5.2. Формування стратегії управління ризиком


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 

Загрузка...

Стратегія управління ризиком — це мистецтво управління діяльністю підприємством у невизначеній господарській ситу-ації, що грунтується на прогнозуванні ризику і прийомах його зниження.

Управління ризиком — це специфічна галузь менеджмен-ту, яка потребує знань предметної діяльності фірми, страхової справи, аналізу господарської діяльності підприємства, мате-матичних методів оптимізації економічних завдань.

Управління ризиками — це сукупність методів, прийомів і заходів, що дозволяють певною мірою прогнозувати настання ризикових подій і вживати заходів до їхнього зменшення.

Стратегія управління — це спосіб використання засобів для досягнення поставленої мети за допомогою певного набо-ру правил і обмежень для прийняття рішення.

Тактика управління — це конкретні методи і прийоми для досягнення поставленої мети в конкретних умовах. Завданням тактики управління є вибір оптимального рішення і найбільш прийнятних у даній господарській ситуації методів та прий-омів управління.

Управління ризиками можна виділити в самостійну форму підприємництва. Як форма підприємницької діяльності це оз-начає, що управління ризиком є творча діяльність, яка здійснюється фінансовим менеджером. Сферою його підприємницької діяльності є, наприклад, страховий ринок. Страховий ринок являє собою сферу грошових відносин, де об’єктом купівлі-продажу виступають страхові послуги, надані громадянам і суб’єктам, що господарюють, страховими ком-паніями (товариствами) і недержавними пенсійними фондами.

Для підприємства дуже важливо розробити стратегію уп-равління економічним ризиком, для чого необхідно дати кон-кретні відповіді на такі питання:

Л.І. Донець. Економічні ризики та методи їх вимірювання

•          які саме види комерційних ризиків підприємство зо-бов’язане враховувати у своїй діяльності;

•          які способи й інструменти дають можливість управля-ти цими ризиками;

•          який обсяг комерційного ризику підприємство може взяти на себе (прийнятна сума збитку, що може бути погашена з власних коштів).

Однак тільки формулювання стратегії для управління економічним ризиком недостатньо, потрібно ще мати ме-ханізм її реалізації — систему управління економічними ризи-ками, що, в свою чергу, припускає:

•          створення ефективної системи оцінювання і контролю прийнятих рішень;

•          виділення в організації спеціального підрозділу (працівника), якому буде доручене управління ризика-ми;

•          виділення коштів і формування спеціальних резервів для страхування ризиків, покриття збитків і втрат.

При виборі стратегії і прийомів управління ризиком часто використовується якийсь певний стереотип, який складається з досвіду і знань фінансового менеджера в процесі його роботи і є основою навичок у роботі. Наявність стереотипних дій дає менеджеру можливість у визначених типових ситуаціях діяти оперативно і найбільш оптимально. За відсутності типових си-туацій фінансовий менеджер повинен переходити від стерео-типних рішень до пошуків оптимальних для себе ризикових рішень.

Оскільки підходи до рішення управлінських завдань мо-жуть бути найрізноманітнішими, тому управлінню ризиками (ризик-менеджменту) притаманна багатоваріантність. Багато-варіантність ризик-менеджменту означає стан стандарту і нео-рдинарності фінансових коливань, гнучкість і неповторність тих чи інших способів дій у конкретній господарській ситуації. Головне в ризик-менеджменті — правильно поставити мету, що відповідає економічним інтересам об’єкта управління.

Ризик-менеджмент дуже динамічний. Ефективність його функцій багато в чому залежить від швидкості реакції на зміну умов ринку, від економічної ситуації і фінансового стану об’єкта керування. Тому ризик-менеджмент повинен грунту-ватися на знанні стандартних прийомів управління ризиком, умінні швидко і правильно оцінювати конкретну економічну ситуацію, на здатності швидко знайти вдалий, якщо не єди-ний, вихід з даної ситуації.

Особливу роль у рішенні ризикових задач відіграють інтуїція менеджера та інсайд.

Інтуїція являє собою здатність безпосередньо, ніби рапто-во, без логічного продумування знаходити правильне рішення проблеми. Інтуїтивне рішення — це як внутрішнє осяяння, просвітління думки, що розкриває суть досліджуваного питан-ня. Інтуїція є неодмінним компонентом творчого процесу. Психологія розглядає інтуїцію у взаємозв’язку з чуттєвим і логічним пізнанням і практичною діяльністю як безпосереднє знання в його єдності зі знанням опосередкованим, раніше придбаним.

Інсайд — це усвідомлене рішення якоїсь проблеми. Суб’єктивно інсайд переживають як несподіване осяяння, збагнення. У момент самого інсайда рішення усвідомлюється дуже ясно, однак ця ясність часто короткочасна і має потребу у свідомій фіксації рішення.

У випадках, коли ризик розрахувати неможливо, ризикові рішення приймають за допомогою евристики.

Евристика являє собою сукупність логічних прийомів і методологічних правил теоретичного дослідження і відшукан-ня істини. Іншими словами, це правила і прийоми рішення особливо складних завдань. Звичайно, евристика менш надійна і менш певна, ніж математичні розрахунки, однак во-на дає можливість одержати цілком певне рішення. Ризик-ме-неджмент має свою систему евристичних правил і прийомів для ухвалення рішення в умовах ринку.

Нормативні мінімальні оцінки окремого ризику визнача-ються розрахунками. Наприклад, мінімальні оцінки частки

Л.І. Донець. Економічні ризики та методи їх вимірювання

технічного ризику мають певні складові і ймовірність їх ви-никнення (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Мінімальні оцінки частки технічного ризику

 

Подія   Імовірність її виникнення    Подія   Імовірність її ви-никнення

Вогонь            0,08     Самозапалювання    0,013

Вибух  0,13     Землетрус      0,015

Крадіжка        0,05     Буря, ураган   0,013

Обвал 0,03     Страйк           0,03

Блискавка      0,06     Повінь            0,0125

Після побудови комплексного показника ризику визнача-ють взаємозв’язок між факторами шляхом використання інте-грального методу факторного аналізу, що містить у собі:

•          визначення методу інтегрування;

•          обчислення підітегральної функції;

•          виведення значення інтеграла.

Організація ризику-менеджменту припускає визначення органа управління ризиком, яким може бути фінансовий ме-неджер, менеджер з ризику чи відповідний апарат управління, скажімо, відділ ризикових вкладень капіталу, що виконує на-ступні функції:

•          здійснення венчурних і портфельних інвестицій, тобто ризикових вкладень відповідно до чинного законодав-ства і статуту господарчого суб’єкта;

•          розроблення програми ризикової інвестиційної діяль-ності;

•          збір, аналіз, оброблення і збереження інформації про навколишнє оточення;

•          визначення ступеня і вартості ризиків, вироблення стратегії і прийомів управління ризиком;

•          розроблення програми ризикових рішень і організацію її виконання, включаючи контроль і аналіз результатів;

•          здійснення страхової діяльності, укладання договорів страхування і перестрахування, проведення страхових і перестрахувальних операцій;

•          розроблення умов страхування і перестрахування, виз-начення розмірів тарифних ставок за тарифними опе-раціями;

•          видачу гарантій щодо піклування українських та іно-земних компаній, відшкодування збитків за їхній раху-нок, доручення іншим особам виконання аналогічних функцій за рубежем;

•          ведення бухгалтерської, статистичної й оперативної звітності по ризикових вкладеннях капіталу.

Схема організації ризик-менеджменту подана на рис. 5.1. Вона включає правила, на основі яких приймаються пошукові рішення і способи вибору варіанта рішення.

У стратегії ризику-менеджменту застосовуються такі пра-вила:

1)         максимальність виграшу;

2)         оптимальна імовірність результату;

3)         оптимальне коливання результату;

4)         оптимальне сполучення виграшу і величини ризику. Сутність першого правила полягає в тому, що з можливих

варіантів ризикових вкладень капіталу вибирається той, що дає найбільшу ефективність результату при мінімальному чи прийнятному для інвестора ризику.

Відповідно до другого правила з можливих рішень виби-рається те, при якому імовірність результату є прийнятним для інвестора.

Правило третє полягає в тому, що з можливих рішень ви-бирається те, при якому імовірності виграшу чи програшу для того самого ризикового вкладення капіталу має найменший розрив.

Четверте правило полягає в тому, що менеджер оцінює очікувані величини виграшу і ризику і приймає рішення про вкладення капіталу в той захід, що дає змогу одержати очіку-ваний виграш і одночасно уникнути великого ризику.

Л.І. Донець. Економічні ризики та методи їх вимірювання

 

Одержання інформації про госпо-дарську си-туацію та її аналіз

 

Вибір

стратегії

управління

ризиком

 

Розробка програми дії по зни-женню ризику

 

 

Визначен-ня цілей

ризикових вкладень

 

Виявлення ступеня ризику

 

Розробка й аналіз варі-антів зістав-лення при-бутку і ризику по вкладеннях капіталу

 

Вибір при-йнятного зниження ступеня ризику

 

Організація виконання наміченої програми

 

 

Визначення

імовірності

настання

подій

 

Урахування пси-хологічного

сприйняття ризи-кових рішень

 

 

Аналіз і оцінювання резервів обраного ризикового рішення

 

Контроль за виконанням наміченої програми

 

Рис. 5.1. Схема організації ризик-менеджменту

У табл. 5.2 подано інформацію про залежність між стра-тегією підприємства по управлінню ризиками і пріоритетними процедурами управління ними.

Конкретні граничні значення витрат повинен встановлю-вати менеджер і погоджувати їх з керівництвом підприємства (чи фахівцями).

Для можливих варіантів стратегії підприємства з уп-равління ризиками необхідно мати довідкову інформацію за граничним значенням витрат, прийнятим підприємством по кожній із процедур управління ризиками (табл. 5.3).

Таблиця 5.2

Вплив стратегії підприємства з управління ризиками на вибір процедур управління ними

 

Можливий

варіант стратегії

підприємства

до управління

ризиками       Пріоритетні процедури

управління ризиками           Примітки

Обережна      Відмова від ризиків (чи передача ризиків)            Граничні значення втрат, що відповіда-ють процедурі відмови від ризиків і про-цедурі передачі ризиків, установлюються досить твердими (невисокими) На цьому етапі при даній стратегії під-приємства з управління ризиками засто-сування всіх процедур управління ризи-ками рівнозначно

Зважена         Прийняття ризиків (пере-дача ризиків або відмов-лення від ризиків)  Методи, які застосовуються, не дуже тверді, але й не дуже вільні. Вони вста-новлюються з урахуванням інших додат-кових факторів, наприклад, фактора реа-льних можливостей підприємства протя-гом певного періоду часу

Ризикована    Прийняття ризику на себе чи передача ризиків   Граничні значення збитку, що відповіда-ють процедурам прийняття ризиків на себе і передачі ризиків, установлюються досить вільними (високими)

Результати етапу “Уточнення стратегії підприємства з уп-равління ризиками і вибору процедур керування ними” пред-ставлені в табл. 5.4.

Ризик, якому піддається підприємство, — це ймовірна за-гроза розорення чи одержання таких фінансових утрат, які мо-жуть зупинити всю справу. Оскільки імовірність невдачі при-сутня завжди, постає питання про методи зниження ризику. Для відповіді на це запитання необхідно кількісно визначити ризик, що дозволить порівняти величину ризику різних варіантів рішення і вибрати з них той, котрий найбільше відповідає обраній підприємством стратегії ризику.

Л.І. Донець. Економічні ризики та методи їх вимірювання

Таблиця 5.3

Граничні значення витрат, що рекомендуються, по кожній з

можливих процедур управління ризиками для різних

варіантів стратегії підприємства

 

 

Граничні значення витрат, установлювані

для кожної з можливих процедур управління

 

ризиками

(у грошовому вираженні)

 

 

 

За різними видами і аспектами діяльності підприємства

 

Обережна      Відмовлення від ризиків                                                                

 

            Передача ризиків                                                    

           

Зважена         Прийняття ризиків                                                 

           

 

            Передача ризиків                                                    

           

 

            Відмовлення від ризиків                                                    

           

Ризикована    Прийняття ризиків на себе                                                            

 

            Передача ризиків                                                                

Таблиця 5.4

Результати етапу “Уточнення стратегії підприємства з управління ризиками і вибір процедур управління ними

Результати етапу       Примітки

Уточнена   стратегія   під-приємства   з   управління ризиками Можливий вибір однієї з наступних стратегій: ри-зикована; зважена; обережна

Процедури управління ризиками, пріоритетні для обраних стратегій управління      Для ризикованої стратегії: прийняття ризиків на себе; передача ризиків

 

            Для зваженої стратегії: прийняття ризиків на себе; передача ризиків; відмовлення від ризиків

 

            Для обережної стратегії: відмовлення від ризиків; передача ризиків

Граничні значення крите-ріальних показників для процедур управління ризиками   Для процедури "Прийняття ризиків на себе": Рпк> Vrwc

 

            Для процедури "Відмовлення від ризиків":

ГСР    >'СР

 

            Для процедури "Передачаризиків":

ҐПРС < ҐПР - Ґ0Р ' ' ПРС < ' ПР -' ОР