3.3. Планування концепції проекту


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 

Загрузка...

Розробка проекту починається з формування його концепції. Для великих компаній процес розробки концепції будь-якого проекту зазвичай пов'язаний з складанням інвестиційної програ-ми на декілька років вперед.

Розробка концепції проекту передбачає виконання наступ-них основних пунктів:

>          обґрунтування мети проекту на основі вивчення ринку і

аналізу виробничих резервів;

>попередня оцінка капітальних затрат на проект і прогноз збільшення оборотного капіталу;

>          оцінка тривалості інвестиційного процесу і власне будівни-цтва, строку початку експлуатації;

>          прогноз збільшення капіталу від реалізації проекту;

>          визначення джерел (інвесторів вкладників капіталу) і розмі-рів фінансування;

>          визначення основних характеристик проекту.

Таким чином, розробка концепції проекту - це перший етап планування роботи над ним.

Формування концепції проекту, як правило, не входить в обов'язки менеджера проекту і його робочої групи. Вказані фун-

кції виконуються групами управління проекту зі сторони замов-ника:

^ групою по маркетингу, яка повинна знайти відповідь на запитання, скільки можна продати кінцевої продукції і за якою ціною;

^ виробничою групою, яка оцінює імовірність вартості ви-робу і вимоги до сировини, яка буде використовуватись для його виробництва;

>          фінансовою групою, яка оцінює затрати на проект, ви-значає джерела і розміри фінансування;

>          іншими групами, які збирають інформацію про стан на-вколо проекту, законодавчих актах, податках, а також інші дані, які мають відношення до конкретного проекту.

Процес розробки концепції проекту можна поділити на на-ступні стадії:

>          Формування потреб і можливостей, які визначають інте-рес до роботи над проектом.

>          Формування попередніх альтернативних варіантів (сце-нарії розвитку проекту), які задовольняють вихідні вимоги.

>          Вибір варіантів розвитку проектів, які є оптимальними з точки зору строків та інших умов.

Формування потреб відбувається в процесі відкриття нових сфер ділової активності, що є головним рушієм для інвесторів стосовно пріоритетів капіталовкладення.

Інвестори повинні бути впевнені, що на продукцію, яка є ре-зультатом функціонування проекту, протягом всього строку інве-стицій буде стабільний попит, достатній для встановлення такої ціни, яка б забезпечувала покриття витрат на експлуатацію і об-слуговування виробничих об'єктів проекту, виплату заборгова-ностей і задовільну окупність капіталовкладень.

Для вирішення вказаних питань замовник на першій стадії розробки концепції проекту доручає, як правило, незалежній кон-сультаційній фірмі підготовку економічного обґрунтування, в якому аналізується попит на продукцію з оцінкою поточних і по-тенційних джерел отримання аналогічного продукту, а також прогнозуються ціни, з огляду на наведених вище вимог.

Проте, здійснення техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) - тривалий та дорогий процес. Тому, перш, ніж витрачати

значні кошти, потрібно провести попереднє ТЕО (ПТЕО). Основ-на його мета полягає у визначенні того, чи виконуються наступні вимоги:

1.         Всі можливі альтернативи проекту розглянуті.

2.         Концепція проекту свідчить про потребу проведення дета-льного аналізу в ТЕО.

3.         Всі аспекти проекту мають важливе значення та потребують вивчення шляхом функціональних досліджень.

4.         Екологічна ситуація та можливий вплив на неї відповідають національним стандартам.

За результатами попереднього техніко-економічного дослі-дження робляться такі висновки:

>          інвестування настільки ефективне, що остаточне рішення

стосовно його доцільності може бути прийняте вже на даному

етапі;

Мнформації достатньо для висновку про те, що проект не життєздатний;

>          концепція реалізації проекту свідчить про необхідність про-

ведення більш поглибленого аналізу та подальшої розробки тех-

ніко-економічного обґрунтування.

Подальший процес розробки концепцій проекту передбачає аналіз кожного варіанту розвитку проекту з точки зору здійснен-ня, а також розробки критеріїв, які дозволяли б провести вибір найбільш оптимальних альтернатив.

Всі варіанти, як правило, розрізняються стратегією розши-реного виробництва, яка передбачає:

>          значні капітальні витрати, спрямовані на швидке збільшення капіталу фірми;

>          використання обмежених резервів фірми і незначні капіта-льні витрати у майбутньому при появі додаткових можливостей;

>          основними критеріями прийняття варіантів проекту до розг-ляду і співставлення з іншими варіантами є його вартість, строки виконання і ріст капіталу від реалізації.

Крім того, спеціальному аналізу вже на цій стадії роботи над проектом повинні піддаватись його різноманітні аспекти, які в майбутньому будуть детально розроблятись:

>          прийняті законодавчі положення і дії уряду;

>          інфраструктура і джерела забезпечення сировиною;

>наявні запаси природних ресурсів і т.п.

Для оцінки альтернативних варіантів за критеріями вартості проектів, строків їх реалізації і росту капіталу застосовується по-няття „життєздатності проекту". Ця оцінка є попередньою і уточ-нюється на наступних етапах роботи над проектом.

Діючі законодавчі акти і позиція уряду, від яких залежить успіх проекту, є найбільш важливими аспектами альтернативних варіантів розвитку проекту, які піддаються аналізу разом з основ-ними факторами. Інвестори, як правило, наполягають, щоб всі за-конодавчі положення, тарифи та інші нормативні акти, які пред-ставляють першопочаткове значення для успішного здійснення проекту, були зобов'язуючими.

Учасники проекту повинні взяти на себе відповідальність стосовно того, що в процесі його використання будуть виконува-тись всі вимоги і положення. Необхідно також забезпечити стра-хування основних видів ризику пов'язаних з викидом шкідливих відходів, витоку нафти чи забрудненням повітряного басейну, у зв'язку з експлуатацією проекту.

Для міжнародних проектів в кожному окремому випадку повинні бути обговорені принципи перерозподілу між учасника-ми, третіми сторонами і інвесторами таких ризиків, як експропрі-ація, право уряду на участь в прибутковому проекті, не конверто-ваності валюти. У випадку, коли існує значне занепокоєння від-носно політичного клімату в якому створюється проект, деякі уряди і урядові агентства можуть надавати гарантії захисту від ризику політичного характеру.

Дослідження часто проводиться багато разів, повторюється з введенням додаткових змінних параметрів. Якщо отримані ре-зультати свідчать про недостатню ефективність проекту, доціль-но здійснити подальше коригування окремих параметрів, особли-во у виробничій частині програми, а також матеріальних чинни-ків виробництва, внести зміни до проекту з метою підвищення його ефективності. Якщо при повторному аналізі проект залиша-ється нерентабельним, робиться остаточний висновок щодо не-доцільності його реалізації.

Дослідницьке забезпечення проекту часто називають функ-ціональним дослідженням. Воно охоплює аспекти проекту та

забезпечує проведення ПТЕО та ТЕО. Особливого значення цей крок набуває для широкомасштабних проектів.

Зміст таких досліджень залежить від виду та характеру прое-кту. їх висновки мають бути максимально ясними та слугувати основою для подальших стадій підготовки проекту. Здійснюють-ся як до, так і разом з ПТЕО і ТЕО, а також на інших фазах жит-тєвого циклу, коли в процесі здійснення проекту була виявлена така потреба.

Ступінь впевненості учасників проекту, в першу чергу його інвесторів, в успішному проведенні і закінченню робіт по його реалізації визначаються „життєздатністю проекту”.

Динаміка потоку інвестицій, необхідних для безперервного фінансування проекту, здійснює вирішальну роль на можливість подальшої його реалізації. Адже, якщо виникає дефіцит інвести-цій, то це може стати основною причиною порушення календар-ного плану виконання проекту та призведе до появи великих зби-тків і в кінцевому результаті відмови від проекту.

Іншою обов’язковою умовою життєздатності проекту є вико-нання обов’язків перед інвесторами. Тому життєздатність проек-ту характеризується:

> можливістю забезпечити потрібну динаміку інвестицій; >здатністю проекту генерувати потоки доходів, які достатні для компенсації його інвестора вкладених ними ресурсів і взятого на себе ризику.

Аналіз життєздатності проекту проводиться в два етапи: 1.3 альтернативних варіантів вибирається найбільш життєзда-тний.

2. Для вибраного варіанту проекту підбираються методи фі-нансування і структура інвестицій, які забезпечують максимальну життєздатність проекту.

Як правило, концепція проекту містить альтернативні варіа-нти розширення виробництва, які відрізняються територіальним розташуванням потужностей, технологією виробництва і страте-гією маркетингу. Попередні оцінки економічної ефективності альтернативних варіантів не можуть бути основою вибору життє-здатного проекту. Тільки на основі порівняльних економічних оцінок потоків доходів від реалізації кожного альтернативного варіанту можна вибрати стратегію, яка змогла б забезпечити в

сумі всім потенційним інвесторам реальний приріст вартості ка-піталу за рахунок максимальних потоків доходів від реалізації проекту, розподілених з найменшим ризиком.

В якості бази порівняння потоків доходів як при наявності багатьох альтернативних варіантів, так і одного варіанту розши-рення виробництва приймається прогнозний потік доходів функ-ціонуючого підприємства, на якому не передбачаються значні ка-пітальні затрати і розширення виробництва.

На другому етапі аналізу життєздатності проекту необхідно оцінити можливість боргового фінансування проекту (в додаток до акціонерного) і оптимізувати потоки інвестицій так, щоб збі-льшити доходи і зменшити ризик для одного чи декількох учас-ників проекту (як правило, акціонерів).

Оцінка можливостей проекту по погашенню заборгованості проводиться на основі двох показників: ^ коефіцієнту покриття боргу; >коефіцієнту покриття процентної ставки.

Коефіцієнт покриття боргу характеризує здатність проекту генерувати в поточний період достатню кількість грошових кош-тів для виконання боргових зобов'язань. Грошові кошти можуть включати резерви і інші надлишкові фонди, нагромаджені за по-передні роки.

Коефіцієнт покриття боргу розраховується, як відношення суми грошових коштів, вільних для покриття заборгованості, в сумі грошових коштів, спрямованих на це покриття. Значення ко-ефіцієнта, менше або рівне одиниці, означає, що потік прибутків є недостатній для покриття заборгованості. Чим більше значення коефіцієнту, тим спокійніше почувають себе кредитори і гаранти проекту.

Коефіцієнт покриття процентної ставки відображає здат-ність проекту генерувати потоки доходів для виплати процентних ставок (не основних боргових сум), тому всі коментарі відносно коефіцієнту покриття боргу однаково відносяться і до коефіцієн-ту покриття процентної ставки.

Після визначення загальної здатності проекту до погашення заборгованості розраховуються оптимальні інвестиційні потоки і потоки доходів для всіх учасників проекту, які достатні для ком-пенсації вкладених ними ресурсів і взятого на себе ризику.

Всі основні рішення набуті в процесі аналізу життєздатності проекту використовуються при розробці плану фінансування проекту і підготовки контракту.