1.2 Теоретичні питання


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 

Загрузка...

Історичні аспекти становлення та розвитку аудиту в світі

Історія виникнення аудиту пов'язана з розвитком суспільних від-носин, які сформували потребу у незалежному економічному контролі.

Примітивні форми економічного контролю існували як за первіс-нообщинного, так і рабовласницького та феодального ладу. Головним його завданням було контролювати казенні кошти та майно.

На ранніх етапах формування держави і розвитку товарно-грошових відносин власники майна, грошей (активів) не займаються їх прямим управлінням. Для цього використовуються спеціально наймані особи, які наділені певними повноваженнями. Таким чином, власнику потрібен спеціальний контроль за діяльністю осіб, які займались управлінням майна. Найпоширеніша форма контролю - це ведення об-ліку майна та реєстрація операцій надходження та витрачання коштів, що в подальшому відображалось у спеціально складених звітах.

Слово AUDI в перекладі з латинської означає слухати, тому про-цес перевірки звітів, які потім заслуховувались власниками і отримав назву аудит. Саме такі обставини і стали об'єктивною основою виник-нення особового виду діяльності в суспільстві як аудит. В основі фор-мування капіталістичних відносин, як відомо, були перетворення у фо-рмі власності на засоби виробництва. Такі перетворення мали наслід-ком виникнення акціонерного капіталу, а отже і розширення кола заці-кавлених в достовірній фінансовій інформації осіб.

Спеціалістів із аудиту у різних країнах називають по-різному: у

США - громадськими бухгалтерами; в Англії - ревізорами або прися-жними бухгалтерами; у ФРН - контролерами господарства, контроле-рами книг; у країнах СНД - аудиторами, економістами з обліку й ауди-ту. Незважаючи на різне найменування фахівців із аудиту, всі вони ви-конують одні й ті ж самі функції.

Відокремлення власників від безпосереднього управління власністю стало важливою передумовою розвитку аудиту і створення інститу-тів професійних бухгалтеуів та аудиторів.

Глобальний характер сучасного бізнесу, збільшення кількості су-б'єктів підприємництва й ускладнення їхніх організаційних структур приводить до посилення ролі стратегічного менеджменту, спрямовано-го насамперед на вибір оптимального шляху підприємства на основі аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища. Потреба в послугах аудиторських фірм виникла через ряд об'єктивних умов:

•          можливість подання необ'єктивної інформації адміністрацією у випадку існування конфлікту між нею та користувачами поданої інфо-рмації (власниками, інвесторами, кредиторами);

•          залежність наслідків прийнятих рішень від якості наявної інфо-рмації;

•          необхідність спеціальних знань для перевірки інформації;

•          часткова відсутність у користувачів інформації доступу для оці-нки ії якості.

Для сучасного аудиту, як професійної діяльності, притаманна така характерна риса як прийняття відповідальності перед громадськістю. Саме ця риса визначає основну мету аудиторської діяльності це - задо-волення чотирьох основнш потуеб, які очікує реалізувати громадсь-кість: довіра, професіоналізм, якість послуг, конфіденційність.

Становлення аудиту в Україні

ОсЬіиійне визнання обов'язкового аудиту відбулося 1993 v., у зв'яз-ку з прийняттям Закону України «Про аудиторську діяльність», у яко-му визначені правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні, що спрямовані на створення системи незалежного контролю з метою захисту інтересів власника. Відповідно до даного закону у тому ж році була створена Аудиторська палата України (АПУ), яка функці-онує як незалежний самостійний орган на засадах самоврядування. Та-кож у 1993 році згідно того ж Закону України «Про аудиторську діяль-

ність» була створена Спілка аудиторів України (СПА), яка займається питаннями розвитку аудиторської діяльності в Україні.

Розвиток аудиту в Україні має три етапи:

1987-1992 pp. - створення перших аудиторських структур;

1993-1998 pp. - формування нормативно-правової бази аудиту в Україні.

1999 р. - дотепер - діяльність аудиту на новій норматив-но-правовій базі.

18 квітня 2003 року Аудиторською палатою України було прийня-то в якості національних Міжнародні стандарти аудиту, надання впев-неності та етики.

За цей час з маловідомого терміну аудит перетворився на не-від'ємний елемент економічних відносин.

Визначення аудиту

Визначення цього поняття мають різні документи які регламенту-ють здійснення аудиторської діяльності в Україні. Перш за все, це За-кон України «Про аудиторську діяльність» та «Міжнародні стандарти аудиту надання впевненості та етики».

За статтею 3 Закону «Про аудиторську діяльність», дудит - це пе-ревірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітнос-ті суб'єкта господарювання з метою вжловлення незалежної думки аудитора про п достовірність в усіх суттєвш аспектах та відповід-ність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерсь-кого обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господа-рювання) згідно із вимогами користувачів.

Згідно з МСА 200 «Мета та загальні принципи аудиту фінансових звітів» метою avdumv Фінансових звітів є надання аудиторові мож-ливості висловити думку про me, чи складені фінансові звіти (в усіх суттєвих аспектах) відповідно до застосовуваної кощептуальної ос-нови фінансової звітності.

В той час, як аудитор несе відповідальність за формування та ви-словлення думки стосовно фінансових звітів, відповідальність за скла-дання та подання фінансових звітів згідно зі застосовною концептуа-льного основою фінансової звітності є відповідальністю управлінсько-го персоналу суб'єкта господарювання при здійсненні нагляду особа-ми, яким довірено найвище управління.

Формування незалежного судження аудитора стосовно достовір-ності повного комплекту фінансової звітності завжди проводиться на основі визначеного рівня суттєвості інформації, яку містять такі звіти.

Суттєвою є інфоумаиія, якщо її пропуск або неправильне відо-браження може вплинути на економічні рішення користувачів, прийн-яті на основі фінансових звітів.

Аудитор повинен планувати і виконувати аудиторську перевірку з пуофесійним скептииизмом, усвідомлюючи, що можуть існувати об-ставини, які є причиною суттєвого викривлення у фінансових звітах.

Професійний скептицизм означає, що аудитор критично оцінює, ставлячи під сумнів, обґрунтованість отриманих аудиторських доказів та очікує на виявлення аудиторських доказів, які суперечать (чи став-лять під сумнів) достовірність документів, відповіді на запити та іншу інформацію, отриману від управлінського та найвищого управлінсько-го персоналу.

Класифікація робіт, які виконуються аудиторами

Всі види робіт, які виконуються аудиторами поділяються на дві великих групи:

пеуша гуупа - це роботи, пов'язані з наданням впевненості корис-тувачам,

дууга гуупа - це роботи, внаслідок виконання яких, впевненість користувачам не надається. Такі роботи отримали спеціальну назву «супутні послуги».

До супутніх послуг зокрема відносяться завдання, що підпадають під дію Міжнародних стандартів супутніх послуг, наприклад, завдання з погоджених процедур або складання фінансової та іншої інформації, складання податкових декларацій, що не передбачає висловлення дум-ки стосовно впевненості, консалтингові (дорадчі) завдання, наприклад, консалтинг з менеджменту або питань оподаткування.

Поняття та характеристики робіт (завдань) з надання впевне-ності

Завдання з надання впевненості — це завдання, виконуючи які, ауди-тор робить висновок, призначений підвищити ступінь довіри майбутніх користувачів, які не є відповідальною стороною, щодо результатів оцінки або порівняння предмету завдання з відповідними критеріями.

Впевненгсть - це ступінь довіри користувача до достовірності пре-дмета перевірки аудитором.

Метою завдання з надання обмеженої впевненості є зменшення ризику завдання з надання впевненості до рівня, який є прийнятним в обставинах завдання (але цей ризик є більшим, ніж у завданні з надан-ня обґрунтованої упевненості) як основи для негативної форми висно-вку практика. Тобто, аудитор в тексті аудиторського висновку гово-рить про те, що під час проведення перевірки він не отримав свідчень, які робили б підстави вважати, що інформація, яка пройшла перевірку містить суттєві викривлення, це - так звана негативна форма висновку.

Кожне завдання з надання впевненості повинно мати такі 5 обов'язкових елементів:

а)         тристоронні відносини між аудитором, відповідальною сторо-

ною та користувачами;

б)         предмет перевірки: фінансові звіти, або інша інформація;

в)         відповідні критерії, щодо виконання яких буде формуватись ви-

сновок: концептуальна основа фінансової звітності, концептуальні ос-

нови ефективності внутрішнього контролю;

г)         достатні відповідні докази;

д)         письмовий висновок з надання впевненості, форма якого відпо-

відає завданню з надання обґрунтованої впевненості або завданню з

надання обмеженої впевненості.

Тристоронні відносини завжди існують коли мова йдеться про ви-конання завдання з надання впевненості в цілому й аудит фінансових звітів зокрема. Тристоронні відносини передбачають наявність трьох окремих сторін: аудитора, відповідальної сторони та користувача.

Види завдань з надання впевненості.

Визначення поняття завдань з надання впевненості говорить про те, що під час їх виконання аудитор може робити наступні дії:

1)         оиінювати предмет завдання на відповідність до обраних критері-їв цього предмету,

2)         порівнювати предмет завдання з обраним критеріям цього предме-ту.

Прикладом першого типу завдань може бути аудит річної фінансо-вої звітності, коли аудитор робить висновок щодо відповідності фінан-сових звітів вимогам П(С)БО або МСФЗ. Такі завдання з надання впе-вненості мають назву завдання з підтвеудження.

Для другого типу завдань з надання впевненості характерною ри-сою є те, що аудитор сам безпосередньо здійснює оцінку або вимір або оцінку предмету у спосіб (або у відповідності до визначених критері-їв), який потім буде порівнюватись на відповідність до таких критеріїв. Такі завдання з надання впевненості мають назву завдання зі складання безпосеуеднього висновку.

Загальну сукупність завдань з надання впевненості можна поділи-ти на дві великих категорії:

перша категорія це - аудит та огляд історичної фінансової інфор-мації,

друга категорія це - завдання з надання впевненості, що не є ауди-том або оглядом.

Головна характерна риса першої категорії завдань з надання впев-неності є те, що такі завдання виконуються стосовно повного комплек-ту фінансових звітів, які за своїм характером і є історичною фінансо-вою інформацією. Виконання цієї категорії завдань завжди буде відпо-відати завданням з підтвердження. Друга категорія завдань з надання впевненості може виконуватись як завдання з підтвердження, або як завдання зі складання безпосереднього висновку.

Завдання внутрішнього аудиту, його взаємозв’язок із зовніш-нім аудитом

Виникнення внутрішнього аудиту пов'язано перш за все з тим, що внаслідок процесу концентрації капіталу відбувається утворення біз-нес-структур, в яких існують юридично відокремлені суб'єкти госпо-дарювання (підприємства), що знаходяться під контролем (у власності) іншої структури - холдингу.

Основним правилом, що регулює процедуру організації і функціо-нування внутрішнього аудиту, є наступне: сума витрат на його утри-мання не повинна перевищувати очікуваних збитків в даний період з причини його неефективності.

Обсяг і мета внутрішнього аудиту змінюються й залежать від роз-

міру, структури суб'єкта господарювання, вимог його управлінського персоналу. Як правило, внутрішній аудит складається з одного або де-кількох наведених елементів:

-          Моніторинг внутрішнього контролю. Впровадження адекватного внутрішнього контролю входить до обов'язків управлінського персо-налу та вимагає постійної уваги. Управлінський персонал покладає, як правило, на внутрішній аудит відповідальність щодо перевірки внут-рішнього контролю, моніторингу його функціонування, а також надан-ня рекомендацій з його вдосконалення;

-          Перевірка фінансової і господарської інформації. Цей елемент мо-же включати перевірку способів, що застосовуються для визначення, виміру, класифікації цієї інформації і складання звітності про неї та конкретний запит щодо окремих статей, у тому числі детальне тесту-вання операцій, залишків на рахунках і процедур;

-          Перевірка економічності та продуктивності діяльності, вклю-

чаючи нефінансові заходи контролю суб'єкта господарювання;

-          Перевірка дотримання законів, нормативних актів та інших зов-

нішніх вимог, а також політики, директив управлінського персоналу

та інших внутрішніх вимог.

Цілі внутрішнього аудиту значно ширші за цілі зовнішнього ауди-ту. Це надає гнучкості внутрішнім аудиторам для задоволення потреб підприємства. Різні підприємства відрізняються обсягом, спрямованіс-тю та сферами дослідження внутрішнього аудиту. Наприклад, мене-джмент одного підприємства може вирішити, що внутрішні аудитори мають оцінювати внутрішній контроль та фінансові звіти кожного під-розділу щорічно; тоді як на інших підприємствах, крім того, внутрішні аудитори повинні бути консультантами і зосереджуватись на реко-мендаціях, які покрашують показники діяльності.

Внутрішній аудит може зосереджуватись на фінансовій звітності (фінансовий аудит), відповідності політиці, процедурам, законам чи регулятивним документам (аудит відповідності), виявленні помилок та зловживань (аудит порушень) та операційній ефективності та продук-тивності (операційний аудит).

Операційний аудит — це вид внутрішнього аудиту, який досліджує дії об'єкта щодо ефективності й продуктивності і може оцінити будь-які дії на будь-якому рівні в межах підприємства. На відміну від фінансово-

го аудиту, операційний аудит зосереджується швидше на діях, подіях, аніж на підтвердженні фінансового звіту. Загальним для всіх завдань операційного аудиту є підвищення прибутковості підприємства.

Управлінський аудит — вид операційного аудиту, спрямований на оцінювання ефективності управління організаційною одиницею. Він концентрується більше на ефективності ніж на продуктивності. Ефек-тивність та продуктивність, що використовуються для характеристики операційного аудиту — різні поняття.

Роль внутрішнього аудиту визначається управлінським персона-лом, і його цілі відрізняються від цілей зовнішнього аудитора, призна-ченням якого є надання незалежного висновку щодо фінансових звітів суб'єкта господарювання.

Цілі функціонування внутрішнього аудиту змінюються залежно від вимог управлінського персоналу. Основне ж завдання зовнішнього аудитора — встановити, чи не містять фінансові звіти суттєвих викри-влень.

Класифікація зовнішнього аудиту

Зовнішній аудит це - аудит, який визначається як завдання з на-дання обґрунтованої впевненості стосовно повного комплекту фінан-сових звітів. Головною характерною рисою зовнішнього аудиту є існу-вання тристоронніх відносин, в яких аудитор має незалежність від ін-ших двох сторін.

Зовнішній аудит може бути:

-          добровільним (ініціативним)

-          таобов'язковим.

Ініиіативний аудит це - вид завдання з надання обґрунтованої впевненості стосовно повного комплекту фінансових звітів, яке ауди-тор отримує за власною ініціативою замовника. В він може бути, на-приклад, в наступних випадках: коли придбається нове підприємство і новий власник хоче перевірити вартість придбання; коли власники не довіряють своїм управлінцям і хочуть проконтролювати їх роботу.

Обов'язковий аудит це - вид завдання з надання обґрунтованої впевненості стосовно повного комплекту фінансових звітів, яке ауди-тор отримує від замовника у випадках передбачених чинним законо-давством.