2.3. Зони та рівні ризику


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 

Загрузка...

Для оцінювання ступеня прийнятності економічного ризи-ку варто позначити шкалу рівнів економічних ризиків і виділи-ти зони ризику залежно від очікуваної величини втрат. В еко-номічній літературі з теорії бізнесу і підприємництва часто можна зустріти терміни “високий ризик” і “низький ризик”. У даному випадку йдеться про різні рівні ризику, що залежать від відношення масштабу очікуваних утрат до обсягу майна підприємства, а також від імовірності настання цих утрат.

Для встановлення припустимого рівня ризику введено по-няття областей ризику. Областю ризику називається певна зо-на загальних втрат ринку, на межах якої втрати не перевищу-ють граничного значення встановленого рівня ризику.

Л.І. Донець. Економічні ризики та методи їх вимірювання

Виділяють п’ять областей економічного ризику:

•          безризикова зона;

•          область нормального ризику;

•          область високого ризику;

•          область максимального ризику;

•          область критичного ризику.

Область, у якій втрати не очікуються, тобто де еко-номічний результат господарської діяльності позитивний, на-зивається безризиковою зоною.

Область нормального ризику характеризується рівнем ут-рат (У), які не перевищують розміру чистого прибутку (Пч). У цій області підприємство ризикує тим, що в гіршому випадку воно не отримає чистого прибутку:

У < Пч.

Можливі випадки незначних втрат, але основна частка чи-стого прибутку буде отримана. Можливим може бути здійснення операцій з цінними паперами, отримання не-обхідного кредиту, участь у виконанні робіт і т. ін.

Область високого ризику характеризується рівнем утрат (У), які не перевищують розміри балансового прибутку (Пб):

Пб > У > Преал.

Підприємство ризикує тим, що в результаті своєї діяльності воно в гіршому випадку покриє усі витрати, а в кращому — от-римає прибуток, набагато менший від розрахункового. Можли-вим може бути здійснення виробничої комерційної діяльності за рахунок отримання кредитів на термін до одного року

В області максимального ризику можливі утрати (У) вели-чини загальних доходів, доходів підприємства (Д), але менші за власні кошти підприємства (ВК):

ВК > У > Д.

У цій області можливими можуть бути різні варіанти лізингу: оперативний — передають виробничу продукцію в оренду; лізинг нерухомості — передають в оренду цілі об’єкти; лізинг, що фінансується, — оренда машин та обладнання терміном на 2-6 років; фінансові інвестиції в цінні папери.

У межах області критичного ризику можливі утрати (У) в розмірі власних коштів (ВК), тобто наступає повне банкрутство:

У > ВК.

Області нормального і високого ризику становлять припус-тиму зону економічного ризику. Область максимального ризи-ку відповідає критичній зоні економічного ризику, а область критичного ризику — катастрофічній зоні економічного ризику.

Загальна схема зон ризику представлена на рис. 2.3.

 

Виграш

Безризикова зона

 

Зона

припустимого

ризику

 

Утрати

Зона

критичного

ризику

 

Зона

катастрофічного

ризику

 

Рис.2.3. Зони ризику

Зона припустимого ризику — це область, у межах якої ве-личина ймовірних утрат не перевищує очікуваного прибутку і, отже, діяльність підприємства має економічну доцільність. Межа зони припустимого ризику відповідає рівню втрат, рівному розрахунковому прибутку.

Зона критичного ризику — це область можливих утрат, що перевищують величину очікуваного прибутку аж до величини повної розрахункової виручки (суми витрат і прибутку). Тут підприємець ризикує не тільки не одержати ніякого доходу, але й понести прямі збитки в розмірі всіх здійснених витрат.

Зона катастрофічного ризику — це область ймовірних ут-рат, що перевершують критичний рівень і можуть досягати ве-личини, рівної власному капіталу підприємства. Катаст-рофічний ризик може привести підприємство чи підприємця до краху і банкрутства. Крім того, до категорії катастрофічно-го ризику (незалежно від величини майнового збитку) варто віднести ризик, пов’язаний із загрозою життю і здоров’ю лю-дей і виникненням економічних катастроф.

Область, у якій величина ймовірних втрат змінюється від значення розрахункового прибутку до передбачуваної вируч-

Л.І. Донець. Економічні ризики та методи їх вимірювання

ки, називається зоною критичного ризику. Ризик у цьому варіанті вимірюється імовірністю

R=P(x>xкрит),

де xкрит — граничне значення критичного збитку.

Область, у якій величина очікуваних втрат наближається до майнового стану підприємця, називається зоною катаст-рофічного ризику.

До катастрофічного ризику, незалежно від матеріальних втрат, відносять також ризик загибелі людей та екологічної ка-тастрофи.

Для визначення області ризику та його рівня пропо-нується використовувати емпіричну шкалу ризику (табл.2.1)

Таблиця 2.1

Емпірична шкала

 

Області ризику          Найменування градацій       Ймовірність небажаного результату

Нормальна     Максимальний          0 - 0,1 0-25%

 

            Малий            0,1-0,3           

 

            Середній        0,3-0,4           

 

Висока            0,4-0,6            25-50%

Максимальна 0,6-0,8            50-75%

Критична       0,8-1,0            75-100%

Проте оцінка величини ризику за поданою емпіричною шкалою досить умовна, оскільки в оцінці ризику відіграє ве-лику роль не тільки ймовірність, з якою може стати наявним збиток, а й сама величина збитку. Наприклад, збиток в одну грошову одиницю і в мільйон грошових одиниць, що відбувся з однаковою імовірністю, оцінюється підприємцем як зовсім різний ризик.

За міру ризику може прийматися величина передбачува-ного збитку:

R=M(x).

Однак і ця міра потребує критичного осмислення. Одна річ — ризикувати сумою в 1000 доларів з імовірністю, скажімо, 0,1, а зовсім інша — ризикувати нею ж з імовірністю 0,0001. В останньому випадку ризик здається значно нижчим, незважа-ючи на те, що виміряний тією самою величиною.

У зв’язку з цим за міру ризику може прийматися збиток, помножений на ймовірність:

R=M(x)xP(x).

Ця міра використовується тоді, коли розкид можливих збитків дуже великий; вона популярна в діяльності підрозділів, відповідальних за ліквідацію надзвичайних ситу-ацій, наприклад, при оцінюванні ризику великих промислових аварій та екологічних катастроф. Її часто називають “масшта-бом на ймовірність”.

У багатьох видах діяльності ризик взагалі порівнюють не з можливими збитками, а з показниками, що визначають кон-кретний вид діяльності, наприклад, з певною сумою грошей, кількістю непроданих виробів, невироблених тонн продуктів, рентабельністю, очікуваним доходом, прибутком, ефек-тивністю, розуміючи їх як деяку випадкову величину х. Тут працює принцип: чим ризикуємо, те і є оцінкою ризику.

У цьому випадку ризик розглядається як невідповідність очікуванням і вводиться поняття міри і ступеня ризику.

Як ступінь ризику (міра можливої розбіжності з прогноз-ним значенням) приймається середньоквадратичне відхилен-ня результату:

5(x)=V(x),

де V(x)— дисперсія відповідної випадкової величини.

Про неоднозначність тлумачення кількісної оцінки ризи-ку вже йшлося. Зокрема, вона виявляється і в тому, що введе-ний вище ступінь ризику у вигляді середньоквадратичного відхилення від очікуваного значення часто розглядають як міру самого ризику. У цьому випадку за міру ризику прийма-

Л.І. Донець. Економічні ризики та методи їх вимірювання

ють середньоквадратичне відхилення випадкової величини, стосовно якої визначають ризик:

R= V(x)

Наголосимо, що середньоквадратичне відхилення не дає повної картини лінійних відхилень можливих значень випад-кової величини від середнього А(К)=х-М(х), більш наявних для оцінювання ризику. Однак тут виявляє свою роль нерівність Чебишева: ймовірність того, що випадкова величи-на відхиляється від свого математичного очікування більше ніж на заданий допуск 8, не перевершує її дисперсії, поділеної наб2:

P={R-M(x) >8} <V(R)/b2.

Нерівність Чебишева показує, що незначному ризику за серед-ньоквадратичним відхиленням відповідає малий ризик і за лінійними відхиленнями.

Те саме значення дисперсії Ь2(х) сприймається по-різному залежно від розміру середнього очікуваного результату М(х). Тому як міра ризику в певних випадках використовується йо-го відносна безрозмірна характеристика — коефіцієнт варіації:

V=5(x)/M(x) .

Коефіцієнт варіації можна розглядати як кількість оди-ниць середньоквадратичного відхилення, що припадає на оди-ницю математичного очікування. Це зручна характеристика, оскільки втрати суми, наприклад, у 1000 дол. з можливим се-редньоквадратичним відхиленням у 10 дол. і, скажімо, у 1000 дол. мають, безумовно, різний ризик, що добре вловлюється мірою.

Коефіцієнт варіації як безрозмірна величина, дає мож-ливість порівнювати результати двох проектів в абсолютному вираженні непорівнянних, тобто таких, результати яких оцінюються різними найменуваннями. Наприклад, в одному випадку — тоннами, в іншому — кілометрами чи штуками.

Можна показати, що розв’язання задачі мінімізації віднос-ного  ризику  (V^min)   рівносильне   розв’язанню  двокри-

теріальної задачі, що потребує одночасної максимізації серед-нього виграшу і мінімізації ступеня ризику (R^max, х—>тігі). Це ще раз підкреслює, що показник ризику на основі ко-ефіцієнта варіації досить вагомий.

Для коефіцієнта варіації також використовують шкали, що допомагає орієнтуватися в можливих розкидах його зна-чень, наприклад, шкала, подана в табл. 2.2. Як і будь-які інші шкали, вони визначаються видом аналізованої діяльності і пе-ревагами ОПР.

Таблиця 2.2 Шкала для коефіцієнта варіації V=8(x)/M(x)

 

Величина 8(х)/М(х)   Градація ризику

0,1       Слабкий

0,1-0,25          Помірний

0,25     Високий

Кількісна міра ризику в абсолютному вираженні не завжди дає можливість оцінювати ризикованість деяких видів діяльності. Особливо це стосується фінансових ризиків. На-приклад, зі зростанням частки особистих коштів інвестора при купівлі цінних паперів ризик його розорення знижується, але досягається це ціною зниження рентабельності власного капіталу. Щоб знайти компроміс і врахувати величину влас-них коштів, вводять безрозмірні показники. Усі вони назива-ються коефіцієнтами ризику і щоразу обумовлюється, який коефіцієнт мається на увазі. Наприклад, коефіцієнти ризику:

^!=3/В і k2 =Зхр/В,

де 3 — максимально можлива величина збитку;

р — ймовірність втрат;

В — обсяг власних грошових ресурсів.

У чисельниках цих формул проглядаються введені вище кількісні міри ризику, а знаменники зіставляють їх з величи-ною капіталу.

Прийнятний ризик оцінюється умовами:

&1<^1 І k2<£,2>

Л.І. Донець. Економічні ризики та методи їх вимірювання

де ^1^2 — граничні обмеження ризику, що визначаться можливостями інвестора.

Для цих коефіцієнтів різні автори також пропонують шка-ли, що дають змогу орієнтуватися в їхніх значеннях. Напри-клад, для коефіцієнта &=З/В розроблено шкали, подані в табл. 2.3 і 2.4.

Таблиця 2.3 Шкала для коефіцієнта й1=З/В

 

Величина У/С           Градація ризику

0,0-0,1            Мінімальний

0,1-0,3            Малий

0,3-0,4            Середній

0,4-0,6            Високий

0,6-0,8            Максимальний

0,8-1,0            Критичний

Таблиця 2.4

Ще одна шкала для коефіцієнта k1 = З/В

 

Величина З/В            Градація ризику

0,25     Прийнятий

0,25-0,5          Припустимий

0,5-0,75          Критичний

0,75     Катастрофічний

Неоднозначність шкал пояснюється їх достатньою умовністю. Зрозуміло, що вони мають бути різними не тільки для кожного виду діяльності, а й для кожного ОПР. Але шка-ли допомагають орієнтуватися в обстановці, пов’язаній з ризи-ком.

У фінансовому менеджменті застосовують і зворотні ко-ефіцієнти З/В і В/Зхр, що називаються коефіцієнтами по-криття ризиків.

Виходячи зі змісту введених граничних обмежень, ці ко-ефіцієнти мають обмежуватися знизу:

(>Ь,/Ь,1,>1/Ь,2 ).

Під коефіцієнтом ризику планованих показників ро-зуміється відношення очікуваних відє’мних і невід’ємних відхилень показників від запланованого рівня:

k =М–/М+ , де М– — відхилення в лівий бік; М+ — відхилення у правий бік.

Цей коефіцієнт часто використовується при розробленні бізнес-плану. Оцінюючи ризикову діяльність на основі цього коефіцієнта, можна також орієнтуватися на розроблену шкалу (табл. 2.5).

Таблиця 2.5 Шкала для коефіцієнта k =М–/М+

 

Величина Ì /Ì Градація ризику

<0,2     Песимістична

0,2-0,4            Обережна

0,4-0,6            Середньо ризикова

0,6-0,8            Ризикова

0,8-1,0            Високого ступеня

>1,0     Азартна

Таким чином, на сьогодні ще немає універсальної методи-ки визначення економічного ризику. Тому кожний підприємець, виходячи з особливостей і характеру діяльності свого підприємства, від обставин, за яких приймається уп-равлінське рішення щодо певної події чи діяльності, са-мостійно обирає той чи інший підхід до аналізу економічного ризику.