1.3. Стадії інноваційного процесу


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 

Загрузка...

Інноваційним процесом, як правило, називають підготовку та поступове здійснення інноваційних змін, у процесі яких нововве-дення перетворюються з ідеї на конкретні результати, втілені у про-дуктах, технологіях, процесах, методах тощо. З характеристикою ін-новаційного процесу тісно пов’язані наступні поняття:

Розділ 1. Інновації та інноваційний процес

-          інвенція, тобто ідея, ініціатива, пропозиція, проект можливого рішення, які після опрацювання можуть стати нововведенням;

-          ініціація інновації, тобто науково-технічна, експериментальна або організаційна діяльність, метою якої є початок інноваційно-го процесу та підтримання його нормального здійснення;

-          дифузія, під якою розуміється розповсюдження одного разу вже освоєної інновації на нових ринках, в нових регіонах та у новій фінансово-економічній ситуації. З економічної точки зору, інноваційний процес розпадається на

окремі стадії, що матеріалізуються у вигляді функціональних орга-нізаційних одиниць, які відокремилися внаслідок розподілу праці. Як правило, по відношенню до продуктових інновацій, що є най-більш значимими серед інших видів інновацій, виділяють п’ять фаз інноваційного процесу:

-          фундаментальні наукові дослідження,

-          прикладні дослідження,

-          розробка (проектування),

-          комерціалізація (виробництво та збут),

-          споживання (експлуатація). Загальним завданням цих етапів є обробка технічної та управ-лінської інформації з метою реалізації продуктів розумової праці у вигляді нових виробів, технологій, методів.

Найбільш характерною тенденцію здійснення інноваційних процесів в історичній ретроспективі є скорочення часового циклу «початок досліджень – впровадження нової продукції», що ілюстру-ється даними таблиці 1.2, наведеними у книзі відомого угорського вченого Б. Санто «Інновація як засіб економічного розвитку».

Таблиця 1.2.

Скорочення циклу «початок досліджень-впровадження виробів»

 

Назва виробу Період часу    Тривалість часу

Фотографія     1727-1829      102 роки

Телефон         1820-1876      56 років

Радіо   1867-1902      35 років

Телебачення  1922-1936      14 років

Радар  1926-1940      14 років

Атомна бомба           1939-1945      6 років

Транзистор    1948-1953      5 років

Банківські інновації

Говорячи про зміст окремих стадій інноваційного процесу, не-обхідно зазначити, що фундаментальні наукові дослідження – це діяльність, спрямована на отримання нових знань щодо основних закономірностей розвитку природи та суспільства. Фундаменталь-ні дослідження мають пріоритетне значення, тому що виступають генератором ідей. Вони здійснюються в академічних та галузевих інститутах (в основному, в країнах колишнього СРСР) та у вищій школі, що є більш характерним для країн Західної Європи, США, Японії. Так, у США понад половину фундаментальних досліджень здійснюються саме університетами, причому особливо велика роль університетської науки у сфері охорони здоров'я – до 70%. Навіть Пентагон розміщує в університетах до 50% своїх фундаментальних досліджень.

Фінансування фундаментальної науки здійснюється, в основно-му, за рахунок державного бюджету.

Результатом фундаментальних наукових досліджень є нові те-оретичні знання, відкриття. Прогнозувати можливості їх практич-ного застосування дуже складно. За різними даними, тільки 5-10% фундаментальних досліджень мають позитивний результат з точки зору можливості їх подальшої комерціалізації.

На етапі прикладної науки здійснюються прикладні теоретичні та експериментальні дослідження, тобто наукова діяльність, спря-мована на досягнення практичних результатів та вирішення кон-кретних економічних завдань.

Прикладні наукові дослідження здійснюються у державних галузевих науково-дослідницьких інститутах (НДІ), спеціальних конструкторських бюро (СКБ), університетах, дослідницьких під-розділах великих корпорацій. Останнє є більш характерним для за-хідних країн, це зближує науку та виробництво, дає значний виграш з точки зору часу і результатів при впровадженні інновацій.

Прикладні дослідження фінансуються за рахунок державного бюджету (державні наукові програми), приватних замовників або самих виробників продукції. Результат прикладних досліджень втілюється у винаходах, ноу-хау, наукових монографіях, технічних завданнях на проектування нових об’єктів тощо. Практичне вико-ристання цього результату у виробництві також не завжди є перед-бачуваним, великою є ймовірність отримання негативного резуль-тату, тому інвестиції у прикладні дослідження мають ризикований характер.

Розділ 1. Інновації та інноваційний процес

Фаза розробки (проектування) включає конструкторську підготовку продукту для подальшого його виробництва. Вона закінчується підготов-кою технічної документації та виготовленням дослідного зразку (прото-типу), його випробуваннями і доведенням. Стадії прикладних досліджень та розробки часто об’єднують в одну – науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР). Вони здійснюються у спеціалізованих лабораторіях, конструкторських бюро, дослідних виробництвах, як само-стійних, так і тих, що входять до складу корпорацій. НДДКР становлять основний об’єкт спостереження для статистики науки, і саме до них від-носиться міжнародний термін R&D ( англ. research and development).

Слід відмітити важливість даної фази інноваційного процесу з точ-ки зору забезпечення економічної ефективності інновацій. Згідно зару-біжних даних, від етапу розробки залежить до 75% розміру собівартості нової продукції, хоч загальні витрати на цей етап не перевищують 4%.

На стадії комерціалізації нововведення відбувається різно-планова підготовка виробництва (конструкторська, технологічна, матеріально-технічна, організаційна); запуск виробництва, поточне управління ним та організація збуту продукції.

Тенденції зміни співвідношення витрат часу на дослідження і розробки та підготовку до виробництва ілюструє таблиця 1.3, що міститься у вже згадуваній книзі Б. Санто.

Західна статистика свідчить, що ймовірність матеріалізації ін-новації становить близько 9%, з кожних 12 нововведень тільки одне доходить до споживача. Для зниження ризику часто організують дослідне виробництво з наступною пробною реалізацією невеликої партії. При цьому здійснюється спостереження за поведінкою спо-живачів, реакцією конкурентів та збутової мережі.

Таблиця 1.3.

Співвідношення періодів «дослідження та розробки» і «підготовка до виробництва»

 

Нововведення           Період часу, років

Виробництво алюмінію       31 + 6 = 37

Радіотрансляція         17 + 9 = 26

Компьютер    15 + 6 = 21

Атомна електростанція        11 + 3 = 14

Виробництво штучних волокон     6 + 3 = 6

Інтегральні схеми     2 + 3 = 5

Банківські інновації

Стадія споживання (експлуатації) для багатьох споживчих то-варів, особливо короткострокового використання, є не настільки важливою, проте деякі види продукції – наукоємні, технічно склад-ні, з великим терміном експлуатації, потребують і на цьому етапі по-стійної уваги та можливого покращення конструкції виробу.

В умовах ринкової економіки для отримання комерційного ефекту інноваційної діяльності суттєвою виявляється ще фаза мар-кетингових досліджень. У теперішній час вони повинні супрово-джувати весь процес створення інновації, проте найбільшу увагу їм необхідно приділяти перед стадією розробки для оцінки доцільності впровадження нововведення та у фазі комерціалізації з метою орга-нізації просування і збуту нового продукту.

Необхідно відмітити, що всі зазначені етапи інновації прохо-дять, як правило, тільки у випадку кардинальних якісних змін. При часткових, поліпшуючих змінах інноваційний процес включає тіль-ки фази, що необхідні для здійснення конкретної інновації. Крім того, стадія наукових досліджень може бути виключена за рахунок плідного використання науково-технічної інформації.

Ще на початку 1980-х років західними вченими було з’ясовано, що з точки зору ефективності, послідовна реалізація окремих ета-пів, тобто лінійна модель інноваційного процесу, є нерентабельною. Тому в останні десятиліття перевага надається нелінійним, зокрема, паралельним, моделям, що дозволяють максимально «перекрити» окремі фази у часі.

Фахівцями визначаються наступні найбільш характерні ознаки нелінійних інноваційних процесів:

-          початок інноваційного процесу не обов’язково пов’язаний з фундаментальними дослідженнями та НДДКР (яскравий при-клад – створення мережі Інтернет). Інновації частіше за все від-буваються у відповідь на певну проблему або можливість, що з’являється із внутрішнього або зовнішнього середовища орга-нізації. Це підтверджують і дані, що містяться у світовому огляді інноваційних процесів, що був проведений компанією Economist Intelligence Unit у 2006 році: більше половини з майже 500 рес-пондентів – вищих менеджерів великих корпорацій – назвали джерелом інноваційних ідей саме аналіз продаж та маркетинг, а не дослідження та розробки;

-          наука виступає вже не стільки як джерело інноваційних ідей, а більш як ресурс, що пронизує всі ланки інноваційного процесу.

Розділ 1. Інновації та інноваційний процес

В умовах невизначеності потреба у проведенні додаткових на-укових досліджень може виникнути на будь-якій стадії; –    якщо для лінійної моделі були характерні, в основному, прямі зв’язки, то нелінійній притаманні ще і зворотні, що принципово змінюють структуру і механізм інноваційного процесу. Комп-лекс таких зв’язків сприяє збільшенню цілісності процесу, він покликаний підвищувати рівень організації системи у процесі її адаптації до зовнішнього середовища, адже, за оцінками експер-тів, 80% проблем у просуванні інновацій пов’язано саме з відсут-ністю взаємодії між учасниками інноваційного процесу. На думку британського соціолога та спеціаліста в області ме-неджменту Р. Росвелла, найбільш сучасною і перспективною фор-мою організації інноваційного процесу є стратегічна інтеграція і співробітництво між підприємствами для забезпечення гнучкості та прискореного розвитку. Це, зокрема, передбачає укладання спіль-них угод у сферах маркетингу та досліджень у рамках концепції «від-критої інновації» (англ. «open innovation»), змістом якої є вільний обмін результатами розробок, інформацією, спеціалістами тощо.