3.4. Розробка проектної документації


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 

Загрузка...

Існують різні точки зору на місце проектування (розробки проектних специфікацій та інженерних креслень) в життєвому циклі та загальному процесі реалізації проектів.

Багато учасників розробки проектів з великим досвідом вважають, що етап проектування є ключовим в процесі його реа-лізації. Але є і такі, хто розглядає цю роботу лише як підготовчу до більш важливішого етапу - реалізації. Hi одна із цих точок зо-ру не є абсолютною, хоча в обох є доля правди.

Інший підхід до визначення місця проектування в життєво-му циклі проекту полягає в тому, що він є продовженням деталь-ного планування робіт з його реалізації.

3 цих же позицій креслення і проектні специфікації це не бі-льше, ніж розширення загального плану проекту, а мета їх - де-талізація того, що намічено встановити на будівельному майдан-чику для досягнення мети проекту.

Незважаючи на всі ці методологічні відмінності, більшість спеціалістів в області теорії та практики управління проектами вважають, що етап проектування відіграє важливу роль в реалі-зації задумів проекту. При цьому, як і в інших областях роботи над проектом, від кваліфікації і досвіду менеджера значно зале-жить успіх подальшого розвитку робіт по проекту: знаючи деякі аспекти інженерного проектування, які можуть викликати появу проблем у виконанні майбутніх робіт, менеджер проекту може уникнути значної частини ускладнень при його реалізації.

Розглянемо процес проектування за складовими:

1. Організаційні питання проектування

Проектні роботи виконуються в наступній послідовності:

A - вибір проектувальників;

Б - підготовка та підписання угоди;

В - планування робіт та послуг.

А). Вибір проектувальників.

Сфера проектування характеризується різними видами дія-льності, організаційними структурами і типом виготовленої про-дукції.

Проектні фірми і організації за характером діяльності гру-пуються наступним чином:

1.         Проектно-будівельні фірми, які здійснюють весь ком-

плекс робіт по проектуванню, будівництву, забезпечують будівниц-

тво технологічним обладнанням і вводять об’єкти в експлуатацію.

Основною сферою діяльності проектно-будівельних фірм являється

будівництво промислових підприємств і енергетичних об’єктів, бу-

дівництво і проектування торгових будівель, об’єктів суспільного

призначення. Структура проектно-будівельних фірм є комплексною,

вона включає підрозділи, які займаються проектуванням, будівницт-

вом, консультацією, експлуатацією будівель, також підприємства по

виготовленню металоконструкцій, будівельних виробів і технічних

засобів, які використовуються в проектуванні.

2.         Архітектурні фірми, які займаються архітектурним пла-нуванням.

3.         Архітектурно-інженерні і інженерно-архітектурні фірми, які виконують роботи по проектуванню будівель, інженерних конструкцій, інженерного і електронного обладнання будівель.

4.         Інженерно-архітектурно-планувальні фірми, які викону-ють роботи по архітектурному плануванню і плануванні районів забудови.

5.         Інженерно-консультаційні фірми, які займаються консу-льтаціями з інженерних і кошторисних робіт, ведуть проекту-вання будівель і конструкцій, надають кваліфіковану допомогу на всіх етапах планування і будівництва, починаючи з передпроект-них робіт. При цьому об’єктами вивчення і консультації являють-ся різні економічні розрахунки, кошториси, методи контролю ва-ртості, технічна документація, методи виробництва робіт і т. д.

Існують певні рекомендації щодо використання проектними і будівельними підприємствами послуг консультаційних фірм. До цих фірм звертаються при виникненні проблем, з якими не може справитись самостійно. Консультаційні послуги охоплюють пи-тання звітності, управління інформацією, фінансів. Як, правило, консультаційні фірми мають широку спеціалізацію.

Форма розрахунків з консультантами передбачає погодинну оплату, відрахування від прибутку, отриманого внаслідок консу-льтаційних послуг, або розрахунок на основі попередньо обумов-леної винагороди.

За методам діяльності інженерно-консультаційні фірми по-діляються на три основних типи:

>які здійснюють концептуальну розробку проблем для конк-ретного проекту;

> які надають послуги багатопланового характеру замовникам при проектуванні складних об'єктів;

>які роблять основну ставку на досягнення найбільш ефекти-вного результату з точки зору технології, вартості і термінів ви-конання робіт.

Інженерно-консультаційні фірми широко застосовуються для надання послуг в сфері наукових і технічних досліджень, ро-зробки і впровадження систем програмного забезпечення, скла-дання будівельних специфікацій.

Крім того до категорії проектних фірм відносяться обрахун-кові центри, які виконують автоматизованими методами креслен-ня і спеціальні звіти, які забезпечують контроль за вартістю буді-вництва.

Крім вибору проектувальника, підрядника і постачальників обладнання на етапі проектних робіт важливо визначити ліцензі-ара і досягнути з ним згоди. Саме ліцензіар може видати ліцен-зію, тобто дозвіл на використання прав промислової власності, що йому належить.

В практиці ліцензійної торгівлі розрізняють чисту і супутню ліцензії. В першому випадку її передача складає основний зміст угоди, в другому - вона має супутній характер щодо інших зо-бов'язань ліцензіара в рамках однієї угоди: наприклад, угоди „під ключ" чи поставки обладнання.

На першому етапі організації робіт з проектування замовник (менеджер проекту) організовує конференцію, на якій обговорю-ються його вимоги, об'єм робіт і послуг, терміни і процедурні за-питання.

Б). Підготовка і підписання контракту

Всі взаємовідносини між учасниками створення об'єкту ба-зуються на контрактних основах.

Існує три підходи до вибору і залучення замовником проек-тних фірм до роботи по проекту:

1.         Надання професійних послуг при необхідності.

Якщо замовник має постійне співробітництво з якою-небудь інженерно-архітектурною фірмою, то дві сторони підписують між собою спеціальний договір, який передбачає надання фірмою професійних послуг по мірі необхідності. Зазвичай такий договір щорічно переглядається. Такий спосіб найбільш широко викори-стовується в муніципальних проектах.

2.         Закриті переговори.

Якщо яка-небудь фірма вже надає послуги замовнику, то він може без оголошення конкурсу вкласти з нею угоду на додаткові послуги з реалізації проекту. Фірмі, як правило, пропонується представити пропозицію з вказаною твердою кошторисною або максимальною вартістю робіт. Замовник порівнює її з промисло-вими нормами і якщо вона буде для нього оптимальна, то укладе з фірмою додаткову угоду.

3.         Проведення конкурсу

Конкурсний відбір пропозицій здійснюється для наступних типів комерційних угод:

>оплачуваних по факту: інженерно-архітектурна фірма оці-нює загальні витрати на виконання робіт і періодично надає за-мовнику рахунки для сплати;

^з верхнім обмеженням ціни: на відміну від попереднього ва-ріанту має верхню межу на загальну вартість робіт;

>з фіксованою ціною: інженерно-архітектурна фірма надає рахунок у щодо укладеної угоди (наприклад, згідно термінів пла-тежів чи по завершенню окремих етапів робіт); цей тип угод ви-користовується для невеликих проектів.

Робота з архітектором, який вибирається на основі конкурсу, більш ризикована, ніж робота з постійним проектувальником тому і у відносинах з ним потрібно бути більш акуратним.

Права і обов’язки архітектора визначаються діючим типовим положенням про проектні контракти.

Згідно типового положення архітектор повинен виконувати наступні основні роботи:

>          ескізне (графічне) проектування;

>          технічне проектування;

^ розробка кошторисів і робочих креслень;

^ підготовка i участь y торгах при виборі генерального підря-дника;

^ допомога замовнику в аналізі і оцінці запропонованих конт-рактів;

>нагляд і інспекцію з метою контролю якості і відповідності будівельному проекту.

На прохання замовника і за додаткову плату архітектор може виконувати крім основних, ще і додаткові роботи:

>          аналіз проекту;

>          техніко-економічне обґрунтування;

>          участь в управлінні будівництвом; ^ оформлення фінансування та інше.

Конкретна сфера прав і обов’язків архітектора залежить від характеру завдань, які він вирішує. Так, інженерно-архітектурним фірмам, як правило, доручаються проекти трьох типів:

1.         Проекти підтримки. Зазвичай проектна фірма займається та-кою діяльністю на основі договору про постійне обслуговування. До проектів цього типу відносяться також проведення прогноз-них досліджень.

2.         Відносно невеликі проекти з метою заміни частини обладнання в системі. Оскільки замовник оголошує конкурс на постачання на-віть найпростішого обладнання, інженерно-архітектурній фірмі пот-рібно виконати ескізне проектування, підготувати технічні вимоги, оголосити конкурс, оцінити пропозиції, дати рекомендації, а потім суп3оводжувати проект до самого початку експлуатації.

.Масштабні проекти, які включають проектування і будівни-цтво нового великого об’єкту. При його реалізації інженерно-архітектурна фірма буде залучати декілька підрядників. Для цьо-го визначається основне обладнання системи і складові, які є не-обхідними для здійснення проекту. Потім по кожному з цих еле-ментів проводиться самостійне конкурсне підписання контрактів, в тому числі з постачальниками обладнання.

Основні обов’язки ліцензіара, як правило, полягають в за-безпеченні реалізації ліцензіатом прав, які надаються при ліцен-зійній угоді. 3 цією метою ліцензіар передає обумовлений об’єм технічної документації, надає технічну допомогу в освоєнні ліце-нзії шляхом навчання спеціалістів ліцензіата на підприємствах.

Часто в контракт включається умова, згідно якої ліцензіат забезпечує постачання сировини, комплектуючих деталей протя-гом визначеного періоду часу.

Процес ліцензування має три аспекти: технічний, адмініст-ративний і організаційний.

3 технічної точки зору в процесі ліцензування необхідно дове-сти, що проект відповідає всім встановленим нормам і правилам. Це вимагає глибоких знань багатьох нормативних документів.

Процес ліцензування має адмініст,ативні аспекти, під якими розуміють обробку потоку документів, пов’язаних з отриманням необхідних дозволів як на державному так і на місцевому рівнях. В). Планування робіт і послуг.

На всіх етапах виконання проектних робіт велика роль на-лежить менеджеру проекту. Під час проектування він виконує на-ст1пні основні функції:

.Контроль відповідності об’єму виконаних робіт до необхід-ного мінімуму згідно вимогам контракту, що дозволяє успішно здійснювати наступні роботи.

2. Підбір і залучення до проекту кваліфікованих спеціалістів по інженерним дисциплінам, координація їх діяльності.

3.Визначення початку робіт для того, щоб уникнути передча-сного їх виконання перед отриманням всіх необхідних даних.

4. Коректування чисельності працівників, зайнятих на наступ-них етапах реалізації проекту.

5.Контроль і обмеження внесення змін в проект після закін-чення проектних робіт.

6.         Контроль дії всіх факторів, умов і документів, які можуть збільшити вартість робіт.

7.         Перевірка виконання робіт у відповідності з їх послідовніс-тю і пріоритетом.

8.         Забезпечення переважаючого вибору стандартних матеріа-лів і обладнання у всіх можливих випадках, видача дозволу на за-стосування спеціальних вузлів тільки при неможливості викорис-тання стандартних, забезпечення скорочення номенклатури на-йменувань до мінімуму.

Менеджер проекту повинен наперед скласти детальний план роботи, використовуючи концепцію замовника, довідкові та ін-формаційні матеріали, кошториси виробничого процесу та ін.

Необхідно спланувати достатній об'єм проектних робіт, визначи-ти постачальників і будівельних підрядників.

Написання плану роботи - це створення документу, який вимагає багато чисельних переглядів і доопрацювань протягом всього етапу проектування по мірі появи нової інформації і вне-сення змін. Цей план повинен включати загальний опис основних і допоміжних робіт з детально визначеними обмеженнями.

Якщо з будівельною організацією підписується прямий до-говір на будівництво, то від архітектора вимагається більш дета-льне проектування і підготовка відомості матеріалів.

Якщо власник ліцензії на технологію представляє повну фі-рмову розробку технологічного процесу з доданням повних спе-цифікацій всього технологічного обладнання, то спеціалістам із фірми-розробника не потрібно виконувати цю роботу.

Таким чином, менеджер проекту повинен уявляти собі органі-зацію роботи в фірмі, яка виконує роботи для правильного плануван-ня величини вкладу кожного учасника в процес реалізації проекту.

Крім того, в плані роботи визначається необхідність здійс-нення перевірок за ходом проектування та їх періодичність.

Потім спеціалісти з різних сфер аналізують план роботи, який складений менеджером проекту, отримують відповіді на по-ставлені запитання.

Кожній фірмі і кваліфікованим спеціалістам цих фірм реко-мендується написати власний план на свою частину роботи.

Ці спеціалізовані плани повинні містити особливі вказівки і ін-струкції з описом шляхів і методів виконання роботи в кожному на-прямку. Наприклад, архітектор після підписання проектного конт-ракту надає замовнику для затвердження план виконання проектних робіт і надання послуг до початку і під час будівництва.

Спільно із замовником і менеджером проекту архітектор складає завдання на проектування. Після схвалення замовником цих документів починається основний етап робіт - проектування і узгодження документації.

2. Розробка іузгодження проектних документів

Практика організації проектування в розвинених країнах за-звичай передбачає дві стадії проектування, тобто розробку насту-пних матеріалів:

>попереднього проекту (ескізного проекту); >кінцевого проекту (робочих креслень і специфікації).

Однак початку проектних робіт передує детальне техніко-економічне обґрунтування (ТЕО).

2.1 РозробкаТЕО.

При розробці ТЕО проводиться попередня вартісна і функціо-нальна оцінка проекту, потім на основі детального аналізу готують-ся пропозиції замовнику, в яких уточнюються оціночні показники і вихідні дані для проектування, плануються шляхи найбільш раціо-нального використання коштів, які вкладаються в проект.

Після узгодження із замовником ці пропозиції передаються проектним організаціям. Таким чином, починаючи проектувати, проектна організація має детально розроблене ТЕО на майбутнє бу-дівництво.

Новою тенденцією є залучення в процес прийняття рішень і проектування найбільш зацікавлених груп населення. Так, напри-клад, в області прийняття рішень щодо великих інвестиційних програм великий інтерес представляє демонстраційний метод. Він не має комерційного характеру, його мета - виявлення цілей здійснення проекту шляхом розповсюдження інформації серед зацікавлених організацій і окремих фізичних осіб, і прийняття об-ґрунтованого „колективного" інвестиційного рішення. Цікаво ві-дмітити той факт, що в даному випадку державні органи несуть відповідальність за розповсюдження представленої інформації про обговорювані проекти, хоча будівництво і експлуатацію об'єкта можуть здійснювати приватні підприємства.

Прийняття проектного рішення з використанням демон-страційної програми здійснюється в декілька етапів, а саме:

>          аналіз проблеми і розробка концепції проектної програми;

>          підготовка ТЕО;

^ розробка і підготовка для впровадження нових елементів технологічного процесу;

^ створення демонстраційної моделі об'єкта, що проекту-ється;

>          здійснення демонстрації проекту;

^ розповсюдження інформації серед зацікавлених органі-зацій і окремих осіб;

^ збір інформації (відгуків) і оцінка результатів;

>          прийняття рішень.

Важлива роль у здійсненні цих робіт належить консульта-ційним фірмам. Володіючи банками інформаційних даних, су-

часною обчислювальною технікою, спеціалістами високої квалі-фікації і широкого кругозору, такі фірми відіграють роль своєрі-дного розумового центру з аналізу і вибору оптимальних проект-них рішень. В країнах з розвиненою економікою їх кількість в за-гальному числі великих проектних організацій складає приблизно 40 % і має тенденцію до росту.

Наявність широкої мережі консультаційних фірм забезпечує якісне проведення передпроектних досліджень. Витрати на пе-редпроектні дослідження складають 25-30 %, а з врахуванням розробки попереднього проекту - до 60 % загальних витрат на проектування. Це нове явище в розвитку сфери проектування і в області прийняття інвестиційних рішень. Підвищення частки ви-трат на перед проектні обґрунтування є повністю окупними. Більш того, при цьому створюється передумови як для приско-рення виконання наступних етапів, так і для мінімізації витрат, високого ступінню точності визначення кошторисної вартості.

2.2. Перша стадія проектування

На стадії розробки попереднього проекту приймаються ос-новні проектні рішення.

Розробка форм проекту містить два етапи:

>          планування;

>          концептуальний період.

Планування включає розробку принципових пропозицій, фор-мулювання функціональної мети будівництва, вибір будівельного майданчику, обговорення питань майбутнього будівництва.

Консультаційний період включає більш ширший перелік робіт:

>          уточнення функціональної програми об'єкту, його потуж-ності і технологічних процесів;

>          визначення необхідної площі;

>          аналіз складу елементів проектованого об'єкту;

>          уточнення варіантів під'єднання об'єкта до транспортних та інженерних комунікацій;

>          оцінка заходів з охорони навколишнього середовища;

>          визначення об'єму робіт і порівняння будівельних і екс-плуатаційних вартостей проектованого об'єкту і об'єкту-аналогу;

^ розробка принципових конструктивних рішень будівель і споруд;

^ попереднє вирішення питання на рахунок придбання земе-льної ділянки;

> підготовка топографічних даних.

Попередній проект рахується найбільш відповідальним ета-пом. При проектуванні складних промислових об'єктів на нього від-водиться 10-12 місяців, нескладних об'єктів - 1,5-2 місяці. Розробка попереднього проекту завжди здійснюється в повному об'ємі, оскі-льки він являється основою для отримання дозволу на будівництво.

На етапі розробки попереднього проекту широко застосо-вуються методи варіантного проектування з наступною експерт-ною оцінкою розроблених варіантів.

Вже на етапі попереднього проектування починається кош-торисна робота, яка проходить декілька послідовних фаз (для се-редніх і великих проектів), на кожній з яких уточнюється проект, вихідні дані, і відповідно збільшується точність кошторису.

Кожному виду робіт, який пов'язаний з формуванням попе-реднього проекту відповідає свій кошторис, який має конкретне призначення (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Види кош і орисів за стадіями проектування

№п/п   Стадії і види проектних робіт          Види кошторисів      Призначення кошторисів

1.         ТЕО і попереднє проектування      Попередній    Оцінка реальності

                        кошторис       проекту

1.1       Визначення технологїі об'єкту,                  

            вибір обладнання, розробка ген-    Первинний    Співставлення ви-

            плану  кошторис       трат, які плануються

1.2.      Ескізне проектування, план            з бюджетними об-

            об'єкту і його частин, план будів-              меженнями

            ництва.          Уточнений    Визначення фінан-

1.3.      Технологічне проектування, роз-робка креслень ескізного проекту.     кошторис       сування проекту

2.         Кінцеве проектування, робоче       Кінцевий       Ведення торгів

            креслення і специфікації       кошторис      

На першій стадії („попередній кошторис") кошторис фак-тично не розробляють, а роблять збільшені розрахунки в довіль-ній формі з використанням аналогів.

Починаючи з другої стадії, для альтернативної оцінки скла-дають так званий первинний кошторис, на основі якого можна оцінити загальну суму, і співвідношення основних видів робіт (таблиця 3.4).

Як видно, у формі цього кошторису закладені одинична і за-гальна вартості кожного виду робіт, що дозволяє оцінити ефекти-вність окремих конструктивних рішень і співставити їх за одини-чною вартістю з альтернативними рішеннями і аналогами, який замовник приймає за еталон.

Друга стадія проектування - розробка робочих креслень і специфікацій - починається після узгодження попереднього проекту з замовником. При виконанні проектних робіт на даний час широко застосовуються такі нові методи, як модельно-макетний, панорамний, площинний та інші.

Розробці макету передує складення об'ємного генплану в трьох варіантах. Після розгляду замовником трьох варіантів ген-плану один з них затверджується. Потім приступають до спору-дження макету. Ця робота виконується в два етапи.

На першому етапі розробляється попередній макет, в обго-воренні якого беруть участь замовники, проектувальники, екс-плуататори і підрядники. Після обговорення розробляється кін-цевий варіант. Його фотографують по частинам з застосуванням спеціальної оптики.

Таблиця 3.4. Форма попереднього кошторису

                        В         тому числі елементів           

Назва робіт                                                                                      

Земляні роботи                                                                                           

Фундаменти                                                                                   

Нульовий цикл                                                                                           

Несучі конструкції                                                                                      

Металоконструкції                                                                                     

Покрівля                                                                                          

Разом                                                                                   

Загальнобудівельні роботи:

Опалення і вентиляція                                                                                          

Електромонтаж                                                                                          

Внутрішнє обладнання (не будівельне)                                                                                       

Всього                                                                                             

Наступний етап в об'ємному проектуванні - перехід на фо-токреслення, тобто фотографії з макету компоновок технологіч-ного обладнання. Потім на фотографії наносять масштабні розмі-ри, написи і специфікації.

При площинному методі проектування на гладенькій повер-хні великого столу наноситься масштабна сітка. Група спеціаліс-тів проектної бригади вирішують питання розстановки техноло-гічного обладнання, положення комунікацій, під'їздних шляхів за допомогою спеціальних плоских шаблонів окремих будівель, трубопроводів. Шляхом можливих перестановок шаблонів від-шукується оптимальний варіант з меншими затратами часу і пра-ці, ніж при традиційному кресленні.

В   методі       площинного   макетування   використовують

об'ємні макетні тіла, що вирізуються з пінопласту у вигляді прос-тих геометричних фігур, на які наклеюють креслення основних проекцій обладнання зі всіма необхідними розмірами.

Кінцевий (технічний) проект складається з наступних роз-ділів: - архітектурно-планового, будівельного і інженерних сис-тем (сантехнічних, електромеханічних і ін.).

Часто в проектній документації відсутній розділ організації будівництва, оскільки на думку ряду спеціалістів, організаційні питання неможливо вирішувати в розрахунку на абстрактного будівельника. Організація будівництва - це компетенція будіве-льної фірми, яка вирішує питання краще проектувальника і з вра-хуванням власного досвіду, будівельної політики і конкретних кон'юнктурних умов, що склалися до початку робіт.

Частиною проекту являються специфікації. В них наводить-ся опис частин проекту, видів робіт і інженерних систем, перелік, якість матеріалів і конструкцій, вказівки щодо роботи і вимоги щодо її виконання.

До проекту додається кінцевий кошторис, який включає під-готовчі роботи на майданчику, підготовку об'єкта до здачі, а та-кож спеціальні роботи, втому числі, які виконуються субпідряд-никами.

Складення кошторисної вартості, форма кошторисів і поря-док їх складання, суттєво відрізняються за кордоном. Звернемо увагу виключно на те, що в багатьох країнах (в тому числі США)

приймається розробляти тільки один кошторис, в якому підрахо-вується вся контрактна вартість будівництва. В ньому окремо виділяються:

>          всі витрати з підготовки та облаштування будівельного майданчику (як прямі витрати);

>          вартість всіх загально будівельних і спеціальних робіт;

>          вартість матеріалів, конструкцій, обладнання і його мон-тажу;

>          витрати з підготовки і здачі об'єкта і інші витрати.

Кінцевий кошторис з фактичними даними додається до про-

екту. 3 нього видно, які роботи рахуються загально будівельними і виконуються власними зусиллями генпідрядника, а які - спеціа-лізованими і виконуються зовнішніми субпідрядниками.

Точність і достовірність кошторису витрат розглядається замовником в розвинутих країнах як найважливіший серед кри-теріїв ефективності проекту. Це забезпечується як альтернатив-ними оцінками проектних рішень, так і жорсткими нормами буді-вельного законодавства і договірних умов, які передбачають сис-тему гарантій і санкцій, а також нормування достатнього рівня витрат на не передбачувані витрати. Різниця між початковою ко-шторисною вартістю і фактичною вартістю об'єкту залежить від якості проектної документації, правильності і точності визначен-ня базової кошторисної ціни, механізму конкуренції, інфляційних процесів і т. п.

Існує практика, коли при рості фактичних витрат, напри-клад, більш ніж на 1,5 % проти кошторисної вартості по контрак-ту, проектна фірма виплачує до 25 % заподіяного збитку, а при отриманні економії (більше 1,5 %) замовник виплачує проектній фірмі до 25 % цієї економії.

Формування кошторисної вартості проекту відбувається по-етапно, методом послідовного наближення.

Нормативна база для складання кошторису в ряді країн дуже компактна і складається з двох томів:

-          том 1 містить 20 000 одиничних розцінок на загально буді-вельні роботи;

-          том 2 - 25000 розцінок на спеціальні роботи.

Збірники містять показники денного виробітку і затрат праці на одиницю кожної роботи. Вони щорічно перевидаються асоціа-

цією генеральних і субпідрядників і враховують всі зміни цін і діючі в даному році ціни на матеріали, конструкції, обладнання, тарифні ставки робочих, транспортні і інші тарифи.

Послідовне уточнення розцінок відбувається в міру збору проектної і технічної інформації про майбутній об'єкт. Слід від-мітити наступні типи оцінок: факторна оцінка, приблизна оцінка, кінцева оцінка.

Факторна оцінка розробляється практично з самого початку робіт за даними інжинірингу (ступінь готовності не перевищує 1 %) і використовується для прийняття рішення керівництва про схвалення проекту. Точність оцінки (величина можливих відхи-лень) - 15- 25 %.

Приблизна оцінка встановлюється на основі відомостей про об'єми робіт при відомій вартості обладнання і матеріалів. На цій стадії, як правило, виконується 10-15 % від об'єму проектних ро-біт. Точність оцінки - 10-15 %.

Кінцева оцінка виконується на основі 40 % готовності прое-ктних робіт, уточненій вартості обладнання і матеріалів. Точність оцінки 5 %.

На перших стадіях складання кошторису бажано отримува-ти завищену оцінку вартості.

Характерною особливістю складання кошторисів у США явля-ється динамічна оцінка кошторисної вартості будівництва, яка на-пряму залежить від того, на який рік заплановано будівництво об'єкту і скільки часу воно буде тривати. В умовах постійного збі-льшення цін на будівельні матеріали, механізми, робочу силу, пали-во і т. п. ці об'єктивні фактори не можна не враховувати.

На ріст цін суттєвий вплив здійснює інфляція. Економісти США офіційно признають цей фактор росту вартості будівницт-ва, говорячи при цьому, що вартість будівництва відстає від тем-пів росту цін на споживчі товари. Індекс вартості будівництва ба-зується на вартості будівельних матеріалів, вартості перевезень, погодинної оплати праці працівників високої кваліфікації і різно-робочих. Враховуються також такі фактори, як продуктивність праці, конкуренція підрядних фірм, накладні витрати підрядника (враховуючи податки), проектна тривалість будівництва об'єкту, контракти на поставку матеріалів і робочої сили.

Використання методів динамічного визначення кошторисної вартості будівництва, з однієї сторони, об'єктивно відображає си-стематичний ріст цін, а з другої - сприяє суттєвому скороченню строків будівництва. Адже, якщо будівельна організація не вкла-деться в задані проектом і замовником терміни і затягне роботи з введення об'єкту, то вона буде змушена купувати матеріали і ін-ші ресурси за більш високими цінами, які непередбачені затвер-дженим кошторисом і понесе збитки.

Як здійснюється складання кошторисів в Україні буде розг-лянуто в інших розділах.

В процесі підготовки до участі в торгах підрядники також оцінюють вартість проекту. Майбутні оцінки вартості суттєво ві-дрізняються у різних підрядчиків залежно від їх досвіду, враху-вання особливостей проекту і оцінки загальних економічних умов, тенденцій в попиті, пропозиції на будівельному ринку.

В процесі проектування замовник здійснює контроль за його ходом, однак такий контроль ефективний тільки при мінімальній кількості перевірок. Чим частіше контролюється процес проекту-вання, тим більше буде зауважень і змін, що призведе до збіль-шення витрат і порушенню графіку. Так, перевірку технічної до-кументації достатньо провести один раз.

На початку реалізації проекту його менеджер повинен ви-значити вимоги до перевірки кожного документу і слідкувати за виконанням цих вимог.

В таблиці 3.5 показано, як зазвичай виконуються вимоги ко-нтролю і узгодження проектної документації.

В більшості випадках замовник і власник ліцензії контро-люють і узгоджують одні і ті ж проектні матеріали. Крім того, замовник зберігає контроль за витратами і якістю обладнання, що закуповується.

Інші перевірки можуть здійснювати різні організації: стра-хова компанія, місцеві зональні органи, управління з охорони на-вколишнього середовища та ін.

Після розгляду і ухвалення замовником кінцевого проекту архітектор розробляє інструкцію для учасників торгу, спільно із замовником обговорює пропозиції, що поступили, і дає своє за-ключення щодо вибору генерального підрядника.

Таблщя3.5.

Типовий порядок контролю і

 

            узгодження проектноі          документащі*

№ п/п  Документ       Ліцензіар        Замовник

1.         Технологічна карта процесу            К,У     К,У

2.         Технічні умови на технологічне обладнання        к,з        К,У

3.         Технологічні карти на основні трубопро-води і арматуру           К,У     К,У

4.         Технологічні карти на допоміжні карти і арматуру           I           К,У

5.         Технічні умови на допоміжне обладнання            I           К,У

6.         План ділянки к,з        К,У

7.         Схема чи макет маршруту трубопроводів  к,з        К,У

8.         Детальне креслення трубопроводів           н. п.    I

9.         Креслення конструкцій        н. п.    I

10.       Креслення фундаменту        н. п.    I

11.       Архітектурне креслення       н. п.    К,У

12.       Електропостачання і управління    н. п.    I

13.       Апаратура      н. п.    I

*В таблиці використані наступні умовні позначення:

К - контроль,

У - узгодження,

I - отримання інформації,

Н. П. - документація зазвичай не посилається,

3 - внесення зауважень.

Коли рішення про генпідрядника прийняте, архітектору мо-же бути доручена підготовка попереднього варіанту будівельного контракту, що вже виходить за межі проектних робіт і оплачуєть-ся окремо, як послуги.

Частина фірм, які виконують проектні роботи виступають у ролі архітектора, можуть приймати на себе виконання робіт на будмайданчику, виступаючи у ролі інженера-будівельника. Така фірма, що виконує одночасно функції архітектора і інженера, може забезпечувати управління проектом в цілому.

Практично у всіх випадках люба проектна фірма забезпечує супровід будівництва.

При розробці попереднього і заключного проекту особливі вимоги пред'являються до виконання нормативів (стандартів).

Вони відображають рівень вимог до проектної продукції в даний момент. 3 іншого боку, ефективність стандартів в підви-щенні якості проектів визначається їх здатністю відображати в собі постійно змінні умови функціонування виробництва.

Високі темпи науково-технічного прогресу, жорсткі умови реалізації проекту потребують постійного перегляду не тільки самих стандартів, але і методів і мети їх розробки. В Японії, на-приклад, стандарти переглядаються кожні три роки, в США -кожні 5-6 років. 3 оцінок американських економістів викорис-тання стандартизованих матеріалів і конструкцій дозволяє змен-шити витрати в будівництві на 15-20 %.

Будівельна стандартизація в розвинених капіталістичних країнах здійснюється, як правило, на трьох рівнях: національно-му, галузевому, на рівні підприємств. Основна маса стандартів розробляється на галузевому рівні.

В останні роки спостерігається тенденція до скорочення строків і вартості розробки стандартів шляхом широкого викори-стання міжнародних, а також міжгалузевих і на рівні підприємст-ва стандартів інших країн. Всі розвинені країни активно беруть участь в роботі Міжнародної організації по стандартизації.

Дотримання стандартів у більшості розвинених країн непе-редбачено законодавством за виключенням тих, які включені ор-ганами державної влади в спеціальний список (як правило, це на-ціональні стандарти, їх число не перевищує 20 % від загальної маси стандартів). Нормативні документи загальнодержавного рі-вня в більшості є комплексними і включають вимоги до проекту-вання об'єктів і проведенню будівельно-монтажних робіт.

Нормативно-методичною базою для формування технології проектування в проектно-пошукових організаціях можуть слугу-вати технологічні правила проектування. Нормування технологі-чних процесів проектування забезпечує можливість створення обґрунтованих прейскурантів і цін на проектні роботи, визначен-ня норм тривалості проектування, нормативів затрат, трудових і матеріально-технічних ресурсів на виконання проектних робіт.

Для розробки типового проекту можуть використовуватись три технічні стандарти: власника ліцензії на технологію, замов-ника і підрядника.

Зіткнувшись з декількома стандартами, менеджер проекту повинен знайти метод об'єднання їх в один документ, виключи-вши суперечливі вимоги. У нього є наступні варіанти вибору:

1.         Повна переробка стандартів в технічні умови на проект, які об'єднають різноманітні вимоги і пов'яжуть суперечки.

2.         Вибір одного стандарту і розробка додатку до нього з включенням будь-яких додаткових вимог із інших використову-ваних стандартів. Якщо замовник не наполягає на використанні його документів в якості базових стандартів, то застосування ста-ндартів підрядників в цілому зменшить витрати на розробку, ін-спекції і управління будівництвом, оскільки виконуючий ці фун-кції персонал найкращим чином ознайомлений зі стандартами своєї компанії.

У будь-якому випадку обидва варіанти потребують аналізу сформованих документів усіма учасниками. Ці документи явля-ють собою або нові технічні умови на проект або додаток до іс-нуючих технічних умов. Менеджеру проекту потрібно детально обговорювати всі порушення чи зауваження замовника проти стандартів і протоколювати їх.

Резюме

Будь-який проект, незалежно від його складності та обсягу робіт розвивається від ситуації, коли „проекту ще немає" до ста-новища, коли „проекту вже немає". Протягом цього періоду про-ект є центром зусиль для його учасників, певною віхою в їх жит-ті. Проміжок часу між моментом появи ідеї проекту та моментом його ліквідації називають проектним циклом або життєвим цик-лом проекту.

Для ефективного управління проектом важливе значення має поділ його життєвого циклу на ключові моменти - „віхи", що відображають досягнуті результати у просування проекту. Виді-лення таких частин не є однозначним і залежить від того, хто здійснює поділ. 3 точки зору фінансових установ життєвий цикл проекту доцільно поділяти на одні стадії, а з точки зору замовни-ка - на інші. В кожному разі виділені фази або етапи є відобра-женням важливих періодів і подій у розвитку проекту. Важливе

місце в життєвому циклі проекту посідає розробка проектної до-кументації.

Питання для обговорення

У Поняття життєвого циклу проекту.

^ Підходи до поділу життєвого циклу на складові.

^  Суть інвестиційної фази життєвого циклу проекту.

>          Формування концепції проекту.

>          Зміст та значення функціональних досліджень.

>          Місце проектування у життєвому циклі проекту. ^  Основні складові проектування.

^ Проектна документація.