2.4. Внутрішнє середовище проекту


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 

Загрузка...

Крім зовнішнього на проект впливає і внутрішнє середовище, яке пов'язане з його організацією, а саме - з питаннями розподілу прав, обов'язків та відповідальності між учасниками проекту.

До внутрішніх чинників проекту відносять взаємини між учасниками, професіоналізм проектної команди, стиль керівниц-тва проекту, засоби комунікації (рис 2.2). Внутрішній аналіз - це процес оцінки цих факторів, які піддаються управлінню та конт-ролю та є наслідками менеджменту проекту.

Серед головних учасників проекту виділяють: ініціаторів, замовників, інвесторів, керівника проекту, тощо. Саме вірний, однозначний та завчасний розподіл між ними прав та обов'язків дозволить уникнути зайвих витрат часу та ресурсів при вирішенні проблем, які можуть виникнути в процесі реалізації проекту. Цей аспект є досить важливим, проте йому не завжди надають належ-ну увагу. Відзначимо, що для успіху проекту доцільно формулю-вати повноваження кожного учасника в письмовій формі.

Проектна команда - люди, які безпосередньо будуть реалі-зовувати підприємницьку ідею в життя. Під час управління прое-

ктом слід формувати її таким чином, щоб забезпечити необхідний рівень професіоналізму та охопити найважливіші сфери. Рекоме-ндований склад проектної команди наступний:

>          економіст галузі

>          маркетолог

>          технолог ^ проектант

>          еколог

>          менеджер

>          фінансист

>          бухгалтер

>          вузькі спеціалісти (при необхідності).

 

взаємини між            професіоналізм про- стиль керівниц-        засоби комуні-

учасниками    ектної команди          тва проектом кацїі між учас-

никами проекту

Рис. 2.2. Складові внутрішнього середовища проекту.

He менш важливим є стиль керівництва проектом. Він ви-значає цілісну відносно стійку систему способів управлінської діяльності, яка забезпечує ефективне виконання своїх функцій керівником проекту. Стиль управління - це спосіб, яким керівник управляє підлеглими співробітниками, а також незалежний від конкретної ситуації управління зразок поведінки керівника.

Стиль управління проектом проявляється в організації вла-сної праці керівником проекту; у характері взаємовідносин з під-леглими, колегами, вище стоящими керівниками; в загальній системі керівництва, (тобто у сукупності методів, прийомів та способів для досягнення цілей управління).

У менеджменті поряд з іншими класифікаціями розрізняють авторитарний, демократичний та ліберальний стилі.

При авторитарному (диктаторському) стилі керівник володіє достатньою владою, щоб нав'язувати свою волю підлеглим і без

коливань проводити в життя прийняті рішення. Такий стиль ха-рактеризується високою концентрацією влади, одноосібним ви-рішенням проблем, що виникають. Як правило при цьому керів-ник втручається в дії управлінців нижчого рівня, зв'язує їх ініціа-тиву. Це є недоліком диктаторського стилю. Крім того, такий лі-дер має формальний авторитет серед підлеглих. Проте якщо ви-никають обставини, які потребують швидких і категоричних рі-шень, то авторитарність себе виправдовує.

Демократичний стиль передбачає високу ступінь делегуван-ня повноважень. Підлеглі беруть активну участь у обговоренні та прийнятті рішень, мають можливість проявити ініціативу, розви-вають власні здібності. За цих умов керівник, як правило, корис-тується не тільки службовим, а й особистим авторитетом. Пози-тивом використання такого стилю є те, що в команді панує дух співробітництва, існують не лише матеріальні стимули до праці, розвиваються управлінські навички. В той же час керівником ви-трачається багато зусиль на створення необхідної атмосфери, ін-формаційне забезпечення, надання допомоги у вишукуванні шля-хів розв'язання проблем.

При ліберальному стилі лідерства підлеглим надається ве-лика самостійність, а керівник надає лише загальні установи і пе-ріодично контролює діяльність виконавців. Проте такий стиль має досить обмежене використання і практикується при виконан-ні специфічних робіт (наукова діяльність).

Згадані стилі не охоплюють всіх підходів до організації праці керівника. В літературі розглядається і інші класифікації стилів керівництва. Стосовно проектів, то протягом його реаліза-ції різноманітні етапи вимагають різних стилів керівництва. Важ-ливо розрізняти ці етапи, вміти використовувати переваги кожно-го з підходів, ефективно делегувати свої повноваження тощо.

Важливим чинником внутрішнього середовища проекту є засоби комунікації. Навіть за умов наявності оптимальних взає-мин між учасниками, найкращого формування проектної коман-ди, ефективного стилю керівництва реалізація проекту може бути ускладнена відсутністю належного рівня зв'язку між учасниками.

Щоб здійснювати комунікацію між учасниками проекту ефективно слід розв'язати багато питань. Треба дослідити готов-ність партнерів здійснювати зв'язок, виявити та усунути переш-

 

коди, вибрати способи комунікації, оптимально поєднати усну, візуальну та письмову форму передачі інформації тощо.

Засоби комунікації відіграють в певних ситуаціях вирішаль-ну роль. Через не вчасно або невірно передану інформацію не ві-дбудеться необхідного координування дій, а це в свою чергу по-рушить дотримання вимог трикутника обмежень або взагалі при-зведе до провалу проекту. I навпаки, наявність чіткої схеми та за-собів зв’язку дозволить уникнути багатьох небажаних та навіть кризових ситуацій.

Система комунікацій забезпечує підтримку зв'язку для спіл-кування (взаємодій) між учасниками проекту, членами проектної команди, передачу управлінської і звітної інформації. її наяв-ність, оптимальна організація та ефективне управління часто віді-грають вирішальну роль у реалізації проекту. Тому в рамках управління проектів необхідно передбачити й управління систе-мою комунікацій.

Кожен учасник проекту повинен бути підготовлений до вза-ємодії в рамках проекту відповідно до його функціональних обо-в'язків. Функція керування інформаційними зв'язками містить у собі наступні процеси:

1.         Планування системи комунікацій - визначення інформацій-них потреб учасників проекту (склад інформації, терміни і спосо-би доставки).

2.         Збір і розподіл інформації - процеси регулярного збору і своєчасної доставки необхідної інформації учасникам проекту.

3.         Оцінка і відображення прогресу - обробка фактичних ре-зультатів стану робіт проекту, співвідношення з плановими й аналіз тенденцій, прогнозування.

4.         Документування ходу робіт - збір, обробка й організація збереження формальної документації по проекту.

Розглянемо коротко зміст кожної складової детальніше. Планування системи комунікацій.

Для вивчення потреб і опису структури системи комунікацій звичайно потрібно наступна інформація:

>Логічна структура організації проекту і матриця відповіда-льності.

^ Інформаційні потреби учасників проекту.

>          Фізична структура розподілу учасників проекту.

>          Зовнішні інформаційні потреби проекту.

Слід враховувати, що технології або методи розподілу інфо-рмації між учасниками проекту можуть значно розрізнятися за-лежно від параметрів проекту і вимог системи контролю. Тому вибір технологій взаємодій визначається ступенем залежності ус-піху проекту від актуальності даних або детальності їх опису. Звичайно, що обмежуючими факторами виступають доступність технологій та кваліфікація і підготовленість кадрів до роботи з новітніми комунікаційними технологіями.

План комунікацій містить у собі:

>          План збору інформації, у якому визначаються джерела ін-формації і методи її одержання.

>          План розподілу інформації, у якому визначаються спожива-чі інформації і методи її доставки.

>          Детальний опис кожного документа, що повинен бути отриманий або переданий, включаючи формат, зміст, рівень де-тальності і використовувані визначення.

>          Розклад і частота взаємодій.

>          Метод внесення змін у план комунікацій.

Залежно від потреб проекту, цей план може бути більш-менш формалізований, деталізований чи описаний лише в загальному ви-ді. План комунікацій є складовою загального плану проекту.

Збір і розподіл інформації,

У рамках проекту існує потреба в здійсненні різних видів комунікацій: Внутрішні (усередині команди проекту) і зовнішні (з замовником, зовнішніми організаціями і т. д.); формальні (зві-ти, запити, наради) і неформальні (нагадування, обговорення); письмові й усні; вертикальні і горизонтальні.

Системи збору і розподілу інформації повинні забезпечува-ти потреби різних видів комунікацій. Для цих цілей можуть ви-користовуватися автоматизовані і неавтоматизовані методи збо-ру, обробки і передачі інформації.

Неавтоматизовані методи включають збір і передачу даних на паперових носіях, проведення нарад.

Автоматизовані методи передбачають використання ком-п'ютерних технологій і сучасних засобів зв'язку для підвищення ефективності взаємодії.

Комп'ютерні засоби підтримки комунікацій ґрунтуються на використанні програмного забезпечення групової роботи - групо-вого програмного забезпечення (groupware) і електронного доку-

ментообігу. В останні роки даний напрямок інформаційних тех-нологій стрімко розвивався, що зв'язано з підвищенням ефектив-ності засобів зв'язку.

Оцінка і відображення прогресу,

Досягнуті результати і фактичні витрати, стан робіт обов'язково відображаються у звітах. Цим забезпечується коор-динація робіт, оперативне планування і загальне управління про-ектом.

Під час виконання проекту менеджер постійно вимушений здійснювати поточні розрахунки ефективності тактичних рішень, внесених коректив, тощо. Такі розрахунки необхідно зробити до-ступними для обговорення та ознайомлення іншими членам про-ектної команди.

Документування ходу робіт.

Основні проміжні результати ходу робіт повинні бути фор-мально задокументовані.

Документування результатів ходу робіт містить у собі:

Збір і верифікацію остаточних даних;

Аналіз і висновки про ступінь досягнення результатів прое-кту й ефективності виконаних робіт;

Створення архівів результатів з метою подальшого викорис-тання.

Комп'ютерні системи ведення електронних архівів дозволя-ють автоматизувати процеси збереження й індексації текстових і графічних документів, значно полегшити доступ до архівної ін-формації.

Більшість комунікаційних процесів у рамках проекту вима-гають використання комп'ютерів і автоматизованих засобів зв'яз-ку. Більш того, можна стверджувати, що від моменту зародження і до наших днів розвиток методів управління проектами і їхнє практичне застосування багато в чому визначалося розвитком ін-формаційних технологій.

Створення і розрахунок математичних моделей, що лягли в основу методів керування проектами, стали можливими лише з появою комп'ютерів. Відомий метод критичного шляху, що склав частину методики "сіткового планування", був розроблений у 1956 році в результаті досліджень спрямованих на підвищення ефективності використання обчислювальної машини Univac для планування будівельних робіт.

Ера панування великих ЕОМ, дорогого спеціалізованого програмного забезпечення для керування проектами і експертів, що уміли використовувати це програмне забезпечення продовжу-валася до середини 80-х років. Використання автоматизованих систем керування проектами було обмежено організаціями і про-ектами, бюджет яких дозволяв оплатити від $500.000 до $1.000.000 за установку відповідних систем і залучення фахівців.

Завдяки розвитку персональних комп'ютерів, підвищенню їхньої потужності і зниженню вартості, а також з появою недоро-гих пакетів календарного планування засоби автоматизації про-цедур управління проектами стали доступні більш широкому ко-лу організацій.

Розвиток систем управління проектами для персональних ком-п'ютерів також відбувся у декілька етапів. Зі збільшенням потужно-сті ПК поліпшувалася функціональність систем, підвищувалися їхні можливості. 3 появою Windows, введенням стандартів обміну дани-ми між системами, поширенням мережних технологій відкрилися нові можливості для подальшого розвитку систем підтримки проце-сів керування проектами і їх більш ефективного використання.

Реалізація концепції розподіленої інтегрованої системи управління проектом (або комплексом проектів), збір і поширен-ня актуальної інформації в режимі реального часу стали можли-вими завдяки сучасним технологіям, що забезпечують зв'язок між учасниками проектів у локальних і глобальних мережах. Теоре-тично керівники проектів сьогодні можуть одержувати детальні звіти по проекту і видавати завдання, не залишаючи офісу і без єдиного телефонного дзвінка.

При організації дистанційного спілкування варто враховува-ти те, що відстань змінює аспект контролю вірності та повноти інформації. Зазвичай, при звичайному спілкуванні є можливість перевірити як сприйнята інформація. Можна відразу перекона-тись, що одержувач повідомлень правильно їх сприйняв і прави-льно трактує. Тобто, той хто отримує інформацію повинен визна-чити, що повідомлення прийнято і, таким чином, виступає відпо-відальним за ефективність спілкування. Якщо має місце дистан-ційне спілкування, коли в ролі середовища передачі повідомлень виступає електронна пошта, сервер телеконференцій, чат або ка-нал відеозв'язку, функції контролю виконує відправник повідом-лень. При цьому останній здійснює повну ревізію над повідом-

леннями: їх ясністю, повнотою однозначністю тощо. Це слід ус-відомлювати кожному учаснику проекту, адже будь-хто може ви-ступити в ролі відправника повідомлення і повинен вміти прави-льно його сформулювати.

Відомим досягненням у сфері вивчення ефективності спіл-кування, як обміну інформацією, є дослідження Т. Дж. Аллена (T.J. Allen). Він продемонстрував, що спілкування двох членів організації моделюється за допомогою гіперболічної зворотної функції залежно від відстані між ними. Цікаво, що значення цієї функції швидко зменшується, і вже на відстані 12 метрів шанси на щотижневе одноразове спілкування зменшуються до 5%. На рис. 2.3 показані результати цих досліджень, які демонструють важливість просторового розподілу інформації у контексті інте-рактивного спілкування.

 

Відстань (метри)

Рис. 2.3. Імовірність щотижневого спілкування залежно від відстані між учасниками

Дистанційне управління проектами зв'язано з усіма фазами його життєвого циклу. Фактор відстані впливає на оцінку середо-вища проекту і розробку початкового плану. Усі питання, зв'язані з вибором та реалізацією проекту значно загострюються з ураху-ванням фактора простору та часу.

Протягом всього життєвого циклу передбачається складання звітів про можливі проблеми, необхідні коригування тощо. їх діє-вість та ефективність прямо залежить від здатності учасників проек-ту до адекватного спілкування на усіх фазах життєвого циклу.

Тому в рамках менеджменту проекту обов'язковими є на-ступні вміння:

>          виявляти важливі відмінності між сконцентрованими і роз-поділеними в просторі проектними командами;

>          встановлювати частоту контактів залежно від відстані між учасниками проекту;

>          враховувати апаратне забезпечення, персонал, дані, докуме-нтацію, а також процедури усередині життєвого циклу для вибо-ру режиму спілкування;

>          визначати кількість базових шляхів комунікації, ґрунтую-чись на кількості комунікаційних вузлів.

При роботі з дистанційно віддаленими проектними коман-дами керівник повинен буде відповісти на наступні питання.

>          Який рівень зрілості команди в цілому?

>          Яким чином можна оцінити реальну роботу співробітників?

>          Яким чином можна визначити, що співробітники виконують саме те, що від них вимагається?

>          Що може бути зроблене для кращого розуміння своїх за-вдань всіма учасниками проекту?

>          Яким чином здійснюється процес навчання?

>          Як можуть бути запозичений найкращий досвід ?

>          Що може бути зроблене для справедливого розподілу роботи?

Забезпечення ефективного спілкування під час реалізації

проекту - складне завдання. На жаль, не існує алгоритму його розв'язку „на всі випадки життя". Кожен проект має свої особли-вості, але практичні навики реалізації проектів дозволяють виро-бити певні рекомендації. Вони прості, інтуїтивно зрозумілі, а їхня реалізація не вимагає застосування складних інструментів.

1.         Члени команди повинні регулярно зустрічатися з метою досягнення консенсусу стосовно ходу виконання проекту.

2.         Команда повинна повторювати подібні зустрічі всякий раз, коли до проекту приєднується нова група.

3.         Один раз у рік необхідно організовувати спільні збори всіх учасників, задіяних у виконанні проекту.

4.         Раз у квартал повинні проводитися зустрічі між основни-ми розробниками проекту.

5.         Місце проведення щоквартальних зустрічей повинне пе-реноситися в усі місця розташування, де є окремі групи розроб-ників.

6.         Ha всіх нарадах, присвячених ходу виконання проекту, повинні бути присутніми представники замовника - не тільки з маркетингових міркувань.

7.         Менеджер проекту зобов'язаний упевнитися в тому, що на рівні окремих груп проводяться, як мінімум, щотижневі наради, присвячені ходу виконання проекту.

8.         Для кожного виконуваного проекту повинний виділятися Web вузол, на якому знаходиться вся проектна документація.

9.         Менеджер проекту повинен часто одержувати і передава-ти зацікавленим особам інформацію про хід виконання проекту.

Резюме

У світовій практиці проект являє собою комплекс взаємопов'язаних заходів, спрямованих на досягнення висунутої мети в умовах обмежених фінансових, часових та інших ресурсів. Стосовно підприємницької діяльності інвестиційний проект - це документ, який містить систему взаємопов'язаних у часі й прос-торі та узгоджених з ресурсами заходів і дій, спрямованих на роз-виток підприємства.

Трикутник обмежень означає, що проект має здійснюватись з максимально можливою ефективністю вчасно, у рамках виділених ресурсів і відповідно до технічного завдання.

Внутрішній зміст проекту відрізняє його від програми чи плану за допомогою наступних чотирьох ознак:

>          спрямованість на досягнення мети;

^ координоване виконання взаємопов'язаних дій;

>          обмеженість у часі;

>          унікальність.

Кількість різновидів проектів така ж велика, як і кількість видів людської діяльності. Проте існують певні особливості, що дозволяють сформувати класифікаційні групи проектів. Такий поділ стає в нагоді в процесі менеджменту проектів, допомагаю-чи вірно обрати необхідні методи та принципи управління.

На розробку та реалізацію проекту впливають багато чин-ників, як залежних від нього, так і незалежних. Комплекс цих чинників називають середовищем проекту.

Зовнішнє середовище - це оточення проекту, або це чинни-ки, які впливають на його підготовку та реалізацію. Вони об'єк-тивно утворюються в середовищі функціонування підприємства, що здійснює проект, та не піддаються впливу з його боку. Такі фактори поділяють на політичні, економічні, суспільні, правові, науково-технічні, культурні та природні.

Крім зовнішнього на проект впливає і внутрішнє середови-ще, яке пов'язане з його організацією, а саме з питаннями розпо-ділу прав, обов'язків та відповідальності між учасниками проекту. До внутрішніх чинників проекту відносять взаємини між учасни-ками, професіоналізм проектної команди, стиль керівництва про-екту, засоби комунікації.

Питання для обговорення

У         Особливості проектної діяльності.

>          Внутрішній зміст проекту.

>          Роль та особливості широкомасштабних проетів ради-кально нових технологій.

>          Види проектів.

>          Вплив зовнішнього середовища на проект.

>          Фактори, що впливають на реалізацію проекту.

>          Аналіз макроекономічних показників.

^    Проблеми дослідження зовнішнього середовища проек-ту.

>          Вплив рівня розвитку держави на аналіз середовища проекту.

>          Галузеві фактори та їх вплив на проект.

>          Фактори внутрішнього середовища проекту.

>          Принципи формування проектної команди.

^    Управління комунікаціями між учасниками проекту. ^    Особливості дистанційно віддалених проектів.