2.5.5. Інтегральне оцінювання ризику


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 

Загрузка...

Аналіз ризику містить у собі дві основні складові:

•          власне аналіз у вузькому розумінні цього слова як про-

цес розкладання явища на окремі елементи і кількісне

оцінювання кожного з них;

•          синтез отриманих результатів та інтегральну оцінку.

Весь спектр діяльності підприємства розкладається на ок-

ремі види ризику з урахуванням притаманної йому специфіки, наприклад майнові, особистої і цивільної відповідальності. Далі докладно розглядаються ризики, характерні для окремих підрозділів підприємства, будинків, установок, систем і техно-логічних процесів. Кожний з них може бути розкладений на окремі події, імовірність яких розраховується, виходячи з ми-нулого досвіду або на основі побудови ланцюжка послідовних кроків, що ведуть від вихідних інцидентів до головних подій. Кожен такий ланцюжок зветься сценарієм.

Для конкретної системи чи процесу існує свій набір голо-вних подій. Наприклад, для промислової установки це можуть бути відмовлення устаткування різного ступеня ваги — від дрібних неполадок до серйозних ушкоджень, аварія, що при-зводить до руйнування установки, або з вибухом, пожежею і т.ін. Кожна головна подія характеризується певним розміром збитку й імовірністю виникнення, що розраховуються на ос-нові методів, які розглядалися в попередніх розділах.

Набір головних подій може бути безупинним за розміром збитку, однак на практиці ми маємо справу з дискретною вибіркою з окремих ситуацій, що відомі чи з минулої історії діяльності підприємства, чи отримані теоретичним шляхом на

підставі сценарного підходу. Найбільш простий набір із трьох сценаріїв — це песимістичний, середній і оптимістичний про-гнози. Іноді цього буває достатньо для грубої інтегральної оцінки ризику.

Для того щоб краще уявити собі, що ж таке набір сце-наріїв, розрахованих чи відібраних зі статистичних даних, зга-даємо відоме з теорії ймовірностей поняття функції розподілу випадкової величини. У даному випадку як випадкова величи-на виступає розмір збитку, а сама функція розподілу представ-лена дискретною вибіркою.

Інтегральне оцінювання ризику — це одержання із су-купності головних подій деяких кількісних параметрів, що мо-жуть схарактеризувати розглянутий ризик у цілому, не оперу-ючи окремими ситуаціями.

Найбільш важливими з погляду планування процесу уп-равління є середні і граничні характеристики ризику. Середнє значення величини збитку дає нам знання того, які збитки по-несе підприємство в середньому за тривалий проміжок часу. Це важливо для стратегічного планування.

Як граничну характеристику ризику можна використову-вати максимальне значення величини збитку для даної систе-ми. Наприклад, для промислового підприємства максималь-ною величиною майнового збитку є вартість його основних і оборотних фондів. Однак застосовувати таку характеристику непродуктивно, особливо для великих підприємств. Справді, імовірність повного руйнування індустріального комплексу, що включає в себе десятки цехів та інших виробничих бу-динків, украй мала, хоча на практиці такі випадки і відбували-ся. Брати як орієнтир для прийняття рішень по управлінню ризиком такі малоймовірні події недоцільно.

Більш правильним було б використати поняття макси-мально прийнятної величини збитку укупі з максимально припустимою величиною імовірності її виникнення. Зміст ос-таннього поняття полягає в тому, що за відправну точку прий-мається деяке дуже мале значення імовірності виникнення ве-

Л.І. Донець. Економічні ризики та методи їх вимірювання

ликих збитків, а події з імовірністю, меншою від заданої, вза-галі не беруться в розрахунок.

Стандарти безпеки, що існують у розвинутих країнах, виз-начають припустимий рівень імовірності виникнення аварійних ситуацій у промисловості рівним 0,001–0,0001%. Щоб наочно уявити собі ці величини, відзначимо, що події з імовірністю 0,001% відбуваються раз у 100 000 років. Цьому значенню імовірності відповідає деяке граничне значення збитку, зміст якого полягає в тому, що події з більшими збит-ками відбуваються з частотою меншою ніж 0,001%. Це й буде максимально прийнятне значення величини збитку.

Розглянута характеристика є суб’єктивною в тому ро-зумінні, що її конкретне значення залежить від сприйняття ризику керівництвом підприємства. Чим більш консервативна політика у сфері управління ризиком, тим нижчий припусти-мий рівень імовірності несприятливих подій, і тим більші вит-рати на проведення заходів щодо зниження рівня ризику.

Максимально прийнятне значення величини збитку дає нам орієнтир щодо того, які граничні збитки слід очікувати від окремої несприятливої події чи від сукупності таких подій протягом тривалого проміжку часу.