Розділ 6 ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ ЗА УМОВ ЕКОНОМІЧНОГО РИЗИКУ 6.1. Принципи прийняття управлінських рішень


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 

Загрузка...

Для обґрунтування ризику при прийнятті управлінських рішень в умовах ризику використовуються такі принципи:

•          недоцільно ризикувати більше, ніж це дозволяє розмір власного капіталу;

•          необхідно заздалегідь передбачати можливі наслідки ризику;

•          недоцільно ризикувати великим заради малого;

•          позитивне рішення приймається тільки у випадку відсутності сумнівів; якщо вони є, то варто прийняти негативне рішення.

Недоцільно ризикувати більше, ніж це дозволяє розмір влас-ного капіталу. Реалізація цього принципу може бути досягну-та за допомогою розрахунку коефіцієнта ризику (Кр), що ха-рактеризує відношення максимально можливого збитку на власний капітал підприємства і розраховується за формулою:

_—™^-х100, СС

де Утах — максимальний розмір прогнозованих збитків;

СС — власні засоби підприємства

Оптимальним вважається відношення, рівне 30%. Ситу-ація банкрутства виникає, якщо цей коефіцієнт дорівнює 70%. Правило “розумного ризику” грунтується на принципі 70:30, тобто якщо керівник на 70% упевнений в успіху справи, то дає свою згоду. 30% сумнівів, що залишилися, стануть стимулято-

ром для розгляду заходів, які варто прийняти у випадку не-вдачі.

Заздалегідь передбачати можливі наслідки ризику. Ре-алізація цього принципу будується на оцінці вартості ризику. Під вартістю ризику розуміють сукупні збитки підприємства у випадку настання ризикової ситуації. При оцінюванні збитків варто виділяти:

•          прямі збитки, що безпосередньо пов’язані з настанням ризикової ситуації;

•          побічні збитки, що виникають опосередковано і є ре-зультатом виникнення прямих збитків.

Недоцільно ризикувати великим заради малого. Реалізація

цього принципу передбачає порівняння очікуваного доходу з

рівнем ризиків, що притаманні цій діяльності. Кількісно виз-

начити ступінь співвідношення між доходом і ризиком можна

за допомогою коефіцієнта ризик-віддачі, що розраховується в

такий спосіб:

 ЧП

РВ =   

СР

де РВ — ризик-віддача;

ЧП — чистий прибуток;

СР — вартість ризику.

Значення коефіцієнта ризику-віддачі не повинне переви-щувати одиницю. При наявності альтернативних проектів од-ним із критеріїв вибору між ними є найбільше значення цього показника.

Позитивне рішення приймається тільки у випадку відсут-ності сумнівів, якщо вони є, то варто прийняти негативне рішення. При ухваленні управлінського рішення необхідно орієнтуватися тільки на найгірший варіант, тобто прогноз роз-витку ситуації повинен завжди бути песимістичним. Це сти-мулює розробку максимальної кількості альтернативних рішень, спрямованих на мінімізацію ризику, з яких необхідно вибрати найбільш ефективне чи оптимально прийнятне для даного підприємства в даній конкретній ситуації.

Л.І. Донець. Економічні ризики та методи їх вимірювання

Для вибору обґрунтованого варіанту управлінського рішення в умовах ризику використовується такий алгоритм експертизи кожного альтернативного варіанту:

1.         Розраховують прогнозні значення результативних по-казників кожного альтернативного варіанта.

2.         Розраховують коефіцієнт варіації результату.

3.         Порівнюють середній очікуваний дохід з коефіцієнтом варіації на пропонований альтернативний варіант рішення. Якщо коефіцієнт варіації результату не перевищує 25%, то се-редній очікуваний результат може бути визначений як типова характеристика розподілу. У цьому випадку вибір альтерна-тивного варіанта можна здійснювати за критерієм максималь-но очікуваного результату. Якщо запропонована умова не ви-конується, то середній очікуваний результат не може бути критерієм вибору і доцільно продовжити вивчення інших аль-тернативних варіантів рішення.

4.         Порівнюють імовірність одержання максимально пози-тивного і мінімально негативного результату кожного варіан-та рішення. Менш ризикованим відповідно до правил опти-мальної мінливості результату варто вважати варіант рішення з мінімальним діапазоном між позитивним і негативним ре-зультатом його реалізації.

5.         Розраховують і порівнюють показники ризик-віддачі по кожному варіанту рішення. Критерієм вибору є максимальне значення коефіцієнта ризик-віддачі.