1.4. Методи, які застосовуються у техніко-криміналістичному дослідженні документів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 

Загрузка...

У широкому розумінні метод розглядають, як спосіб пізнання явищ природи та суспільного життя чи як "прийом або систему прийомів, що застосовується в якій-небудь галузі діяльності (на-уці, виробництві тощо); спосіб дії, боротьби і т.ін.” [25, с.522].

Методи експертного дослідження для теорії судової експер-тизи - це розкриття закономірностей формування та функціону-вання різноманітних класів, родів та видів судових експертиз. Слід розрізняти методи науки та методи практичної діяльності. Залежно від умов практичної діяльності застосування у ній нау-кових або практичних методів може супроводжуватись їх моди-

фікацією, адаптацією або обмеженням, що пов'язано зі специфіч-ними особливостями різних видів практичної діяльності. Методи експертної практичної діяльності являють собою системи дій та операцій щодо вирішення практичних експертих завдань. Вони формуються та базуються на: відповідних наукових методах; ха-рактері та властивостях об'єкта; досвіді вирішення конкретних експертних завдань [162, с.224].

Поняття метод стосовно до техніко-криміналістичного дослі-дження документів (ТКДД) - це сукупність прийомів і способів, необхідних для теоретичного та практичного пізнання об'єктів дослідження документів, форм, пристосувань і матеріалів з ме-тою вирішення завдань, поставлених перед експертом слідчим або судом. Взагалі, арсенал методів, застосованих у ТКДД, дуже різноманітний, що потребує чіткої класифікації та систематизації. Існує велика кількість класифікацій методів практичної експерт-ної діяльності.

За основу візьмемо варіант ієрархічної системи вказаних ме-тодів, запропонований Т.В.Авер'яновою: 1)всезагальний метод -матеріалістична діалектика, що містить у собі і методи традицій-ної формальної логіки; 2) загальні (пізнавальні) методи: спосте-рігання, порівняння, описування, вимірювання, планування, екс-перимент, моделювання; 3) приватні (приватно-наукові) методи; 4) спеціальні методи [1, 162].

Всезагальний метод є основою будь-якого наукового пізнання дійсності, а загальні методи застосовуються для досліджень у найрізноманітніших галузях науки. Приватні мето-ди, які реалізуються у ТКДД, являють собою систему правил та прийомів, що дозволяють вивчати конкретні властивості та озна-ки, пов'язані з виготовленням або зміною об'єктів дослідження (наприклад, мікроскопічні, фотографічні, хімічні та ін.).

Спеціальні методи розробляються, звичайно, для вузької галузі знань та застосовуються для особливих досліджень конкретного об'єкта.

Слід зазначити, що методи ТКДД можна класифікувати за умо-вами їх застосування, за стадіями процесу експертного дослідження або за впливом на об'єкти дослідження (наприклад, поділ методів на руйнуючі і неруйнуючі та ін.).

Інструментальними методами називають такі, для реалізації яких застосовуються спеціальні прилади та інструменти.

Приватні методи, що застосовуюються у ТКДД, умовно поді-ляють на три групи за галузями знань: фізичні, фізико-хімічні та хі-мічні (існує класифікація, де четвертим класом методів виступають математичні). Умовність такого розподілу полягає в тому, що яви-ща, які лежать в основі методів, не завжди можна однозначно від-нести до однієї з названих груп.

До першої групи належать: мікроскопія, люмінесцентний ана-ліз, дослідження за допомогою електронно-оптичних перетворю-вачів і телевізійної техніки, спектральний аналіз, вологе копію-вання, адсорбційно-люмінесцентний метод і т.ін.

Другу групу складають: методи судово-дослідницької фотог-рафії, тонкошарова хроматографія, дифузно-копіювальний метод, зйомка в струмах високої частоти та ін.

До третьої групи належать методи, засновані на використанні якісних та кількісних хімічних реакцій тощо.

Тепер зупинимося на загальних методах техніко-криміналістичного дослідження документів. Розглянемо такі з них: спостереження, описування, вимірювання, експеримент, порівнян-ня, моделювання та реконструкція.

Спостереження - це метод, з якого починається будь-яке кримі-налістичне дослідження, він є найбільш доступним. У теорії та практиці пізнання вказаний метод розглядається як навмисне, пла-номірне, цілеспрямоване сприйняття, що проводиться з метою ви-вчення предмета або явища. Спостереження найчастіше виступає одним з елементів у числі інших емпіричних методів та являє собою активний пізнавальний процес, що спирається на роботу органів почуття, свідомість та мислення людини.

У ТКДД спостереження відбувається неозброєнним оком та з використанням оптичних приладів (при цьому дуже важливим є освітлення об'єктів). Наприклад, розсіяне денне освітлення надає умови для найбільш правильного оцінювання кольорів та відтінків, а застосування різних режимів спрямованого штучного освітлення дозволяє виявляти пошкодження у структурі паперу тощо.

Описування - це відображення умов, засобів та результатів дос-лідження. Його дані можна використовувати для узагальнення отри-маної інформаціїї та вирішення різноманітних питань. Особливістю

описування у ТКДД є обов'язкова фіксація всіх умов вивчення об'єктів та їхньої фотозйомки у різноманітних зонах спектра [16, с.7].

Вимірювання у ТКДД застосовується дуже часто, оскільки знання кількісних параметрів явищ та предметів сприяє отриманню найбільш достовірних результатів досліджень. Даний метод прово-диться із використанням лінійок, штангенциркуля, вимірювальної лупи, мікроскопа з окуляр-мікрометром тощо.

Експеримент - це метод вивчення, який полягає в активному впливі на об'єкт за допомогою створення штучних умов, що спри-яють виявленню його визначених властивостей. Це найбільш скла-дний та ефективний метод емпіричного пізнання, що використову-ється разом із спостереженням, вимірюванням та порівнянням. У ТКДД експеримент можна проводити як з самим документом, так і з його моделлю. Цей метод застосовують при дослідженні докумен-тів, коли необхідно виявити в об'єкті невідомі раніше властивості; коли необхідно перевірити правильність тих чи інших положень. Експеримент дозволяє встановити таку інформацію стосовно об'єкта, отримання якої іншим шляхом ускладнене або практично неможливе [16, с.8].

Порівняння як загальний метод пізнання є найбільш поширеним та універсальним, для реалізації якого використовують такі способи, як зіставлення, накладання та суміщення. Порівняння найчастіше ви-користовують у процесі ідентифікації, але можливе його застосуван-ня для вирішення класифікаційних та діагностичних завдань.

Для проведення порівняльних досліджень об'єктів ТКДД з метою ідентифікації нерідко застосовують порівняльне дослі-дження методом накладання. Але традиційна методика ґрунту-ється на застосуванні фотографічних методів фіксації зображень, які є трудомісткими та такими, що потребують великої кількості фотоматеріалів. Апаратно-програмний комплекс (АПК) на базі персонального комп'ютера дозволяє реалізувати метод накладан-ня новими технічними засобами. Для обробки цифрових зобра-жень використовуються такі графічні редактори, як "Photoshop”, “Photopaint" та інші, що дозволяють забезпечити трансформуван-ня (пересування та обертання об'єктів у площині екрана) і накла-дання об'єктів з використанням режимів «віднімання» або «дода-вання». Якщо до персонального комп'ютера підключити принтер, то відразу можна буде отримати ілюстрації до експертного дослі-

дження. Для проведення зазначеного методу експерт повинен ма-ти навички роботи з комп'ютерною технікою та вказаними графі-чними редакторами.

Моделювання - це метод, сутність якого полягає у заміщенні об'єкта пізнання моделлю з наступним поширенням результатів дослідження на сам об'єкт пізнання. У якості моделі найчастіше використовують матеріально-речовий об'єкт або штучну систему як проміжний елемент між дослідником та об'єктом, що дослі-джується. Модель не є абсолютною копією оригінал, а являє со-бою його однобічне, абстрактне відображення. Сам дослідник вибирає модель, свідомо абстрагуючись від багатьох, на його ду-мку, несуттєвих властивостей.

У ТКДД застосовується для вирішення таких завдань, як, на-приклад, встановлення послідовності нанесення штрихів, що пе-ретинаються, або для встановлення попередньої технічної підго-товки при виконанні підпису. Моделі можна отримувати шляхом виготовлення: плоских зображень документа (або його фрагмен-та) з використанням адсорбційно-люмінесцентного чи дифузно-копіювального методів; об'ємних відображень штрихів з викори-станням пластиліну, полімерних речовин (пасти "К") тощо.

Реконструкція як загальний метод пізнання являє собою від-новлення чуттєво сприйнятих об'єктів. У ТКДД застосовується для вирішення таких завдань, як встановлення за відтисками пе-чаток, штампів , друкарських форм тощо, виду та способу виго-товлення кліше; виявлення змісту згаслих, замазаних (залитих, закреслених) або втрачених реквізитів документа; встановлення цілого за частинами [16, с.9].

Аналіз криміналістичної літератури щодо методів, які застосо-вуються для дослідження об'єктів техніко-криміналістичного дос-лідження документів [4, 19-20, 24, 43, 45, 47-48, 54, 61, 64, 70, 73, 77, 91, 93, 107-108, 121, 127, 148, 151, 155, 161, 163 тощо], свідчить про постійний розвиток цієї галузі досліджень, що позитивно впли-ває на ефективність боротьби з підробкою документів.

Фізичні методи ТКДД

Техніко-криміналістичне дослідження документів рекоменду-ється починати з візуального огляду, змінюючи кут освітлення, а та-кож інтенсивність світлового потоку на об'єкт.

Візуальні методи дослідження поділяються на:

1.         Візуальні дослідження при особливих режимах освітлення:

-          дослідження у косо спрямованому світлі;

-          дослідження у світлі, що проходить (на просвіт);

-          дослідження при вертикальному освітленні.

2.         Візуальні дослідження із застосуванням світлофільтрів (ві-

зуальний кольороподіл):

-          дослідження за допомогою абсорбційних світлофільтрів;

-          дослідження за допомогою неабсорбційних світлофільтрів. Дослідження у косо спрямованому світлі - метод збіль-

шення видимості (ступеня помітності) деталей об'єкта при висві-тленні його спрямованим пучком світла з кутом падіння менше 90°. При такому освітленні, по-перше, поліпшується видимість рельєфних деталей, які не сприймаються при освітленні об'єкта у розсіяному світлі; по-друге, виявляються елементи, що мають рі-зну здатність відбивати світлові промені.

У техніко-криміналістичному дослідженні документів цей метод застосовується для виявлення незначного рельєфу слідів тиснення, трас від пишучих приладів, ушкоджень поверхневого шару паперу у вигляді піднесеності волокон, наклеєних ділянок, що знаходяться не в одній площині з поверхнею документа, а та-кож для виділення штрихів на фоні або серед інших фрагментів тексту за різницею блиску.

У якості джерела випромінювання використовуються спеціа-льні освітлювачі типу "ОИ-19” (конденсорна система цих освіт-лювачів створює концентрований пучок світла, діаметр якого може бути вибраний у потрібних межах за допомогою ірисової діафрагми). Використовуються також регульовані за шириною щілинні насадки на освітлювач і спеціальні асиметричні конден-сорні системи.

Щоб виключити вплив сторонніх, заважаючих джерел світла, дослідження проводять у затемненому приміщенні. Небажано притискати документ прозорим склом, а якщо документ зім'ятий,

доцільно використовувати для його рівномірного розправлення вакуум-екран.

Кут між оптичною віссю освітлювача і поверхнею документа підбирається експериментально. При вивченні слідів тиснення необхідно врааховувати, що чим менший цей кут, тим відчутніші тіні від виявлених рельєфних слідів. Проте одночасно підсилю-ється вплив заважаючих нерівностей, складок, грубих волокон паперу документа тощо. Тому положення освітлювача вибира-ється таким чином, щоб виявлені сліди не маскувалися перешко-дами. Документ досліджується з лицьової і зворотної сторони, тому що найчастіше записи, друкарський текст, відбитки печаток, штампів тощо наявні на лицьовій стороні, ускладнюють вивчення слідів тиснення.

Техніка фотографування у косо спрямованому світлі склада-ється з вибору освітлювальних приладів і установлення їх у від-повідне положення щодо об'єкта зйомки і фотокамери. Залежно від розміру деталей документа, що виявляються, при фотозйомці використовуються прийоми мікро-, макрофотографії або велико-масштабні вертикальні репродукційні установки (типу "МРКА", "УЛАРУС").

Освітлення документа при фотографуванні може бути одно-бічним, двобічним або чотирибічним.

При виявленні слідів тиснення пишучого приладу на фото-шарі разом із зображенням штрихів, як правило, виникають зо-браження тіні деталей, що заважають (волокон, складок). їх мож-на послабити, освітлючи документ, що фотографується, по черзі з двох протилежних сторін.

Якщо висвітлювати документ косо спрямованим світлом з однієї або з двох протилежних сторін, то на фотознімку утворю-ється зображення тіні, утвореної, в основному, штрихами, перпе-ндикулярними до напрямку променів. Штрихи, розміщені пара-лельно напрямку пучка променів, тіней не утворять. Тому для по-вного виявлення деталей штрихів рекомендується висвітлювати документ із чотирьох сторін. При цьому можливі два способи зйомки. У першому випадку експонування проводиться чотири рази на той самий фотошар при різних напрямках освітлення до-кумента. Другий спосіб - одержання чотирьох роздільних нега-тивів, кожен з яких виготовлений при освітленні документа з пе-

вної сторони. Підсумовування чотирьох зображень здійснюють шляхом додавання негативів при проекційному друці.

Для виявлення слабо виражених слідів тиснення використо-вують і зйомку з переміщенням екрана, на якому вміщується до-кумент, у площині, перпендикулярній до оптичної вісі об'єктива. Зйомку вдавлених штрихів із зсувом екрана можна зробити за допомогою пристосування, що входить у комплект фотоустанов-ки "УЛАРУС". Екран із документом у процесі зйомки пересува-ють у двох взаємно перпендикулярних напрямках, використову-ючи мікрометричні гвинти.

У якості фотографічного матеріалу, як правило, застосовують репродукційні платівки (штрихові і напівтонові) або плівки "КН-1”, "Мікрат-300”. Занадто контрастний фотоматеріал застосову-вати не слід, тому що картина виявленого рельєфу може маскува-тися сторонніми деталями об'єкта.

Дослідження у наскрізному світлі - метод виявлення дета-лей об'єкта з різною оптичною щільністю, ґрунтується на візуа-льній реєстрації змін інтенсивності світла, що пройшло крізь об'-єкт. Застосовується для виявлення ділянок документа, що зазнали впливу підчистки; встановлення факту заміни окремих його час-тин, дослідження структури паперу, водяних знаків, читання тек-стів на копіювальному папері, вивчення документів, виконаних одночасно в декількох примірниках крізь копіювальний папір, виявлення залитих і замазаних текстів.

Для дослідження у світлі, що проходить, використовуються джерела світла, які створюють рівномірне освітлення документа -розсіяне сонячне світло освітлювальні пристрої для роботи на просвіт установок "ФМН-2”, "МРКА", "УЛАРУС", спеціальні верстати для ретуші негативів тощо. Встановлюючи наскрізне світло, необхідно враховувати, що його джерело має добре пере-криватися документом. Доцільно проводити дослідження у зате-мненому приміщенні.

Фотографування у світлі, що проходить, проводять контакт-ним способом або зйомкою фотокамерою. Для одержання зобра-ження контактним способом документ поміщають на скло копію-вального апарата. Зверху накладають фотоматеріал емульсією до тексту та експонують. Фотозйомку у наскрізному світлі можна здійснювати на приладах "ФМН-2", "МРКА", "УЛАРУС”.

Дослідження при вертикальному освітленні - спостере-ження об'єкта у світлі, що падає перпендикулярно до його пло-щини. Дозволяє фіксувати неоднакову здатність різних матеріалів відбивати вертикальне світло - розсіювати його або відбивати дзеркально. Застосовується цей метод при диференціації матеріа-лів письма в штрихах, наприклад штрихів, виконаних графітним олівцем, і нанесених барвною речовиною копіювального паперу (графітний штрих відбиває світло дзеркально і має блиск; речо-вина копіювального паперу, що відбиває дифузно світло, не має блиску), а також при відновленні тексту спалених документів.

Для створення вертикального освітлення використовуються спеціальні пристосування типу опак-ілюмінатора. Найпростішим опак-ілюмінатором є плоскопаралельна скляна платівка, встано-влена за допомогою штатива над документом під кутом 45 . Від освітлювача на платівку спрямовують пучок світла паралельно поверхні документа. Частина світлового потоку проходить крізь платівку, інша - відбивається від неї і під кутом 90 падає на до-кумент. Фотозйомка документів при вертикальному освітленні здійснюється фотоустановками "ФМН-2", "МРКА", "УЛАРУС", мікроскопами різних типів. До комплекту приладів "МРКА", "УЛАРУС" входить малий опак-ілюмінатор.

Візуальні дослідження з застосуванням світлофільтрів (ві-зуальне кольоророзрізнення). Ці методи застосовуються для виявлення розбіжностей кольорів об'єктів. Використовується ви-біркове поглинання, відбивання або пропускання світла хвиль рі-зної довжини матеріалами документа.

У видимій зоні спектра (380-680 нм) речовини, що мають різні спектральні характеристики, візуально сприймаються як об'єкти різ-ного кольору. Часто один кольоровий об'єкт погано видимий на на-вколишньому фоні або серед інших пофарбованих об'єктів. Посили-ти контраст між ними можна за рахунок перетворення спектральних розбіжностей на різницю яскравостей, що сприймається зором. До-сягається це шляхом спостереження за об'єктом у світлі так званої ефективної спектральної зони, тобто в зоні спектра (або при довжині хвилі), що відповідає максимальній різниці в інтенсивності відби-вання (поглинання) світлових хвиль, які прийшли від виділеного об'єкта та його безпосереднього оточення. Виділити ефективну зону довжин хвиль можна за допомогою селективних світлофільтрів, що

пропускають одні зони спектра і поглинають інші. Світлофільтри, що виділяють вузькі спектральні зони, називаються вузькосмугови-ми або монохроматичними.

Широко використовуються світлофільтри абсорбційні. Осла-блення світла в них відбувається, головним чином, у результаті поглинання його речовиною фільтра. Промисловістю випуска-ються набори кольорових скелець розміром 80x80 і 40x40 мм, що складаються з 117 паспортизованих зразків. Набори супрово-джуються альбомами-каталогами, де містяться відомості про спе-ктральні характеристики світлофільтрів і їхнє призначення.

У неабсорбційних світлофільтрах використовуються інші оп-тичні явища - інтерференція, дисперсія, подвійне переломлення променів і т.ін. Інтерференційні світлофільтри складаються з то-нких напівпрозорих шарів із нанесеними на них дзеркальними покриттями.

У техніко-криміналістичному дослідженні документів кольо-ророзрізнення за допомогою світлофільтрів застосовується для виявлення залитих, замазаних, закреслених текстів, для посилен-ня контрасту між слабо помітними записами і поверхнею доку-мента дослідженням у зоні спектра, де речовина штрихів має ма-ксимум поглинання; для встановлення факту дописування дифе-ренціацією матеріалів письма, що мають різний ступінь світлопо-глинання; для виявлення впливу на документ хімічних витравлю-вальних речовин шляхом виявлення ділянок, які відрізняються колірними властивостями.

При цьому важливо правильно вибрати світлофільтр. Загальна вимога при виборі світлофільтра: смуга пропускання має лежати у межах ефективної спектральної зони. Коли природа досліджуваних речовин відома і у довідкових матеріалах є їхні спектральні харак-теристики, ефективну спектральну зону, що відповідає вирішенню конкретного завдання, визначають шляхом порівняння цих харак-теристик. Однак найчастіше склад і спектральні властивості дослі-джуваних об'єктів невідомі. Спектральні характеристики матеріалів документів можна одержати за допомогою спеціальної спектрофо-тометруючої апаратури. За відсутності такої апаратури у найпрос-тіших випадках ефективну спектральну зону і відповідний їй світ-лофільтр можна підібрати на основі правила додаткових кольорів, використовуючи колірне коло. Наприклад, для посилення контрас-

ту синього штриха на папері білого кольору знаходять у протилеж-ному йому секторі кола додатковий колір оранжевий і розглядають документ через оранжевий світлофільтр. При цьому штрихи вигля-дають темнішими, тому що світлофільтр додаткового кольору про-пускає в основному промені, які відповідають максимуму погли-нання речовини штрихів, а папір промені відбиває. Наприклад, для жовтого кольору додатковим є фіолетовий. Якщо потрібно знизити контраст об'єкта, знебарвити його, використовують світлофільтр того ж кольору.

Ефективну спектральну зону можна визначити експерименталь-ним шляхом, продивляючись документ через різні світлофільтри.

Для кольоророзрізнювальної фотозйомки неабияке значення має правильне сполучення світлофільтра і фотоматеріалу. Для кольоророзрізнення найбільш прийнятними є несенсибілізовані, ортохроматичні та ізопанхроматичні фотоматеріали.

Дослідження із застосуванням світлофільтрів проводять дво-ма способами: документ висвітлюється фільтрованим світлом або розглядається (фотографується) крізь світлофільтри.

Мікроскопічні методи можна поділити на:

1.         Мікроскопію оптичного діапазону (світлова мікроскопія).

2.         Електронну мікроскопію.

Мікроскопія оптичного діапазону. Неозброєне людське око, як правило, розрізняє окремі деталі предмета, якщо кут між про-менями від центра зіниці до сусідніх деталей не менше певного розміру, що зветься розрізнювальною силою ока. Для дрібних предметів необхідні засоби, що збільшують кут зору. Найпрості-шим інструментом, за допомогою якого вирішується це завдання, є лупа, що являє собою лінзу або систему лінз, збільшуючи зо-браження об'єкта, розташованого у фокальній площині.

Лупи поділяються за цільовим призначенням на вимірюваль-ні, текстильні, поліграфічні тощо. Однолінзові лупи мають, як правило, збільшення до 5х. У багатолінзових системах видиме збільшення знаходиться в межах 10-40х. Однак працювати з лу-пами, які мають велике збільшення, незручно. Одержувати знач-не збільшення дозволяють оптичні мікроскопи.

Мікроскоп дає набагато більше збільшення об'єкта порівняно з лупою. Він має освітлювальну і проекційну системи з двома ступенями збільшення: збільшення на першому рівні здійснюєть-

ся об'єктивом, на другому - окуляром.

За допомогою оптичного мікроскопа одержати збільшення понад 3000х неможливо через сильну дифращію і дуже низьку освітленість зображення. Однак останнім часом вплив зазначеного чинника усу-вається шляхом використання підсилювачів яскравості.

Мікроскопічні методи застосовуються у ТКДД при вирішенні багатьох експертних завдань, наприклад: дослідження елементів письмових знаків; вимірювання письмових знаків і трас від пись-мового приладдя; дослідження з метою виявлення залишків штрихів; вивчення взаємодії матеріалів штрихів та барвників і паперу; спостереження мікрохімічних реакцій; дослідження стру-ктури паперу документів; вивчення частинок речовини безпосе-редньо в штриху; порівняльне дослідження об'єктів; дослідження люмінесценції об'єктів.

Більшість сучасних мікроскопів обладнані пристосуваннями для мікрозйомки. Мікроскопи, що використовуються для вирі-шення спеціальних завдань, поділяються на УФ-, ІЧ-, люмінесце-нтні, поляризаційні, телевізійні мікроскопи та ін.

Настільним приладом експерта є стереоскопічний мікроскоп марки МБС. Стереоскопічний ефект дозволяє одержати об'ємне сприйняття при вивченні структури штрихів, паперу; викорис-тання пристосувань і додаткових пристроїв дає можливість роз-ширити діапазон застосування таких мікроскопів.

У дослідженні реквізитів документів значне місце належить оптичним вимірювальним інструментам: вимірювальні лупи і вимірювальні мікроскопи. Наприклад, для вимірювання друкар-ських шрифтів найбільше поширення одержали "друкарська" і "текстильна" лупи.

Електронна мікроскопія дозволяє вивчати структурно-морфологічні особливості речовин та поділяється на просвічува-льну та растрову. У електронному мікроскопі, що просвічує, зо-браження отримується за допомогою електронного пучка, що проходить крізь речовину. Розсіювання електронів у пучку зале-жить від товщини шару та атомної ваги елементів, що складають речовину, яка досліджується. Зображення у растровому елект-ронному мікроскопі формується аналогічно телевізійному - за принципом сканування. При цьому може бути отримана деталь-на, у сотні разів збільшена картина поверхні об'єкта, що дослі-

джується [16, с.14-15].

Електронні мікроскопи мають високу розрізнювальну здат-ність та дають велике збільшення, однак у практиці ТКДД методи електронної мікроскопії не знайшли широкого застосування, оскільки електронні мікроскопи досить складні та дорогі.

Профілографічні методи

Профілографічні методи дослідження застосовуються для ви-вчення рельєфу поверхонь. У техніко-криміналістичному дослі-дженні документів вони застосовуються для диференціації дру-карських машин, встановлення послідовності нанесення штрихів, що перетинаються, виконаних кульковими ручками. Профілогра-фічні методи поділяються на щупове (проводиться на профіло-графі-профілометрі за допомогою алмазної голки), світлове (про-водиться на мікроскопах типу "МИС-П” або "ПСС-2” вузькою смужкою світла) та фотоелектричне профілювання (проводиться на мікрофотометрі шляхом реєстрації змін інтенсивності відбито-го світлового потоку, залежно від рельєфу). Методи мають висо-ку чутливість та точність, але досить складні і потребують апара-тури високої вартості.

Люмінесцентні методи

Люмінесцентний аналіз - метод, що у техніко-криміналістичному дослідженні документів застосовується для ви-явлення невидимих і погано видимих текстів, виявлення допису-вань і слідів впливу хімічних реагентів, установлення послідовнос-ті виконання реквізитів документів і способу нанесення відбитків печаток (штампів). В основі методу лежить здатність атомів речо-вин випускати кванти світла при переході їх зі збудженого стану в стаціонарний. Властивості збудженого випромінювання дозволя-ють проводити якісний та кількісний аналізи речовин. Люмінесце-нтний аналіз є найефективнішим у поєднанні зі спектральними ме-тодами. У якості джерел променів, переважно, застосовують кван-тові генератори (лазери).

Адсорбційно-люмінесцентний метод полягає у переведенні барвника штрихів (або відбитків друкарських форм) у твердий

розчин шляхом копіювання на спеціальну підкладку, яка має га-рну адсорбційну здатність, та аналізі люмінесценції, що виникає під дією ультрафіолетових променів.

Спектральні методи

Спектральний аналіз - метод якісного та кількісного визна-чення складу речовини, що проводиться за її оптичними спектра-ми. У техніко-криміналістичному дослідженні документів зі спе-ктральних методів знайшли застосування емісійний спектральний аналіз та спектроскопія в ультрафіолетовій та видимій зонах спе-ктра.

Бмісійний спектральний аналіз - фізичний метод, що викорис-товують у техніко-криміналістичному дослідженні документів для визначення елементного складу барвників, клеїв, паперу. При спа-люванні аналізованої проби речовини її атоми збуджуються та дають світіння в ультрафіолетовій, видимій та ближній інфрачер-воній зонах спектра. Кожен з хімічних елементів, які входять до складу речовини, випромінює з характерною довжиною хвилі. Отриманий спектр порівнюють із еталонними спектрами і за ре-зультатами порівняння роблять висновок про якісний і кількісний склади аналізованого матеріалу документа. Даний метод досить простий та доступний, дозволяє диференціювати зразки паперу, близькі за складом, але виготовлені різними заводами-виготівниками, а отже, мають характерні домішки [41, с.15].

Спектроскопія в ультрафіолетовій та видимій зонах спектра ґрунтується на здатності речовин вибірково поглинати, відбивати та пропускати світло хвиль відповідних довжин, що дозволяє досліджу-вати молекулярний склад різноманітних матеріалів документів. Осно-вною характеристикою речовини при цьому є спектральна крива -графік залежності інтенсивності відбивання (поглинання) від довжи-ни хвилі. Застосування цього методу у ТКДД дозволяє вивчати непо-фарбовані компоненти матеріалів документів, а також диференціюва-ти різні їх композиції. Метод інформативний, але потребує вузької наукової та технічної підготовки спеціаліста-дослідника.

Рентґенівські методи

Рентгенівські методи ґрунтуються на взаємодії речовини штрихів та паперу з рентгенівськими променями. У ТКДД успіш-но використовують як рентгеноструктурний, так і рентгеноспект-ральний аналіз.

Рентгеноструктурний аналіз ґрунтується на явищі дифракції ренттенівських променів при проходженні їх крізь кристалічну речо-вину. Метод дозволяє встановити фазовий склад різних кристалічних сумішей, причому реєстрація результатів або фотографічна, або ди-фрактометрична (з використанням лічильників). Рентгеноструктур-ний аналіз застосовується для встановлення складу та структури па-перу, фазового складу пігменту в художніх фарбах [16, с.17].

Рентґеноспектральний аналіз - фізичний метод дослідження, що ґрунтується на реєстрації рентґенівського випромінювання еле-ментів, які входять до складу досліджуваного об'єкта (фарби, па-перу, матеріалів штрихів, сторонніх включень). Розроблено прила-ди, що дозволяють проводити спектральний аналіз безпосередньо у штрихах на документі.

Радіоактиваційні методи

Радіоактиваційний аналіз (авторадіоґрафія) - метод дослі-дження, що ґрунтується на властивості елементів ставати радіоакти-вними після опромінювання нейтронами. При дослідженні докумен-тів дозволяє диференціювати кольорові олівці й фарби за складом завдяки можливості виявлення малих кількостей таких елементів, як Na, Mg, Al, Si, S, P, K, Ca. Випромінювання зразків фіксуються фотографічним способом.

Також для вирішення завдань ТКДД застосовується інший спо-сіб використання радіоактивності: напилювання на документ радіо-активних ізотопів (наприклад, ізотопу тритію), що дозволяє вияв-ляти невидимі знаки. У літературі вказуються дані щодо ефектив-ності методу для встановлення давнини виготовлення документа та дослідження штрихів, які перетинаються.

Копіювальні методи

Копіювальні методи ґрунтуються на здатності деяких матері-алів відділяти частинки компонентів штрихів при контакті з по-верхнею документа. До таких матеріалів належить пластилін, по-ліхлорвінілова плівка, емульсійний шар фотоматеріалів і т.ін. Ко-піювання поділяють на сухе та вологе. Сухе копіювання здійс-нюється під тиском, при нагріванні або електризації тертям. Цей метод дозволяє виявляти залиті та закреслені зображення, дифе-ренціювати матеріали штрихів та досліджувати штрихи, що пере-тинаються [16, с.18].

Вологе копіювання застосовується для встановлення змісту залитих та закреслених текстів, диференціації матеріалів письма з метою виявлення дописувань, а також визначення відносної послі-довності нанесення штрихів, що перетинаються. Вирішення пер-ших двох завдань ґрунтується на здатності матеріалів письма, за-лежно від складу, по-різному копіюватися на поліхлорвінілову плі-вку або фотопапір, змочені органічними розчинниками (наприклад, диметилформамідом) або дистильованою водою відповідно. Умови копіювання (тривалість контакту адсорбенту з документом, тис-нення) визначаються характером розв'язуваного завдання й роз-чинністю речовини штрихів. Слід зазначити, що вологе копіюван-ня - метод руйнуючий.

Термічні методи

Термічні методи дослідження документів поділяють на мето-ди спопеління та термоіндикацію.

Спопеління - нагрівання матеріалу документа до часткового спопеління (озолення) для виявленя тайнопису та встановлення змісту спалених документів. У результаті штрихи стають темні-шими, ніж тло, що дозволяє їх зафіксувати на фотоматеріалі.

Термоіндикація - метод дослідження, що ґрунтується на від-повідних властивостях рідиннокристалічних плівок, які, залежно від температури, фарбуються у різні кольори. Метод дозволяє ви-являти штрихи, нанесені графітним олівцем, чорною тушшю, крізь чорний копіювальний папір та друкарську стрічку, залиті або замазані плямою чорного кольору (при цьому штрихи під

плямою виглядають чорними на кольоровому фоні) [16, с.19]. Слід зазначити, що застосування вказаного методу може пошко-дити документ.

Фізико-хімічні методи ТКДД

Фотографічні методи дослідження

Для дослідження документів дуже часто застосовуються ме-тоди судово-дослідницької фотографії, спрямовані на виявлення погано видимих та невидимих ознак об'єктів, на одержання фото-зображень у якості порівняльного матеріалу при різних ідентифі-каційних дослідженнях, на забезпечення наочним ілюстративним матеріалом у вигляді фотознімків, що полегшують сприйняття як результатів дослідження, так і висновків експерта.

Усі методи судово-дослідницької фотографії можна розді-лити на такі види:

1)         фотозйомка зі значними збільшеннями;

2)         підсилення контрасту;

3)         фотографування у невидимих променях спектра;

4)         фотографування картини люмінесценції.

Фотозйомка зі значними збільшеннями, у свою чергу, поділя-ється на макрофотографію та мікрофотографію.

Макрофотографія - це фотографування предметів із безпо-середнім збільшенням без застосування мікроскопа (використо-вується об'єктив із фокусною відстанню F = 50 мм і більше). За допомогою макрофотографії вивчають особливості морфологіч-ної будови поверхні об'єктів, специфіку тимчасових реакцій, що протікають, фіксують окремі ознаки і результати дослідження, a також виготовляють збільшені плівкові діапозитиви з метою на-ступного суміщення порівнюваних об'єктів або їхніх фрагментів.

Макрозйомка може проводитися на універсальних криміналі-стичних установках типу "МРКА”, "УЛАРУС", "ФМН-3". Фото-графування з безпосереднім збільшенням малоформатними каме-рами забезпечується за допомогою подовжувальних кілець (до набору входять чотири кільця).

Мікрофотографія - це фотографування об'єктів зі значним безпосереднім збільшенням за допомогою як короткофокусних об'єктивів, так і мікроскопа, з'єднаного з фотокамерою. Завдання

мікрофотографії аналогічні завданням макрофотографії, але вони вирішуються на більш високому рівні. В даний час шляхом вико-ристання мікрофотографії досліджуються і фіксуються деталі об'-єктів зі збільшенням у сотні і тисячі крат.

Залежно від особливостей об'єкта та завдань дослідження за-стосовуються різні прийоми мікрофотографії: у наскрізному та відбитому світлі, у темному полі та поляризованому світлі, види-мій та ІЧ-люмінесценції, фазово-контрастній та у невидимих променях спектра.

Під підсиленням контрасту фотографічним шляхом мають-ся на увазі фотографічні методи, застосовувані з метою зміни співвідношення яскравостей об'єкта на чорно-білому фотоматері-алі або колірних тонів - на кольоровому.

Існуючі методи підсилення контрасту можна розділити на три підвиди: 1) методи підсилення контрасту в процесі фотозйомки; 2) у процесі проявлення; 3) методи підсилення контрасту готово-го фотозображення.

Методи фотографування у невидимих променях спектра поділяються на чотири підвиди: фотографування в ІЧ-, УФ-, рен-тгенівських і ґамма-променях.

Фотографування в ІЧ-променях (720 - 1050 нм) ґрунтується на тому, що такі промені по-іншому поглинаються і відбиваються різ-ними об'єктами, порівняно з променями видимої зони спектра. Вони мають більшу проникну здатність, порівняно з видимими променями, для таких об'єктів, як папір, тонкі шари дерева, ебоніт, органічні бар-вники тощо, але не прозорі для речовин, що містять графіт і сажу. 14-промені менше розсіюються при проходженні крізь атмосферу; бі-льше того, молекулярна структура різних речовин має специфічні спектри поглинання в цій зоні спектра.

Виходячи з цих властивостей фотографування в ІЧ-променях за-стосовується з метою: виявлення записів, виконаних матеріалами пи-сьма, що поглинають ІЧ-промені (графітні олівці, чорна туш, копію-вальний папір, стрічка друкарських машин, друкарська фарба); вста-новлення записів, утворених слідами тиснення, підчищених і дописа-них записів; диференціації матеріалів документів.

Фотографування в ІЧ-променях (відбитих і таких, що проходять) може відбуватися на будь-якому фотоапараті, якщо його затвор, міхи і корпус не пропускають указаних променів. У якості джерела 14-

променів можуть використовуватися звичайні лампи розжарювання, а також ртутні, дугові і газонаповнені лампи різних типів.

Для виділення ІЧ-променів можуть застосовуватися світлофі-льтри типу "КС-18” (680 - 2800 нм), "КС-19” (700 - 2800 нм), "ИКС-1” (800 - 2800 нм), "ИКС-2” (840 - 2800 нм), "ИКС-3” (1000 - 2800 нм) з каталогу кольорового скла.

Фотографування в УФ-променях (200-400 нм) ґрунтується також на специфічному поглинанні і відбиванні їх різними об'єк-тами. У ТКДД застосовується для: диференціації графітних, чор-них олівців і барвної речовини копіювального паперу; диферен-ціації паперу та інших матеріалів документів; виділення ділянок об'єктів, що відрізняються від іншої поверхні за ступенем відби-вання УФ-променів (наприклад, ділянки паперу, що піддавалася травленню); виявлення невидимих і погано видимих записів.

Фотографування у відбитих УФ-променях може проводитися на фотоапаратах, що є на озброєнні у криміналістичних установ. У якості джерела УФ-променів можуть використовуватися освіт-лювачі "ОИ-18” (лампа "СВД-120А"), лампи "БУВ-15” та інш., прилад "Таран" і т.ін.. Для виділення УФ-променів у каталозі ко-льорового скла є світлофільтри "УФС-Г' (240 - 400 нм), "УФС-2” (270 - 380 нм), "УФС-3" (320 - 390 нм), "УФС-4” (340 - 390 нм).

Зйомка у рентгенівських променях (10-0,005 нм) ґрунту-ється на неоднаковій проникній здатності для різних матеріалів. Поглинання рентґенівських променів прямо залежить від атомно-го номера речовини. Зйомка у рентгенівських променях застосо-вується при дослідженні документів (встановлення дописування, диференціація матеріалів документів і т.ін.).

При вивченні чорнильних штрихів необхідною умовою успі-шного дослідження в рентґенівських променях є наявність у складі чорнила елементів із відносно високим атомним номером (більшим 24). Тільки у цьому випадку вже незначна кількість ре-човини зможе помітно послабити пучок рентґенівських променів.

Для зйомки у рентґенівських променях застосовуються спеці-альні рентґенівські апарати: "РУТ-60-20-1” (РУМ-7); "РУТ-100-20-1” (РУМ-4), "УРПЛ-2” (РУ-7256). Фотографування у рентґе-нівських променях можна здійснювати на будь-які чорно-білі фо-томатеріали. Але кращі результати одержують при фотографу-ванні на спеціальних, вкритих емульсійним шаром з обох сторін,

високочутливих рентґенівських плівках "РТ-Г', "РТ-2” та ін.

Зйомка у ґамма-променях (менше 0,005 нм) ґрунтується та-кож на їх проникаючій здатності, значно більшій порівняно з ре-нтґенівськими променями. Ґамма-промені утворюються в процесі радіоактивного розпаду атомів. У якості джерела гамма-променів використовуються штучні радіоактивні ізотопи: кобальт-60, ка-льцій-46 і т.ін. Ізотоп розміщується у спеціальному свинцевому контейнері з вікном і конічним тубусом. Промені крізь вікно спрямовуються на об'єкт, за яким знаходиться касета (типу тієї, що застосовується у рентгенографії), із фотоматеріалами (ті ж, що і для зйомки у рентґенівських променях).

Фотозйомка у ґамма-променях застосовується для виявлення: слабо видимих записів; водяних знаків; встановлення віку дослі-джуваного документа.

Методи зйомки картини люмінесценції

Люмінесценцію прийнято називати "холодним світінням", однак точне її визначення складніше, воно ґрунтується на загаль-них законах так званого "теплового випромінювання тіл”.

Широке застосування у ТКДД знайшли видима люмінесцен-ція, збуджена УФ- і видимими променями, та ІЧ-люмінесценція.

Видима люмінесценція, збуджена УФ-променями, застосову-ється при: дослідженні різних матеріалів документів; локалізації ді-лянок об'єктів, на які впливали хімічними реагентами; виявленні за-писів; вивченні визначених властивостей досліджуваних об'єктів.

При цьому використовуються ті ж самі фотоапаратура і дже-рела випромінювання, що й при зйомці в УФ-променях. Але є ві-дмінність: енергія збудженої люмінесценції набагато менша, ніж енергія відбитих УФ-променів, тому перед об'єктивом необхідно розміщувати спеціальні загороджувальні світлофільтри, які про-пускають тільки промені люмінесценції.

Для фільтрації випромінювання застосовуються світлофільт-ри "УФС-Г', "УФС-2”, "УФС-3”, "УФС-4”, срібні світлофільтри (виготовляються хімічним срібленням ретельно очищених плос-копаралельних кварцевих платівок) і рідкі світлофільтри. У якос-ті загороджувальних застосовуються світлофільтри "БС", "ЗС-Г', "ЖЗС-52”, "ЖС-4”, "ЖС-9”, "ЖС-П”, "ЖС-16”.

Фотоматеріал вибирається залежно від кольору люмінесцен-ції. 3 огляду на невелику потужність випромінювання слід вико-ристовувати фотоматеріали високої світлочутливості. При зйомці видимої люмінесценції, збудженої синіми променями, люмінес-ціюють об'єкти в жовтогарячій і червоній зонах спектра. Для фо-тографування такої люмінесценції застосовується звичайна фото-апаратура, сині світлофільтри для збудження люмінесценції, жо-втогарячі і червоні - перед об'єктивом апарата, панхроматичні та ізопанхроматичні матеріали, джерела випромінювання типу "ОИ-9”, "ОИ-19”, а також "ОКГ".

Зйомка ІЧ-люмінесценції застосовується при: виявленні за-писів; при кольороподілі; диференціації однорідних об'єктів.

Для фотографування ІЧ-люмінесценції може бути використа-ний будь-який фотоапарат. Для збудження ІЧ-люмінесценції ви-користовуються світлофільтри "СЗС-8”, "СЗС-10”, "СЗС-16”, "СЗС-21", "СЗС-22” та ін. У якості загороджувальних фільтрів доцільно застосовувати світлофільтри "КС-17", "КС-18", "КС-19”, "ИКС-Г'. Фотографування люмінесценції проводиться на інфрахроматичні матеріали. Вихід люмінесценції, як правило, слабкий, підвищити його можна шляхом використання потужних джерел світла: ламп розжарювання, ламп-спалахів "ИФК-2000”, приладу "Таран", "ОКГ".

Дифузно-копіювальний метод

Про фізико-хімічну сутність цього методу у спеціальній літе-ратурі немає єдиної думки. Одні автори стверджують, що він ґрунтується на впливі відкопійованого барвника, що сенсибілізує (або десенсибілізує), на галоіди срібла емульсійного шару фото-матеріалу, інші - на впливі, який вуалізує. За допомогою цього методу можуть бути виявлені невидимі та слабовидимі записи, виконані водорозчинними органічними барвниками, що знебарв-люються під дією лужного розчину гідросульфіту натрію, і залиті нерозчинними у воді речовинами (наприклад, чорною тушшю, пастою для кулькових ручок, друкарською фарбою), а також ре-човинами, що не знебарвлюються у зазначеному розчині гідро-сульфіту натрію.

Крім того, застосування дифузно-копіювального методу дозволяє одержати гарні результати також при виявленні записів: виконаних через чорний копіювальний папір, залитих чорною тушшю; дописаних у документах, виконаних у кількох примірни-ках, якщо дописування робилося лише в одному примірнику (без застосування копіювального паперу); виконаних на темних і ба-гатокольорових поверхнях; що знебарвилися від часу або збері-гання в неналежних умовах; на відсутніх частинах документа, що знаходилися в контакті з тими, які залишилися; виконаних чор-нилом на основі барвника метиленового блакитного і закресле-них синім чорнилом "Райдуга" і т.ін. За допомогою дифузно-копіювального методу можна також диференціювати одноколір-ні, але різнокомпонентні матеріали письма.

Техніка "традиційного" ДКМ полягає в наступному. На першій стадії (копіювання) зволожений несенсибілізований фотоматеріал (фотопапір або фототехнічна плівка) при неактинічному світлі ретельно притискається до досліджуваної ділянки документа, на якому наявний, наприклад, слабкий відбиток штампу. У результаті цього частки барвника проникають у фотоемульсійний шар. Тривалість контакту визначається станом документа й становить від кількох секунд до кількох хвилин. Вар-то зазначити, що при збільшенні тривалості контакту пропорційно зростає ймовірність злипання фотоматеріалу з досліджуваним об'єктом, а отже, і його псування.

На другій стадії фотоматеріал зі скопійованими на ньому ча-стками барвника занурюють у проявник з одночасною засвіткою фільтрованими жовтогарячими, червоними променями або про-менями денного світла. У результаті в першому випадку на світ-лому тлі з'являються темні контрастні штрихи за рахунок проті-кання реакції відновлення срібла, а в другому - на темному тлі утвориться світле зображення штрихів. При появі штрихів засвіт-ку припиняють, при цьому проявку продовжуюють для отриман-ня найбільшого контрасту зображення [144, с.8].

Надалі здійснюється звичайна обробка одержаного зображення - промивання у воді та фіксація у звичайному фіксажі.

Одну з модифікацій методу - "сухий" ДКМ - рекомендується застосовувати при встановленні послідовності виконання штри-хів, що перетинаються, нанесених пастою для кулькових ручок.

При цьому на ділянку перетинання накладають сухий аркуш фото-паперу емульсійним шаром до штрихів і ретельно притискають до документа. Потім підкладку енергійно протягом 30-40 сек. нати-рають вовняною або шовковою тканиною (для створення електро-статичного заряду). У результаті цього частки матеріалів письма проникають в емульсійний шар. Надалі здійснюється обробка фо-томатеріалу за раніше описаною схемою. Для копіювання виявле-них записів найкраще і зручніше застосовувати фотопапір "Уни-бром" нормальний (або, у крайньому випадку, контрастний).

Проявлення відбувається у звичайних контрастно працюючих проявниках при жовтогарячому (або червоному) світлі. Фотогра-фічний ліхтар при цьому слід розміщувати на відстані 15-20 см над кюветою із проявником.

Ще цікава модифікація дифузно-копіювального методу про-водиться із застосуванням світлої дактилоскопічної плівки. Ця модифікація також відзначається недеструктивністю стосовно документа. Вказаний метод дозволяє частину процесу проводити при звичайному освітленні з використанням високої копіюваль-ної здатності дактилоплівки. Таким чином можна виявляти текс-ти (виконані як водорозчинними, так і неводорозчинними барв-никами) під щільними плямами. Контакт ділянки документа від-бувається з дактилоплівкою (вона виступає в якості проміжного копіювального шару), а вже остання в умовах неактинічного освітлення прикладається до фотопаперу (засвітка і обробка фо-топаперу проводиться аналогічно, як і в традиційній модифікації дифузно-копіювального методу) [144, с.9; 145].

Хроматографичні методи дослідження

Хроматографічні методи дослідження ґрунтуються на вибір-ковій сорбувальності речовин при їх проходженні крізь шар сор-бенту. У ТКДД знайшли застосування, головним чином, тонкоша-рова хроматографія (ТШХ), а також паперова хроматографія та електрофорез на папері.

Тонкошарова хроматографія

Особливе місце посідає тонкошарова хроматографія (ТШХ) -метод, що за чутливістю, можливостями виконання ідентифікаційних досліджень у даний час перевершує всі способи

аналітичної хімії, які можуть бути застосовані для аналізу малих кількостей складних сумішей. До переваг методу ТШХ можна віднести: компактність і невелику вартість устаткування, зручність і швидкість виконання аналізу, можливість одночасно-го дослідження великої кількості проб, високу ефективність поділу речовин, простоту спостереження й інтерпретації хрома-тограм, можливість кількісного визначення речовин шляхом оп-тичного сканування пластинки з розділеними зонами і т.ін.

У ТШХ нерухома фаза (сорбент) має плоску форму. Як і в усіх хроматографічних процесах, поділ речовин методом ТШХ відбувається у міру просування рухливої фази крізь нерухому; при цьому компоненти, що розділяються, переміщаються в шарі сорбенту на платівці з різною швидкістю (внаслідок різної сорбу-вальності) у напрямку руху потоку. Для характеристики власти-востей системи сорбент-сорбент у тонкому шарі введене поняття хроматографічної рухливості, що визначається як відношення ві-дстаней, пройдених досліджуваною речовиною і рухливою фазою від стартової лінії.

Метод ТШХ широко застосовується для дослідження барвни-ків та інших речовин, що входять до складу чорнил, паст кулько-вих ручок, художніх і поліграфічних фарб, паперу та інших мате-ріалів документів.

Паперова хроматографія

У ТКДД знайшла своє застосування і паперова хроматогра-фія, що значно поступається ТШХ у експресності та чутливості, у результаті чого обсяг досліджень цим методом матеріалів доку-ментів значно скоротився. Однак на паперовій хроматографії за-сновані окремі ефективні методики дослідження барвників і не-пофарбованих компонентів у матеріалах письма, зокрема у водо-розчинних.

Електрофорез на папері

Даний метод застосовується для вивчення барвників, які входять до складу водорозчинних матеріалів письма. Дослідження барвників при цьому ґрунтується на пересуванні їхніх іонів під ді-єю зовнішнього електричного струму. Різна рухливість речовин, що входять до складу матеріалів письма, дає можливість розділити їх, а потім проаналізувати іншими методами.

Позитивна риса електрофорезу - можливість працювати без-посередньо зі штрихами, не викликаючи серйозних ушкоджень до-кумента. Однак за інформативністю він поступається ТШХ (не дозволяє встановити марку барвника).

Хімічні методи ТКДД

Матеріали документів являють собою багатокомпонентні су-міші. їх склад характеризується композицією компонентів, пе-редбачених рецептурою (компонентний склад матеріалу), а також наявністю речовин (компонентів), не передбачених рецептурою домішок у вихідній сировині, речовин, що утворилися в результа-ті неконтрольованих порушень технологічного процесу виготов-лення матеріалу, речовин, внесених у матеріал у процесі його зберігання і використання, продуктів перетворення компонентів у результаті природного старіння.

Компоненти матеріалів документів належать до різних класів хі-мічних речовин. Переважна більшість компонентів - органічні речо-вини: синтетичні органічні барвники, використовувані у виробництві матеріалів письма, відбілювачі, смоли, розчинники, загусники, анти-септики, в'яжучі та ін. До цієї ж групи входять компоненти органіч-ного походження - волокна. Невелика група компонентів належить до неорганічних речовин. Це низка мінеральних пігментів матеріалів документів, наповнювачі, стрижні олівців, неорганічні компоненти (кислоти, солі) витравлювальних речовин і т.ін.

Хімічні методи аналізу застосовуються для поділу багатоко-мпонентних сумішей, виділення компонента із суміші, підвищен-ня концентрації аналізованого компонента, визначення якісного та кількісного складів компонентів та їхніх сумішей. До хімічних методів дослідження документів належать: методи екстракції; методи виділення та концентрування осадом; методи дистиляцій-ні; метод аналізу на основі нагрівання речовин, що аналізуються; методи якісних та кількісних аналітичних реакцій.

Більшість хімічних методів належить до руйнуючих. Розгля-немо найбільш розповсюджені та ефективні з хімічних методів при ТКДД.

Методи екстракції використовуються для виділення компонен-тів із суміші шляхом розчинення їх у спеціально підібраних розчин-

никах. Ha їхньому застосуванні ґрунтується більшість прийомів під-готовки проби для аналізу складу матеріалів документів методами спектрофотометрії, хроматографії, краплинного аналізу і т.ін.: виді-лення барвників із матеріалів письма шляхом екстракції спеціально підібраними органічними розчинниками і водою; виділення непофа-рбованих компонентів матеріалів письма (загусників, розчинників, антисептиків і т.ін.) органічними розчинниками і водою; виділення органічних компонентів паперу (барвників, відбілювачів та ін.) ор-ганічними розчинниками і водою; вилучення водою з паперу залиш-ків витравлювальних речовин тощо.

Методи виділення та концентрування осадом ґрунтуються на виділенні зі складної суміші потрібних компонентів у вигляді поєднання, що погано розчиняється. У ТКДД вказані методи мо-жна застосовувати для виділення розчинних у воді барвників шляхом створення їх поєднань з органічними кислотами та осно-вами у вигляді нерозчинних солей [16, с.28].

Дистиляційні методи застосовуються для поділу і концент-рування компонентів суміші. Вони ґрунтуються на розбіжностях точок кипіння і випаровування окремих компонентів, виділення їх у вигляді летючих з'єднань та здатності останніх утворювати азеотропні суміші. У дослідженні об'єктів ТКДД знайшли засто-сування методи фракційного випаровування компонентів суміші, на яких ґрунтуються наступні прийоми підготування проб для аналізу матеріалів документів: послідовне випаровування летю-чих компонентів при дослідженні методом ІЧ-спектроскопії ма-теріалів письма в ємкості; концентрування водних і неводних ек-страктів окремих компонентів.

Методи якісних аналітичних реакцій об'єднують групу ме-тодів якісного аналізу, що ґрунтуються на вивченні перетворення аналізованої речовини на нове поєднання, що має характерні вла-стивості: колір, фізичний стан, кристалічну або аморфну структу-ру, запах і т.ін. Вони лежать в основі наступних прийомів дослі-дження документів з метою встановлення: виду неорганічних компонентів (речовин-наповнювачів, мінеральних пігментів) у матеріалах документів за специфічними якісними реакціями на іони металів, що входять до їх складу; виду чорнил чорного ко-льору, на основі виявлення іонів металів в органічних пігментах, що входять до складу матеріалів письма; складу залишків витра-

влювальних речовин, адсорбованих папером, за допомогою якіс-них реакцій на відповідні іони Са, Na, Ma, С1 та ін.; іонів металів перемінної валентності за допомогою каталітичних кольорових реакцій (краплинний варіант) у матеріалах: міді - в емульсійному шарі фотопаперів, титану - у складі наповнювачів паперу, стри-жнів олівців; класу органічних барвників у матеріалах письма на основі виявлення у їхньому складі функціональних груп за допо-могою реакцій із кислотами, основами, окислювачами і віднов-лювачами; виду непофарбованого органічного компонента за до-помогою якісних реакцій на специфічні функціональні групи - у складі матеріалу письма - типу смоли, розчинників, загусників, антисептиків; у складі паперу - речовин, що проклеюють тощо.

Якісні реакції можуть відбуватися як після виділення зумов-леного компонента із суміші (наприклад, методами хроматографії або екстракції), так і без поділу суміші. У ряді випадків можливе проведення якісної реакції безпосередньо на поверхні документа (при виявленні у складі паперу каніфолі, крохмалю, білкових ре-човин, виявленні залишків витравлювальних речовин, адсорбова-них папером).

Перевагою хімічних методів аналізу складу об'єктів ТКДД є простота проведення експерименту, відносно висока чутливість (10" -10" г), можливість проведення аналізу у ряді випадків без-посередньо на документі.

Крапельний метод ґрунтується на проведенні специфічних та дуже чутливих реакцій, що дає можливість вирішувати питан-ня щодо вивчення матеріалів штрихів, паперу, клеїв та хімічних речовин, які діяли на документ. Речовина, що досліджується, під-дається впливу спеціального реактиву, який змінює колір визна-ченого хімічного елемента.

Метод обробки парами реактивів розроблений для дослі-дження матеріалів штрихів. При обробці їх парами спеціально пі-дібраних реактивів безпосередньо на документі відбувається ви-біркова зміна забарвлення штрихів. Наприклад, пари йоду ство-рюють йодні комплекси, що візуально реєструються. Вказаний метод дозволяє отримувати ті ж результати, що і крапельний ме-тод, але набагато менше пошкоджує сам документ [4, с.30].

При дослідженні складу барвників хімічні методи значно по-ступаються за інформативністю хроматографічним і спектраль-

ним методам. Однак при вивченні матеріалів письма іноземного виробництва, нестандартного складу (наприклад, кустарного ви-робництва) проведення хімічних реакцій буде корисним для встановлення природи барвників. Завдяки більш високій чутливості, порівняно з методами ІЧ-спектроскопії, хімічні мето-ди аналізу в даний час є основними при визначенні виду (типу) непофарбованих компонентів у матеріалах документів. За раху-нок високої чутливості, експресності та достатньої інформативності щодо неорганічних іонів, які входять до складу ряду витравлювальних речовин, метод краплинного аналізу залишається одним з головних при визначенні виду цих речовин.

Сучасна техніка, використовувана при дослідженні документів

Якісне дослідження документів можна успішно проводити лише за умов наявності на робочому місці експерта спеціальної апаратури для мікроскопічного дослідження об'єктів і приладів, що дозволяють досліджувати ці об'єкти в особливих режимах освітлення. В останні роки в експертних підрозділах усе частіше застосовують сучасні прилади для дослідження документів. Замість старих приладів типу "Каппа" і "Таран ЗМ" з'являються нові - “Regula”, "Вілдіс”, "Спектр-Експерт" тощо.

Для проведення порівняльних досліджень різноманітних об'єктів ТКДД з метою ідентифікації можна застосовувати порі-вняльне дослідження методом накладання. Традиційна методика накладання ґрунтується на застосуванні фотографічних методів фіксації зображень, які є трудомісткими та такими, що потребу-ють великої кількості фотоматеріалів. Апаратно-програмний комплекс (АПК) на базі персонального комп'ютера дозволяє реа-лізувати метод накладення новими технічними засобами. Для об-робки цифрових зображень використовуються такі графічні ре-дактори, як “Photoshop” (фірма "Adobe”), “Photopaint" (фірма “Corel") та інші, що дозволяють забезпечити трансформування (переміщення та обертання об'єктів у площині екрану) та накла-дення об'єктів з використанням режимів «віднімання» або «дода-вання». У криміналістиці вже є розробки технічного вирішення застосування цифрової техніки з програмним забезпеченням для

реалізації порівняльного дослідження документів методом накла-дання. У цьому випадку методика дослідження складається з чо-тирьох етапів (наприклад, із застосуванням програми “Photoshop”): 1) оцифровування зображень наданих на дослі-дження об'єктів (зручно використовувати для цього планшетний сканер з максимальною розрізнювальною здатністю); 2) приве-дення зображень до однакової взаємної орієнтації на площині та їх кольорова корекція (треба пам'ятати, що забороняється кори-гувати втрачені графічні деталі, які виникли з причини недостат-ньої у сканера розрізнювальної здатності, ручним способом, оскі-льки це суперечить вимогам достовірності отримання зображень об'єктів криміналістичної експертизи); 3) накладання зображень об'єктів, що ідентифікуються; 4) оцінювання результатів накла-дання - експерт повинен оцінити збіг (або розбіжність) контурів деталей об'єктів та їх кольорових характеристик. Якщо до персо-нального комп'ютера підключити принтер, то відразу можна буде отримати ілюстрації до експертного дослідження. Після проведе-ної апробації метод комп'ютерного накладання продемонстрував свою доступність. Слід зазначити, що зараз іще відсутні дані про метрологічні випробування засобів цифрової техніки та їх про-грамного забезпечення, але це не завадить використанню АПК на базі персональних комп'ютерів для експертних досліджень, якщо експерти будуть контролювати адекватність інформації, що ви-водиться на екран монітора. Для проведення зазначеного методу експерт повинен мати навички роботи з комп'ютерною технікою та вказаними графічними редакторами.

Серед сучасного устаткування для техніко-криміналістичного дослідження документів варто б відмітити прилади та комплекси, що вже позитивно зарекомендували себе у практичних експертних підрозділах нашої країни.

Відеокомплекси серії "Спектр” призначені для дослідження банкнот та інших документів. Дослідження об'єктів проводиться телевізійними засобами, що забезпечує електронне документування та формування бази даних зображень з пояснювальним текстом. Ці прилади забезпечують проведення спектральних досліджень, вивчення кольору та характеру люмінесценції в УФ-променях. Відеокомплекси можуть бути оснащені засобами відеовізуалізації магнітних матеріалів, які

містяться у друкарських фарбах документів (збільшення 45 крат). Відеомиші дозволяють спостерігати та фіксувати на екрані монітора та персонального комп'ютера зображення фрагмента банкноти у видимому або ІЧ-спектрі та візуалізований магнітний образ. Відеомиші ще мають джерела підсвітки у відповідному діапазоні спектра, що робить їх не залежними від зовнішнього освітлення. Джерело ІЧ-випромінювання (870 та 960 нм) використовується для контролю у відбитих ІЧП. Воно забезпечує перевірку наявності та розподілу метамерного барвника на поверхні банкноти. Джерело косо спрямованого 14-випромінювання (870 та 960 нм) використовується для контролю рельєфних елементів. Відеокомплекси забезпечують оперативну підготовку та друк експертного висновку з зображенням об'єкта, що досліджується, та зразка з графічними або текстовими вказівками ділянок, на які необхідно звернути увагу (друкування можна виконати на будь-якому принтері).

Зазначені відеокомплекси призначені для оснащення робочих місць експертів. Прилади для контролю справжності документів, грошових знаків та цінних паперів “Regula” (ТОВ "Аналітичні системи") для експертно-криміналістичної оцінки вказаних об'єктів. Наприклад, прилад “Regula 4005” дозволяє здійснювати контроль справжності паперових грошей на предмет: наявності ознак загальних засобів поліграфічного захисту; наявності флуоресцентних УФ-властивостей матеріалів банкноти; наявності магнітних якостей, ІЧ-захисту тощо. Його можна застосовувати автономно та у складі апаратно-дослідницького комплексу разом з комп'ютером.

Дуже цікавою здається мобільна лабораторія “Regula” для поглибленого оперативного контролю та експертно-криміналістичного встановлення справжності документів у польових умовах. Ця лабораторія дозволяє здійснити контроль наявності ознак захисту (технологічного, поліграфічного тощо) документів від підробки, його флуоресцентних якостей та відсутності магнітних міток, ознак часткової та повної підробки документів. Актуальним є те, що у цій моделі забезпечено можливість підключення до відеомонітора, відеомагнітофона та персонального комп'ютера.

Фірма "Вілдіс” відома цілою серією універсальних детекторів валют марки "Ультрамаг". Модельний ряд цих приладів дуже різноманітний за своїми можливостями, але особливе місце серед приладів для перевірки банкнот займають дослідницькі комплекси для тонкого аналізу образу грошового знака з використанням математичних методів. Експертний відеокомплекс, розроблений фірмою "Вілдіс", складається з різних наборів спеціалізованих міні-відеокамер для дослідження візуальних, 14- та магнітних захисних елементів (у тому числі кольорових). Цей відеокомплекс дозволяє оперативно проводити контроль захисних ознак грошових знаків шляхом візуального порівняння зі зразками з бази даних, здійснювати перехід з різних режимів вивчення, змінювати масштаб зображень та друкувати експертні висновки з зображеннями як фрагментів банкнот, що досліджуються, так і порівняльних зразків.

Візуалізатор "МагИК" вітчизняного виробництва ООО «Злис» дозволяє досліджувати грошові знаки в ІЧП, а також виявляти зображення, нанесені барвником, який містить феромагнітну компоненту.

У Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України для дослідження документів успішно використовується програмно-апаратний комплекс (ПАК) «ТЗД-34», розроблений РТФ НТУУ "КПИ". Цей комплекс призначений для забезпечення оптичних криміналістичних досліджень документів. Слід відмітити широкі функціональні можливості ПАК «ТЗД-34»: топологічні та топографічні дослідження матеріалів, якими нанесені зображення на банкнотах; спектральні дослідження характеристик матеріалів грошових знаків (поглинання, відображення, люмінесценція) у різних спектральних діапазонах (спостерігання в УФ-, синіх та видимих променях, у червоній та ІЧ-зоні, при освітленні лазерним джерелом, виявлення УФ- та ІЧ-люмінесценції); введення зображень у персональний комп'ютер та їх обробка з можливістю друку кольорових ілюстрацій на принтері у вибраному масштабі тощо. Вказані прилади та комплекси зручні у практичному застосуванні і дозволяють проводити якісні криміналістичні дослідження документів та ілюструвати проведені дослідження за допомогою принтерів.

Рекомендована література до розділу:

1.         Белкин Р.С. Криминалистическая знциклопедия. - М., 2000.

2.         Беляева Г.А., Калашников А.Н. Методьі технико-криминалистического исследования документов: Лекция. -Волгоград, 1987.

3.         Бирюков В.В., Коваленко В.В. Криминалистическое исследова-ние документов: Монография. - Луганск: РИО ЛИВД, 1999.

4.         Брайчевская Е.Ю. и др. Фотографические и физические методьі исследования вещественньіх доказательств. - М., 1962.

5.         Брайчевская Е.Ю., Зюськин Н.М. Осмотр документов. - К., 1967.

6.         Воробей О.В. Словник термінів техніко-криміналістичного до-слідження документів. - К.: НАВСУ, 2005.

7.         Гарчев П.И. История органов внутренних дел Украиньі и зару-бежньіх стран. - Симферополь, 1999.

8.         Гончаренко В.И., Бергер В.Е. Криминалистика и криминали-стьі.-К., 1989.

9.         Гусев А.А.. Применение диффузно-копировального метода при техническом исследовании документов // Методика кримина-листической зкспертизьі. - М., 1960. - Сб.1.

 

10.       Захарова Т.И., Сафроненко Т.И. Методьі технико-криминалистической зкспертизьі документов. // Зкспертная практика № 21. - М., 1983. - С. 12 - 17.

11.       Іщенко А.В. Методологічні проблеми криміналістичних нау-кових досліджень: Монографія / За ред. І.П. Красюка. - К., 2003.

12.       Криміналістика: Підруч. / За ред. П.Д.Біленчука. - 2-ге вид., випр. і доп. - К.: Атіка, 2001. - 544 с: іл.

13.       Криміналістичне документознавство: Практичний посібник / В.В.Бірюков, В.В. Коваленко, Т.П. Бірюкова, К.М. Ковальов; За заг.ред. В.В. Бірюкова - К., 2007.-332 с.

14.       Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-ІП // Ві-домості Верховної Ради (ВВР), 2001, № 25-26, с. 131.

15.       Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 № 1001-V // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1961, № 2 с. 15.

16.       Крилов И.Ф. В мире криминалистики. - Л., 1980.

17.       Лисиченко В.К. Криминалистическое исследование докумен-тов. -К., 1971.

18.       Про затвердження Настанови про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України: Наказ МВС України від 30.08.1999 № 682.

19.       Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 р. № 8.

20.       Про судову експертизу: Закон України від 25.02.1994 № 4038-ХП // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, № 28, с. 232.

21.       Про утворення Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ: По-станова Кабінету Міністрів України від 06.05.1998 № 617.

22.       Про утворення експертної служби Міністерства внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів України від 20.06.2000 № 988.

23.       Салтевський М.В. Криміналістика (у сучасному викладі): Підруч. - К.: Кондор, 2005.

24.       Советские криминалисти: Биобиблиографический справоч-ник / Сост. Т.В. Аверьянова и Н.Н. Льісов. - Нижний Новго-род, 1991.

25.       Судебно-техническая жспертиза документов. Общая часть. -М.,ВНИИСЗ, 1986.

26.       Теория и практика судебной жспертизи. - СПб.: Питер, 2003. - 704 с: ил. - (Серия «Закон и практика»).

27.       Технико-криминалистическая жспертиза документов: Курс лекций/ Под ред. В.Е.Ляпичева. - Волгоград: ВА МВД России, 2001. - 208 с.

28.       Зйсман А.А., Николайчик В.М. Физические методьі вьіявления невидимьіх текстов. - М., 1961.

29.       Знциклопедия судебной жспертизи I Под ред. Т.В. Аверьяновой, Е.Р. Россинской. -М., 1999.