Розділ 7 ЗАСТОСУВАННЯ ТЕОРІЇ ІГОР В УМОВАХ РИЗИКУ 7.1. Теорія ігор і ризики 7.1.1. Методологічні засади теорії ігор


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 

Загрузка...

Як і будь-яка людська діяльність, підприємництво обов’язково несе в собі елементі гри, що одвічно зумовлене біологічною і згодом закріплено соціальною природою люди-ни. Причому в підприємництві і його мотивації закладено зв’язок між раціональним та ірраціональним. Бо будь-яка гра, як правило, включає в себе два види невизначеності: випад-ковість і вибір. Випадковість у даному випадку розглядається як раціональне, а вибір — як ірраціональне.

Досліджуючи феномен підприємництва як перманентної гри в економічному полі, звернемося до міркувань одного з оригінальних мислителів, натхненного популяризатора теорії ігор, професійного американського журналіста, що спеціалізу-вався на економічній тематиці Д. Мак-Дональда. Він правиль-но підмічає, що важлива роль західної наукової думки нале-жить слову “раціональний”, яке збиває з толку. Який же гра-вець поводить себе в грі раціонально?!

Теорія ігор виробила власне визначення: гравець раціональний тоді, коли він прагне отримати більше числове значення деякої величини. У такому формулюванні ця ідея виглядає наївною і “нелегкозрозумілою”. Але слово “більше” може означати не тільки більше мармурових статуй у колекції, більше грошей, більше влади, але й більш чисті повітря і воду, більше території, більше часу для міркувань і сну, більше ро-бочих місць, більшу впевненість у завтрашньому дні, більшу цінність будь-якого виду. Термін “цінність” у теорії ігор

відповідає припущенню про те, що кожний гравець прагне до виграшу будь-якого виду. Із сказаного можна зробити висно-вок, що підприємець якраз і є типовим гравцем, бо його праг-нення до максимізації прибутку і до найбільшого самовдоско-налення є специфічною формою реалізації прагнення гравця до збільшення виграшу будь-якого виду.

У свою чергу виграш і є одним із найпотужніших факторів мотивації підприємництва. Кім того, слід звернути увагу і на те, що прагнення до виграшу і цінності будь-якого виду слу-жать основною характеристикою раціональності гравця вза-галі і гравця-підприємця зокрема.

Філософська наука в “чистому” вигляді теж не “вміщує в себе” діалектику раціонального та ірраціонального так, як це здатна зробити тільки теорія гри. І в цьому немає нічого див-ного, бо теорія ігор з’явилася як відповідь на ту невизначеність світу, яка утворилася на флангах інших теорій. Те, що не під силу пояснити у феномені підприємництва економічній теорії і філософським наукам, покликана зробити теорія ігор. Щоб зайвий раз переконатися в правильності таких висновків, ще раз звернемося до феноменологізації теорії ігор. І зробимо це, посилаючись на одне з авторитетних науково-енциклопедич-них видань, що отримало світове визнання, — “Словник сучас-ної економічної теорії Макміллана”.

Як вірно помітили фахівці, здавен у слово “гра” вкладало-ся так багато значень аж до використання його для позначен-ня легких засобів наживи і непорядної поведінки, що не так просто дати його строге визначення. Однак теорія ігор існує і слід постійно пам’ятати про те, що вона переслідує далеко-глядну нетривіальну мету. В ній не береться до уваги задово-лення, отримуване від гри, за винятком того, що воно може вплинути на цінності, якими керуються гравці. Так, деякі лю-ди одержують насолоду від ризику, інші ж його не відчувають, але їх переваги і цінності матимуть вплив на хід гри.

Л.І. Донець. Економічні ризики та методи їх вимірювання