6.2. Прийняття управлінського рішення на засадах оптимального планування


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 

Загрузка...

Раціональні методи прийняття рішень в умовах ризику пов’язані з множиною допустимих планів та їх ефективністю. Припустимо, що вирішується питання про балансування си-ровинної бази та потужностей з переробки в цукровому агро-промисловому комплексі. Врожайність та валовий збір цукро-вих буряків нестабільні. Якщо орієнтуватись на середній

очікуваний збір Q, то питання про потужності Н вирішуються просто:

Н = Q.

Проте кожен рік реальний валовий збір Qt може набагато відрізнятись від середньоочікуваного Q. Дефіцит та надлишок потужностей мають різні економічні наслідки. Орієнтація на середньоочікувані показники може спотворити сутність яви-ща. Якщо ж орієнтуватись на фактичні річні збори Qt , то по-няття балансу сировинної бази та потужностей по переробці необхідно переосмислити.

Оскільки досягти фізичного балансу кожного року не-можливо, то потужність по переробці необхідно обирати та-ким чином, щоб вона найкраще сприяла досягненню мети сис-теми. Очевидно, що цією метою є максимальна кількість ви-робленого цукру. Враховуючи обмежений термін зберігання цукрового буряку, річне виробництво цукру кінцевої про-дукції — у першому наближенні Дорівнюватиме не qQ, а qmin{Qt , Н}, де q — виробництво цукру з одиниці цукрових бу-ряків.

Якщо максимізувати середньорічне виробництво цукру, то необхідно врахувати варіацію врожайності і частоти, з яки-ми врожайності потрапляють у той чи інший інтервал. Отже, ознакою збалансованості плану є те, що він враховує варіацію невизначених параметрів і розрахований на основну масу ре-алізацій врожайності з урахуванням їх частот.

Одним із засобів підвищення ступеня збалансованості плану в умовах невизначеності є створення резервів. У випад-ку із сільськогосподарською продукцією, яка швидко псується, немає можливості орієнтуватись на розтягнутий у часі процес переробки, тобто на створення резервів та запасів сировини, що перероблюється. Реальний засіб підвищення збалансованості в цій ситуації — створити резерв потужностей з переробки, причому таким чином, щоб він якнайкраще вра-ховував динаміку врожайності, потребу в кінцевій продукції, ступінь дефіцитності капітальних вкладень.

Л.І. Донець. Економічні ризики та методи їх вимірювання

Може виявитись доцільним варіант перерозподілу за-собів, які безпосередньо вкладаються у виробництво сільськогосподарської продукції та в її зберігання, транспор-тування, складування та переробку. Якщо потужності з пере-робки є величинами відносно стабільними, які протягом ко-роткого часу мало змінюються, то обсяги перевезень доцільно вважати не заздалегідь визначеними величинами, а такими, що залежать від дійсних реалізацій валових зборів. Таким чи-ном, якщо розглядати план створення потужностей та визна-чення обсягів перевезень в комплексі, то частина плану (по-тужності) повинна бути порівняно стабільною, а частина (об-сяги перевезень) — гнучкою.

Розглянемо інший приклад. На рис. 6.1 зображено добо-вий графік випуску продукції підприємством з виготовлення будівельних конструкцій.

 

Обсяг виробництва м3/доба

800

700

600

505

424

300

200

128

1 березня

 

30 червня

 

Рис.6.1. Добовий графік випуску продукції підприємством з виготовлення будівельних конструкцій

Оскільки обсяг виготовлення будівельних деталей неде-термінований, то виникає проблема балансування потужнос-тей з виробництва деталей і обсягу будівельно-монтажних робіт. Такі балансування повинні передбачати виконання однієї з трьох вимог:

1)         змінні обсяги будівельно-монтажних робіт залежно від розміру випуску будівельних деталей;

2)         створення певних запасів будівельних деталей що дало б змогу зменшити нестабільність розміру випуску і стабілізу-вати обсяги будівельно-монтажних робіт;

3)         реконструкцію виробництва, спрямовану на стабілізацію випуску.

Застосування першого способу може спричинити ряд не-бажаних наслідків: неритмічність будівництва, простої, пона-днормові роботи тощо. Більш виправданими є другий та третій способи.

Залізобетонні вироби допускають складування і досить тривале зберігання. Проте можливості складування не без-межні, оскільки воно лімітується наявними складами, площа-ми будівельних майданчиків. Крім того, при збільшенні обся-гу та терміну складування продукції зменшується оборотність коштів, тому необхідно порівнювати позитивні ефекти, пов’язані з підвищенням стабільності будівельних робіт з до-датковими витратами на складування будівельних деталей і визначити оптимальний розмір цих витрат із застосуванням спеціальних методів. Що стосується третього методу балансу-вання, то тут необхідне аналогічне порівняння й визначення оптимальних обсягів засобів, які спрямовуються на стабілізацію випуску.

Таким чином, аналіз збалансованого плану в умовах ризи-ку призводить до необхідності використання таких категорій, як резерви та запаси, оптимального сполучення стійкості та гнучкості планів. Крім цього, збалансованість плану тісно пов’язана з його ефективністю.

Л.І. Донець. Економічні ризики та методи їх вимірювання

Складність аналізу ефективності плану зумовлена тим, що набір параметрів, який характеризує ефективність плану, за-лежить від недетермінованих величин. Якщо ефект опи-сується навіть одним параметром, наприклад прибутком, то план, який максимізує прибуток при одному наборі неде-термінованих величин, може виявитись далеко не кращим при іншому наборі. Тому необхідні методи порівняння ефекту при різних наборах недетермінованих параметрів.

Назвемо набори недетермінованих параметрів, які визна-чають внутрішні та зовнішні умови економічних систем, ситу-аціями. Порівняння ефектів при різних ситуаціях пов’язане з їх вагомістю. При наявності достатньої кількості спостере-жень вагомості ситуацій можуть ототожнюватися з їх частота-ми, які згідно з відомими теоремами теорії імовірності та мате-матичної статистики в певному розумінні наближаються до ймовірностей. Якщо кількість спостережень недостатня, то статистична інтерпретація вагомості кожної ситуації неприй-нятна. Однак і тут здебільшого доцільно використовувати імовірність події. Тоді імовірність буде інтерпретуватись не як частота, а як ступінь впевненості особи, яка приймає рішення, у тому, що подія реалізується. При цьому використовується відома концепція суб’єктивної імовірності.

Таким чином, збалансований та ефективний план в умо-вах невизначеності має ряд особливостей, які відрізняють йо-го від плану, обраного без урахування невизначеності. До них слід віднести:

•          оптимальне поєднання стійкості та адаптивності;

•          наявність системи резервів та запасів (там, де це мож-ливо і необхідно);

•          врахування    витрат    та    ефекту    від    підвищення стабільності параметрів;

•          різну ефективність при різних поєднаннях невизначе-них параметрів;

•          доцільність визначення вагомості кожної ситуації.