7.7. ТРАНСФЕРТНЕ ЦІНОУТВОРЕННЯ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 

Загрузка...

Головним елементом формування внутрішньої інформації щодо прибутковості комерційної діяльності (загалом по банку, за центрами прибутку, продуктами (послугами) та їх групами, клієнтами    та    їх    групами)    є    система    трансфертного

ціноутворення, у якій розрахунок процентної маржі за цент-рами прибутку, продуктами (послугами) (або групами про-дуктів (послуг)), що створюються в межах як активних, так і пасивних операцій, відбувається на підставі фінансування, урівноваженого за строком.

Трансфертне ціноутворення — процес формування структу-ри трансфертних цін банку.

Трансфертна ціна (трансфертна ставка) — внутрішня став-ка, що встановлюється з урахуванням ринкових індикаторів та використовується для розподілу доходів і витрат між напрямка-ми управління в усіх структурних підрозділах одного банку. Трансфертна ціна виражається у вигляді річної процентної ста-вки.

За допомогою системи трансфертного ціноутворення здійс-нюється аналіз за об'єктами управління, а також передається процентний, валютний, інші ринкові ризики та ризик ліквідності від центрів прибутку, що здійснюють комерційну діяльність, до центрів прибутку казначейства, які здійснюють діяльність з уп-равління активами і пасивами.

Систему трансфертного ціноутворення доцільно застосовува-ти в межах брутто-підходу.

Брутто-підхід передбачає умовний продаж кожним центром відповідальності комерційної діяльності всіх залучених ним коштів центру прибутку з управління трансфертними (внутріш-німи) коштами та умовну купівлю у цього центру прибутку всього обсягу коштів, необхідних для розміщення, з викорис-танням трансфертних цін, які мають встановлюватися Коміте-том з управління пасивами і активами за валютами та строками погашення відповідних активів та пасивів з урахуванням ринко-вих індикаторів.

Використання системи трансфертного ціноутворення забезпечує коректний аналіз фінансового результату за центрами прибутку, на-дає можливість банку розраховувати чисту процентну маржу як за активними, так і за пасивними продуктами (послугами) (групами продуктів (послуг)) на об'єктивній основі.

Трансфертна ціна для кожного окремого продукту (послуги) має фіксуватися в момент його створення (або надання кінцевому (зовнішньому) клієнту, або отримання від такого клієнта) і зали-шатися незмінною протягом усього строку дії цього продукту (по-слуги), за винятком продуктів (послуг) з плаваючими ставками, де трансфертна ставка переглядається під час перегляду клієнтської (номінальної) ставки.

Центри прибутку, що належать до торгової діяльності, здійс-нюють операції (створюють продукти і послуги) на зовнішніх щодо банку ринках у межах лімітів, установлених Комітетом з управління пасивами і активами.

Кошти для проведення торгових операцій центри прибутку тор-гової діяльності продають або купують у центрі прибутку діяль-ності з управління активами і пасивами, який здійснює управління ліквідністю, на підставі внутрішнього дилінгу. 3 цією метою казна-чейство встановлює відповідні ціни.

Внутрішні дилінгові ціни для торгової діяльності можуть установлюватися з урахуванням закладення додаткової маржі для фінансування управління ризиком ліквідності, яке здійснюється відповідними центрами прибутку діяльності з управління акти-вами і пасивами.

Центри відповідальності, що здійснюють діяльність з управ-ління активами і пасивами, проводять операції з внутрішньої (умовної) купівлі-продажу коштів (для комерційної діяльності) та внутрішнього дилінгу (для торгової діяльності), операції на відк-ритих ринках з метою управління активами і пасивами, у тому числі з метою управління ліквідністю, а також операції, пов'язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю.

Розрахунок прибутковості та ефективності роботи центрів прибутку, що здійснюють діяльність з управління активами і па-сивами, визначається з використанням системи трансфертного ціноутворення.

Прибутковість центрів прибутку діяльності з управління ак-тивами і пасивами може встановлюватися на рівні беззбит-ковості.

Комітет з управління пасивами і активами, відповідно до прий-нятих політик і процедур, затверджує трансфертні ціни для центрів прибутку комерційної діяльності та внутрішні дилінгові ціни для центрів прибутку торгової діяльності, ураховуючи потре-би управління ліквідністю і управління процентним, валютним та іншими ринковими ризиками комерційної діяльності.

Трансфертні ціни для комерційної діяльності зазвичай розра-ховуються фінансовою службою, а для торгової діяльності — ка-значейством у момент купівлі - продажу ресурсів з урахуванням цілей управління ліквідністю та управління активами і пасивами, а також відповідно до політики і процедур, установлених Коміте-том з управління пасивами і активами.

Ринковим орієнтиром установлення трансфертних цін можуть бути ставки за операціями з купівлі - продажу ресурсів на міжба-

нківському ринку, облікова ставка Національного банку, ставки за операціями з розміщення ОВДП на первинному або вторинно-му ринку тощо.

Найкращим методом установлення трансфертних цін є мето-ди, орієнтовані на ринкові індикатори.

Трансфертні ціни доцільно диференціювати за строками, ва-лютою продукту чи послуги, іншими факторами.

Деякі однорідні продукти (послуги) можуть групуватися. У такому разі трансфертна ціна застосовується відповідно до групи (пулу) продуктів (послуг).

Трансфертна ціна може встановлюватися таким чином, щоб розподіляти процентну маржу між певним центром прибутку і центром прибутку діяльності з управління активами і пасивами казначейства. 3 цією метою може виділятися комерційна маржа і маржа, пов'язана з невідповідністю строків, ставок та валют ак-тивів і пасивів (трансфертна маржа).

Комерційна маржа — це різниця між трансфертною ціною певного продукту (послуги) та відповідною ціною цього продук-ту (послуги) для клієнта.

Трансфертна маржа — це маржа діяльності з управління ак-тивами і пасивами, яка розраховується як різниця між трансферт-ними цінами умовно придбаних та проданих ресурсів певного типу (за валютою, строком погашення).

Процедури трансфертного ціноутворення включаються до прикладних програмних продуктів. Трансфертні ставки мають реєструватися та зберігатися з моменту створення продукту чи послуги (рахунку, залишку або контракту). Після цього система повинна нараховувати трансфертні (внутрішні) доходи (витрати) на регулярній основі (доцільно щодня) та робити розрахунок процентної маржі для продукту чи послуги.

Комітетом з управління пасивами і активами встановлюються відповідні ліміти для центрів відповідальності торгової діяльнос-ті, а також ліміти ліквідності й інші внутрішні ліміти залежно від принципів управління ризиками, мети, стратегії діяльності банку та інших факторів.

Якщо в структурі діяльності з управління активами і пасивами виділяється окремий центр прибутку для управління інвестиція-ми в основні засоби та нематеріальні активи (непоточні активи), на нього умовно відносяться всі непоточні активи банку. Надалі ці активи розподіляються між усіма центрами відповідальності шляхом умовного їх продажу (фінансового лізингу) за спеціаль-ними трансфертними цінами.