7.1.4. Гра-підприємництво


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 

Загрузка...

Ризик — це та характерологічна риса, той стрижень, навко-ло якого обертається і будь-яка гра взагалі, і гра-підприємництво зокрема. Поза ризиком, таким чином, немає ані гри, ані підприємництва. Отже, в своїх загальних рисах і характеристиках поняття “гра” і “підприємництво” просто ідентифікуються. І в більшій мірі завдяки тому, що і “гра” як така, і власне підприємництво являють собою такі феномени, що органічно включають у себе симбіоз раціонального та ірраціонального і існують у цій діалектичній єдності.

Те, що підприємництво майже завжди є раціональним на грані ірраціоналізму і саме завдяки цій характерологічній особливості є грою, наочно видно з хрестоматійного прикладу гри з нульовою сумою так званої “дилеми укладеного”.

Приклад цієї гри показує, що всупереч твердженням лібе-ралізму, переслідування індивідом власного інтересу веде до рішення менш задовільного, ніж можливі альтернативи.

Таким чином, коли економічна теорія і теорія прийняття рішень як її складова виявляються неспроможними видати ре-комендації відповідної підприємницької поведінки в умовах невизначеності і ризику за допомогою прогнозування ситуації, на допомогу приходить теорія ігор зі своїм специфічним про-гностичним інструментарієм. А приклад з “дилемою укладено-го”   наочно   свідчить,   наскільки   умовною   є   грань   між

раціональним та ірраціональним, наскільки легко, прагнучи до максимізації раціонального, опинитися саме в ірраціональ-ному, наскільки саме підприємництво виявляється найти-повішою грою з її постійними полюсами: раціональністю та ірраціональністю.

Отже, з позиції теорії ігор підприємець — це передусім гравець. І саме як гравець він і є підприємцем, тобто людиною, для якої ризик у прагненні отримати чисельно більший виг-раш стає однією з найважливіших характеристик його спе-цифічної професії. При цьому, якщо розуміти під раціональністю підприємця-гравця прагнення до максимізації прибутку-виграшу, в процесі досягнення результату гравець-підприємець часто буває ірраціональним або об’єктивно, або з позицій індивіда і суспільства, або і те, і інше, і навіть третє.

Теорія ігор розрізняє індивідуальну, групову і суспільну раціональність.

•          Раціональність індивідуума оцінюється тим, як він по-водить себе в грі незалежно від інших гравців.

•          Раціональність групи виражається в тому, наскільки більше може виграти коаліція в цілому порівняно з тим, що може отримати кожний її учасник, діючи індивіду-ально.

•          Раціональність суспільства в цілому висловлюється за-гальною вигодою, яку воно може отримати.

Стандартне економічне мислення спрямоване на пошук оптимальної ефективності суспільства, що складається з атомів-індивідів. Теорія ігор визначає значення як групи, так і індивідів у створенні суспільства і шукає оптимальний стан, при якому кожний одержує більше, діючи спільно.

Гра неминуче має місце і присутня в усіх видах людської діяльності. Але її присутність тим більше відчувається, чим більше вільного вибору в прийнятті рішень, невизначеності, ризику разом з тим регламентованості в цілому, жорсткості правил гри спостерігається в тому чи іншому виді людської діяльності. Підприємницька ж діяльність зі всіма її атрибута-

Л.І. Донець. Економічні ризики та методи їх вимірювання

ми, включаючи власну мотивацію, і являє собою саме такий вид діяльності.

Безумовно, всі без винятку підприємці є стратегічними гравцями. Це обумовлено свого роду економічною генетикою, що й детермінує їх відповідну економічну можливість вибору і прийняття відповідних управлінських рішень в рамках обме-женої певними правилами і регламентами свободи еко-номічної поведінки. Саме завдяки такій визначеності, як вибір, що є закономірністю існування підприємництва, підприємництво виступає як безперервний ланцюг теоретико-ігрових ситуацій, в основу яких покладено конфлікти і співробітництво суб’єктів підприємницького процесу.

Поза грою підприємництво взагалі не може існувати як ре-альність, бо підприємець ніколи не виступає як одиночка, що займається ініціативною діяльністю в економічній пустелі. Помилково подавати підприємництво як броунівський рух атомізованих авантюристів, які виключно на свій страх і ризик кидаються вниз головою в непередбачувані хвилі бізнесу. Все далеко не так, і підприємництво є ні в якій мірі не грою підприємця з природою, а взаємодією кожного окремого підприємця з подібними до себе й іншими суб’єктами ринко-вих відносин. Основу такої діяльності і складає усвідомлений вибір. Основне економічне питання, на вирішення якого націлена теорія гри, це — якими будуть кінцеві взаємовідноси-ни людей, що в певних межах здійснюють вільний вибір. Ця кінцева мета не піддається пророкуванню в звичайному зна-ченні слова.

Наприклад, теорія вільного підприємництва постулює, що рішення підприємців не впливають одне на одне. Підприємці знають, що це не так, і відповідно ведуть гру. В теорії ігор мо-дулюються реальні ситуації. Гра двох або більшої кількості осіб є моделлю взаємодії людей, що вступають у конфлікт або співпрацюють між собою.

Підприємництво і є економічною взаємодією людей, яка формалізується за допомогою і реалізується шляхом діалек-тичної єдності економічного співробітництва і конфліктів між суб’єктами права, підприємництва і найманої праці. З тієї точки зору воно завжди являє собою гру. Але, на відміну від спортивних, карточних, інших ігор, бізнес уже з моменту сво-го виникнення пофарбований у тони явних і надуманих соціально-станових, ідеологічних та інших конфліктів і про-тиріч. У їхній основі — соціальна, економічна і психологічна складові. Саме зіткнення і складна суперечлива взаємодія та-ких феноменів та явищ, як діловитість, підприємництво, капітал, прибуток тощо — з одного боку, і праця, діяльність взагалі, соціальна справедливість, заробітна плата і т.ін. — з іншого визначили високий рівень виробничих відносин капіталізму протягом усього його існування.

Теорія ігор, таким чином, і підтверджує, і водночас фор-малізує той факт, що підприємництво становить діалектичну єдність раціонального та ірраціонального, існуючого в кожний конкретний момент і в конкретній ситуації в стані рівноваги визначених починань, або превалювання одного з них. Простіше кажучи, в рамках теорії ігор гра-підприємництво є закінченою формою реалізації єдності раціонального та ірраціонального.

З іншого боку, підприємництво як гра дуже добре і ком-фортно себе почуває в рамках теорії ігор як теорії, що являє со-бою загальний опис взаємозв’язків і закономірностей, які ма-ють відношення до ініціативної економічної діяльності, і пояс-нення їх причин.

Найбільш незаперечний той факт, що підприємництво, яке являє собою діалектичну єдність раціонального та ірраціонального, комплексно, цілісно і достатньо повно може бути описане тільки за допомогою теорії гри. Вірніше, симбіозу теорій: економічної теорії, філософських підходів, те-орії ігор.

Таким чином, можна зробити висновок, що в загальному випадку формулювання теорії ігор і теорії підприємництва, як, між іншим, і сутність, що стоїть за ними, абсолютно співпада-Л.І. Донець. Економічні ризики та методи їх вимірювання

ють. Підприємництво виступає як процес прийняття індивіду-альних раціональних рішень в умовах недостатньої інформації відносно результатів цих рішень, тобто в умовах деякої ірраціональності. Крім того, підприємницька діяльність є взаємодією індивідуальних рішень при деяких припущеннях, що стосуються прийняття рішень в умовах ризику.