм, дозволяє більш великим фірмам підтри-мувати високі ціни, тому що, на їхню думку (і це дійсно так), зниження цін розорить дрібні фірми. Це настільки вигідно оліго-полії, що часто вона не дає розорятися дрібним фірмам, допома-гає фінансами, новими технологіями і т.д. Працюй, роби, дій, тільки не іди з галузі. Високі ціни на продукцію згодом усі ці ви-трати окуповують.

Чиста монополія. Весь ринок товарів однієї галузі зайнятий одним товаровиробником - монополістом - тобто на ринку існує тільки один продавець даного виду товару.

У такого товару немає близьких повноцінних замінників, і в цьому змісті продукція унікальна. Очевидно, що ціна на цей то-вар дуже тверда, змінюється рідко і незначно. До тогож ціна встановлюється споконвічно на розсуд самої фірми. Природно, що монополія цілком закриває галузь для входу в неї інших фірм. Монополія настільки могутня, що на даному ринку відсутня будь-яка конкуренція.. Оскільки монополія і галузь тотожні, то крива попиту на продукцію монополії збігається з кривою попиту всієї галузі. Таким чином, оскільки крива попиту є убутною, згід-но з законом попиту, то обсяг продажів удається збільшити тіль-ки за рахунок зниження ціни.

Конкуренція змушує економіку адаптуватися до змін смаків споживачів, технологій і т.д. через установлення відповідних цін Вона сигналізує про зміни в споживанні і викликає належну, аде-кватну реакцію виробників: скорочувати виробництво чи обнов-ляти і розширювати його.

Виділяються три типи конкурентного поводження: креатив-ний, пристосовнщький і що забезпечує.

При першому виді конкуренції - креативному - конкуренти направляють усю свою міць і творчу енергію на створення яких-небудь нових компонентів ринку, що забезпечують їм перевагу над суперниками (нові товари, нові технології, нову організацію виробництва і керування ним, нові форми розподілу, реклами і збуту). Цей тип конкуренції найбільш творчий як ніякий інший тип, виражає всю суть конкуренції. Саме він лежить в основі створеної (чистої) конкуренції.

Пристосовнщька конкуренція полягає в строгому спостережен-ні за інноваціями і попередженні своїх конкурентів у їхньому впро-вадженні. Вона виявляється в копіюванні досягнень своїх суперни-ків, але в більш короткий термін. Головне - в ідеї, у поштовху. Часто одне тільки слово, чи схема розрахунку підказують конкуренту, більш підготовленому, найкраще рішення проблеми.

Конкурещія, що забезпечує, виражається в прагненні підприєм-ця зберегти на тривалу перспективу досягнуті високі позиції на рин-ку, наприклад, за рахунок підвищення якості продукції, зміни її асо-ртименту, додаткового післяпродажного обслуговування і т.д.

Конкуренція багатогранна і різноманітна. Описані три типи її конкретно на ринку реалізуються, у свою чергу, у двох аспектах: ціновому і неціновому методах конкуренції.

Цінова конкуренція розгортається між виробниками товарів і послуг у вигляді боротьби за зниження витрат виробництва: за рахунок нових технологій, підвищення продуктивності праці, кращої організації і керування виробництвом і, як результат, зниження цін на товари і послуги без збитку для їхнього асорти-менту і якості. Цінову конкуренцію залежно від «лицарських способів і форм ведення її» іноді називають чистою, чи вільною, тому що конкурують, власне кажучи, не самі підприємці, а їхні товари - тобто таланти і здібності ділових людей, творчі можли-вості, втілені у виробництво конкретного товару. Хто б не пере-міг у такій конкуренції - у виграші завжди, у будь-якому випад-ку, виявляється споживач, рядовий покупець.

Очевидно, що при ціновій конкуренції виробники впливають на попит ціною, рухаючи по кривій попиту. Ціну можна досить легко змінювати, спираючись на гарне володіння факторами по-питу, структурою витрат, просто інформацією про ринок. Фірма може збільшити виробництво і величину продажу, а отже, прибу-тку, змінивши ціну РІ на Р2. Попит на продукцію при цьому змі-ниться з Qb до Q2 .

Нецінова конкуренція більш тверда і різноманітна за формою. Вона виражається в зміні властивостей продукції, створенні субс-титутів, постійному відновленні модної продукції та доданні їй нових властивостей і якостей (часто тих, що не мають споживчо-го значення), удосконалюванні післяпродажних послуг і т.д. Оче-видно, при неціновій конкуренції виробники роблять упор на ві-дмітні ознаки й особливості своєї продукції.

В даний час переважають форми і методи нецінової конкуре-нції, головним стрижнем якої є орієнтація на споживчі очікуван-ня. Усе залежить від того, чи йде мова про велику високостійку компанію, чи про строго спеціалізовану середню фірму, що здій-снює експериментальне або серійне виробництво, чи про дрібну універсальну фірму, головною зброєю якої є ефект гнучкості й адаптивності; а також від того, яку конкретно, саме сьогодні, проблему вирішує та чи інша фірма. Скажемо, для сучасних ве-ликих виробників (при монополії) характерне використання та-

ких методів і форм нецінової конкуренції, як: техніко-технологічна перевага, якість і надійність продукції, різноманіття форм і способів збуту продукції, характер наданих послуг і гара-нтій (особливо післяпродажних), сприятливі умови оплати това-ру, створення нових товарів, що задовольняють ту ж потребу, до-бре організована реклама і т.д., аж до промислового й економіч-ного шпигунства.

Особливого значення набуває така форма нецінової конкуренції, як диференціація продукту. Результатом такої конкуренції є можли-вість споживача вибирати з великого числа однойменних товарів рі-зних типів, стилю, якості і т.д. Природно, така конкуренція дуже ефективно форсує інновації і поліпшує якість продукції. Нецінову конкуренцію графічно можна представити в такий спосіб.

Несумлінна конкуренція. Як ми вже переконалися, конкурен-тна боротьба по видах, формах, методах її ведення, а також виня-тковим різноманіттям самих конкурентів, невичерпна. Усіх їх не перелічити. Однак дуже важливо, з погляду сучасної дійсності, розглянути методи і форми несумлінної конкуренції і, що найго-ловніше, визначити власне її зміст.

У відповідності до ст. 10 Паризької конвенції по охороні промислової власності, актом несумлінної конкуренції вважаєть-ся всякий акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у про-мислових і торгових справах. Зокрема, заборонені:

1.         Усі дії, здатні яким би то не було чином викликати плута-нину стосовно підприємства, товарів, промислової чи торговель-ної діяльності конкурента.

2.         Помилкові твердження при здійсненні комерційної діяль-ності, здатні дискредитувати фірму, товари, промислову чи тор-гову діяльність конкурента.

3.         Вказівки чи твердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести громадськість в оману щодо характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності до застосування чи кількості товару.

Незалежно від тлумачення понять «конкуренція», «чесні зви-чаї торгівлі» і т.д., наведений перелік показує, що несумлінними є також і дії, зв'язані з неправильним чи протиправним викорис-танням об'єктів промислової і результатів інтелектуальної влас-ності.

Наприклад:

1.         Самовільне використання чужого товарного знаку, копію-

вання форми, упакування і зовнішнього оформлення това-рів інших фірм. Використовується в двох випадках: а) для реалізації свого товару як продукції фірми, що має біль-ший авторитет і довіру в покупців; б) коли спеціально ви-пускається продукція низької якості з метою опорочити авторитетного конкурента.

2.         Поширення помилкових чи перекручених зведень з метою

нанесення збитку репутації конкуруючої фірми.

3.         Дискредитація в рекламі чужого фірмового найменування, товарного знаку чи самого товару. Наприклад, некоректне порівняння товарів у рекламі типу: «Наша продукція не те, що в...»іт.д.

4.         Здійснення різного роду неекономічного впливу на конку-

рента з метою придушення його, шантаж, гангстеризм і економічне шпигунство.

5.         Позбавлення сировини, трудових ресурсів, кредиту, підво-

зу і збуту готової продукції.

6.         Оголошення бойкоту і тиск на конкурентів за допомогою

корумпованого державного апарату.

7.         Придбання землі, на якій розташовані підприємства-

конкуренти.

8.         Придбання комерційної таємниці конкурента без його зго-

ди, таємна скупка патентів на нову техніку і технологію.

9.         Розголошення конфіденційної інформації про конкурента.

10.       Введення в оману споживачів щодо якості товару, спосо-бу його виготовлення, післяпродажного сервісу.

11.       Прямий обман споживачів і замовників і т.д.

Якщо уважно вчитатися в ці 11 пунктів, то можна визнати, що, на жаль, довгоочікувана конкуренція на ринок поки що вхо-дить саме в цих формах. Інакше чим пояснити, наприклад, що 70% населення ходять у спортивних костюмах фірми «Adidas», і майже 100% - у взутті «Adidas» і «Reebok»?

I все-таки не можна забувати, що конкуренція активно сприяє творчій волі і заповзятливому способу мислення і дій людини в одній з вирішальних сфер його суспільного буття - у сфері еко-номічного творення.

Історично конкуренція розвивалася від внутрішньогалузевої форми до міжгалузевої, котра відповідає більш високому ступіню розвитку капіталізму, коли капіталістичні виробничі відносини охопили уже всю національну економіку й утворилися єдині на-ціональні ринки. Важливо відзначити також, що, з'явившись, мі-жгалузева конкуренція не скасовує внутрішньогалузевої, а співі-снує з нею. Кожна з цих двох форм конкуренції виконує свою функцію і тільки разом вони реалізують всі основні функції кон-куренції в цілому в ринковій системі.

Внутрішньогалузева конкуренція - це боротьба між підприє-мцями однієї і тієї ж галузі за більш вигідні умови виробництва і реалізації продукції, за гроші споживача тих самих товарів. Саме ця форма конкуренції є як би вихідним моментом у всьому меха-нізмі ринкової системи і спирається на основні її постулати: ная-вність приватної власності, волі підприємництва, вільний вхід у галузь і вільний вихід з неї і т.д. Відповідно до цього в кожній га-лузі є безліч підприємств, що відрізняються своїми розмірами, техніко-технологічною оснащеністю, системою організації виро-бництва й у цілому рівнем продуктивності праці. Природно, за таких умов індивідуальні вартості тих самих товарів різні в різ-них підприємствах. Але товари продаються не за індивідуальної, а за суспільною вартістю, обумовленою суспільно необхідними витратами праці. Ця суспільна вартість і являє собою ринкову, коливанням навколо неї і формується ринкова ціна, отже, основ-ною функцією внутрішньогалузевої конкуренції є визначення су-спільної ціни товару.

Міжгалузева конкуренція щонайкраще представляє суть капі-талу в цілому як самозростаючої вартості. У той же час вона ви-пливає з такої риси чистого капіталізму, як мотивація підприєм-ницької легальності особистим егоїстичним інтересом. Усякий підприємець прагне отримати максимум прибутку. Тому підпри-ємці, що діють у тих галузях, де норма прибутку менша, вилуча-ють свої капітали відтіля і вкладають у ті галузі, де норма прибу-тку вища. Фінансове переливання капіталів і праці з одних (менш прибуткових) галузей в інші (більш прибуткові) неминуче викли-кає зміни відносин між попитом та пропозицією, як у перших га-лузях, так і в других, відхиляючи ціну від рівноважної.

Відхід капіталів з галузей з низькою нормою прибутку скоро-чує там виробництво, тому що зменшує пропозиція. Ціни товарів, вироблених у цих галузях, піднімаються вище їхньої вартості, і норма прибутку, природно, підвищується. У галузях же, куди притікають капітали, норма прибутку знижується, тому що про-позиція товарів там збільшується, а ціна, відповідно, знижується. Цей процес переливання капіталів продовжуватиметься доти, по-ки норма прибутку не зрівняється у всіх галузях, перетворивши в середню норму прибутку.

У результаті чинності закону вартості внутрішньогалузева конкуренція ініціює технічний прогрес, змушує переходити на найефективніші технології. Завдяки механізму міжгалузевої кон-куренції створюється тотожність (єдність) приватних і суспіль-них інтересів - через формування середнього прибутку. Прагнен-ня збільшувати свої доходи реалізується підприємцями тільки при задоволенні суспільних інтересів.

Говорячи про інші види конкуренції, не можна стверджувати, що вони дійсно інші. Просто конкуренція - економічна категорія настільки ж змістовна і різноманітна, як і сама ринкова кон'юнк-тура. Тому ті самі види конкуренції можуть аналізуватися з різ-них сторін. Отже, відкривається ще одна грань, ще одна особли-вість конкурентної боротьби. Наприклад, весь багатий зміст кон-куренції можна звести до трьох її форм:

1.         Конкуренція між виробниками (продавцями). Кожен виро-бник бореться за те, щоб споживач купив саме його товар. Як правило, виграє той продавець, що за інших рівних умов продає за найнижчою ціною.

2.         Конкуренція між покупцями. Усі покупці хочуть витягти максимальну корисність при мінімальних витратах, тобто хочуть купити продукти за найнижчою ціною. Як правило, виграє той, хто дає вищу ціну.

3.         Конкуренція між виробниками і споживачами. Вона від-бувається найбільш запекло, тому що інтереси тих і інших роз-ходяться в діаметрально протилежних напрямках. Саме ця фо-рма конкуренції підпадає під відоме її визначення: «війна всіх проти всіх».

Конкуренція може виникати і між різними товарами (фірма-ми), що задовольняють ту саму потребу. Наприклад, дозвілля

можна чи скрасити читанням книг, чи заняттям спортом, чи про-слуховуванням музики. Природно, тут працюють споживчі пере-ваги, однак це не скасовує того положення, що книги, спортінве-нтар, пластинки й інші товари є конкурентними. Така конкуренція називається функціональною.

Видова, чи предметна, конкуренція виникає між аналогічни-ми товарами однієї фірми чи різних фірм. Наприклад, у виробни-цтві прохолодних напоїв, спортивного одягу, між автомобілями одного класу різних фірм чи однієї фірми, але з різною обробкою і набором послуг.

Вище вже розглядалася цінова конкуренція досить докладно, однак от ще один її аспект - конкуренція цінова, але схована. Во-на реалізується, коли продукція вищої якості з великим набором споживчих послуг продається за тією ж ціною, що і продукція конкуруючої фірми, але явно нижчою якістю. Наприклад, пило-сос може бути більш економічним, з великим терміном гарантії, великим комплексом післяпродажних послуг і інших достоїнств, а продаватися за ціною пилососа класом нижче.

Розраховувати на успіх у конкурентній боротьбі не можна без знання всієї розмаїтості форм конкуренції: таємних і явних, схова-них і відкритих, законних і незаконних, без знання потенціалу своїх конкурентів, того, як вони відреагують на ваше поводження на рин-ку чи на зміну ринкової кон'юнктури. Найголовніше в конкурентній боротьбі полягає в тім, щоб конкретно знати, як, коли, яким чином і коли відреагувати на те чи інше поводження конкурентів.