2.2. Експертиза документів, які виконано за допомогою копіювально-множильних апаратів та знакосинтезуючих пристроїв оргтехніки


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 

Загрузка...

У даний час, завдяки відкритості України для обміну сучасними технологіями й обладнанням із розвиненими країнами, на території нашої країни постійно з'являються нові, сучасні копіювально-розмножувальні засоби. Оргтехнікою, завдяки її доступності, широко користуються злочинні угруповання та

окремі фальсифікатори для виготовлення підроблених документів - квитанцій, бланків, посвідчень особи, паперових грошей, цінних паперів тощо. Для виявлення такого роду "продукції" та розкриття подібних злочинів експерту-криміналісту необхідно знати основи технології одержання копій документів за допомогою сучасної техніки, а також ознаки, що дозволяють встановити спосіб підробки і встановити ознаки, які характеризують застосовані технічні засоби.

Історичний огляд і сучасна класифікація принтерів. Загальні відомості про їхній устрій

Принтери в даний час є одними з найпоширеніших знакодрукуючих або знакосинтезуючих пристроїв оргтехніки.

Принтер - це друкарський пристрій, який підключається до персонального комп'ютера, електронно-обчислювальної машини або комп'ютерної мережі і призначений для виведення інформа-ції у формі абетково-цифрових знаків або малюнків. За способом дії на носій зображення поділяються на ударні та безударні прин-тери. За способом формування зображення поділяються на прин-тери з монолітним шрифтом та знакосинтезуючі. За здатністю ві-дтворення кольорів принтери поділяються на монохромні та ко-льорові.

Принтер може друкувати (виводити) різну інформацію у вигляді знаків, малюнків, схем тощо різними способами, тому розрізняють такі групи принтерів.'

-          друкувальні пристрої (принтери) послідовної дії (serial printer);

-          пристрої, що друкують одразу весь рядок (порядкові принтери line printer);

-          пристрої, що друкують одразу усю сторінку (посторінкові принтери page printer).

Принтери послідовної дії друкують текст послідовно, символ за символом. Пристрої порядкового друку формують і видають на друк відразу цілий рядок, а третій тип принтерів (посторінкові друкувальні пристрої) - працює відразу з цілими сторінками. Принтери, що послідовно друкують, забезпечують швидкість друку від 100 до 1000 знаків на хвилину, порядкові принтери - від 150 до 3500 рядків на хвилину, а принтери, що

друкують посторінково - до 20 сторінок у хвилину. Всі ці пристрої можуть бути шрифтовими {solid-font printer), тобто 3 фіксованим набором друкувальних знаків, як у друкарської машини або матрично-растровими (matrix, ink-jet, laser printer), y яких будь-яке зображення (не обов'язково текст) будується з окремих точок. Останні пристрої мають значні переваги, зокрема, дозволяють друкувати різні графічні зображення, а не лише текстові й цифрові знаки. Внаслідок цього у даний час шрифтові принтери практично вийшли з ужитку, однак їх різновиди, зокрема контрольно-касові апарати застарілих моделей тощо, працюють і дотепер.

Розглянемо тепер основні, найпоширеніші види (типи) принтерів (див. іл. Б.10 у додатках), що застосовувалися раніше, a також сучасні їхні види.

За останні десятиліття створено більше 15 основних типів принтерів. 3 них, мабуть, найстарішим є принтер із сферичною головкою (golfball printer), що з'явився приблизно на початку 50-х років минулого століття. Він відноситься до послідовно друкуючих пристроїв із монолітним сферичним шрифтом. Швидкість його друку складала 10-12 знаків у секунду.

У 1955 році фірма Shepard випустила перший барабанний принтер (drum або barrel printer), що є порядково друкуючим шрифтовим пристроєм. У ньому шрифтові символи наносилися на зовнішню поверхню циліндра, за довжиною рівного рядку друку.

Ланцюгові принтери (chain printer), у яких шрифт виконаний методом травлення або гравіювання на невеликих пластинах, з'єднаних у ланцюг, з'явилися наприкінці 50-х -початку 60-х pp. XX ст. Швидкість друку на цих пристроях складала 600 - 1200 рядків у хвилину.

3 1965 року фірма IBM замість ланцюгових стала використовувати гусеничні принтери (train printer), у яких по направляючих рухаються платівки з літерами. Використовувані символи і спеціальні знаки можна було легко замінити іншими. Швидкість друку досягала 3000 рядків у хвилину. Серед високошвидкісних принтерів гусеничні домінували приблизно до 1982 року.

Тепер ознайомимося зі стрічковим принтером (band printer), що є шрифтовим пристроєм, який друкує порядково. Шрифт і мітки, що синхронізують, у ньому нанесені методом травлення на сталеву стрічку. їхня швидкодія складає від 300 до 3500 рядків у хвилину при використанні шрифтових комплектів із 64 знаків, при цьому зберігається висока якість друку.

У 1972 році фірма Diablo Systems Inc. перша випустила пелюстковий (ромашковий) принтер (daisywheel printer), що належить до класу послідовних шрифтових ударних пристроїв. Цей вид принтера, що має монолітний літероносій, являє собою так званий пелюстковий друкувальний пристрій. Швидкість друку цього пристрою складає 30 - 65 знаків за секунду, якість друку висока. Шрифтовий комплект цього пристрою складав 96-250 знаків. У даний час цей вид принтерів практично не використовується.

Матричні (голчасті) принтери

У даний час ще зустрічаються матричні (голчасті) принтери. Перевага цих принтерів полягає у спроможності якісно друкувати на будь-якому папері, а також у низькій вартості друку і можливості одночасного друку кількох копій (до 10-12 штук). При цьому матричні принтери здатні друкувати будь-яке зображення (навіть схеми і графіки). Деякі моделі цих пристроїв можуть друкувати багатобарвні зображення, використовуючи від двох до семи кольорів. Найвідоміші фірми-виробники цих принтерів - Epson, Star, Panasonic, NEC i OKI.

Ha папері або картоні голчастий (матричний) принтер формує зображення кількома голками, розташованими у друкувальній головці принтера. Між головкою принтера і папером розташовується барвна стрічка. При ударі голки по цій стрічці на папері залишається пофарбований слід. Голки, розміщені усередині головки, як правило приводяться в рух електромагнітами. Друкувальна головка пересувається по горизонталі за допомогою крокового двигуна. У перших матричних (голчастих) принтерах використовувалося 9 голок, потім - 18 голок. Зараз більшість фірм випускає 24-голчасті матричні принтери. Ці принтери відносять до класу послідовних

матричних пристроїв, що є дещо умовним, тому що на друк одного символу матричний принтер витрачає не один такт друку, a 8-9 (у середньому). Причина проста: ширина матриці символу, як правило, 8 колонок, а принтер друкує за такт лише одну.

Існують і пристрої подібного типу, що друкують порядково, де голок стільки, що вони перекривають весь рядок. Якість друку цих принтерів гірша, ніж у шрифтових, але швидкість друку набагато вища: 100-400 знаків за секунду проти 200-600 рядків на хвилину для рядкових принтерів.

Завдяки горизонтальному руху друкувальної головки принтера та активізації окремих голок надрукований знак утворює щось на зразок матриці, причому окремі знаки записані у пам'ять принтера (ПЗУ) у вигляді бінарних кодів. Тому голівка принтера "знає" які голки й у яких комбінаціях необхідно активізувати, щоб, приміром, створити за 10 кроків літеру К. Оскільки надруковані знаки (у даному випадку) зовні являють собою відбиток матриці друкуючої головки голчастого принтера, то через це найчастіше його називають матричним принтером.

У 24-голчастих принтерах (стандарт матричних принтерів) використовується технологія послідовного розміщення голок у два ряди по 12 голок. Внаслідок того, що голки у сусідніх рядках зрушені по вертикалі, точки у відбитку перекриваються таким чином, що їх набагато складніше розрізнити, ніж при роздруківці з 9-голчастого (або 18-голчастого) принтера. Також є можливість проходу голівки двічі для кожного рядка, щоб знаки надрукувалися ще разом із невеликим зсувом. Це також слід враховувати при ідентифікації виду (типу) друкувального пристрою за відбитками (див. іл. Б.П у додатках).

Струменеві принтери

Струменеві принтери (ink-jet printer) належать до безударних знакосинтезуючих друкарських пристроїв, Вони дозволяють одержувати будь-які кольорові високоякісні зображення, при цьому в якості друку вони поступаються лише лазерним принтерам. Недоліком цих принтерів є необхідність застосовувати спеціальні сорти паперу, у протилежному разі якість друку значно погіршується.

У струменевих принтерах при формуванні зображення використовуються спеціальні сопла, через які на папір подається чорнило. Тонкі, як волосся, сопла знаходяться на друкуючій головці принтера, де встановлений резервуар (резервуари) із рідким чорнилом, що, як мікрочастинки, переносяться через сопла на матеріал носія (папір, картон, плівку тощо). Кількість сопел залежить від моделі принтера і його виготівника. Як правило, їх буває 16-64, але деякі з останніх моделей мають набагато більшу кількість сопел, наприклад, головка принтера DeskJet 1600 має 300 сопел для чорного чорнила і 416 - для кольорового.

У конструкціях сучасних струменевих друкуючих пристроів, підключених до ПК, реалізвано спосіб дискретного -крапельного друку рідкими та твердими чорнилами. Існують 2 принципово різних способи струменевого друку рідкими чорнилами: п’єзоелектричний та газових пузирів.

Наприклад, струменеві принтери серії Epson Stylus використовують п'єзоелектричну технологію друку, в основі якої лежать властивості п'єзокристалу. Друкуюча голівка принтера містить численні зовсім невеличкі п'єзокристали, що розміщені біля основи сопел. Під дією електричного струму кристал змінює форму, при цьому створюючи механічний тиск у соплі, примушуючи чорнила вистрілювати на поверхню паперу. A струменеві принтери Hewlett Packard оснащені чорнильними картриджами з великою кількістю термогенераторів крапель, у кожному з яких резистор швидко нагріває у невеличкій камері чорнило до температури кипіння. У результаті у киплячому чорнилі утворюється повітряний пузир, який зростає та витискає чорнило із сопла. Після руйнування пузиря та вистрілювання краплі чорнила сили поверхневого натягу всмоктують нову порцію чорнила у камеру. Якщо для друку використовується спеціальний папір, краплі у зображеннях мають правильну форму кола, а якщо звичайний, то чорнило розпливається, краплі зливаються та перекривають одна одну. У випадку використання спеціального паперу, розрізнювальна здатність у зображеннях може сягати 1400 dpi.

Для нанесення зображень у струменевих принтерах найчастіше використовуються водо- або спирторозчинні фарби -

рідкі чорнила, але іноді також застосовуються тверді чорнила. Водорозчинні чорнила застосовуть у звичайних принтерах, a спирторозчинні використовують переважно у широкоформатних пристроях для виготовлення зовнішньої реклами. Тверді чорнила у процесі друкування розігріваються і стають рідкими, а після того, як переходять на папір, зостигають на його поверхні та утворюють в'язкоеластичну плівку. Залежно від консистенціїї (рідкої або твердої) чорнил, барвник по-різному взаємодіє з папером: рідкі чорнила всмоктуються поверхнею паперу, а тверді на його поверхні утворюють невеличкий рельєф та мають характерний блиск. Переважна кількість струменевих принтерів виконує кольоровий друк з використанням чорнил чотирьох кольорів: чорного, блакитного, пурпурового та жовтого (деякі моделі фотопринтерів мають додаткові кольори). Крапельно-струменевий та крапельно-пузирковий способи формування чорнильного струму дають приблизно однакові ознаки (див. іл. Б.П у додатках).

Моделі струменевих принтерів із великою кількістю сопел досягають якості друку лазерного принтера за умови використання спеціального паперу, що може швидко всмоктувати (адсорбувати) чорнила (extra-adsorbent paper). Розрізнювальна здатність сучасних струменевих принтерів при друкуванні графіки складає від 300x300 до 600x600 dpi (крапок на дюйм), але ці показники з кожним роком удосконалюються.

Термічні принтери (термопринтери)

Технологія термічних принтерів або просто термопринтерів (thermal printer) заснована на принципі друку факсимільних апаратів (факсів). Друкуюча головка термічного принтера конструктивно схожа на аналогічний вузол матричного принтера. Для термопринтерів необхідний папір із спеціальним термочутливим покриттям. Керовані електричним струмом голки (10-15 штук) нагрівають папір, залишаючи при цьому позначки у вигляді крапок, із яких формується зображення. Недоліком цих принтерів є неможливість кольорового друку, висока вартість спеціального паперу і недовговічність копій.

Термосублімаційні і термовоскові принтери

Для одержання кольорових відбитків із якістю, близькою до фотографічного зображення тощо використовують термовоскові і термосублімаційні принтери {сублімаційні або термодифузійні принтери), що належать до безударних знакосинтезуючих кольорових принтерів високого класу.

Спільним для сублімаційної і термовоскової технологій є нагрівання барвника і перенесення його на папір (плівку) у рідкій або газоподібній фазі.

Сублімація - це перехід речовини з твердого у газоподібний стан, не проходячи крізь стадію рідини. У термосублімаційному (сублімаційному) принтері створення ґрунтується на возгонці твердого фарбувального матеріалу, що випаровується, у поверх-невий шар носія зображення (наприклад, паперу). Переведення барвника у газоподібний стан здійснюється шляхом нагрівання стрічки. Отриманий газ потім поглинається полістирольним покриттям спеціального паперу. Дифузійне перенесення барвника забезпечує одержання високоякісного (практично фотографічного) кольорового зображення без помітних тональних переходів.

Термовосковий принтер має такий принцип дії: полімерна стрічка тією стороною, на якій нанесений фарбуючий матеріал (виготовлена на базі воскоподібної в'яжучої), прилягає до повер-хні носія зображення; з другого боку стрічка нагрівається гостро-спрямованим джерелом тепла до 80° С. У результаті фарбуваль-ний матеріал у цьому місці переходить у рідкий стан та адгезує до поверхні матеріалу, що задруковується, де, охолонувши, знову переходить у тверду фазу. Термовосковий принтер при збільшен-ні нагрівання та при заміні відповідних картриджів може функці-онувати як сублімаційний.

Відмінність термовоскового від термосублімаційного (сублімаційного) друку полягає в тому, що в першому випадку плівка покрита воскоподібною мастикою, а в другому -спеціальним барвником (див. іл. Б.12 у додатках).

Твердочорнильні принтери

Твердочорнильний принтер - це знакосинтезуючий дру-карський пристрій безударної дії, за способом перенесення фар-бувального матеріалу на носій зображення має багато спільного зі струменевими принтерами, але фарбувальний матеріал має ви-гляд брикетів, що під дією тепла перетворюються на рідину.

При друці використовуються тверде воскове чорнило, що заряджається у вигляді брусків у друкуючу головку (картридж), яких у принтері чотири - за числом містомчислом основних кольорів, застосовуваних у друці (жовтий, синій, пурпурний, чорний). За допомогою цих кольорів формується зображення у вигляді дуже дрібних (іноді зливаються) кольорових крапок. Воскове тверде чорнило плавиться у друкуючій головці та наноситься приблизно так само, як це відбувається у струменевому принтері.

Якість друку твердочорнильних принтерів дуже висока -720x1200 dpi і вище. Якість передачі кольору цих принтерів близька до природного фотографічного зображення.

Лазерні принтери

Вперше лазерний принтер (Laser Printer) з'явився на початку 1980-х років. Фірмами Canon і Hewlett-Packard було створено перший лазерний принтер HP LaserJet (чорно-білий).

Домінуючими           для      лазерних        принтерів       є

електрофотографічна (Laser Printer) і світлодіодна технології (Light Emitting Diode printer або просто LED printer). Електрофотографічна технологія являє собою наступний процес. Зображення, наявне у пам'яті комп'ютера, записується лазерним променем на барабан принтера, покритий спеціальним світлочутливим матеріалом. Електричний заряд спочатку рівномірно розподілений по поверхні барабана, але під дією променя лазера заряд розподіляється відповідно зображенню, що необхідно надрукувати. Зображення виявляється шляхом обробки барвником, частинки якого також мають певний електричний заряд. У результаті електростатичної взаємодії барвник притягається малюнком і відштовхується фоном. Зображення

переноситься на папір, а потім фіксується за рахунок нагрівання або тиску (прикатування).

Як зазначалося вище, у лазерних принтерах використовується в якості джерела світла промінь лазера, рідше -матриця світлодіодних елементів.

Іноді принтери, що використовують світлодіодні елементи у якості джерела світла, називають світлодіодними принтерами (LED printer), хоча в іншому вони працюють і формують зображення так само, як звичайні лазерні принтери. Зображення й у тому, і в іншому випадку складається з кольорових або чорних точок дуже малого розміру. Якість друку лазерних принтерів дуже висока і наближається до якості поліграфічних видів друку, їхня розрізнювальна здатність 720x1200 dpi (точок на дюйм), 1200x1200 dpi і більше (див. іл. Б.12 у додатках).

Ознаки, що відображаються в документах, виготовлених за допомогою поширених видів (типів) принтерів

Усі вищезазначені особливості одержання зображень на папері, картоні, плівці та інших матеріалах за допомогою різних видів принтерів характеризуються своїми ознаками, що відображаються на отриманих відбитках (див. іл. Б.П у додатках).

Ознаки матричного (голчастого) принтера, що відображаються в документах Загальні ознаки:

-          наявність слідів тиснення на папері;

-          наявність мозаїчного друку, тобто всі зображення

формуються з окремих точок;

-          індивідуальне розміщення відбитків растр-елементів (у

зв'язку з індивідуальним розміщенням у матриці друкуючої

головки).

Окремі ознаки:

-          горизонтальний зсув знаків по всьому рядку (коли каретка з друкуючою головкою рухається з різною швидкістю на початку і вкінці рядка);

-          сталий прояв дефектів в однойменних знаках у вигляді відсутності відбитків окремих растрів-елементів, що впливає на

контур знаків (відбувається через неспрацьовування, дефекти або відхилення окремих голок друкуючої головки принтера);

-          індивідуальна конфігурація відбитка кожної голки на

папері у зв'язку з тим, що кожна голка виготовляється окремо

способом лиття (виявляється при значному збільшенні).

Ознаки термосублімаційних (термодифузійних) принтерів, що

відображаються в документах Загальні ознаки:

зображення знаків складаються із горизонтальних елементів, через що знаки мають ніби східчасту (зубцювату) будову;

-          відсутність натиску на папері;

-          барвна речовина лежить на поверхні рівномірним шаром, відсутні перепади рельєфу в штрихах;

-          специфічні розриви всіх знаків у вигляді білої смуги в

результаті несправності одного з електродів.

Окремі ознаки:

-          хвилястість знаків у зв'язку зі зношуваністю верхніх або

нижніх електродів;

-          дефекти в знаках (неопрацювання окремих елементів

знаків), зсув знаків по горизонталі або вертикалі (див. іл. Б.12 у

додатках).

Ознаки струменевих принтерів, що відображаються в

документах Ознаки способу (при застосуванні рідких чорнил):

-          зображення сформовані з дрібних краплин (у растрових зображеннях растрові крапки складаються із сукупності дрібних краплин);

-          відсутність блиску барвника у штрихах зображень (якщо застосований звичайний папір, а не зі спеціальним покриттям);

-          барвник може перебиватися на звороті паперу (якщо застосований звичайний папір без покриття), а також залежно від якості паперу вбирається поверхневим шаром банкноти та утворює розпливи вздовж волокон паперу;

-          мікротексти та інші дрібні зображення погано відтворюються (гарне відтворення лише у принтерах з високою розрізнювальною здатністю);

-          барвник розчиняється у воді (ознака характерна для

більшості поширених струменевих принтерів, крім широкоформатних пристроїв) та стійкий до впливу високої температури;

-          міцне зчеплення барвника та паперу (барвник не відшаровується);

-          краї штрихів у зображеннях нечіткі (див. іл. Б.П у додатках).

Ознаки способу (при застосуванні твердих чорнил):

-          зображення сформовані з дрібних краплин (у растрових зображеннях растрові крапки складаються із сукупності дрібних краплин);

-          характерний блиск барвника у штрихах зображень;

-          барвник не вбирається папером, а утворює на його поверхні в'язкоеластичну плівку та невеличкий рельєф;

-          барвник може перебиватися на звороті паперу (якщо застосований звичайний папір без покриття);

-          мікротексти та інші дрібні зображення погано відтворюються (гарне відтворення лише у принтерах з високою розрізнювальною здатністю);

-          барвник не розчиняється у воді;

-          барвник у штрихах під дією високої температури розчиняється та розмазується;

-          зчеплення барвника та паперу неміцне - барвник під дією механічного впливу розмазується по поверхні паперу.

У процесі експлуатації струменевого принтера окремі сопла можуть забиватись чорнилом, через що виникають незафарбовані смуги на зображеннях під час друку. Ця ознака може використовуватись для проведення ідентифікаційних досліджень, але слід враховувати, що цей дефект досить легко видаляється і тому носить тимчасовий характер. В останні роки ведеться робота щодо розробки методики встановлення моделей принтерів за зображеннями, отриманими з їх використанням.

Ознаки лазерного принтера, що відображаються в

документах Загальні ознаки: - відсутність слідів тиснення на папері;

-          зображення формуються з окремих дуже дрібних крапок (чорних або чотирьох кольорів - жовтого, синього, пурпурного і чорного);

-          барвна речовина лежить на поверхні рівномірним щільним шаром, при цьому барвна речовина, як правило, має глянцеву поверхню;

-          по краях штрихів і особливо по краях документа можуть бути помітні сліди спікання барвного порошку.

-          висока розрізнювальна здатність (до 1200x1200 точок на дюйм);

-          на пробільних ділянках відсутні забруднення (марашки);

-          барвна речовина не розчиняється у воді та спирті.

Окремі ознаки: стійкі дефекти в однойменних знаках (див.

іл. Б.12 у додатках).

Загальні відомості про устрій ксерокопіювальних апаратів,

факсів тощо

Перше ксерографічне (електрофотографічне) зображення було отримане Частером Карлсоном у 1938 р. (запатентовано у 1939 p.). Назва ксерографічної технології - ксерографії утворена від грецьких слів ксерокс (що означає сухий) і графо (пишу).

В основі копіювальних апаратів типу ксерокс (xerox) лежить ксерографічний процес, що складається із семи етапів: 1) зарядка; 2) формування зображення та експонування; 3) прояв; 4) перенос; 5) відділення; 6) закріплення; 7) очищення.

Формування зображення - це процес, при якому комп'ютерні дані або оригінал, що копіюється, проектується на фоторецептор. У копіювальному апараті зображення проектується через серію лінз і дзеркал.

Експонування у ксерографії - це процес формування на фоторецепторі (на барабані) прихованого електростатичного зображення. Процес цей аналогічний процесу на барабані лазерного принтера, описаного раніше.

Для прояву прихованого зображення з наступним перенесенням його на папір використовується спеціальний барвний порошок, що називають тонером. Тонер і носій механічно перемішані у проявляючому контейнері і являють

собою сушаа-проявник, Самі частинки тонера мають негативний заряд, тому, при контакті з поверхнею фоторецептора (барабана, вони прилипають до його позитивно заряджених ділянок і формують зображення.

У процесі перенесенням зображення папір приводиться у зіткнення з виявленим на фоторецепторі зображенням. У результаті тонер переноситься на папір, заряджений позитивно за допомогою коротрону.

Потім папір відокремлюється від фоторецептора, для чого на коротрон подається перемінна напруга, або відокремлюється просто механічно.

У процесі закріплення, зображення на папері робиться постійним, для чого існує багато способів, але найпоширеніший -шляхом нагрівання і прикату під тиском. Папір пропускають між нагрівальним і притискаючим валиком, тонер плавиться і вдавлюється у пори паперу, створюючи стійке зображення.

У заключній стадії відбувається очищення фоторецептора від залишкового зображення.

Метод електрофакс, що застосовується в електрофаксимільних апаратах або просто електрофаксах (факсах), являє собою модифікований варіант ксерографічного методу, у якому замість пластини або циліндра використовують спеціальний папір з шаром, що складається з порошку окису цинку у смоляній в'яжучій. Цей матеріал служить світлочутливим шаром, а після прояву і закріплення зображення - остаточною копією. При цьому операція перенесенням виявленого зображення на папір (або інші носії) відсутня.

Ознаки апаратів типу “ксерокс", що відображаються в документах:

Загальні ознаки:

-          рельєфне розміщення барвника на папері;

-          відсутність слідів тиснення на поверхні копії;

-          оплавленість барвника у вигляді кірки спеченого тонера;

-          наявність крайнього ефекту, що спостерігається у товстих (більше 2-3 мм) штрихах;

-          наявність глянцю на поверхні зображення;

-          наявність дрібних крапок (марашок) на пробільних

ділянках;

-          сліди від країв оригіналу на копії документа, що

копіюється (якщо документ менший за розміром від аркуша

копії);

-          сліди від фактури притискаючого килимка, що можуть

відобразитися за межами відбитка оригіналу.

Окремі ознаки:

-          дефекти у вигляді темних (рідше - світлих) смуг, ліній, крапок тощо, які виникають через дефекти селенового шару барабана фоторецептора;

-          підпалини у вигляді різної ширини смуг зі зворотної сторони копії, що виникають через несправність механізму термічного закріплення зображення;

-          подвоєні рядки на копіях через несправність механізму приводу циліндра (див. іл. Б.13 у додатках).

У процесі експлуатації ксерокопіювальних апаратів на барабані нерідко виникають подряпини та інші дефекти, які заповнюються порошком-тонером. У результаті на отриманих зображеннях на папері відбиваються зазначені характерні ознаки, що у деяких випадках дозволяють проводити ідентифікацію апарата.

Слід зазначити, що електрофотографічні копіювальні апарати провідних фірм світу залишають у зображеннях приховані мітки, які утворюють двоїстий код (вимкнути механізм нанесення таких міток неможливо). Ці фірми також виготовляють пристрої для зчитування та розкодування таких прихованих знаків, що дозволяє встановити тип апарата та конкретну його модель. Але у деяких режимах роботи багатофункціональні пристрої таких міток не проставляють, але за бажання, можливе копіювання зображень з міткою іншого пристрою. Тому цю мітку можна використовувати лише як одну з ознак, що індивідуалізують копіювально-множильний пристрій.

Упродовж останніх п'яти років у Харківському НДІСЕ проводилася науково-дослідницька робота з питань криміналістичного дослідження документів, виконаних із застосуванням повнокольорових копіювальних апаратів провідних фірм світу, а саме: Xerox, Canon, Minolta та Ricoh. У результаті було вивчено загальні конструктивні особливості зазначених апаратів, особливості зображень, отриманих з їх

використанням, здійснено аналіз ознак, зумовлених особливостями роботи окремих вузлів і т.ін. Мікроскопічне дослідження зображень, отриманих із застосуванням повнокольорових копіювальних апаратів, дозволило встановити, що, незалежно від марки та моделі апарата, ці зображення сформовані горизонтальними або діагональними лініями, які мають растрову будову. Самі лінії, у свою чергу, утворені дрібними часточками порошку-тонера чорного, блакитного, малинового та жовтого кольорів. Також по всій поверхні зображень розміщені конфігураціїї жовтих крапок, що являють собою ідентифікаційний код апарата.

Ознаки апаратів типу "електрофакс", що відображаються у документах:

-          застосування спеціального паперу;

-          при збільшенні у штрихах зображення виявляються світлі плями, a у тонких штрихах можуть бути розриви ліній;

 

-          наявність забруднень (марашок) у вигляді крапок на пробільних ділянках;

-          наявність стійкого запаху нафтопродуктів від копії (до складу проявника входять фреон, уайт-спирит і бензол);

-          відсутність слідів тиснення на папері;

-          низька якість зображення, відсутність у знаків чітких

рівних країв (див. іл. Б.14 у додатках).

Методика дослідження бланків документів

Дослідженню об'єктів, надісланих на експертизу, передує підготовча стадія. Спочатку експерт ознайомлюється з постано-вою про призначення експертизи та матеріалами справи для з'ясування обставин у тому обсязі, якого потребують умови виго-товлення, експлуатації та зберігання документів, щоб правильно оцінити виявлені ознаки. Далі експерт ознайомлюється з надани-ми об'єктами, вибирає методи дослідження і встановлює їх пос-лідовність. Обов'язковим для експерта є ознайомлення з порівня-льними зразками: перевірка їх повноти й порівняності з досліджу-ваними документами.

Діагностичне дослідження

При проведенні діагностичного дослідження бланків документів дослідження розпочинають із візуального огляду. При цьому вивчають стан і зовнішній вигляд документа за різних режимів освітлення, потім особливості шрифту (гарнітуру, кегль), розміри пробілів між рядками, словами та буквами, довжину рядків, а також технічні недоліки форми, нестандартні і перевернені букви, пошкодження знаків. Для цього використовуються збільшувальні прилади (лупа, мікроскоп) і різні режими висвітлення.

При визначенні виду друку експерт досліджує мікрострукту-ру штрихів, їх межі, рельєф, чіткість відображення знаків, відтінок барвника, встановлює поліграфічну природу бланка документа: чи є він відбитком або копією, отриманий за допомогою копіювально-розмножувальної апаратури або принтера. Якщо досліджуваний документ є саме відбитком, перевіряється відповідність або невід-повідність його якості нормам, прийнятим для певного способу друку, або зразку справжньої аналогічної поліграфічної продукції. Для визначення виду друку застосовують візуальний огляд з вико-ристанням збільшувальних приладів (обов'язковим є застосування мікроскопа, оскільки для виявлення деяких ознак необхідне значне збільшення).

Далі проводиться дослідження зображень, наявних на доку-менті. Для цього вивчається якість поліграфічних зображень: сту-пінь чистоти відбитка - чи є сторонні сліди фарби, неточність при-водки зображень при друкуванні у кілька фарб, нерівномірність то-вщини й переривчастість ліній. Застосовується візуальний огляд з використанням збільшувальних приладів.

Потім вивчаються властивості паперу та фарб. При проведен-ні такого дослідження встановлюється відповідність застосованих матеріалів виду друку й різновиди друкованої продукції, для яких вони призначені. Сутність експертного дослідження матеріалів, за-стосовуваних для виготовлення бланків, полягає у встановленні групової належності паперу (фарб). У межах своєї компетенції ек-сперт-криміналіст досліджує: оптичні (білизна, кольори, відтінок) і люмінесцентні властивості паперу; кольори, відтінок фарби на ві-дбитку, блиск штрихів, деформацію шару фарби, люмінесцентні

властивості барвника. Інші характеристики паперу (щільність, ступінь проклейки, міцність, гладкість, волокнистий і мінеральний склад паперу тощо) і фарб (клас, група, вид барвника, в'яжучої та наповнювачів) досліджують експерти-хіміки відповідно до розро-блених методик.

Порівняльне дослідження сумнівного бланка й зразка На всіх етапах проводиться ретельне порівняльне дослідження сумнів-ного документа зі зразком. Обов'язкова вимога до зразка: наявність тих самих вихідних друкарських даних (найменування друкарні, рік випуску, тираж тощо), що й у досліджуваного документа. У процесі порівняння зіставляються розміри, кольори Й ВІДТІНКИ 30-бражень, розміщення тексту, наявність і виразність дрібних дета-лей малюнків. Особливе значення має порівняння шрифту друко-ваного тексту досліджуваного бланка і зразка (малюнка, накрес-лення вічка, кегля та окремих особливостей у вигляді дефектів ви-робництва). He менш важливо зіставити досліджувані об'єкти за особливостями набору друкованих текстів (при цьому порівнюють формат набору, розміри пробілів між рядками, словами й буквами, довжину рядків і відступів), а також ознакам, пов'язаними з техні-чними недоліками верстки (перекоси смуг, непаралельні й викрив-лені рядки тощо). У необхідних випадках при збігу досліджувано-го бланка і зразка за способом виготовлення проводиться експерт-не дослідження матеріалів бланка (паперу й фарб).

Наприкінці проводиться формулювання висновку про спосіб виготовлення документа. При цьому оцінюється сукупність виявле-них ознак. За своєю сутністю можливі дві форми висновків: пози-тивний (при збігу сукупності ознак) або негативний (при їхній ро-збіжності). Залежно від конкретної ситуації формулювання негати-вного висновку може змінюватися.

Якщо у ході дослідження буде встановлено розходження дос-ліджуваного документа й зразка за видом поліграфічного друку та способу нанесення зображень у цілому (наприклад, у досліджува-ному - електрофотографія, у зразках - металографський друк), то ця обставина є достатньою підставою для категоричного висновку про повну невідповідність способу виготовлення досліджуваного документа й зразка.

Ідентифікаційне дослідження

Ідентифікаційні завдання, розв'язувані експертом-криміналістом при дослідженні бланків документів, можуть бути двох основних видів:

1)         ідентифікація друкарської форми, пристроїв і пристосу-вань для друку;

2)         порівняння двох відбитків (вирішення питання про те, з однієї або з різних друкарських форм надруковані бланки, вилучені по різних фактах злочинної діяльності - у цьому випадку йдеться про встановлення загального джерела походження).

Ідентифікаційне дослідження бланків документів включає стадії роздільного й порівняльного дослідження сумнівних докуме-нтів і бланків-зразків, стадію оцінки сукупності виявлених збіжних (розбіжних) ознак, що закінчується формулюванням висновків. Глибина дослідження залежить від конкретної експертної ситуації. Іноді вже на стадії огляду можна виявити ознаки, що свідчать про кустарне виробництво: граматичні помилки, перевернені знаки тощо. Водночас при вивченні використання поліграфічної техніки при підробці документів необхідне більш широке застосування спеціальної криміналістичної техніки, детальне дослідження сум-нівних документів і порівняння їх зі зразками.

У ході порівняльного дослідження зіставляються зміст тексту, його розміщення, кегль і гарнітура шрифтів, особливості набору, дефекти пристроїв, літер, кліше, що відобразилися у відбитках. При дослідженні необхідно враховувати, що бланки документів мо-жуть бути виготовлені у різних друкарнях. Тому як зразки необ-хідно мати бланки саме того замовлення, до якого нібито належить сумнівний бланк, що визначається за вихідними друкарськими да-ними (номер замовлення, тираж, дата підписання до друку тощо), які, як правило, розміщені внизу бланка.

Якщо виявлена у ході порівняльного дослідження сукупність ознак, що збігаються, достатня для ідентифікації (за відсутності розбіжностей), експерт робить висновок, що досліджуваний бланк надрукуваний із представленого набору (або два досліджуваних документи - з однієї друкарської форми). Якщо ж поряд зі збіжни-ми ознаками виявлені розбіжності, необхідно з'ясувати причину їх походження - чи не є вони випадковими. При цьому слід врахову-

вати, наприклад, що відбитки, виконані з однієї друкарської фор-ми, але надрукувані на початку чи в кінці тиражу, можуть відріз-нятися за чіткістю та товщиною штрихів (внаслідок зношування літер), за розбіжностями деталей знаків.

Таким чином, при порівняльному дослідженні доцільно ви-вчити якнайбільше зразків. Лише у результаті оцінки кожної озна-ки окремо та у сукупності формується висновок експерта. Висно-вок експерта за результатами досліджень бланків оформляється відповідно до загальних вимог кримінально-процесуального зако-нодавства та ілюструється фототаблицею [145, с.52-54].

Рекомендована література до розділу:

1.         Бирюков В.В., Коваленко В.В. Криминалистическое исследование документов: Монография. Луганск: РИО ЛИВД; 1999 - 164 с.

2.         Воробей О.В. Словник термінів техніко-криміналістичного до-слідження документів. - К.: НАВСУ, 2005.

3.         Комплексное криминалистическое исследование документов, изготовленньіх полиграфическими способами. - М., 1985.

4.         Павленко С.Д., Золотарь Н.С. Возможности криминалистиче-ского исследования документов, изготовленньіх печатньіми способами. - К.,1988. - 149 с.

5.         Палий В.М. Криминалистическое исследование документов, изготовленньіх на знакопечатающих устройствах. - К., 1989.

6.         Павленко С.Д. Криминалистическое исследование документов, отпечатанньіх способами оперативной полиграфии. - К., 1965.

7.         Павленко С.Д. Криминалистическое исследование оттисков печатньіх форм. -К., 1970.- 84 с.

8.         Павленко С.Д., Золотарь Н.С., Попов Ю.П., Мороз Т.И. Образ-цьі зкспертньіх заключений. Криминалистическое исследова-ние документов. - К., МВД УССР, 1989.

9.         Словарь по полиграфии и полиграфической технологии. Поня-тия и определения. - Минск, 1995.

10.       Стариков Е.В., Кузнецов В.В. О недостатках производства

технико-криминалистической зкспертизьі документов, вьшол-

ненньіх полиграфическим способом. // Зкспертная практика

№ 28. - М., 1989, С. 11 - 17.

11.       Стариков Е.В., Фроленко. М.П. Исследование водительских документов, изготовленньіх полиграфическим способом. // Зкспертная практика № 25. - М., 1987, С. 94 - 113.

12.       Технико-криминалистическая жспертиза документов: Курс лекций/ Под ред. В.Е.Ляпичева. - Волгоград: ВА МВД России, 2001. - 208 с.

13.       Теория и практика судебной жспертизи. - СПб.: Питер, 2003. - 704 с: ил. - (Серия «Закон и практика»).

14.       Шашкин С, Бондаренко П. Исследование документов, вьі-полненньіх с помощью компьютерньіх технологий // Закон-ность. - 2003. № 1. - С. 20-22.