1.4.4. Фінансовий ризик


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 

Загрузка...

Фінансовий ризик — це ризик, що виникає при здійсненні фінансового підприємництва чи фінансових угод, виходячи з того, що у фінансовому підприємництві в ролі товару виступа-ють або валюта, або цінні папери, або кошти.

До фінансових ризиків відносяться валютний ризик, кре-дитний ризик та інвестиційний ризик.

Валютний ризик — це імовірність фінансових втрат у ре-зультаті курсу валют у період між зміною курсу валют у період між змінами контракту з фізичними особами та виробництвом і розрахунків по ньому. Валютний курс, що установлюється з урахуванням купівельної здатності валют, дуже рухливий.

Серед основних факторів, що впливають на курс валют, потрібно виділити:

•          стан платіжного балансу;

•          рівень інфляції;

•          міжгалузеву міграцію короткострокових капіталів.

У цілому на рух валютних курсів впливає співвідношення попиту та пропозиції кожної валюти. Крім економічних, на валютний курс впливають політичні фактори. У свою чергу від валютного курсу безпосередньо залежить зовнішньоеко-номічна діяльність країни. Рівень валютного курсу значною мірою визначає конкурентоспроможність країни на світових ринках. Занижений валютний курс дає можливість одержати додаткові вигоди при експорті і сприяє припливу іноземного капіталу, одночасно дестимулюючи імпорт. Протилежна еко-номічна ситуація виникає при завищеному курсі валюти (зниженні ефективності експорту і зростанні ефективності імпорту).

Значні непередбачені коливання, відрив валютного курсу від купівельної спроможності підсилюють напруженість у ва-лютно-фінансовій сфері, порушують нормальний міжнарод-ний обмін. Розрізняють три різновиди валютного ризику: еко-номічний, переводу, угод.

Економічний валютний ризик для підприємства полягає в тому, що вартість його активів і пасивів може змінюватися у більшу чи меншу сторону (в національній валюті) через май-бутні зміни валютного курсу. Це також відноситься до інвес-торів, закордонні інвестиції яких — акції чи боргові зо-бов’язання — приносять доход в іноземній валюті.

Валютний ризик переводу має бухгалтерську природу і пов’язаний з різноманіттям в обліку активів і пасивів підприємства в іноземній валюті. У випадку, якщо відбу-вається падіння курсу іноземної валюти, у якій виражені акти-ви підприємства, вартість цих активів зменшується.

Варто мати на увазі, що ризик переводу являє собою бух-галтерський ефект, але мало чи зовсім не відбиває еко-номічний ризик угоди. Більш важливим з економічної точки зору є ризик угоди, який розглядає вплив зміни валютного курсу на майбутній потік платежів, а отже, на майбутню при-бутковість підприємства в цілому.

Ризик угод — це імовірність наявних валютних збитків по конкретних операціях в іноземній валюті. Такий ризик вини-кає через невизначеність вартості в національній валюті інва-лютної угоди в майбутньому. Цей вид ризику існує як при ук-ладенні торгових контрактів, так і при одержанні чи наданні кредитів. Він складається за можливості зміни величини над-ходжень чи платежів при перерахуванні в національній ва-люті.

Валютний ринок — це механізм, за допомогою якого вста-новлюються правові й економічні взаємовідношення між спо-живачами і продавцями валют. Попит на іноземну валюту пов’язаний із залежністю економіки від імпорту й зумовлений конвертованістю валюти.

Таким чином, при укладенні контрактів необхідно врахо-вувати можливі зміни валютних курсів.

Одним з найважливіших видів ризиків діяльності підприємства в умовах ринкової економіки є кредитний ризик. Він пов’язаний з можливістю невиконання підприємством

Л.І. Донець. Економічні ризики та методи їх вимірювання

своїх фінансових зобов’язань перед інвестором через викорис-тання для фінансування діяльності підприємства зовнішньої позики. Отже, кредитний ризик виникає в процесі ділового спілкування підприємства з його кредиторами: банком та іншими фінансовими установами, контрагентами, постачаль-никами і посередниками, а також з акціонерами.

Розмаїтість видів кредитних операцій визначає особли-вості і причини виникнення кредитного ризику:

•          несумлінність позичальника, який одержав кредит;

•          погіршення конкурентного положення конкретного підприємства, який одержав комерційний чи банківський кредит;

•          несприятлива економічна кон’юнктура;

•          некомпетентність керівництва підприємства і т.д.

Будь-яка фінансова діяльність є ризиковою. Багато фінан-

сових відносин будуються в умовах невизначеності, коли не-обхідно вибирати напрям дій з декількох варіантів, здійснення яких складно прогнозувати. Господарське середовище стає усе більш ринковим, вносить у господарську діяльність додаткові елементи невизначеності, розширює зони ризикових ситуацій. Звідси і з’являються умови невизначеності, тобто неясності і невпевненості в одержанні очікуваного кінцевого результату.

У зв’язку із значним збільшенням збиткових підприємств можна зробити висновок про те, що без оцінювання фактора невизначеності фінансових відносин у господарській діяль-ності не обійтися, без цього складно одержати адекватні реаль-ним умовам результати діяльності.

Кредитний ризик — це імовірність того, що партнери -учасники контракту виявляться не в змозі виконати договірні зобов’язання як у цілому, так і за окремими позиціями. Змен-шити вплив такого ризику можна, обговоривши контракт на попередньому етапі, проаналізувавши можливі вигоди і втра-ти від його висновку.

Фінансові відносини завжди поєднані з невизначеністю економічної кон’юнктури, що випливають з мінливості попи-

ту-пропозиції на товари, гроші, фактори виробництва, з різно-манітних сфер пропозиції капіталів і розмаїтості критеріїв інвестування засобів, з обмеженості знань у сфері бізнесу і ко-мерції та інших обставин. Кожен учасник фінансових відно-син споконвічно позбавлений заздалегідь відомих однознач-них заданих параметрів, гарантій успіху: забезпеченої частки участі в господарській діяльності, допустимості до виробни-чих ресурсів за фіксованими цінами, стійкості купівельної спроможності грошових одиниць, незмінності норм і норма-тивів та ін.

Відсотковий ризик виникає через коливання відсоткових ставок, що приводить до зміни витрат на виплату чи відсотків доходів на інвестиції, а виходить — до зміни величини прибут-ку (чи втрат) порівняно з очікуваним. З цим видом ризиків зіштовхуються банки, страхові та інвестиційні компанії, а та-кож нефінансові підприємства, що займають кошти чи вклада-ють їх в активи, які приносять відсотки (державні цінні папе-ри, облігації підприємств і т.д. ). Методи управління відсотко-вим ризиком — опціони, ф’ючерсні операції і т.д.

Відсотковий опціон являє собою фінансовий інструмент, створений і використовуваний як спосіб хеджування відсотко-вих ризиків і засіб одержання прибутку від зміни відсоткових ставок. Це дуже вигідно власникові опціону. Опціон захищає власника від найгіршого варіанта змінювання відсоткової ставки і разом з тим забезпечує виграш від позитивних змін її на ринку. Головний недолік опціону — його висока вартість.

Найпростіший вид фінансової угоди — однократне надан-ня в борг певної суми з умовою її повернення через певний час. Для визначення ефективності такої угоди застосовуються по-казники: відносне зростання і відносне зниження. Ці величи-ни характеризують збільшення капіталу кредитора, віднесене або до початкового внеску, або до кінцевої суми.

Кожен цінний папір засвідчує фінансову операцію. Особи, які беруть участь в операції, повинні чітко уявляти її результа-ти, вигідність і ефективність. Існують загальні схеми і понят-

Л.І. Донець. Економічні ризики та методи їх вимірювання

тя, за якими визначають ефективність операції, порівнюють різні операції і вибирають найефективніші з них.

Багато фінансових контрактів, у тому числі контракти по цінних паперах, передбачають однократну виплату в кінцеву дату і багаторазові виплати в різні проміжки часу. Для будь-якої фінансової операції з чітко обговореними термінами і су-мами взаємних платежів як міра її ефективності може бути ус-тановлений відсоток. Вибираючи між різними варіантами можливих фінансових операцій, інвестор завжди орієнтується на операцію з вищою ефективною ставкою.

Ринок фінансових ресурсів поєднує кредитний і валют-ний ринки, а також ринок інструментів власності. Ринок інструментів власності і частина кредитного ринку утворюють ринок цінних паперів. На кредитному ринку встановлюються взаємини між підприємствами та громадянами, що мають по-требу у фінансових коштах, і організаціями та громадянами, що їх можуть надати на певних умовах.

Ринок фінансових ресурсів — це загальне позначення тих ринків, де виявляються попит на різні платіжні засоби та їхню пропозицію (рис. 1.5).

Ринок фінансових ресурсів

 

            *         

Кредитний ринок

Ринок грошових ресурсів

 

 

ч          г         

Ринок інструментів власності        

           

Ринок інструментів позики

           

Ринок цінних паперів         

           

 

Валютний ринок

 

 

 

Рис. 1.5. Структура ринку фінансових ресурсів

 

Ринок цінних паперів поєднує частину кредитного ринку і ринок інструментів власності. Він охоплює операції з випуску і обертання інструментів позики й інструментів власності. До інструментів позики ми відносимо векселі, облігації, сер-тифікати; до інструментів власності — усі види акцій та інші види цінних паперів. Ринок інструментів позики як елемент кредитного ринку має справу з позиковим капіталом, у той час як ринок інструментів власності — із власним капіталом.

На кожному з цих ринків здійснюється фінансово-еко-номічна діяльність і проводяться операції та угоди, яким при-таманні фінансові ризики. Ризики виникають у зв’язку з ру-хом фінансових потоків і виявляються на ринках фінансових ресурсів у вигляді відсоткового, валютного, кредитного, ко-мерційного (бізнес-ризик) та інвестиційного ризиків.

Ринок цінних паперів породжує інвестиційний ризик, сутність якого полягає в ризику втрати вкладеного капіталу й очікуваного доходу. На ринку цінних паперів покупці фінан-сових інструментів можуть бути або інвесторами, або спеку-лянтами, або гравцями. Інвестор вкладає гроші на тривалий термін, розраховує на одержання доходу у вигляді дивідендів чи відсотків і намагається мінімізувати ризик утрати вкладе-ного капіталу. Спекулянт розраховує на одержання доходу за рахунок одномоментних угод на ринку. Володіючи повною інформацією про стан ринку, вони практично виключають ри-зик. Гравці йдуть на ризик, сподіваючись угадати тенденції і “зробити гроші” на очікуваній зміні курсу фінансових інстру-ментів.

При інвестуванні інвестор виходить насамперед з ро-зумінь безпеки і лише потім — з розрахунків одержання май-бутнього прибутку. Ринковий ризик визначається можливою втратою первинного капіталу.

Л.І. Донець. Економічні ризики та методи їх вимірювання