2.2 Теоретичні питання


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 

Загрузка...

Регулювання аудиторської діяльності в Україні

В залежності від внутрішніх пріоритетів, щодо забезпечення інфо-рмаційних потреб користувачів фінансової звітності, в основі регулю-вання аудиторської діяльності можуть бути різні базові підходи.

Пеуший базовий підхід існує в тих країнах, де користувачами ауди-торських висновків є перш за все представники органів державної вла-ди, тому аудиторська діяльність знаходиться під жорстким регламен-том з боку держави.

Дуугий базовий nidxid пов’язаний з розширенням кола користува-чів фінансової звітності. В такій ситуації аудит орієнтований на потре-би широкого кола громадськості, а саме переважно потреб акціонерів, інвесторів, кредиторів та інших зацікавлених юридичних та фізичних осіб. Саме тому, в таких країнах аудиторська діяльність є певною мі-рою само регульованою.

В Україні регулювання аудиту здійснюється на базі другого (гро-мадсько-орієнтованого) підходу.

Система регулювання аудиторської діяльності в Україні має на-ступні елементи:

1)         сукупність законів та іншш регламентуючш документів, щодо

здійснення аудиторської діяльності таких як:

-          Закон України «Про аудиторську діяльність»,

-          Закони, які визначають обов’язковість проведення аудиту,

-          Стандарти аудиту (в Україні в якості національних використо-вуються Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики),

-          Кодекс етики професійних бухгалтерів

-          Господарський кодекс та інші нормативно-правові акти, які ре-гулюють підприємницьку діяльність.

2)         орган управління системою організації аудиторської діяльності

-Аудиторська палата України (АПУ), яка:

-          проводить атестацію (сертифікацію) аудиторів,

-          веде реєстр суб’єктів аудиторської діяльності,

-          здійснює контроль якості роботи аудиторів і дотримання учасни-ками ринку аудиторських послуг законодавства і стандартів аудиту

Держава, як один із користувачів фінансової звітності не може прямо регулювати через свої виконавчі органи аудиторську діяльність, інакше буде втрачено незалежність аудиторського контролю. Отже а^ диторська діяльність є - саморегулюючою. Це означає, що держава встановлює лише вимогу здійснення аудиту, а методику його прове-дення визначають професійні організації.

Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансово-го контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та ін-шої економічної інформації.

Положення Закону «Про аудиторську діяльність» діють на терито-рії України і поширюються на усіх суб'єктів господарювання незалеж-но від форм власності та видів діяльності.

Регулятивним органом, який визначено законодавством в Україні, є Аудиторська палата України. Іншою організацією, яка впливає на ді-яльність аудиторів є Спілка аудиторів України (САУ) створена згідно Закону України "Про аудиторську діяльність", прийнятого 22 квітня 1993 року.

Основні правові форми підприємницької діяльності в аудиті

Законодавством передбачено, що аудитоуська діяльність може здійснюватись у двох формах:

а)         одноособово (як фізична особа - аудитор);

б)         аудиторською фірмою.

Аудитоуом може бути фізична особа, яка має сертифікат, що ви-

значає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльніс-тю на території України.

Якщо фізична особа, має статус аудитора, то вона має право за-йматися аудиторською діяльністю лише після того як вона:

1)         зареєструється як суб’єкт підприємницької діяльності,

2)         фізична особа - підприємець буде включена до Реєстру ауди-торських фірм та аудиторів.

Статус аудитора України можна отримати лише після підтвер-дження кваліфікаційного рівня - отримання сертифікату аудитоуа.

Сертифікати видаються аудиторською палатою або її регіональни-ми відділеннями за результатами кваліфікаційних іспитів. Сертифікати бувають 2 видів:

сертифікат серії A - надає право на проведення аудиту підпри-ємств - господарських товариств (крім банків);

сертифікат серії Б - дає право на проведення аудиту тільки бан-ків;

Право на отримання сертифіката мають фізичні особи, які від-повідають ряду встановлених вимог:

-          мають вищу економічну або юридичну освіту, документ про здобуття якої визнається в Україні,

-          необхідні знання з питань аудиту, фінансів, економіки та госпо-дарського права,

-          досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста, економіста, асистента (помічника) ау-дитора.

Аудиторська діяльність, як було зазначено вище, також може здій-снюватись юридичними особами - аудиторськими фірмами.

Аудитоуська фірма - юридична особа, створена відповідно до за-конодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність.

Аудиторська фірма може мати будь-яку організаційно-правову фор-му: приватне підприємство чи господарське товариство ( товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство (закрите або відкри-те), командитне товариство, товариство з додатковою відповідальністю).

До аудиторської фірми - юридичної особи Законом України «Про аудиторську діяльність» встановлено наступні вимоги:

-          створена відповідно до законодавства;

-          здійснює виключно аудиторську діяльність;

-          включена до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів;

-          загальний розмір частки засновників (учасників) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному капіталі не може перевищу-вати 30 відсотків;

-          керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.

Стандарти аудиту та етики

Стандарти аудиту приймаються на основі стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів з дотриманням вимог Закону України «Про аудиторську діяльність» та інших нормативно-правових актів. Затвердження стандартів аудиту є виключним правом Аудитор-ської палати України. У випадках, передбачених законом, стандарти аудиту погоджуються з іншими суб'єктами.

Стандаути аудиту є обов'язковими для дотримання аудитоуами. аудитоуськими фіумами та суб'єктами господауювання.

Стандарти аудиту формують методичну базу для практики аудиту і на сьогодні включають в себе Концептуальну основу, 43 стандарти та 15 положень з аудиторської практики.

їх застосування робить незалежний аудит зрозумілим для будь-якого користувача. Тому, в сучасних умовах розвитку економіки, для якої характерні процеси глобалізації та створення єдиних інформацій-них стандартів, застосування МСА дозволяє розширити рамки еконо-мічної інтеграції.

Важливою складовою частиною Міжнародних стандартів аудиту та надання впевненості є Кодекс етики пуофесійних бухгалтеуів.

Цей документ має три основні частини:

-          частинаА - застосовується до всіх професійних бухгалтерів,

-          частина Б - застосовується до професійних бухгалтерів-

практиків,

-          частина В - застосовується до штатних професійних бухгалтерів.

Професійна етика, юридична та професійна відповідальність аудиторів

Норми професійної етики викладено в Кодексі етики професійних бухгалтерів. Кодекс визначає інтереси, на захисті яких повинні бути аудитори. Це перш за все інтереси суспільства в цілому, яке складаєть-ся з клієнтів, інвесторів, підприємців та інших суб'єктів держави, що покладаються на об'єктивність і чесність професійних аудиторів.

Пуинцип чесності накладає на всіх професійних бухгалтерів обо-в'язок бути відвертими та чесними в своїх професійних та ділових сто-сунках. Чесність передбачає справедливе ведення справ та правдивість.

Пгтниип об'єктивності накладає на всіх професійних бухгалтерів

обов'язок не давати підстав ставити під сумнів їхнє професійне чи ді-лове судження внаслідок упередження, конфлікту інтересів або впливу з боку інших осіб.

Пуинішп пуофесійної компетентності зобов'язує професійних бу-хгалтерів:

(а)        підтримувати професійні знання та навички на рівні, необхід-

ному для надання клієнтам або роботодавцям компетентних професій-

них послуг; та

(б)       діяти суворо у відповідальності до належних технічних та

професійних стандартів, надаючи професійні послуги.

Компетентні професійні послуги вимагають обґрунтованих су-джень у застосуванні професійних знань та навичок. Професійну ком-петентність можна розділити на два окремі етапи: досягнення профе-сійної компетентності та підтримка/збереження професійної компетен-тності.

Підтримка/збереження професійної компетентності вимагає від професійного бухгалтера постійної обізнаності та розуміння відповід-них технічних, професійних та ділових здобутків, Безперервний про-фесійний розвиток забезпечує вдосконалення та підтримку можливості професійного бухгалтера компетентно працювати у професійному се-редовищі.

Пгтниип конфідениійності зобов'язує професійного бухгалтера утримуватись від:

1)         розкриття конфіденційної інформації, отриманої в результаті

професійних та ділових стосунків, без отримання відповідного та кон-

кретного дозволу, за межами фірми або організації, що ви наймає його,

іфім випадків, коли розкриття інформації є юридичним або професій-

ним правом чи обов'язком; та

2)         використання конфіденційної інформації, отриманої в результаті

професійних та ділових зв'язків, на власну користь чи на користь тре-

тіх сторін.

Професійний бухгалтер повинен дотримуватись принципу конфі-денційності навіть у соціальному середовищі. Професійний бухгалтер повинен пам'ятати про можливість ненавмисного розкриття, особливо в обставинах тривалих стосунків з колегами або його близьких або найближчих родичів.

Пуинцип професійної поведгнки накладає на професійного бухгал-тера обов'язок дотримуватись відповідних законів та нормативних ак-тів, а також уникати будь-яких дій, що можуть дискредитувати профе-сію. До таких дій належать дії, які розсудила та поінформована третя сторона, обізнана з усією відповідною інформацією, може розцінити як такі, що негативно впливають на репутацію професії.

Незалежність аудиторів та аудиторських фірм

Кодекс етики професійних бухгалтерів визначає, що незалежність вимагає:

1)         незалежності думки - такої спрямованості думок, яка дає мож-ливість надати висновок без будь-якого впливу, що може ставити під загрозу професійне судження, та дозволяє діяти чесно з об'єктивністю та професійним скептицизмом;

2)         незалежності поведінки - уникнення факгів та обставин настільки значущих, що розсудлива та поінформована третя сторона, знаючи всю від-повідну інформацію, в тому числі вжиті застережні заходи, обґрунтовано дійшла би висновку, що чесність, об'єктивність чи професійний скеіггицизм фірми або члена групи з виконання завдання знаходяться під загрозою.

Втрата незалежності думки може відбутись, наприклад, в таких си-туаціях коли:

-          аудитор підпорядковує власне судження судженню керівництва підприємства, звітність якого перевіряється;

-          висновки або текст звіту аудитора носять звинувачувальний ха-рактер, в їх тексті робиться персоніфікація помилок, визначається май-нова або кримінальна відповідальність працівників замовника;

-          судження аудитора формується з посиланням на підручники, професійні авторитети, публічні виступи посадових осіб;

-          в тексті висновку наявна особиста неприязнь до конкретних працівників замовника.

Незалежність поведінки передбачає відповідні форми взаємовідно-син аудитора з:

-          керівництвом замовника,

-          з персоналом замовника,

-          з користувачами аудиторського висновку чи аудиторського звіту,

-          з державними регуляторними чи фіскальними органами.