Розділ 2. Експертиза бланків документів 2.1. Встановлення виду та способу друку


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 

Загрузка...

Нерідко на техніко-криміналістичне дослідження надходять документи, оформлені шляхом заповнення бланків (квитанції, накладні, довідки, дипломи тощо). При проведенні криміналіс-тичного дослідження бланків документів експерт вирішує різні діагностичні та ідентифікаційні завдання.

Найчастіше перед експертом ставляться такі завдання:

-          встановити спосіб виготовлення бланка, вид друкарської

форми, спосіб друку;

-ідентифікувати друкарську форму, пристрій;

-          встановити групову належність матеріалів тощо.

Бланками називають аркуші паперу з частково надрукова-

ним текстом, що призначені для складання документів за визна-ченою формою. Основну масу бланків документів виготовляють з використанням різних форм друку. Технологічний процес виго-товлення бланків шляхом друкування складається з трьох основ-них етапів: виготовлення друкарської форми; друк; обробка гото-вої продукції. Іноді при малотиражних виданнях в установах та підприємствах бланки виготовляють з використанням засобів ре-прографії (наприклад, електрофотографічних апаратів). Однак за-стосування засобів репрографії неприпустиме для виготовлення особливо важливих документів (грошей, цінних паперів) та до-кументів суворого обліку (паспортів, посвідчень тощо).

Отримана в результаті вирішення експертних завдань інфо-рмація дозволяє визначити коло підозрюваних осіб і допоможе збиранню речових доказів щодо кримінальної справи та розкрит-тя злочину. Нерідко одночасно з документами слідчі при прове-денні слідчих дій (наприклад, обшуку) виявляють принтери, ко-піювальні апарати, поліграфічне обладнання та інші засоби відт-ворення документів. Зазначені технічні засоби і обладнання та-кож можуть бути об'єктами техніко-криміналістичного дослі-дження документів.

Поняття і класифікація друкарсько-множильних засобів

Під друкарсько-множильним и засобами в широкому розу-мінні цього поняття слід розуміти сукупність машин, апаратури, об-ладнання та інших пристосувань, призначених для багаторазового відтворення зображень (текстів, креслень, малюнків тощо).

Характерною ознакою цих засобів, незалежно від їх техніч-ного устрою, способу виготовлення, виду друку і способу виго-товлення друкарської форми, що використовується, є можливість застосування їх для багаторазового відтворення зображень.

Поліграфія (гр. polygraphia - багато пишу) - галузь техніки, сукупність технічних засобів для кількісного репродуціювання копій будь-якого зображення та способів друкарського розмно-ження тексту, ілюстрацій тощо. Під поліграфією також розумі-ють поліграфічну промисловість, що охоплює всі види виробниц-тва друкарської продукції.

За своїми технічними характеристиками і можливостями тиражування друкарської продукції друкарсько-множильні засо-би в поліграфії прийнято умовно ділити на дві великі групи:

Засоби великої поліграфії, які здатні давати продукцію деся-тками тисяч і більше примірників.

Засоби репрографії. Ці засоби розраховані на отримання не-великого тиражу.

Репрографія - галузь науки і техніки, що охоплює сукупність способів, процесів та засобів відтворення зображень оригіналів за допомогою отримання копій без використання набірних друкарсь-ких форм та ґрунтується на застосуванні носіїв, що змінюють фізи-ко-хімічні властивості під дією випромінювання. Репрографія є од-ним з основних засобів копіювання технічної та ділової документа-ції (у тому числі зі зміною масштабу). Функціонально знаходиться між оргтехнікою та оперативною поліграфією: засобами оргтехніки отримують документацію, засобами репрографії її копіюють (тобто розмножують тиражем до 50-100 примірників) або отримують з неї друкарську форму, яку потім використовують на малих офсетних машинах, апаратах для трафаретного друку або гектографах. До способів репрографії належать: електрофотографія, діазографія, термографія та мікрографія.

Оперативна поліграфія - галузь техніки, яка охоплює су-купність способів, процесів та засобів багаторазового відтворення зображення за допомогою множильних апаратів із застосуванням друкарських форм, отриманих засобами репрографії. Тиражуван-ня оригіналів в оперативній поліграфії проводять із застосуван-ням малоформатних офсетних машин, ротаторів та гектографів. Оперативна означає не лише високу продуктивність процесу дру-кування з мінімальними підготовчими операціями, а й швидке отримання друкарської форми фотомеханічним, електрофотог-рафічним способами та способом лазерного гравірування.

Оргтехніка (організаційна техніка) - комплекс технічних засобів, які використовуються для забезпечення управлінської та іншої діяльності, нерідко пов'язаної зі складанням, копіюванням або зберіганням документів.

Існують і інші види класифікації друкарсько-множильних засобів, в основу яких покладені:

-          наявність або відсутність друкарської форми;

-          види друку, що використовується;

-          способи виготовлення друкарської форми;

-          матеріали, що використовуються для виготовлення форми або друкарської продукції;

-          точність передачі зображення тощо.

У криміналістиці в основу класифікаційного розподілу дру-карсько-множильних засобів покладені ознаки цих засобів, які ві-добразилися у відтвореному зображенні, що дозволяють визначи-ти конкретну їх групу.

Першою класифікаційною ознакою є наявність або від-сутність друкарської форми, що дозволяє створювати зобра-ження. Ця ознака дозволяє розділити всі друкарсько-множильні засоби на три групи:

1          група - друкарсько-множильні засоби, які створюють зо-браження за допомогою друкарської форми;

2          група - друкарсько-множильні засоби, які створюють зо-браження без використання друкарської форми, шляхом прямої або непрямої репродукції на поверхню копії за допомогою світла;

3          група - друкарсько-множильні засоби, які створюють зображення за допомогою набірно-пишучих пристроїв.

Слід зазначити, що під поняттям "друкарська форма" ро-зуміється носій текстової та зображувальної інформації, який служить для багаторазового отримання відбитків. Друкарська форма являє собою плоску або циліндричну, тверду або еластич-ну поверхню (металеву або синтетичну), яка ділиться на друкуючі та пробільні елементи. Друкуючі елементи - це ділянки друкарської форми, які сприймають фарбу та передають її на за-друкований матеріал, а пробільні елементи не сприймають фарби і не передають її.

Загальноприйнятою є така класифікація видів друку (із застосуванням друкарської форми):

-          високий друк;

-          плоский друк;

-          глибокий друк;

-          трафаретний друк.

Розглянемо більш детально основні види і способи друку, a також їх загальні і особливості ознаки, що відображаються у ві-дбитках.

Високий друк

Способи високого друку з постійних форм, що мають рель-єфні друкарські елементи, почали розвиватися з кінця XIV -першої половини XV ст. і тривалий час були дуже поширеними та універсальними способами розмноження найрізноманітніших графічних зображень. Протягом декількох століть відбувався ро-звиток техніки високого друку, хоча й дещо уповільненими тем-пами. Лише через багато років з’вилися технічні вдосконалення: механізований набір, ротаційний друк, матрифікація, стереотипу-вання, фотографічна репродукція у поєднанні з раструванням тощо.

В Україні високий друк поступово витісняється більш деше-вими і досконалими сучасними видами набірних процесів, зокре-ма, з використанням плоских друкарських офсетних форм.

Принцип високого друку полягає у тому, що фарбувальна речовина (друкарська фарба тощо) наноситься на друкуючі еле-менти, які виступають над поверхнею друкарської форми, і в процесі перенесення цієї речовини на папір, контактують з папе-ром лише ці друкуючі елементи (див. іл. Б.1. у додатках).

Основні ознаки високого друку, що виявляються на відбит-ках, визначаються головним чином вказаним вище механізмом друку. Окрім загальних ознак, властивих всім різновидам високо-го друку, є і специфічні ознаки, характерні для окремих техноло-гічних різновидів цього друку. Розглянемо спочатку загальні ознаки високого виду друку.

Загальні ознаки високого друку:

1.         Наявність з лицьової сторони тиснення і рельєфу на зво-роті документа, відповідно до малюнка друкарської форми. Осо-бливо добре виявляється рельєф у місцях, де друкарських елеме-нтів мало або вони мають малу площу (лінії графління тощо).

2.         Фарбувальна речовина у штрихах лежить нерівномірно, утворюючи по краях надрукованих елементів інтенсивно забарв-лений “бордюр”, тоді як внутрішня частина цього елемента заба-рвлена менш інтенсивно.

3.         Чистота незадрукованих (пробільних) ділянок паперу.

4.         Відносна чіткість геометричних форм у штрихах графіч-них елементів друкарських знаків.

Форма для високого друку може бути виготовлена у процесі ручного або машинного набору, шляхом виготовлення стереоти-пу вже з готової форми з металу, гуми та інших матеріалів, а та-кож за допомогою виготовлення ручним або механічним спосо-бом кліше на металі, гумі, дереві, лінолеумі тощо. Тому, залежно від способу виготовлення друкарської форми, прийнята така класифікація:

1)         ручний набір;

2)         машинний набір (монотип і лінотип);

3)         стереотипування;

4)         фотоцинкографія (виготовлення форми шляхом травлен-ня або гравірування);

5)         застосування термічного впливу тонко сфокусованого ла-зерного променя;

6)         ліногравюра (кліше на лінолеумі), ксилографія (кліше на деревині) та інші кліше (гума тощо).

Слід більш детально розглянути зазначені способи отриман-ня друкарської форми, а також ознаки, які відображаються у від-битках цих друкарських форм.

Ручний набір

Ручний набір високого виду друку здійснюється за допомо-гою окремих літер (знаків) друкарського шрифту, які виготовля-ються на шрифтоливарних заводах.

Друкарські шрифти розрізняють: за гарнітурою (конфі-гурацією буквених знаків), за шириною письмового знака (норма-льні, вузькі, широкі), товщиною штрихів (світлі, напівжирні, жирні), за розміром висоти знака (кеглю), що породжує їх дуже велику різноманітність.

Для того щоб виготовити друкарську форму для підробле-них бланків документів тощо, злочинці найчастіше викрадають шрифт у друкарнях, а іноді роблять його самі у кустарних умо-вах. Відрізнити кустарний шрифт від шрифту, виготовленого у заводських умовах, нескладно. В умовах кустарного виробництва неможливо дотримуватися точних розмірів шрифту, друкуючі елементи матимуть безліч дефектів, які легко виявляються у від-битках (особливо в однойменних буквах) (див. іл. Б.6. у додат-ках).

За особливостями набору друкарської форми і дотримання правил його складання (або відхилень) можна робити висновок про умови виготовлення набору і кваліфікацію упорядника, а за якістю друку можна зробити висновок про застосовані засоби друку (друкарські машини або кустарні пристосування).

Ознакиручного набору:

1.         Нерівномірна товщина штрихів однойменних букв однієї і тієї самої гарнітури кегля.

2.         Нерівномірність інтенсивності тиску різних букв через усадку літер за висотою.

3.         Наявність літер шрифту іншої гарнітури.

4.         Наявність можливих помилок у вигляді перевернутих (у тому числі і дзеркально) букв.

5.         Наявність деформованих літер.

6.         Наявність букв, перероблених з інших літер.

7.         Випадкові дефекти у вигляді забруднення пробільних елементів.

8.         Нерівномірні інтервали між словами в рядку.

Машинний набір і його ознаки

Крім ручного набору, в даний час існує велика кількість різ-новидів механізмів для виготовлення набору або окремих його деталей, які можна систематизувати таким чином:

I.          Машини для друкарського набору.

1.         Набірно-відливні машини:

а)         рядкововідливні;

б)         буквовідливні.

2.         Матрицевибивально-відливні машини.

II.        Фотонабірні машини.

III.       Набірно-друкарські машини.

Рядкововідливний набір або лінотип

У рядкововідливних набірних машинах процес набору ме-ханізований таким чином. При роботі лінотипіста на клавіатурі машини набирається рядок, що складається з матриць (латунних пластинок зі штампованим поглибленням) і пробільно-вимикаючих елементів. Після закінчення набору відбувається ви-ключення, а потім відливання з легкоплавкого металу (як прави-ло, з гарту - сплаву олова, свинцю і сурми) набірного рядка, після чого матриці автоматично повертаються до своїх сховищ (так званих магазинів). Таким чином, лінотипна форма складається з цільно відлитих рядків. У кустарних умовах виготовити друкар-ську форму за допомогою лінотипного набору неможливо, за ви-нятком випадків, коли з друкарні викрадаються готові рядки лі-нотипного набору.

Ознаками лінотипного набору є:

1. Сліди від прогару матриць, що відображаються у вигляді тонких вертикальних штрихів (іноді крапок) між буквами. Прогар матриць виникає через нещільне розміщення матриць у рядку (особливо старих). Гартівний метал при відливанні рядків прони-кає між матрицями і утворює в готовому рядку виступаючі між буквами приливи, які фарбуються і утворюють штрихи між бук-вами.

2.         Чіткі, тонкі і одноманітні штрихи букв, що відобража-ються внаслідок одноразового використовування набору.

3.         Сліди від дефекту очка матриці, що виявляються через 15-20 однойменних літер.

4.         Відмінність конфігурації і ширини окремих букв однієї гарнітури шрифту лінотипного і ручного наборів.

5.         Відмінність кута нахилу курсивного шрифту ручного і лінотипного наборів.

6.         Однакова відстань між словами в рядку.

7.         В окремих випадках відображення марашок своєрідної форми, що виявляються у кінці неповного рядка в результаті ви-падкової деформації (підняття) кінця рядка.

Машинний набір на монотипі

Особливістю монотипного набору є відлив однойменних лі-тер (знаків) з однієї і тієї ж матриці. Відмітною ознакою даного способу друку слід вважати відображення якогось дефекту мат-риці (якщо такий є) на всіх однойменних буквах у відбитку. Інші ознаки монотипа практично такі самі, що й при ручному наборі, проте не може бути перевернених дзеркально букв і не можуть з'явитися літери шрифту іншої гарнітури (за винятком випадків правки).

Стереотипні форми

Стереотипні форми одержують шляхом копіювання готової друкарської форми ливарним, електролітичним або пресувальним способом з гарту, каучуку, пластмаси та інших матеріалів. У всіх випадках стереотипування існує проміжний етап - отримання ма-триці (на матричному картоні, гіпсо-картонній суміші та інших матеріалах). Матриця служить формою для отримання копії дру-карської форми.

Ознаки стереотипної форми:

1. Відхилення в розмірах товщини штрихів знаків від від-повідного друкарського шрифту через усадку матриці.

2.         Спотворення конфігурації письмових знаків при відли-ванні і штампуванні стереотипів унаслідок випадкових дефектів матриці.

3.         Заокруглення кутів і кінців штрихів, засічок тощо елеме-нтів письмових знаків.

4.         Неповне відливання окремих частин знаків.

5.         Потовщення гострих закінчень засічок у буквах.

6.         Марашки у вигляді крапок усередині овалів знаків.

7.         Забруднення у вигляді окремих штрихів через тріщини матриці.

8.         Сліди бічного канта (торця), який обрізається ручним способом.

Кустарні стереотипи, крім уже описаних ознак, мають свої особливості:

1)         перерви в штрихах і нечіткі їх краї;

2)         відсутність окремих елементів знаків або їх частин (не-якісне відливання);

3)         нерівномірне забарвлення різних ділянок відбитка (ви-ступаючі над загальним рівнем ділянки дають "жирні" відбитки, а розмьіщеньі нижче загального рівеня - бліді).

Виготовлення кліше

За способом передачі зображення розрізняють штрихові і растрові кліше.

Штрихове кліше передає зображення у вигляді окремих лі-ній, крапок і штрихів, де чорні (тобто задруковані) ділянки чер-гують з білими (тобто пробільними).

Растр у поліграфії - це оптичний прилад, що призначений для перетворення півтонового зображння оригіналу у мікроштри-хове, растрове. Застосування растру зумовлено тим, що способа-ми високого та плоского офсетного друку неможливо передати істинні півтони різної щільності. Тому півтони оригіналу мають бути розділені на мікроелементи різних розмірів: більших - на темних ділянках та менших - на світлих. Завдяки цьому півтоно-ве зображення перетворюється у мікроштрихове, але візуально ефект півтонів зберігається. Растрове кліше передає зображення білих і чорних ділянок у вигляді паралельних рядів дуже дрібних

крапок. Ha світлих ділянках растрові крапки дрібні, на темних -великі і майже зливаються одна з одною (див. іл. Б.8 у додатках).

За способом виготовлення кліше поділяють на виготовлені фотомеханічним, ручним і термічним способом (застосування ла-зерного променя).

Фотомеханічним способом виготовляють кліше на цинку і деяких інших металах травленням пробільних ділянок у кислоті або на пластичних масах шляхом гравірування зображення на спеціальних автоматичних верстатах.

Фотополімерні форми

Досить поширеним є процес виготовлення фотополімерних форм, де використовуються речовини, що під дією світла поліме-ризуються, на металевих або синтетичних носіях (підкладках). Характерними ознаками відбитків цих друкарських форм є:

1.         Висока графічна точність відтворення оригіналу.

2.         Чіткі і рівні краї знаків.

3.         Інтенсивне і насичене фарбування відбитків (друкуючі поверхні з полімерних матеріалів добре сприймають і віддають фарбу).

4.         Наявність на друкуючих елементах незабарвлених кра-пок (слідів пухирців повітря, що лопнули, у полімерному шарі), a також марашок на пробільних поверхнях.

5.         Відсутність у відбитках деяких деталей (крапок, ком тощо) у результаті механічного пошкодження друкуючих елементів.

6.         Відображення контурів, а не всієї друкуючої поверхні, окремих елементів, оскільки їх краї іноді підносяться над серед-ньою частиною штрихів.

Фотополімерні друкарські форми використовуються у дру-коофсетному (спосіб друку, при якому фарба з друкарської фор-ми високого друку передається спочатку на еластичну поверхню (офсетний циліндр), а з неї на задрукований матеріал) та флексо-графському способі друку (у якому застосовується еластична фо-рма та малов'язкі фарби (найчастіше анілінові), що швидко виси-хають; актуальним є застосування для друку на матеріалах, що не вбирають фарби, наприклад, пластикові картки та полімерні плів-ки).

Фотоцинкографія або фотоцинкографські кліше

Основне призначення фотоцинкографії (або інакше цинко-графії) - відтворення зображень штрихових або півтонових ори-гіналів. Саме слово цинкографія говорить про те, що матеріалом для виготовлення даного виду друкарських ілюстраційних або штрихових форм є цинк, хоча іноді застосовують інші матеріали, наприклад, мідь або пластмасу.

Характерними ознаками відбитків з фотоцинкографсь-кого кліше є:

1.         Нерівні, хоча й чіткі, краї знаків.

2.         Перерви у тонких штрихах знаків.

3.         Відсутність дрібних деталей (результат перетравлення друкуючих елементів).

4.         Заокруглення кутових з'єднань і закінчень штрихів.

5.         Закопіювання малих за розміром пробільних ділянок, унаслідок чого близько розміщені друкуючі елементи відобра-жаються злито.

6.         Наявність на пробільних ділянках сторонніх крапок, фра-гментів штрихів (дефекти фотоформи, що відобразилися).

7.         Нерівна товщина штрихів у однойменних буквах.

Відбитки кліше, виготовлених шляхом травлення по металу,

як правило, дають певну деформацію паперу (найчастіше на кра-ях). Погана змочуваність (накат фарбувальною речовиною не на масляній основі, штемпельною фарбою, чорнилом і аніліновими барвниками) відображається у відбитках у вигляді нерівномірно-го продруковування у штрихах (див. іл. Б.4. у додатках).

Один з найсучасніших автоматизованих способів отримання рельєфної друкарської форми являє собою застосування терміч-ної дії тонко сфокусованого лазерного променя (діаметр робо-чої плями не перебільшує 30-50 мкм). Лазерний промінь при впливі на формний матеріал розігріває його до температури ви-паровування або розпаду, таким чином створюючи друкуючі та пробільні ділянки друкарської форми.

Для виготовлення друкарских форм із застосуванням лазер-них променів використовують лазерні гравіювальні апарати (ЛГА) - пристрої для прямого способу виготовлення друкарських форм з оригінал-макета, що репродуціюється. ЛГА складається з:

фотоелектричного пристрою, у якому сканується чорно-білий си-гнал; перетворювача відеосигналів; синтезуючого пристрою, що служить для перетворення сигналів на візуальну інформацію на формному матеріалі. У якості формного матеріалу використову-ються платівки з високочутливим до лазерного випромінювання шаром. ЛГА використовується для виготовлення форм високого, глибокого, флексографського та трафаретного друку.

Ознаки, що відображаються у відбитках з друкарських форм високого друку, отриманих лазерним гравіруванням:

1)         графічна складність зображення з якісною проробкою дрібних деталей;

2)         наявність нестандартних шрифтів, вивернутих (негатив-них) зображень (світлих щтрихів на зафарбованому фоні);

3)         наявність растрів з високим показником лініатури (від 60 ліній на 1 см);

4)         рівні краї штрихів, чіткі кутові елементи;

5)         наявність сторонніх крапкових зафарбованих штрихів (у результаті наявності на пробільних ділянках друкарської форми ділянок (стовпчиків) невидаленого формного матеріалу) [158, с.426-427].

Кліше, виготовлені кустарним способом

Особливістю документів, надрукованих у такий спосіб, є ха-рактер малюнка шрифта. Оскільки виготовлення таких кліше здійснюється, як правило, шляхом вирізування від руки, то для них характерні:

-          неоднорідність за формою однойменних знаків;

-          відсутність поступових переходів від одного елемента літери до іншого;

-          відносно велика ширина штрихів;

-          дефекти у літерах через випадкові зрізи матеріалу та інші особливості.

Як правило, як матеріал для виготовлення кліше використо-вуються матеріали, які легко піддаються різанню: м'які метали, гума, лінолеум, деревина тощо.

Характерні ознаки відбитків з кліше, виготовлених кустарним способом:

1.         Клиновидність рядків через недотримання паралелі між лініями рядка.

2.         Зрізані підрядкові елементи у літерах д, ц, щ.

3.         Розрізані окремі штрихи у літерах (що часто помітно на слабо пофарбованих ділянках).

4.         Дзеркальне зображення окремих букв на відбитку через помилкове промальовування їх при розмітці на самій формі.

5.         Неповна вибірка пробільних ділянок, що призводить до відмарування на відбитках.

Кількість і характер подібних дефектів свідчить про квалі-фікацію і досвід виконавця. У багатьох випадках за характерними особливостями виготовлення кустарного кліше можна встанови-ти конкретного виготівника конкретного кліше (див. іл. Б.9 у до-датках).

Гравюра на деревині (ксилографія)

При цьому способі високого друку друкарська форма вруч-ну вирізується на торці або обрізі поверхні дерев'яного бруска. Для вирізування (виготовлення) кліше на дереві застосовуються спеціальні різці - штихелі.

Характерними ознаками ксилографії є наступні:

1.         Наявність слідів від неприбраних до рівня пробільних частин окремих ділянок форми, які залишають на папері крапки, штрихи та помарки (марашки) іншої конфігурації. Ці помарки, як правило мають гострокутну форму з різкими гранями.

2.         Наявність слідів тиснення на звороті аркуша паперу (кар-тону тощо).

3.         Наявність у відтисненні структури річних шарів дерева.

4.         Наявність зрізів і сколів окремих деталей штрихів.

5.         Викривлення овальних елементів букв.

Гравюра на лінолеумі або ліногравюра

Лінолеум - це міцна тканина, покрита шаром лінолеумного це-менту, що складається з ліноксину і коркової або дерев'яної муки.

Кліше виготовляється на цілому шматку лінолеуму або склада-ється з кількох шматків, що є фрагментами зображення, або окремі рядки і навіть букви, які приклеюються на міцну основу (частіше на

дерев'яний брусок). Для вирізування зображення використовуються ті самі інструменти, що й при виготовленні кліше на деревині. Рівна і гладка поверхня лінолеуму добре змочується фарбою.

Ознаками ліногравюри є такі:

1.         Сліди структури поверхні мастикового шару лінолеуму у штрихах знаків. Вони виникають через зриви деталей штрихів під час виготовлення кліше.

2.         Сліди основи (джуту) лінолеуму, що відображаються на краях кліше і в пропусках.

3.         Наявність зрізів і фарбування деталей штрихів знаків.

4.         Наявність округлих овальних елементів букв, що поясню-ється порівняно великою еластичністю обробленого матеріалу (особливо в порівнянні з металом і деревом).

5.Відносно рівномірне відтиснення через добру змочува-ність лінолеуму фарбувальною речовиною.

Кліше, вирізані на гумі (кустарні флексографські форми)

Для виготовлення кліше на гумі використовуються будь-які види гумових виробів (підошовна гума, технічна гума тощо), ви-різуючи на гумі текстове або інше зображення. Іноді використо-вується навіть тонка гума від камер для автомобільних коліс, з якої ножицями або ножем вирізуються окремі букви І 3 них виго-товляється текст.

При вирізуванні кліше на м'якій гумі утворюються характе-рні відтяжки у тих частинах букв, де обмежувальні лінії підхо-дять дуже близько одна до одної під кутом. Особливо важко про-водити виїмку овальних елементів у літерах через деформацію гуми під дією ріжучого інструменту. Саме тому у дрібних оваль-них елементах часто спостерігаються разом з обрізанням ліній також і сліди зривів гуми.

Увідбитку кліше на гумі (кустарної флексографської фо-рми) виявляються такі ознаки:

І.Добра змочуваність фарбувальною речовиною друкую-чих елементів форми.

2.         Відсутність слідів тиснення (або слабке тиснення) при використовуванні у якості матеріалу для кліше м'якої гуми та на-явність чіткого натискання, якщо використовувалася тверда гума.

3.         Відмарування пробільних ділянок і країв друкарської форми.

4.         Переважно квадратна форма овальних елементів букв.

5.         Неоднакова конфігурація однойменних букв.

6.         Наявність відтяжок у закінченнях (головним чином, вер-тикальних елементів букв).

7.         Неоднакова ширина штрихів букв.

8.Наявність зрізів, крихкості, сколів окремих елементів (частин) штрихів букв.

9.При використовуванні м'якої гуми спостерігається дефо-рмація друкарських елементів, розміщених по краях кліше. Вона виявляється як у вигляді вигину крайніх штрихів, так і у вигляді розплющення крайніх друкарських елементів.

10. Іноді у слабо пофарбованих штрихах спостерігаються сліди фактури поверхні матеріалу.

Плоский друк

Принцип плоского друку полягає в тому, що друкуючі еле-менти, завдяки відповідній обробці, здатні сприймати і передава-ти на папір (картон тощо) друкарські фарби, тоді як пробільні (не друкуючі) елементи не сприймають фарби. При цьому і друкую-чі, і пробільні елементи розміщені в одній площині.

Особливістю форм плоского друку є відсутність просторо-вого розділення друкуючих і пробільних елементів (див. іл. Б.2. у додатках). Ця обставина визначає створення у відтисненнях спе-цифічних ознак, характерних лише для даного виду друку. Загальні ознаки плоского друку:

1.         Рівномірне розміщення фарбувальної речовини і відсут-ність “бордюру” у штрихах знаків.

2.         Відсутність слідів тиснення на папері (картоні) від кон-такту з друкарською формою.

3.         Наявність марашок від забруднення пробільних ділянок форми (у вигляді дрібних крапок, плям тощо).

4.         При збільшенні помітні нерівні, не дуже чіткі контури штрихів.

Загальні ознаки плоского друку встановлюються у косо спрямованих променях за допомогою МБС-10, лупи (збільшення до 10 крат) тощо.

Як уже зазначалось, основними різновидами плоского друку є літографія, фототипія та офсет.

Літографія або літографічний друк

Для виготовлення літографічної друкарської форми застосо-вують каміння, цинкові або алюмінієві пластини, які, завдяки своїй гідрофільності успішно замінюють літографічний камінь. До нанесення на них зображення проводиться підготовка за до-помогою абразивних матеріалів для гідрофолізації (покриття по-верхні спеціальним складом, що добре сприймає вологу). Зобра-ження на літографічний камінь або металеві пластини наноситься як ручним, так і фотомеханічним способами. При ручному спосо-бі виготовлення на поверхні каменя або металу зображення ма-люють літографічним олівцем (або тушшю). Зображення на дру-карській формі має дзеркальний вигляд. Виготовлення літографі-чної друкарської форми фотомеханічним способом майже одна-кове з виробництвом цинкографського кліше.

Ознаки літографічного друку:

1.         Велика насиченість фарбувальної речовини в штрихах.

2.         Наявність марашок на пробільних ділянках (відображення структури каменя).

3.Використання паперу з добрим проклеюванням поверхні, що погано всмоктує вологу.

4. Інші ознаки плоского друку.

Даний різновид плоского друку нині майже не використову-ється. Це стосується і таких застарілих способів плоского друку, як склографія та гектографічний (желатиновий чи спиртовий) друк.

Фототипія

Цей спосіб друку з плоских форм застосовується нечасто, в основному для отримання якісних репродукцій з напівтонових оригіналів (наприклад, поштових марок) досить невисоким тира-

жем (внаслідок низької тиражостійкості друкарських форм з же-латиновою поверхнею). Основою друкарської форми служить скло, відполіровані алюмінієві пластини тощо з сенсибілізованим желатиновим шаром. У результаті дії світла, на шляху якого зна-ходиться негатив, ділянки желатини, що відповідають штрихам оригіналу, задублюються на велику глибину, а ті, що відповіда-ють пробільним ділянкам - ні. При тривалому промиванні у воді (близько 2 годин) желатиновий шар набрякає і товщина його збі-льшується тим більше, чим менший ступінь задублення. У ре-зультаті обробки поверхня друкарської форми отримує різні фі-зичні властивості стосовно води та друкарської фарби.

Ознаками, характерними для фототипного друку, єтакі:

-          специфічна фактура желатинового шару, що особливо ві-дображається у світлих ділянках зображення;

-          люмінесценція в УФ-променях частинок желатини, що перейшли з форми на відбиток.

Плоский офсетний друк

Офсетом називається непрямий спосіб друку, здійснюва-ний через проміжну поверхню (від англійського слова set). Най-частіше він застосовується у плоскому друці, проте зустрічається у високому і глибокому друці (наприклад, типоофсет, при якому фарба з друкарської форми високого друку передається спочатку на проміжну форму (офсетний циліндр), а вже з неї на папір) (див. іл. Б.5. у додатках).

Розглянемо традиційний спосіб плоского офсетного друку. При друкуванні цим способом текст з форм переноситься на про-міжну поверхню (звичайно це спеціальна офсетна гума або елас-тичні полотна, натягнуті на офсетний циліндр), а з неї - на папір (або інший матеріал).

Класифікація форм плоского офсетного друку

За різновидом основи, що використовується:

-          форми на металевих аркушах;

-          форми на пластмасових плівках;

-          форми на паперовій основі.

Залежно від кількості металів для формування друкуючих і пробільних елементів:

-          монометалічні (з алюмінію або сталі);

-          біметалічні (з 2-ох металів: мідь-нікель; мідь-хром). За способом монтажу:

-          негативний (монтаж негативів);

-          позитивний (монтаж діапозитивів).

За методом виготовлення друкарських форм:

-          фотомеханічний;

-          електрофотографічний. За умов друкування форми:

-          з постійним зволоженням пробільних елементів;

-          без зволоження.

Ознаки плоского офсетного друку:

•          Рівномірне поверхневе розміщення барвника у штрихах.

•          Мала товщина шару фарби (до 1,5 мкм).

•          He дуже насичений відтінок барвника.

•          Дещо збільшена товщина штрихів (особливо тонких); іноді спостерігаються розриви штрихів.

•          Відсутність деформації паперу.

•          Нечіткі межі штрихів.

Вид продукції і властивості задрукованих матеріалів визна-чають вибір конкретного технологічного процесу виготовлення форм плоского офсетного друку. Найпоширеніший спосіб виго-товлення друкарських форм для офсетного друку - фотомеханіч-ний. Але останнім часом все більш поширеним стає автоматичне обладнання, у якому виготовлення електрофотографічних дру-карських форм безпосередньо поєднано з друкуванням тиражів продукції. У такій техніці, як правило, поєднані два процеси -електрофотографічний та електростатичний. Відбиткам форм, отриманих вказаним способом властива певна забрудненість не-задрукованих ділянок (внаслідок порушень технології формного електрофотографічного процесу).

Якщо раніше офсетний друк вважався найпридатнішим для відтворення акварельних, олівцевих і аналогічних графічних зо-бражень з ненасиченими колірними тонами, то така точка зору

давно відійшла в минуле. В сучасних умовах плоский офсетний друк належить до найпрогресивнішого та найпоширенішого виду друку. Постійне вдосконалення технології і матеріалів плоского офсетного друку приводить до змін традиційних ознак: збільшу-ється товщина та яскравість шару фарби у штрихах, самі штрихи мають рівні контури з гарним відтворенням дрібних деталей. Пі-двищення якості друку дозволяє використовувати плоский офсе-тний друк для нанесення деяких зображень навіть на сучасних грошових знаках.

Глибокий друк

Період найінтенсивнішого розвитку глибокого друку припа-дає на 70-і роки XX ст.. Основною сферою застосування глибоко-го друку у наш час є виготовлення документів зі спеціальними засобами захисту (грошові знаки, цінні папери, паспорти тощо).

У формі глибокого друку друкуючі елементи заглиблені і розміщені нижче пробільних. Форма глибокого друку складаєть-ся з друкуючих елементів - осередків однакової площі і різної глибини, розділеної перегородками, що знаходяться на рівні по-верхні. Ці перегородки служать опорою для сталевого ножа-ракеля при видаленні фарби пробільних елементів. 3 заглиблень форми фарбник при сильному натисканні передається на папір (див. іл. Б.З. у додатках).

Глибина друкуючих елементів форми не однакова, і зале-жить від сили тону різних ділянок розмножуваного зображення. Заглиблення, які передають темні ділянки, мають бути більш глибокими.

Форми глибокого друку виготовляються ручним і фотоме-ханічним способами.

Ручний спосіб

Зображення на поверхні форми виконується від руки, а по-тім заглиблюється шляхом механічної або хімічної обробки. При механічній обробці поглиблені штрихи на формі одержують най-частіше гравіруванням штихелями (різцева гравюра), при хіміч-ній - травленням кислотами.

Фотомеханічний спосіб

Зображення на формовий матеріал наноситься фотографіч-ним шляхом із застосуванням растру, що призводить до роздріб-лення штрихів.

Матеріалом для форм глибокого друку служать мідні і ста-леві пластини. На поліграфічних підприємствах використовують-ся пластини певної товщини: від 0,9 до 4,0 мм. У формах, вигото-влених кустарним способом, товщина пластин, як правило, не-стандартна. Ця обставина має значення при визначенні місця і способу (фабричний або кустарний) виготовлення форм глибоко-го друку.

Для глибокого друку характерні два основні різновиди:

металографія (гравюра на металі) і ракельний друк (фото-механічний спосіб).

Ознаки металографії або інтагліо (intaglio)

1.         Друкарська фарба розміщенана поверхні паперу рельєф-но, причому більш глибоким тонам штрихів відповідає більш ви-сокий рельєф на відтисненні і навпаки (див. іл. Б.7 у додатках).

2.         На звороті відтиснення утворюється негативний рельєф, відповідний малюнку друкарської форми.

3.         Наявність фону від фарбника, на пробільних місцях. Причина: недостатнє витирання фарби на формі.

4.         Наявність “вусиків” - марашок у вигляді штрихів, роз-міщених приблизно під кутом 90° до штрихів зображення.

Ознакиракельного друку (фотомеханічний спосіб)

1.         Наявність у відбитках растру, друкарська форма якого го-тувалася фотомеханічним способом.

2.         Рельєфне лежання фарбника на поверхні.

3.Наявність однієї або кількох суцільних ліній у результаті пошкодження робочої кромки ракеля, що викликане дією твердих частинок.

4. Розпливчасті, нечіткі і частково подвоєні контури елемен-тів зображення (з причини коливання натягу паперового полотна, коли провисаючі ділянки приходять у зіткнення з друкарською формою ще до лінії друкарського контакту).

5.Наявність невеликих паралельних штрихів, іноді з білою крапкою (через наявність на поверхні друкарської форми чужорі-дних частинок, у результаті чого виникає вібрація (підстрибуван-ня) ракеля).

Трафаретний друк

Трафаретний друк об'єднує такі основні способи: сіткотрафа-ретний друк (шовкографія), ротаційний (або різографія) і простий трафарет. Зображення формується шляхом передавлювання фарб-ника через дрібні отвори у трафареті. Таким чином, друкуючі еле-менти трафаретного друку пропускають фарбу, а пробільні - затри-мують її. Сіткотрафаретний (сіткографський або шовкографський)

спосіб друку

Цей спосіб є різновидом трафаретного друку, при якому ос-новою для виготовлення форми служить сітка. Цей спосіб більше відомий як шовкотрафаретний друк або шовкографія (спочатку форми виготовлялися на сітці з шовку), а зараз сітки виготовля-ють з нейлону, капрону та металу. Цей спосіб дозволяє одержува-ти відтиски не лише на папері, а й на грубому картоні, пластмасі, порцеляні тощо. Найчастіше вказаний спосіб друку застосовуєть-ся для виготовлення яскравих листівок, плакатів, етикеток тощо завдяки відносній простоті технології та значній товщині фарбу-вального шару.

Друкарська форма виготовляється двома способами: прямим і непрямим. Прямий спосіб полягає в тому, що на сітку, покриту світлочутливим шаром, експонується позитив. Після цього форму проявляють у воді при температурі 50-60°. Ділянки, що піддава-лися дії світла, грубшають, а ті місця, куди світло не потрапило, утворюють отвори трафарету.

При непрямому способі зображення відтворюються спочат-ку на пігментному папері (папір, покритий світлочутливим жела-тиновим шаром), потім зображення переноситься на сітку дру-карської форми. Іноді застосовують ще один спосіб: пробільні ді-лянки сітки закриваються лаком або іншою речовиною, що не пропускає фарби.

Ознаки сіткографії (шовкографії):

-сітчаста будова штрихів;

-наявність товстого шару фарби;

-ореоли навкруги букв (в УФ-променях);

-краї штрихів нерівні, розмиті.

Ротаційний спосіб

Найпоширеніший у наш час зі способів трафаретного друку. Реалізується у так званих дублікаторах, що виробляються такими відомими фірмами, як Riso (тому ще поширена назва способу "рі-зографія") та Duplo. У дублікаторі формний та друкарський про-цеси поєднані в одній технологічній системі, що містить у собі сканер, персональний комп'ютер з пристроями для введення ін-формації з магнітних або оптичних носіїв, термоголовку для створення трафаретної друкарської форми на спеціальній плівці, вузол ротаційного трафаретного друку. Відскановане зображення за допомогою вбудованого мікропроцесора цифровим способом перетворюється у растроване.

Перед виготовленням друкарської форми зображення оригі-налу сканується та вводиться у комп’ютер з носія. Отримана ін-формація використовується для керування виконуюючими еле-ментами термоголовки, що формують (пропалюють друкуючі елементи у вигляді мікроотворів) зображення майбутньої репро-дукції на формі (такий спосіб отримання друкарської форми ще називають електро-іскровим). Формним матеріалом виступає по-лімерне полотно - майстер-плівка. Друкарська форма закріплю-ється на поверхні формного циліндра, у стінках якого є дрібні отвори. А всередині знаходиться туба з фарбою. У процесі друку-вання фарба витискується ракелем крізь друкуючі елементи фор-ми на задрукований матеріал (наприклад, папір), що спирається на друкарський циліндр. Дублікатори дозволяють також отриму-вати і кольорові копії оригіналів, але для цього потрібно почерго-во використовувати туби з відповідними фарбами у три-чотири прогони. Для даного способу друку використовуються малов'язкі фарби (на відміну від інших способів трафаретного друку), що закріплюються на папері переважно за рахунок всмоктування, за-вдяки чому товщина фарбувального шару є невеликою.

Копіювально-розмножувальні апарати різографи є одним з найсучасніших і перспективних засобів швидкого і дешевого розмноження документів. При цьому якість одержуваних копій досить висока, хоча і поступається кольоровим ксероксам.

Ознакиротаційного способу:

-          зображення (особливо на периферійних ділянках штрихів) мають виражену растрову структуру, що характеризується нерів-ними - пилкоподібними краями;

-          відсутні сліди тиснення на папері;

-          фарбувальний шар у штрихах лежить відносно рівномір-ним шаром на поверхні паперу і має матовий вигляд;

-          фарбувальний шар у межах штрихів та на ділянках зі знач-

ними задрукованими площинами має суцільне залиття, що пояс-

нюється злиттям сусідніх растр-елементів на плівці та розтікан-

ням фарби на відбитку [158, с.439-440].

Простий трафарет Простий трафарет може бути виготовлений практично з будь-якого матеріалу: щільного паперу, картону, синтетичної плівки тощо. У саморобних трафаретних формах текст вирізуєть-ся ножем, лезом, манікюрними ножицями тощо. Фарба наносить-ся пензлем, тампоном, валиком та іншими способами. Ознаки простого трафарету:

-          наявність незабарвлених перемичок у елементах букв;

-          крізь досить щільний шар фарби не проглядається струк-тура паперу;

-          забруднення у пробільних елементах або від затікання фа-рби під трафарет, або від розмазування її при переміщенні трафа-рету поверхнею документа.

Іноді наявні сліди від знарядь, пристосувань, за допомогою яких наносилася фарба (особливо у штрихах з малою кількістю фарби).

Електрофотографія

Електрофотографічні апарати належать до найрозповсюдже-ніших репрографічних пристроїв.

Електрофотографія - це сукупність репрографічних спо-собів копіювання оригіналів, що ґрунтуються на перетворенні видимого зображення у розподіл електростатичного потенціалу на поверхні напівпроводника з наступною візуалізацією прихова-ного зображення фарбувальним матеріалом.

Загальні ознаки електрофотографічного друку:

1. Рельєфне поверхневе розміщення барвника на папері.

2.         Відсутність деформації паперу.

3.         Блиск тонера у штрихах.

4.         Наявність дрібних крапок (марашок) на пробільних діля-нках відтиснень.

5.         Відшарування тонера на згинах паперу.

6.         Наявність крайнього ефекту, що спостерігається у товс-тих (більше 2-3 мм) штрихах.

7.         Сліди від меж оригіналу (у випадках, коли копійований документ менший за розмір паперу для копії).

Електрофотографічний спосіб, як уже зазначалося, не застосо-вується для виготовлення особливо важливих документів та доку-ментів суворої звітності, але завдяки своїй доступності він дуже час-то використовується для фальсифікації (повної або часткової) доку-ментів. 3 цієї причини документи, підроблені з використанням елек-трофотографічного способу, дуже часто стають об’єктами ТКДД. Копіювально-розмножувальні апарати, лазерні принтери та інші те-хнічні засоби із застосуванням електрофотографічного способу дру-ку розглядатимуться у наступному підрозділі.

Встановлення виду і способу друку розв'язується, як прави-ло, у комплексі з іншими завданнями, які ставляться перед експе-ртом судом або слідством. Для успішного вирішення питання, яким способом друку виготовлений даний документ, експерту необхідно звертати увагу на весь комплекс ознак друкарської фо-рми, що відобразились у даному документі.

У тому випадку, коли необхідно встановити, чи не виготов-лені кілька досліджуваних документів з однієї друкарської фор-ми, дане завдання вирішується при порівнянні загальних і окре-мих ознак друкарської форми, що відобразилися у документі.