7.1.3. Класифікація ігор


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 

Загрузка...

За кількістю гравців усі ігри поділяють на три види: з од-ним, двома, трьома і більшим числом учасників. Якщо гравець один, то він грає, подібно Робінзону Крузо, проти природи. Якщо в грі відсутня взаємодія людей, то це не гра в розумінні сучасної теорії ігор, вона однобічна. Гра починається тоді, ко-ли в ній беруть участь не менше як дві особи. Наявність двох учасників — мінімально необхідна умова виникнення відно-син людей і їх взаємодії. Якщо у грі беруть участь три або більше гравців, вони можуть утворювати групи, або коаліції, а це вже соціальне явище.

Ігри також поділяються на ті з них, у яких загальна сума виграшів і програшів, загальна сума взаємних платежів дорівнює або нулю (те, що виграє один гравець, програє інший або декілька інших), або деякій постійний величині; і ті, в яких можливі виграші або втрати усього колективу учасників.

Існують також економічні ігри (сюди ледь чи не в першу чергу входять підприємництво і його мотивація), загальна сума виграшів і програшів у яких дорівнює деякій постійній вели-чині, як, наприклад, у тому випадку, коли учасники борються за рівно оцінювані ними частки ринку. Однак для економічних ігор типовим є наявність “загального” прибутку. Кожний учас-ник такої гри одержує будь-що або сподівається виграти. На-приклад, ринкова гра і торги є іграми за взаємною згодою. Як-що угода між покупцем і подавцем не відбувалася, кожний зберігає те, що мав. Це найгірше, що може трапитися, доки не відбудеться щось більш сприятливе — будь-який обмін.

Рішення ігор ділиться на два види: кооперативні (ко-аліційні) і некооперативні (безкоаліційні). Якщо гравець оби-рає кооперативну гру, то він приймає однобічну точку зору на перспективу взаємодії. Він вивчає стратегії, що використову-ються, шукає способи незалежної поведінки, що приводять до найкращих результатів при будь-яких діях інших учасників гри. Якщо ж він обирає кооперативний варіант і може вступа-ти в коаліції, то спробує визначити перевагу або цінність

Л.І. Донець. Економічні ризики та методи їх вимірювання

участі в можливих коаліціях порівняно з цінністю гри індивідуально. Економічні ігри можуть проходити по-різному залежно від їх правил, розмірів очікуваних виграшів і нахилів гравців. Якщо в грі більше двох гравців, то звичайно вводять-ся правила, що перешкоджають або категорично забороняють утворювати коаліції. Але не так просто сформулювати такі правила, які б винахідливий гравець не міг би обійти.

Підприємницькі ігри з результатом у вигляді якоїсь постійної величини для всіх учасників гри можуть залежно від обставин бути як безкоаліційними, так і коаліційними. Кла-сифікація ігор, складена І.С. Сорокою на основі інтерпретації теорії ігор Дж. Неймана — О. Моргенштерна Д. Мак-Донал-дом, передбачає певні варіанти економічних і підприємниць-ких ігор (рис. 7.1).

Прокоментуємо логіку її побудови. Розглядаючи “гру в підприємництво”, відразу ж абстрагуємося від групи ігор з од-ним учасником (гри людини проти природи), що проходять по відомству теорії ймовірностей, а не теорії ігор. У цьому випад-ку на частку підприємництва залишаються, по-перше, ігри з двома учасниками, що уособлюють мінімально достатній рівень взаємодії гравців; по-друге, — з трьома і більше учасни-ками. В останньому випадку можуть створюватися коаліції, що вже ідентифікуються як соціальне явище. Суб’єктами підприємництва як кооперативної гри можуть бути такі еко-номічні персонажі, як підприємці-продавці, підприємці-по-купці, покупці-непідприємці, підприємці-виробники, підприємці-посередники, держава як колективний підприємець, держава як покупець, посередник.

Типовим для підприємницької гри з трьома і більше учас-никами є прагнення до коаліції, тобто до олігополії або навіть монополії. Прагнення до коаліції, змови є протягом століття улюбленим порушенням правил гри з боку підприємців. І ця обставина більше ніж інші свідчить про те, що у випадку з підприємництвом ми маємо справу з найтиповішою коопера-тивною грою з якоюсь постійною величиною як результатом

для всіх учасників гри. Але це зовсім не виключає тих ви-падків, коли у виграші або програші залишаються не всі, а де-які або навіть один учасник коаліційної гри.

 

                                                                                                         

                                  

1'                                                                   

З одним учасником              З двома учасника-                З   трьома   і   більше

(ігри проти приро-               ми       (мінімально                учасниками (можуть

ди, ігри випадку, із               необхідна     умова                створюватися групи,

сфери теорії імові-рностей)             взаємодії людей)                   коаліції, що є соціа-льним явищем)

            У яких загальна cyiv  а ви-               ^-4     

            грашів і програшів, пла-                   У  яких  можливий  ви-      

            тежів і неплатежів дорів-                 граш або програш усьо-      

            нює “0” або якійсь конс-                  го колективу учасників       

            танті                          

            5          r ■*                                         Т         

            З нульовим                Результат-                  Кооперативні           

            результатом               constans                      (коаліційні)    

                                                                                             

            Некооперативні                    Економічні    

                        (бе       зкоалі  ці         йн       і)                                                         (пі        дпри   ємництво       в т.ч.)           

Рис. 7.1. Класифікація ігор

Нерідко бувають випадки, коли підприємництво як гра об’єднує двох учасників. У цьому випадку загальна сума виг-рашів-програшів, платежів-неплатежу дорівнює “0” або деякій константі. Саме ця особливість відрізняє економічні ігри з двома учасниками від аналогічних карточних, спортивних, політичних. Так, те ж підприємництво як гра з участю двох підприємців, які борються за певний сегмент ринку і пов’язані з цим економічні перспективи, може мати нульовий результат, коли один з них повністю витіснить конкурента з ринку в тій

Л.І. Донець. Економічні ризики та методи їх вимірювання

або іншій формі, а може бути і обопільний виграш-програш, що вимірюється якоюсь конкретною величиною. При цьому слід підкреслити, що підприємництво як гра з трьома і більше учасниками завжди має як результат якусь конкретну величи-ну для всього колективу учасників, але аж ніяк не нульовий результат. Ігри з нульовим результатом завжди є некоопера-тивними (безкоаліційними), бо число учасників підприємницької гри з результатом “0” не може бути більше двох.

Ігри з двома учасниками, в яких загальна сума виграшів і програшів, платежів і неплатежів може дорівнювати “0” або деякій постійній величині, можуть бути як некооперативними (безкоаліційними), так і кооперативними (коаліційними). У випадку, коли йдеться не просто про економічну гру, напри-клад, гру продавця і покупця, а про підприємницьку гру двох активно конкуруючих у виробництві і спілкуванні підприємців, можливий варіант, коли підприємницька гра з двома учасниками може мати як результат виграш або про-граш обох учасників.

Ігри з трьома і більше учасниками, в яких загальна сума виграшів і програшів, платежів і неплатежів дорівнює якійсь постійній величині, а також можливий виграш або програш усього колективу учасників, можуть бути як кооперативними (коаліційними), так і некооперативними (безкоаліційними).

Про те, що гра є органічним складником підприємництва і його мотивації, свідчить і той факт, що невизначеність, ризик, свобода вибору і прийняття рішень, інтуїція є невід’ємними атрибутами і гри як такої, і власне підприємництва.

Для гри характерна невизначеність. Розрізняють два види невизначеності: випадковість і вибір. Скільки очок випадає на гральній кістці — зовсім інше питання від того, як може пове-стись гравець, якщо у нього є можливість вибрати стратегію. У грі може бути невизначеність одного з видів або обох. Якщо присутня тільки випадковість і бере участь тільки одна особа, ситуація не є теоретико-ігровою. Гра виділяється завдяки

такій визначеності, яка виникає як результат свободи волі і вибору гравців, щоправда, в певних межах.

Більшість ігор містить обидва види невизначеності. Як же знайти “золоту середину”? Яким шляхом буде розвиватися економіка? Як поведуть себе мільйони споживачів, якщо підвищити або знизити ціни? Цим явищам притаманна випад-ковість. Відповіді на них слід шукати в теорії ймовірностей. Але якщо, наприклад, підприємець підвищить або знизить ціну, то питання про те, чи піде за ним конкурент, є стра-тегічним: конкурент може обирати.

Відмінність між невизначеністю випадку і вибором — важ-ливий момент в теорії ігор. Це призводить до виділення двох видів гравців:

•          стратегічний гравець, який має свободу вибору; стра-тегічні гравці займають вирішальні позиції при укла-данні угод, мають стратегічні можливості, тобто можли-вості впливати на вирішення гри, робити вибір;

•          нестратегічний гравець, який не має іншої можливості, окрім як прийняти або відмовитися від чогось. Він бере участь у грі і може отримати виграш. В економічних іграх типовими нестратегічними гравцями є споживачі, дрібні акціонери і т.ін.

•          носії інтересів — нестратегічні гравці, що мають певні переваги.

На практиці можливі усі поєднання: стратегічний гравець може бути або не бути носієм інтересів, носій інтересів може мати або не мати стратегічних можливостей. Звичайно, те, що хочуть або хотіли б отримати підприємці, зовсім не обов’язко-во буде фактичним виграшем. Це припущення, і коли воно не здійснюється, гри з точки зору теорії не існує.

В теорії ігор також не говориться про те, як оцінювати будь-що, і не передбачається методів вимірювання цінності. Ціннісні судження гравців засвоюються ними з інших джерел. У своїх абстрактних моделях теоретики ігор припускають, що гравці мають переваги і можуть кількісно оцінювати свій вибір.

Л.І. Донець. Економічні ризики та методи їх вимірювання

Разом з тим припущення про наявність переваг істотно слабкіше, ніж про можливість кількісної оцінки альтернатив вибору, точніше сказати, як переваги, так і кількісні оцінки ви-бору, який здійснюють гравці, визначаються на великій кількості результатів, а не альтернатив вибору. Це пояснюється тим, що, якщо при виборі альтернативи рішення кожний гра-вець обирає лише свою власну альтернативу (хід, стратегію і т.ін.), то оцінці підлягає сам виграш, який відповідає результа-ту, певній сукупності виборів, зроблених усіма гравцями.