Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
11.1. ЕКОНОМІЧНІ НОРМАТИВИ НБУ ЯК ІНДИКАТОРИ ЕФЕКТИВНОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ МЕХАНІЗМУ БАНКІВСЬКОГО МАРКЕТИНГУ : Банківський маркетинг підручник : Бібліотека для студентів

11.1. ЕКОНОМІЧНІ НОРМАТИВИ НБУ ЯК ІНДИКАТОРИ ЕФЕКТИВНОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ МЕХАНІЗМУ БАНКІВСЬКОГО МАРКЕТИНГУ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 

Загрузка...

Дотримання економічних нормативів, встановлених НБУ, є ще одним показником ефективності реалізації механізму банківсько-го маркетингу, оскільки свідчить про стабільний економічній стан банку, його фінансову надійність. Отже, ефективність реалі-зації механізму банківського маркетингу може бути визначена через відповідну зміну економічних нормативів, що є обов’язко-вими для виконання банками.

Розглянемо економічні нормативи НБУ, зміна яких за резуль-татами реалізації заходів банківського маркетингу, може висту-пати як індикатори ефективності останніх.

Економічні нормативи НБУ визначені у «Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні № 368 від 28.08.2001 po-xy», затвердженої постановою Правління Національного банку України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 ве-ресня 2001 року за № 841/6032.

Інструкція існує з метою забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов’язань перед вкла-дниками, а також запобігання неправильному розподілу ресур-сів і втраті капіталу через ризики, притаманні банківській дія-льності.

Інструкція розроблена відповідно до загальноприйнятих у між-на–одній практиці принципів і стандартів. Відповідно до статей 2, 5859 –акону України «Про Національний банк України» та статей 2, 4, 712, 30–36, 47-50, 52, 69, 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Національний банк України (далі — Національний банк) установлює порядок визначення регулятив’ого капіталу банку та такі економічні нормативи, що є обовязковими до вико-нання всіма банками:

1) нормативи капіталу:

— мінімального розміру регулятивного капіталу (H1);

—        адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2);

—        адекватності основного капіталу (Нз);

2)         нормативи ліквідності:

—        миттєва ліквідність (Нї);

—        поточна ліквідність (Н5);

—        короткострокова ліквідність (Щ);

3)         нормативи кредитного ризику:

—        максимального розміру кредитного ризику на одного контр-агента (Я7);

—        великих кредитних ризиків (Щ);

—        максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9);

—        максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та по-ручительств, наданих інсайдерам (Ню)',

4)         нормативи інвестування:

—        інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Я„)39;

—        загальної суми інвестування (Ні2)',

—        норматив ризику загальної відкритої (довгоі/короткої) ва-лютної позиції банку (Н\з).

Базою для розрахунку економічних нормативів Н2, Н1у Н%, Ни, Н\г, Ни є регулятивний капітал банку. Базою для розрахунку економічного нормативу Нт, є основний капітал банку. Базою для розрахунку економічних нормативів Н9, ЯюЄ статутний капітал банку.

Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття нега-тивних наслідків різноманітних ризиків40, які банки беруть на се-бе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

Банки з метою визначення реального розміру регулятивно-го капіталу з урахуванням ризиків у своїй діяльності зобов'я-зані постійно оцінювати якість усіх своїх активів і позаба-лансових зобов'язань (здійснювати їх класифікацію, визна-чати сумнівні та безнадійні щодо погашення); здійснювати відповідні коригування їх вартості шляхом формування резер-

Установи — будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, що є юридичними особами (підприємства, організації, компанії, фірми, тощо).

40 Ризики в банківській діяльності випливають із специфіки банківських операцій, що здійснюються в умовах ринкових відносин, та означають імовірність одержання до-ходів, менших від очікуваних, зниження вартості активів. Підвищені банківські ризики призводять до значних фінансових утрат і, як наслідок, до банкрутства банків

вів для покриття очікуваних (можливих) збитків за зобов’я-заннями контрагентів41.

Банки формують резерви за такими активними операціями: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебітор-ською заборгованістю; простроченими понад 31 день та сумнівни-ми до отримання нарахованими доходами за активними операція-ми; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або лі-квідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєст-ровані в офшорних зонах.

Порядок класифікації активних операцій банків і визнання їх нестандартними, формування та використання резервів під ці операції, мінімальний розмір резервів під активні операції банків установлюється відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.

Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу.

Основний капітал уважається незмінним і таким, що не під-лягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покрива-ти поточні збитки.

Додатковий капітал має менш постійний характер та його розмір піддається змінам.

Основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів:

1)         фактично сплачений зареєстрований статутний капітал. За підсумками року на основі фінансової звітності розмір статутного капіталу коригується на індекс девальвації чи ревальвації гривні за рахунок і в межах валових доходів або валових витрат банку від-повідно до методики, визначеної Національним банком;

2)         розкриті резерви, створені а,о збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку (резерви, що оприлюднені банком у фінансовій звітності): дивіденди, що на2авлені на збіль-шення статутного капіталу; емісійні різниці4 ; резервні фонди, що створюються згідно із законами України; загальні резерви,

41 Контрагент — будь-яка особа (фізична чи юридична), яка має з банком відносини фінансового характеру (банк надає кошти у вигляді безстрокових або строкових депози-тів; надає кредит; продає цінні папери власної емісії; має дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами банку та банками, у тому числі за нарахованими та простроче-ними доходами). При цьому контрагент може одночасно мати з банком відносини іншо-го х2актеру (зокрема трудові).

4 Емісійні різниці (емісійний дохід) — сума перевищення доходів, отриманих під-приємством від первинної емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав)

що створюються під невизначений ризик при проведенні бан-ківських операцій;

3) загальний розмір основного капіталу визначається з ураху-ванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов’язаннями контрагентів та зменшується на суму: недосфор-мованих резервів під можливі збитки за: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю простроченими понад 30 днів та сумнівними до отримання нара-хованими доходами за активними операціями; коштами, розмі-щеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшор-них зонах; нематеріальних активів за мінусом суми зносу; капі-тальних вкладень у нематеріальні активи; збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження; збитків по-точного року.

Наведені складові частини входять до капіталу 1-го рівня ли-ше за умови, що вони відповідають таким критеріям:

—        відрахування до резервів і фондів здійснено з прибутку піс-ля оподаткування або з прибутку до оподаткування, скориговано-го на всі потенційні податкові зобов’язання;

—        призначення резервів та фондів і рух коштів по цих резер-вах і фондах окремо розкриті в оприлюднених звітах банку;

—        фонди мають бути в розпорядженні банку з метою необ-меженого і негайного їх використання для покриття збитків;

—        будь-яке покриття збитків за рахунок резервів та фондів проводиться лише через рахунок прибутків та збитків.

Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких елементів:

1)         резерви під стандартну заборгованість інших банків;

2)         резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредит-ними операціями банків;

3)         результат переоцінки (дооцінки) основних засобів, які на-лежать до нерухомого майна (будівлі, споруди), що забезпечує технологічне здійснення банківських функцій;

4)         прибуток поточного року, зменшений на суму неотриманих нарахованих доходів. У цьому разі сума неотриманих нарахова-них доходів, що приймається до коригування, зменшується на суму сформованого резерву за простроченими і сумнівними до отримання нарахованими доходами. Якщо прибуток поточного року менше загальної суми коригування, то на суму такої різниці зменшується розмір основного капіталу банку;

5)         субординований борг, що враховується до капіталу (субор-динований капітал);

6)         нерозподілений прибуток минулих років;

7)         прибуток звітного року, що очікує затвердження.

Субординований капітал містить кошти, залучені від юри-

дичних осіб — резидентів і нерезидентів, як у національній, так і в іноземній валюті на умовах субординованого боргу.

Субординований борг — це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які, відпо-відно до угоди, не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, a у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору пі-сля погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, внесених до капіталу, не може перевищувати 50 % розміру основного капіталу з щорічним зменшенням на 20 % від його первинної вартості протягом п'яти останніх років дії угоди.

На капітал 2-го рівня накладаються такі обмеження:

—        при розрахунку загальної суми регулятивного капіталу за-гальний розмір додаткового капіталу не може бути більше 100 % основного капіталу;

—        розмір субординованого капіталу не може перевищувати 50 % розміру основного капіталу.

Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір капіталу 1-го і 2-го рівнів додатково змен-шується на:

1)         балансову вартість акцій та інших цінних паперів з нефік-сованим прибутком, що випущені банками, у торговому портфелі банку та у портфелі банку на продаж (зменшену на суму фактич-но сформованого резерву за пайовими цінними паперами у порт-фелі банку на продаж, які обліковуються за собівартістю);

2)         суму вкладень у капітал асоційованих та дочірніх установ, а також вкладень у капітал інших установ у розмірі 10 % і більше їх статутного капіталу (зменшену на суму фактично сформовано-го резерву за цими вкладеннями);

3)         балансову вартість акцій (паїв) власної емісії, що прийняті в забезпечення наданих банком кредитів (інших вкладень);

4)         суму перевищення загальної суми операцій, здійснених щодо одного контрагента, над установленим нормативним зна-ченням нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента {Н-і);

5)         суму перевищення загальної суми операцій, здійснених щодо одного інсайдера, над установленим нормативним значен-

ням нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та по-ручительств, наданих одному інсайдеру (Н9);

6)         суму операцій, здійснених з інсайдерами (пов’язаними осо-бами) на сприятливіших за звичайні умовах (у тому числі за уго-дами, які передбачають нарахування відсотків і комісійних на здійснення банківських операцій, які менші, ніж звичайні);

7)         суму коштів, вкладених в інші банки на умовах субордино-ваного боргу.

Національний банк установлює норматив мінімальн’го розмі-ру регулятивного капіталу (Hi), якого всі банки зобовязані до-тримуватися.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Hi) діючих банків має становити (на 1 січня 2007 року):

—        для місцевих кооперативних банків — не менше 1 500 000 євро;

—        для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощад-них та іпотечних — не менше 5 000 000 євро;

—        для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих ін-вестиційних і розрахункових (клірингових), центрального коопе-ративного банку — не менше 8 000 000 євро.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Hi) знову створених банків має становити (на 1 січня 2007 року):

—        для місцевих кооперативних банків: до одного року діяль-ності — 1 000 000 євро; до двох років діяльності — 1 100 000 євро; до трьох років діяльності — 1 200 000 єв’о; до чотирьох років діяльності — 1 350 000 євро; починаючи з пятого року діяльності — 1 500 000 євро;

—        для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощад-них та іпотечних: до одного року діяльності — 3 000 000 євро; до двох років діяльності — 3 500 000 євро; до трьох років діяльності — 4 000 000 євро; до чотирьох років діяльності — 4 500 000 євро; починаючи з п’ятого року діяльності — 5 000 000 євро;

—        для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвести-ційних і розрахункових (клірингових), центрального кооператив-ного банку: до одного року діяльності — 5 000 000 євро; до двох років діяльності — 5 500 000 євро; до трьох років діяльності — 6 000 000 єв’о; до чотирьох років діяльності — 7 000 000 євро; по-чинаючи з пятого року діяльності — 8 000 000 євро.

Розглянемо сутність і характеристику нормативів капіталу.

Норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспроможності) (Н2) відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій гро-шового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її прий-мають на себе власники банку; і навпаки: чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори/вкладники банку.

Норматив адекватності регулятивного капіталу встановлюєть-ся для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредито-рів/вкладників банку.

Значення показника адекватності регулятивного капіталу ви-значається як співвідношення регулятивного капіталу банку до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зваже-них за мірою кредитного ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями та на суму забез-печення кредиту (вкладень в боргові цінні папери) безумовним зобов'язанням або грошовим покриттям у вигляді застави майно-вих прав.

Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяються на п'ять груп за мірою ризику та під-сумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зваження:

1) I група активів із мірою ризику 0 %: готівкові кошти; ба-нківські метали; кошти в Національному банку; боргові цінні папе-ри органів державної влади, що рефінансуються Національним бан-ком, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення; боргові цінні папери, емітовані Наці-ональним банком, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення; нараховані доходи за борговими цінними паперами органів державної влади, що рефінансуються Національним банком, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в порт-фелі банку до погашення; нараховані доходи за борговими цінними паперами, емітованими Національним банком, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення; боргові цінні папери органів державної влади в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення; зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам та за якими банк не бере на себе ризик; валюта та банківські метали до отримання, за купленими оп-ціонними контрактами з метою хеджування;

2)         II група активів із мірою ризику 10 %: короткострокові та довгострокові кредити, надані органам державної влади; на-раховані доходи за кредитами, надані органам державної вла-ди;

3)         III група активів зі мірою ризику 20 %: боргові цінні па-пери органів місцевого самоврядування, що рефінансуються На-ціональним банком, у торговому портфелі банку, у портфелі бан-ку на продаж та в портфелі банку до погашення; боргові цінні папери органів місцевого самоврядування в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до пога-шення; нараховані доходи за борговими цінними паперами орга-нів місцевого самоврядування, що рефінансуються Національним банком, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення; кошти до запитання, що роз-міщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не ниж-чий, ніж інвестиційний клас; нараховані доходи за коштами до запитання, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; депозити овернайт, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; інші короткострокові депозити, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; нараховані доходи за депозита-ми овернайт, іншими короткостроковими депозитами, що розмі-щені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; кредити овердрафт, овернайт та інші ко-роткострокові кредити, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; на-раховані доходи за кредитами овердрафт, овернайт та іншими короткостроковими кредитами, розміщеними в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; валюта та банківські метали, які куплені за умовами спот у банку-контрагента, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

4)         IV група активів із мірою ризику 50 %: кошти до запи-тання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; депозити овернайт, які ро-зміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного кла-су; короткострокові та довгострокові кредити, що надані орга-нам місцевого самоврядування; нараховані доходи за кредитами, надані органам місцевого самоврядування; гаран-тійні депозити в інших банках (покриті); зобов'язання з креди-

тування, надані банкам; валюта та банківські метали, куплені за форвардними контрактами; активи до одержання; валюта та ба-нківські метали, куплені за умовами спот у банку-контрагента, що не належить до інвестиційного класу; кредити овернайт, на-дані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу; валюта та банківські метали до отримання за іншими опціонни-ми контрактами; дисконт/премія до отримання за форвардними валютними контрактами; хеджовані процентні доходи майбут-ніх періодів в іноземній валюті; витрати майбутніх періодів, які хеджовані;

5) V група активів із мірою ризику 100 %: прострочені на-раховані доходи за коштами на вимогу в інших банках; простро-чені нараховані доходи за кредитами, що надані органам держав-ної влади та місцевого самоврядування; короткострокові вклади (депозити), розміщені в інших банках, що не належать до інвес-тиційного класу; нараховані доходи за строковими вкладами (де-позитами), що розміщені в інших банках, що не належать до ін-вестиційного класу; довгострокові вклади (депозити), що розміщені в інших банках; гарантійні депозити в інших банках (непокриті) за даними аналітичного обліку; прострочена заборго-ваність і прострочені нараховані доходи за строковими вкладами (депозитами), що розміщені в інших банках; кредити овердрафт, кошти за операціями репо та інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу; довгострокові кредити, що надані іншим банкам; нараховані до-ходи за кредитами, що надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу; фінансовий лізинг (оренда), що наданий іншим банкам; прострочена заборгованість і прострочені нарахо-вані доходи за кредитами, надані іншим банкам; кредити, що на-дані суб'єктам господарювання; нараховані доходи за кредитами, що надані суб'єктам господарювання; прострочена заборгова-ність і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані суб'єктам господарювання; сумнівна заборгованість інших бан-ків і за кредитами, що надані суб'єктам господарювання; сумнів-на заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями; дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків; сумнівна дебіторська забор-гованість за операціями з банками а за операціями з клієнтами банків; транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіж-ними картками через банкомат; прострочена та сумнівна забор-гованість за кредитами, які надані органам державної влади та місцевого самоврядування; кредити, які надані фізичним особам;

нараховані доходи за кредитами, які надані фізичним особам; прострочена заборгованість та прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані фізичним особам; сумнівна заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам; сумнівна заборгова-ність за нарахованими доходами за операціями з клієнтами; акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж; боргові цінні па-пери, випущені банками, небанківськими фінансовими установа-ми та нефінансовими підприємствами, у торговому портфелі бан-ку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення; нараховані доходи за акціями та іншими цінними па-перами з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж; нараховані доходи за борговими цінними паперами в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення; прострочені нара-ховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення; товарно-матеріальні цінності; основні засоби (у разі виключення з регуля-тивного капіталу банку суми перевищення основних засобів над регулятивним капіталом банку така сума перевищення не зважу-ється на коефіцієнт ризику); інші активи банку; зобов'язання за всіма видами гарантій (акцептами, авалями); непокриті акредити-ви; сумнівні вимоги за операціями з валютою та банківськими металами; цінні папери до отримання за операціями андеррайти-нгу; сумнівні вимоги за операціями з фінансовими інструмента-ми, крім інструментів валютного обміну; інші зобов’язання, на-дані клієнтам.

Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків має бу-ти не меншим, ніж 8 %, починаючи з 01.03.2004 — не меншим 10 %.

Для банків, що розпочинають операційну діяльність, цей нор-матив має становити: протягом перших 12 місяців діяльності (з дня отримання ліцензії) — не менше 15 %; протягом наступних 12 місяців — не менше 12 %; надалі — не менше 10 %.

Норматив адекватності основного капіталу (Н3) встановлю-ється з метою визначення спроможності банку захистити кре-диторів і вкладників від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різ-номанітних ризиків.

Показник адекватності основного капіталу банку розрахову-ється як співвідношення основного капіталу до загальних активів банку.

Для розрахунку нормативу адекватності основного капі-талу загальний розмір основного капіталу коригується (змен-шується) на суму: недосформованих резервів під можливі збит-ки за активними операціями банків; нематеріальних активів за мінусом суми зносу; капітальних вкладень у нематеріальні акти-ви; збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження; збитків поточного року.

Загальні активи банку для розрахунку адекватності основного капіталу містять: готівкові кошти; банківські метали; кошти в Національному банку; казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються та емітовані Національним банком; кошти в ін-ших банках; сумнівну заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями; дебіторську заборгованість за операціями з банками; кредити, надані органам державної влади та місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання, фізич-ним особам; дебіторську заборгованість за операціями з клі-єнтами; транзитний рахунок за операціями з клієнтами; цінні па-пери в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення; інвестиції в асоційовані та дочір-ні компанії; товарно-матеріальні цінності; інші активи банку; су-ми до з’ясування та транзитні рахунки; основні засоби.

При розрахунку нормативу адекватності основного капіталу сума загальних активів відповідно зменшується на розрахункову суму резервів за всіма активними операціями банку, на суму неа-мортизованого дисконту за цінними паперами та зносу основних засобів.

Нормативне значення нормативу Н3 має бути не меншим, ніж 4 %.

Для забезпечення реальної капіталізації банків України всі банки поділяються за рівнем достатності капіталу на:

—        добре капіталізовані;

—        достатньо капіталізовані;

—        недокапіталізовані;

—        значно недокапіталізовані;

—        критично недокапіталізовані.

Добре капіталізованим уважається банк, в якого: розмір ре-гулятивного капіталу відповідає встановленим мінімальним ви-могам; співвідношення регулятивного капіталу банку до його су-марних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за мірою ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), пере-вищує його нормативне значення і становить не менше, ніж 17 %; співвідношення основного капіталу до загальних активів банку

(норматив адекватності основного капіталу Щ) більше, ніж його нормативне значення і становить 8 % та більше.

Достатньо капіталізованим уважається банк, в якого: розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим мінімальним вимогам; співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за мірою ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), від-повідає його нормативному значенню і становить не менше, ніж 8 % або наближається до 17 %; співвідношення основного капі-талу до загальних активів банку (норматив адекватності основно-го капіталу Н3) становить не менше, ніж 4 % або наближається до 8 %.

Недокапіталізованим уважається банк, в якого: розмір регу-лятивного капіталу відповідає встановленим мінімальним вимо-гам; співвідношення регулятивного капіталу банку до його су-марних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за мірою ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), мен-ше ніж його нормативне значення, але становить не менше, ніж 6 %; співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу Нз) менше, ніж його нормативне значення, але становить не менше, ніж 3 %, або наближається до 4 %.

Значно недокапіталізованим уважається банк, в якого: роз-мір регулятивного капіталу менше встановленого мінімального розміру регулятивного капіталу, але не більше, 20 % установле-ного мінімального розміру регулятивного капіталу; співвідно-шення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за мірою ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2) менше, ніж його нор-мативне значення і перебуває в межах від 6 % до 2 %; співвідно-шення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу Нз) менше, ніж його нормативне значення і перебуває в межах від 3 % до 1,3 %; обсяг активів з негативною класифікацією43 5 (з урахуванням сформованих ре-

43 До негативно класифікованих активів належать: кредитні операції, класифіко-вані за мірою ризику як «сумнівні», «безнадійні», дебіторська заборгованість, що нале-жить до III та IV груп ризику; цінні папери, які підлягають перегляду на зменшення ко-рисності і сума очікуваного відшкодування за якими становить менше 50 % їх балансової вартості, прострочені понад 31 день та сумнівні до отримання нараховані до-ходи; кошти, розміщені на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерези-дентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах, а також в банках, розташованих в країнах, рей-тинг яких не підтверджений однією з світових рейтингових компаній

зервів під активні операції) перебуває в межах від 45 % до 60 % регулятивного капіталу банку.

Критично недокапіталізованим уважається банк, в якого: розмір регулятивного капіталу менше встановленого мінімально-го розміру регулятивного капіталу на суму, що становить понад 20 % установленого мінімального розміру регулятивного капіта-лу; співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумар-них активів, зважених на відповідні коефіцієнти за мірою ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), менше, ніж 2 %; співвідношення основного капіталу до загальних активів ба-нку (норматив адекватності основного капіталу Н3) менше, ніж 1,3 %; обсяг активів з негативною класифікацією (з урахуванням сформованих резервів під активні операції) перевищує 60 % ре-гулятивного капіталу банку.

Нижче розглянуті заходи, які доцільно вживати залежно від рівня достатності капіталу банку.

Банкам, що не дотримуються вимог Національного банку щодо мінімального розміру регулятивного капіталу банку (Hi), нормативів адекватності регулятивного капіталу (Hj) та адекватності основного капіталу (Н3) необхідно: винести на розгляд правління та ради банку перелік заходів щодо розвитку його капітальної бази (програму капіталізації) або питання щодо його реорганізації шляхом приєднання чи злиття. У разі прийнят-тя правлінням і радою банку відповідного рішення банк має укласти з територіальним управлінням Національного банку (На-ціональним банком — якщо нагляд за банком безпосередньо здійснює структурний підрозділ банківського нагляду централь-ного апарату) письмову угоду щодо прийняття програми капіта-лізації банку.

Недокапіталізованим банкам необхідно припинити в будь-якій формі виплату дивідендів (крім виплати дивідендів у вигляді власних акцій) та викуп власних акцій (паїв/часток учасників у статутному капіталі), а також внести на розгляд правління та ради банку перелік заходів (програму) фінансового оздоровлення банку. Крім того, недокапіталізованим банкам рекомендується встановити такі обмеження:

—        тимчасово припинити залучення коштів фізичних та юри-дичних осіб;

—        обмежити активні операції з акціонерами та інсайдерами банку;

—        припинити вкладання коштів у статутні фонди інших юри-дичних осіб;

—        припинити надання бланкових та пільгових44 кредитів;

—        припинити нарахування і сплату відсотків за міжфілійними кредитами.

Значно недокапіталізованим банкам необхідно припинити:

—        виплату дивідендів у будь-якій формі (крім виплати диві-дендів у вигляді власних акцій/паїв/часток) та викуп власних ак-цій (паїв/часток учасників у статутному капіталі);

—        відкриття нових депозитних рахунків фізичним особам і по-повнення діючих;

—        проведення подальшої емісії цінних паперів (крім випуску власних акцій) та розширення кола фізичних і юридичних осіб — клієнтів банку з обслуговування їх операцій на ринку цінних па-перів, збільшення обсягу цих операцій, у тому числі пов'язаних з веденням рахунків депозитарного обліку.

Критично недокапіталізованим банкам необхідно припини-ти виплату процентів за субординованим боргом. Значно недока-піталізованим або критично недокапіталізованим банкам унести на розгляд загальних зборів акціонерів (учасників) питання щодо санації банку його акціонерами (учасниками) або інвесторами.

Розглянемо групу нормативів ліквідності та вимоги до них.

Ліквідність банку — це здатність банку забезпечити своєча-сне виконання своїх грошових зобов’язань, яка визначається зба-лансованістю між строками і сумами погашення розміщених ак-тивів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямків використання ко-штів (надання кредитів, інші витрати).

Ліквідними активами є кошти в касі, які відкриті в Національ-ному банку та інших банках, а також активи, що можуть бути швидко проконвертовані в готівкові чи безготівкові кошти.

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності — ризи-ку недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні за-соби без суттєвих втрат.

Тому, банки повинні постійно управляти ліквідністю, підт-римуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строко-

44 Пільговими кредитами вважаються кредити, надані позичальникам на більш сприятливих умовах, аніж це встановлено внутрішніми документами банку, що визна-чають його кредитну та облікову політику

вості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомір-них вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

Для контролю за станом ліквідності банків Національний банк установлює такі нормативи ліквідності:

—        миттєвої ліквідності (Н4);

—        поточної ліквідності (Н5);

—        короткострокової ЛІКВІДНОСТІ {His).

Норматив миттєвої ліквідності (Н4) встановлюється для конт-ролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках).

Норматив миттєвої ліквідності визначається як співвід-ношення суми коштів у касі та на кореспондентських рахун-ках до зобов'язань банку, що обліковуються за поточними рахунками.

Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше 20 %.

Норматив поточної ліквідності (Щ) встановлюється для ви-значення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зо-бов’язань банку.

Для розрахунку нормативу поточної ліквідності враховуються вимоги і зобов'язання банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (включно).

Норматив поточної ліквідності визначається як співвід-ношення активів первинної та вторинної ліквідності до зо-бов'язань банку з відповідними строками виконання.

До активів первинної та вторинної ліквідності при розра-хунку нормативу поточної ліквідності належать: готівкові кошти; банківські метали; кошти на кореспондентських рахунках, які відкриті в Національному банку та інших банках; строкові депо-зити, розміщені в Національному банку та інших банках; боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення; боргові цінні папери, емітовані Національним банком, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення; боргові цінні папери в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до пога-шення; надані кредити.

До зобов’язань належать: кошти до запитання; короткостро-кові та довгострокові кредити, одержані від Національного банку та інших банків; кошти бюджету України; строкові депозити ін-ших банків та клієнтів; цінні папери власного боргу, емітовані банком; субординований борг банку; зобов'язання і вимоги за всі-ма видами гарантій, порук, авалів; зобов’язання з кредитування, надані клієнтам і банкам.

Нормативне значення нормативу Щ має бути не менше, ніж: 30 %, з 01.07.2002 — 35 %, з 01.01.2003 — 40 %.

Норматив короткострокової ліквідності (Нв) встановлюєть-ся для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов'язання за рахунок ліквідних активів.

Норматив короткострокової ліквідності визначається як співвідношення ліквідних активів до короткострокових 30-бов'язань.

До розрахунку нормативу короткострокової ліквідності вхо-дять ліквідні активи та короткострокові зобов'язання з початковим строком погашення до одного року.

До ліквідних активів при розрахунку нормативу коротко-строкової ліквідності входять: готівкові кошти; банківські мета-ли; кошти на кореспондентських рахунках, відкритих в Націона-льному банку та інших банках; короткострокові депозити, що розміщені в Національному банку та інших банках; короткостро-кові кредити, надані іншим банкам; боргові цінні папери органів державної влади в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення.

До короткострокових зобов'язань входять: кошти до запи-тання; кошти бюджету України; короткострокові кредити, одер-жані від Національного банку та інших банків; короткострокові депозити інших банків і клієнтів; короткострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком; зобов'язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів; зобов'язання з кредитування, на-дані банкам і клієнтам.

Нормативне значення нормативу Щ має бути не менше, ніж 20 %.

Розглянемо нормативи кредитного ризику та вимоги щодо обмеження кредитного ризику банків.

До кредитних операцій належать активні операції банку, пов'язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове ко-ристування (надання кредитів у готівковій або безготівковій фор-мі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування ве-кселів,    розміщення    депозитів,    проведення    факторингових

операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийнят-тям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (у т. ч. андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надане в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми.

Кредитна діяльність банків пов'язана з кредитним ризиком або нездатністю контрагента виконувати частково або в повному обсязі свої зобов'язання згідно з угодою, тому банки зобов'язані оцінювати кредитоспроможність45 своїх контрагентів, вчасно ідентифікувати погані активи (тобто активи, за якими існує ймо-вірність отримання збитків), створювати необхідні резерви для списання безнадійних до погашення активів.

Надання кредитів у значних обсягах одному контрагенту або групі контрагентів призводить до концентрації кредитного ризи-ку, тому банки зобов'язані дотримуватися таких вимог:

—        під час надання кредитів, гарантій і поручительств, прове-дення інших кредитних операцій з установами, що вважаються асоційованими особами чи дочірніми установами банку, або на-лежать до акціонерів (учасників) банку, персоналу та керівників банку чи іншого банку, що належить до тієї самої банківської групи або материнської компанії, банки не повинні застосовувати більш пільгові умови, ніж ті, що застосовуються при кредитуван-ні інших клієнтів банку, зокрема не встановлювати пільгові про-центні ставки (комісійні);

—        загальна сума кредитів, позик, авансів готівкою, гарантій, порук та індосаментів, наданих першим керівникам банку та ін-шому управлінському персоналу, не повинна бути більшою за 10 % основного капіталу банку, а в кооперативних банках вона не повинна бути більшою 25 % основного капіталу.

Із метою обмеження кредитного ризику за операціями з по-в’язаними особами надання банком кредиту, позики, гарантії чи поручительства здійснюється за таких умов:

—        особі, яка належить до перших керівників банку, якщо за-

гальна сума кредиту (позики, гарантії чи поручительств) цій осо-

бі перевищує еквівалент 5000 євро в гривнях за курсом, уста-

45 т/.   .           •          •          •

Кредитоспроможність — наявність передумов для одержання кредиту і здатність повернути його. Кредитоспроможність позичальника визначається за показниками, що характеризують його здатність своєчасно розраховуватися за раніше одержаними креди-тами, його поточне фінансове становище, спроможність за потреби, мобілізувати кошти з різних джерел і забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти

новленим Національним банком, — за спільним письмовим рі-шенням правління та ради банку, шляхом таємного голосування більшістю у 2/3 голосів за присутності щонайменше половини членів обох органів без участі зацікавленої особи (чи загальними зборами акціонерів);

—        особі, яка належить до перших керівників банку, якщо за-гальна сума кредиту (позики, гарантії чи поручительств) цій осо-бі не перевищує еквівалент 5000 євро в гривнях за курсом, уста-новленим Національним банком, — за письмовим рішенням, прийнятим правлінням банку шляхом таємного голосування біль-шістю у 2/3 голосів за присутності щонайменше половини членів правління банку без участі зацікавленої особи;

—        особі, яка належить до іншого управлінського персоналу банку, — за письмовим рішенням, прийнятим правлінням банку шляхом таємного голосування більшістю у 2/3 голосів за присут-ності щонайменше половини членів правління банку.

При розрахунку нормативів кредитного ризику два або біль-ше контрагентів вважаються одним контрагентом і такими, що ма-ють спільний економічний ризик, за наявності однієї з таких умов:

—        один контрагент є власником істотної участі іншого (інших);

—        два або більше контрагентів мають хоча б одного спільно-го власника їх істотних часток (незалежно від того, чи він також є клієнтом банку);

—        контрагенти використовують кредитні кошти для прове-дення спільної діяльності таким чином, що джерело повернення кредиту є для них спільним. Наприклад: мобілізація позичальни-ками спільних коштів для придбання будь-якого активу (підпри-ємства або іншого об’єкта власності) або для передавання таких коштів у кредит іншій фізичній чи юридичній особі;

—        кредитні кошти, надані банком одному контрагенту (групі контрагентів), використовуються цим контрагентом (групою ко-нтрагентів) як кредитні ресурси для третьої особи, яка є клієнтом цього банку.

Надання кредитів інсайдерам — пов’язаним особам (далі — інсайдери), які здатні здійснювати прямий або непрямий вплив на діяльність банку, може призвести до значних проблем, оскіль-ки в цих випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється об’єктивно.

Інсайдери поділяються на фізичних та юридичних осіб.

Для забезпечення належного контролю за ризиками, пов’яза-ними з вкладанням коштів у цінні папери, кредитами акціонерам (учасникам) та інсайдерам, наданням великих кредитів установ-

люються такі критерії приналежності позичальників (контраген-тів) банку до інсайдерів.

До інсайдерів — фізичних осіб належать:

—        власники істотної участі;

—        управлінський персонал банку: перші керівники: голова та члени спостережної ради банку, голова правління/ради директо-рів та члени правління/ради директорів, заступники голови прав-ління/ради директорів (президент, віце-президенти); головний бухгалтер та його заступники; інший управлінський персонал: керівники філій; головні бухгалтери філій; керівники структур-них підрозділів банку та члени кредитного комітету (кредитної комісії), які беруть участь у визначенні кредитної, інвестиційної та облікової політики, політики управління активами і пасивами, ключових напрямів діяльності банку; працівники внутрішнього аудиту; члени ревізійної комісії;

—        контролери: особи, які здійснюють зовнішній аудит банку; особа, яка є керівником державних органів (фондів, комітетів) і відповідно до своїх посадових обов'язків здійснює контроль за діяльністю банків;

—        керівники та контролери афілійованих і споріднених осіб;

—        асоційовані особи: рідні брати та сестри, батьки, чоловік, дружина або повнолітні діти тих керівників банку, контролерів банку і керівників установ — акціонерів (учасників) банку, які є власниками істотної участі банку.

До інсайдерів — юридичних осіб належать:

—        власники істотної участі;

—        афілійовані особи: установа, що має істотну участь у бан-ку; установа, в якій банк є власником істотної участі;

—        споріднені особи: установа, у якій власником істотної уча-сті є особа, яка водночас є власником істотної участі в банку; установа, керівники якої є одночасно керівниками банку;

—        асоційована особа — юридична особа, в якій керівником є батьки, брати й сестри, дружина, чоловік або діти тих керівни-ків і контролерів банку, а також установ — акціонерів (учасни-ків) банку, які є власниками істотної участі в банку.

Угоди, що укладаються з інсайдерами, не можуть передбачати більш сприятливі умови, ніж угоди, укладені з іншими особами. Угоди, укладені банком із інсайдерами на умовах більш сприят-ливих за звичайні, визнаються судом недійсними з часу їх укла-дення.

Більш сприятливими умовами визнаються: отримання акти-ву низької якості від інсайдерів; викуп в інсайдера активу за вар-

тістю, що є значно вищою, ніж та, яку банк сплатив би за прид-бання такого активу від неінсайдера; продаж інсайдеру активу за вартістю, що є значно нижчою, ніж та, яку банк отримав би від продажу такого активу неінсайдеру; укладання коштів у цінні папери інсайдера, в які банк в іншому випадку не вкладав би, у зв'язку з рівнем ризику таких паперів або видом економічної діяльності емітента-інсайдера; оплата за товари та послуги, що надані інсайдером, за тарифами, що є вищими, ніж ті, за якими банк сплачував би за аналогічні товари та послуги неінсайдерам, або оплата таких товарів і послуг у тих ситуаціях, коли неінсай-деру взагалі оплата не надавалася б; прийняття меншого забезпе-чення виконання зобов'язань, ніж вимагається від інших клієнтів; надання кредиту інсайдеру (акціонеру/учаснику) для придбан-ня акцій (паїв/часток) цього банку та під забезпечення акцій (паїв/часток) банку.

Банк може укладати з інсайдерами угоди, які передбачають нарахування відсотків і комісійних на здійснення банківських операцій, які менші від звичайних, та нарахування відсотків за вкладами і депозитами, які більші від звичайних, якщо прибуток банку дозволяє здійснювати це без шкоди для фінансового стану банку; однак інші умови цих угод не можуть бути більш сприят-ливими, ніж загальні умови проведення банківських операцій, що встановлені внутрішньобанківськими положеннями, які визнача-ють кредитну, інвестиційну, управління активами і пасивами та облікову політику банку.

Банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для: погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'я-заною особою банку; придбання активів пов'язаної особи банку; придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов’яза-ною особою банку, за винятком продукції, що виробляється цією особою.

Банк має забезпечити наявність відповідних інформаційних систем для виявлення окремих кредитів, наданих пов'язаним і спорідненим особам, а також визначення загальної суми таких кредитів з метою їх моніторингу.

Банк зобов'язаний забезпечити наявність процедури запо-бігання отриманню власної вигоди особами, що беруть участь у підготовці оцінки кредиту або в прийнятті рішення щодо його надання.

У разі укладення банком угод з інсайдерами, які передбачають сприятливіші умови, ніж угоди, укладені з іншими особами (у тому числі, які передбачають нарахування відсотків і комісій-

них на здійснення банківських операцій, які менші, ніж звичай-ні), на суму таких угод банк має зменшувати загальний розмір регулятивного капіталу до часу погашення таких угод. Крім того, такі угоди мають бути укладені на підставі рішення правління та/або ради банку.

Для зменшення банківських ризиків Національний банк уста-новлює нормативи кредитного ризику, недотримання яких мо-же призвести до фінансових труднощів у діяльності банку.

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань.

Показник розміру кредитного ризику на одного контраген-та визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента та всіх позабалансових зобов'язань, вида-них банком щодо цього контрагента, до капіталу банку.

До вимог ба