1.3. Поняття, предмет, об’єкти та завдання судово-технічної експертизи документів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 

Загрузка...

Судово-технічна експертиза документів (СТЕД) - один з найпоширеніших родів судових криміналістичних експертиз.

Судово-технічна експертиза документів являє собою дослі-дження документа, яке проводиться у процесуальній формі та за до-рученням органу розслідування або суду, що має за мету визначення способу його виготовлення, встановлення наявності у ньому змін та способів їх внесення, виявлення невидимих записів, а також іденти-фікацію предметів і матеріалів, які використовувалися для виготов-лення документа або внесення до нього змін.

Предмет судово-технічної експертизи документів станов-лять факти і обставини, пов'язані з виготовленням документів, способом внесення у них змін, виявленням невидимих записів тощо, які встановлюються на основі спеціальних знань у галузі технічного дослідження (або інакше - техніко-криміналістичного дослідження) документів в передбаченому законом порядку.

У даному визначенні дається як змістовний, так і правовий бік СТЕД.

Кожна експертна галузь ґрунтується на відповідній галузі нау-кового знання. СТЕД ґрунтується на техніко-криміналістичному до-слідженні документів (останнє є частиною криміналістичної техніки і розвивається, використовуючи досягнення природничих (фізики та хімії) та технічних наук (наприклад, приладобудування)).

Основне (головне) завдання судово-технічної експертизи документів полягає у розробці нових методів (особливо експрес-методів, використання яких істотно підвищує ефективність дослі-дження і скорочує терміни виконання експертиз) і методик дослі-дження, що дозволяють розширити можливості СТЕД, збільшити чутливість уживаних методів та їх відтворюваність.

Таким чином, СТЕД має свій специфічний предмет, свої безпосередні об'єкти, самостійні завдання дослідження і комплекс методів, правомірно виділена у самостійний рід криміналістичної експертизи.

СТЕД взаємопов'язана з багатьма родами криміналістичних експертиз, зокрема з судово-трасологічною експертизою, кримі-налістичним дослідженням матеріалів, речовин та виробів з них, судово-почеркознавчою експертизою.

Об'єкти судової експертизи можна класифікувати за двома підставами: їх процесуальною природою (доказовим зна-ченням) і речовою природою.

За процесуальною природою серед об'єктів СТЕД можна виділити.

-          документи, предмети і речовини - носії доказової інфор-мації по кримінальних і цивільних справах;

-          документи, що засвідчують певні обставини, які мають значення для діяльності несудових установ і підприємств, а також для окремих громадян.

Більшість об'єктів СТЕД становлять документи, що залуча-ються до кримінальних справ. Вони поділяються на дві групи: та-кі, що перевіряються, і порівняльні.

Об'єкти, що перевіряються:

-          об'єкти, стосовність яких до справи визначається залежно від результатів експертизи (наприклад, у разі виявлення в процесі виробництва експертизи переробки цифр або технічної підробки підписів, у відомості вона буде визнана слідчим такою, що має доказове значення і залучена до кримінальної справи);

-          документи, що залучаються до справи відповідно до КПК України (наприклад, довідка, що засвідчує важливі для справи факти, у якій частина тексту не читається, і потрібно відновити зміст цієї частини);

-          документи - речові докази. Ця група об'єктів переважає у

практиці слідчих і експертних установ.

Порівняльні об'єкти-зразки:

-          надані експерту особою або органом, що призначив експе-

ртизу (поділяються на вільні, умовновільні і експериментальні);

-          виготовлені експертом у ході дослідження (про факт їх

виготовлення і результати проведення експериментів 3 ними екс-

перт зобов'язаний зазначити у своєму висновку).

За речовою природою серед об'єктів СТЕД можна виді-лити:

-          документи;

-          пристосування для виготовлення документів (повністю чи окремих фрагментів) або для внесення змін до раніше виготовле-них документів;

-          речовини для виготовлення документів або для внесення змін до раніше виготовлених документів.

Щодо  судово-технічної експертизи           документів

Д.Я.Мирський та О.А.Сахарова виділили три основні групи влас-них об'єктів: реквізити, матеріали документів та пристосування для їх виготовлення [90, с.З].

До реквізитів документа відносять:

-          відбитки друкарських форм (друкарського шрифту, ма-шинописного шрифту, штампів, печаток тощо);

-          рукописні тексти (записи у вигляді тексту, підпису, циф-рові та інші позначення);

-          фотознімки на документах (коли виникає припущення про заміну первинного фотознімка зображенням іншої людини);

-          позначення компостерів та інші відмітки, нанесені пер-форацією або іншим способом, крім відтисків друкарських форм, або такі, що нанесені від руки.

Матеріали документа:

-          основа документа (папір, картон, іноді інші матеріали);

-          фарбувальні речовини штрихів і відтиснень;

-          допоміжні речовини (клей, сургуч тощо);

-          коригувальні речовини (для виправлення технічних по-милок);

-          речовини, що закривають окремі фрагменти документа

(пляма, лінії закреслення тощо);

- залишки витравлювальних речовин. Пристосування для виготовлення документів (у повному об-сязі чи окремих його фрагментів) або для внесення змін у раніше виготовлені документи:

-          печатки, штампи;

-          друкарські пристрої, що належать до поліграфічної техні-ки (засоби великої і малої поліграфії);

-          друкарські машини та інші апарати;

-          знаряддя письма (пера, пишучі вузли стрижнів кулькових ручок, олівці, фломастери);

-          компостери, перфоратори і т.ін.;

-          знаряддя для механічного видалення штрихів.

Речовини для виготовлення документів або для внесення

змін у раніше виготовлені документи:

-          папір, картон та інші матеріали основи документа;

-          фарбувальні речовини, якими могли бути нанесені рекві-

зити документа (чорнило, паста, поліграфічна фарба, тонер, ма-

шинописна стрічка, копіювальний папір тощо);

-          коригувальні речовини;

-          луги, кислоти та інші реактиви, розчинники, які можуть бути використані для знебарвлення або змивання фрагментів до-кумента.

Іноді безпосереднім об'єктом вивчення може бути документ в цілому (наприклад, коли йдеться про встановлення способу йо-го виготовлення, ідентифікації цілого за частинами). Частіше те-хнічному дослідженню підлягають фрагменти документів. У цих випадках слідчі (суд) повинні в ухвалі (постанові) про призна-чення експертизи чітко визначити безпосередній об'єкт дослі-дження (наприклад, відбиток печатки чи текст). Це полегшує до-слідження, робить його цілеспрямованим і значно скорочує час проведення. Наприклад, якщо вимагається встановити, чи підда-вався зміні запис, розміщений на конкретній ділянці (вказана графа і рядок, де знаходиться цей запис у документі), то для ви-рішення питання експерту необхідно вивчити основу документа (папір, картон), фарбувальну речовину штрихів сумнівного запи-су і оточуючих записів.

Об'єктами СТЕД іноді стають і інші предмети, що не є ні документами, ні засобами їх виготовлення. Такі випадки мають

місце тоді, коли методики, розроблені для даного роду експертиз, придатні для вирішення поставлених стосовно цих об'єктів пи-тань з метою виявлення невидимих записів, що знебарвилися від часу і неналежних умов зберігання (дерев'яні кришки і ящики, тканина, солдатський ремінь, алюмінієва ложка з ледве помітни-ми видряпаними записами тощо). Подібні об'єкти, безперечно, не є типовими для СТЕД. Успіх дослідження будь-якого об'єкта ви-значається знанням його властивостей, вивчення ж властивостей шкіри, деревини, тканини, металу не входить у компетенцію цьо-го роду експертиз. I хоча поставлена перед експертами мета по-силити контраст між фоном і штрихами належить до компетенції СТЕД, подібні атипові об'єкти, досліджувані в рідкісних випад-ках, не можуть бути включені у систему її об'єктів.

Відбір об'єктів

Об'єкти, що перевіряються, надають на експертизу для ви-рішення як діагностичних, так і ідентифікаційних завдань.

Розв'язання діагностичних завдань часто не вимагає порів-няльного дослідження. Наприклад, для встановлення факту сти-рання, дописання або витравлення записів у документі, способу виготовлення кліше, виконання підпису з попередньою техніч-ною підготовкою, виявлення згаслих і невидимих записів достат-ньо надання на експертизу лише одного, призначеного для ви-вчення документа. Досліджуючи його, експерт дістає можливість відповісти на запитання, що цікавлять слідство (суд).

Проте не можна визнати правильною поширену думку, що порівняльні зразки взагалі не потрібні при вирішенні діагностич-них завдань. Практика останніх років свідчить про те, що для встановлення способу виготовлення акцидентної продукції, тру-дових книжок, документів, забезпечених спеціальними захисни-ми засобами (посвідчення водіїв транспортних засобів, паспортів, дипломів, грошових знаків тощо), механізму нанесення відбитків друкарських форм (набору, кліше, печаток, штампів, друкуючих пристроїв касових апаратів тощо) або часу виготовлення доку-мента, експерту необхідні зразки для порівняння.

Для визначення способу виготовлення документа потрібно надавати для порівняння однойменні документи з такими ж са-

мими вихідними даними, які є на документі, що перевіряється.

Для встановлення механізму нанесення відбитка печатки (штампа) слід надавати зразки, виготовлені з різною силою і на-прямом натиску, а також на різних за формою і твердістю повер-хнях. Тому необхідно відбирати по 5-8 зразків з урахуванням об-ставин, що впливають на відображення ознак, зокрема властивос-тей паперу документа.

Ще більш різноманітні вимоги пред'являються до порівня-льних зразків при вирішенні питання про час виготовлення доку-мента. Так, для визначення часу друкування машинописного до-кумента експерту мають бути надані зразки машинописних текс-тів, що відносяться до періоду, який цікавить слідство.

Окремо зупинимося на вимогах, що пред'являються до зраз-ків, які надаються для вирішення ідентифікаційних питань.

При ідентифікації печаток і штампів за їх відбитками разом з досліджуваними документами на експертизу надсилають 5-8 експериментальних відбитків печаток або штампів, що ідентифі-куються. Зразки мають бути різними за ступенем інтенсивності фарбування і на різній підкладці (м'якій, твердій). У протоколі отримання зразків або на аркуші паперу з відбитками необхідно вказати умови їх отримання. Якщо з моменту виготовлення дос-ліджуваного документа минуло багато часу (2-3 роки і більше), на експертизу доцільно надавати, крім експериментальних, також зразки відбитків, що належать до передбачуваного часу виготов-лення досліджуваного документа.

У разі ідентифікації друкарських машин за текстами разом з досліджуваними документами експерту мають бути надані зразки відтиснень шрифтів друкарських машин, на яких імовірно вико-нані документи. Такими зразками можуть бути:

-          машинописні тексти, виконані приблизно у той же період, коли був надрукований досліджуваний документ;

-          експериментальні зразки тексту, аналогічного за змістом, a також відтиснення всіх знаків шрифту, що є на даній машині; ба-жано, щоб зразки були надруковані до і після чищення шрифту.

Також мають бути повідомлені істотні обставини справи: чи не піддавалася машина ремонту в період між моментами вигото-влення досліджуваного документа і отримання експерименталь-

них зразків, чи не замінювався при цьому шрифт або окремі зна-ки тощо.

При ідентифікаційних дослідженнях документів, віддруко-ваних на апаратах, необхідно, як порівняльні матеріали, надавати зразки, віддруковані на апараті приблизно у той самий час, що й документ, а також експериментальні зразки (не менше 10 арку-шів). Крім того, слід додати довідку установи, якій належить апа-рат, про проведені з моменту виготовлення досліджуваного до-кумента ремонти (з зазначенням їх характеру) цього апарата.

При ідентифікації ножа паперорізальної машини зразком служить продукція, виготовлена на ній у період, що цікавить слідство. Необхідно враховувати, що ножі цієї машини часто (як правило, щодня) піддаються заточуванню. Тому у випадках, коли дата виготовлення досліджуваного об'єкта невідома, як зразок повинна бути надана щоденна продукція за певний відрізок часу.

При ідентифікації друкарської форми (набір з літер шрифту, стереотип, кліше) доцільно направляти на дослідження або дру-карську форму, що ідентифікується, або її відтиск на білому не-лінованому гладкому папері. Відтиск роблять за допомогою дру-карської фарби з сильним і слабим тиском на кліше при різній ін-тенсивності забарвлення. Забруднені друкарські форми після ви-готовлення зразків потрібно промити і з чистої форми виготовити ще деяку кількість відтисків.

Розглянемо деякі загальні правила збирання зразків ма-теріалів документа.

Усі зразки матеріалів (паперу, фарбувальних речовин) ма-ють надаватися у достатній кількості (за узгодженням з експер-том).

У випадках встановлення виконання записів чорнилом з пе-вної авторучки (чорнильниці) на дослідження потрібно направи-ти всі знайдені у підозрюваного авторучки, флакони та інші єм-ності, що містять чорнило або його залишки, а також документи, які могли бути виконаний даною авторучкою у різні періоди. Якщо записи виконані пастою для кулькової ручки, слід надавати ампули з пастою або її залишками.

Крім документів і матеріалів, об'єктами СТЕД можуть бути предмети (пристосування, механізми), за допомогою яких доку-менти виготовляються. Ці предмети стають об'єктами досліджен-

ня, як правило, при постановці перед експертом ідентифікаційних завдань, переважно при дослідженні відтисків друкарських форм. Досліджуючи самі предмети, що ідентифікуються, крім їх відтис-ків, експерт має можливість повніше виявити ідентифікаційні ознаки, безпосередньо вивчити слідоутворювальну поверхню, ва-ріювати умови відображення цих ознак на папері при виготов-ленні експериментальних відтиснень.

Об'єктами СТЕД є, окрім друкарських форм, також друкар-ські машини та інші знакодрукуючі апарати (телеграфні, касові, рахунково-фактурні), поліграфічна техніка (не лише набори, клі-ше, стереотипи, лінотипні рядки, але й матриці, ножі папероріза-льних машин, вузли машин брошурувань, селенові пластини і ба-рабани електрофотографічних апаратів). Дуже бажано надати ек-сперту можливість безпосередньо досліджувати всі ці предмети, якщо потрібно їх ідентифікувати.

Деякі пристосування і механізми не залишають слідів своїх поверхонь на документах, але забезпечують певні умови слідоут-ворення у процесі контакту кліше з документом. Якщо такі прис-тосування не громіздкі, їх також слід направляти на експертизу з метою отримання експериментальних зразків в тих самих умовах, у яких був виготовлений досліджуваний документ. Наприклад, вірно вчинив слідчий, коли надав на експертизу разом з підроб-леними дипломами, металевими кліше і ручний прес, вилучений у обвинуваченого. Експерт, змінюючи тривалість і силу тиску преса на кліше, виготовив експериментальні зразки з ознаками, що дозволили провести ідентифікацію.

На сучасному рівні розвитку експертизи збирання деяких зразків (у першу чергу, зразків електрофотографічної продукції, текстів, віддрукованих на друкарських машинах, матеріалів до-кументів) слідчий повинен проводити лише з участю фахівців у галузі СТЕД. Вони можуть надати допомогу слідчому не тільки у відборі зразків, але і у визначенні необхідного об'єму матеріалів, що надаються на експертизу.

У даний час в експертних підрозділах створюються інфор-маційні фундації зразків (колекції зразків): друкарських і маши-нописних шрифтів, матеріалів письма (чорнила, паст для кулько-вих ручок), матеріалів основи документів (папір різного спожи-вацького призначення) і фотопапір (різних партій і призначення).

Ці об'єкти успішно використовуються при вирішенні класифіка-ційних, ідентифікаційних і діагностичних завдань.

Документи, що перевіряються, як і всі об'єкти експертизи, вимагають дбайливого поводження з ними. Багаторічною прак-тикою роботи експертів і слідчих вироблені найбільш доцільні правила, що переслідують мету збереження документів у незмін-ному вигляді (в якому вони були вперше знайдені при розсліду-ванні кримінальної або цивільної справи). Зміна зовнішнього ви-гляду і окремих властивостей документа, що перевіряється, мо-жуть ускладнювати або зробити неможливим встановлення дока-зових фактів за допомогою СТЕД.

Схему послідовності огляду документів - речових доказів див. іл. А1. у додатках.

Основні правила поводження з документами, що переві-ряються:

-          зберігати документи необхідно в окремих конвертах (паке-тах), а не підшивати до матеріалів справи. Всі написи на конверті робляться до розміщення у ньому документа. Перегинати і скла-дати документи можна лише по наявних складках;

-          не можна робити поміток, наприклад, обводити або підк-реслювати якийсь фрагмент ні на лицьовьій, ні на зворотньій сто-роні, за винятком відмітки у вигляді відбитку штампу установи (хоча і це не бажано). Він наноситься самим експертом на вільній від записів ділянці документа, причому лише після проведення всього об'єму досліджень;

-          оберігати документи від дії світла, вологи, високої темпе-ратури, щоб уникнути істотних змін їх властивостей. При переси-ланні на експертизу документ поміщають між аркушами щільного паперу, що перешкоджає дії високої температури при нанесенні сургучної печатки і запобігає можливості випадкового приклею-вання документа до конверта. Запечатаний пакет не слід проши-вати;

-          при огляді необхідно користуватися пінцетом (за винятком огляду спалених і дуже старих документів), щоб не забруднити документи і не залишити відбитків пальців;

-          крихкий або розірваний документ вилучають за допомогою гумової груші або іншого пристосування, що використовує принцип "вакуум-підсосу", або ж наелектризованих предметів

(шматочка грамплатівки, ебонітової палички, оргскла і т.ін.), по-тім розмістити між скельцями або між прозорими плівками і ока-нтувати їх липкою стрічкою, лейкопластиром або ізоляційною стрічкою. Такі документи забороняється наклеювати на основу, оскільки клеюча речовина не лише змінює зовнішній вигляд до-кумента, а й нерідко істотно впливає на властивості його матеріа-лів;

- особливої обережності дотримуватися при поводженні зі спаленими документами, оскільки такі об’єкти легко руйнуються. Обвуглені документи можна переміщати за допомогою наелек-тризованого аркуша целулоїду або скляної трубочки, сполученої з гумовою грушею. Спалені документи перед транспортуванням з метою надання еластичності необхідно обробити 15%-ним роз-чином гліцерину у воді чи мінеральними оліями, або сумішшю цих олій з бензином. Для нанесення вказаних речовин документ розміщують на скельці та обробляють ними за допомогою м'яко-го пензлика або пульверизатора, отвір розпилювача якого спря-мовують вгору (дощовий ефект). Після цього документи розмі-щують у ваті, прикривають тонким папером, а потім кладуть у картонну коробку.

Завдання судово-технічної експертизи документів

Під завданням розуміють поставлену експертом перед со-бою мету, зумовлену питаннями, сформульованими слідчим (су-дом). Зміст кожного завдання визначається можливостями дослі-дження безпосередніх об'єктів конкретного роду (виду) експерти-зи. Єдина класифікація завдань СТЕД відсутня, але видається більш зручною їх класифікація за ступенем спільності, відповідно до якої завдання поділяються на основні (загальні), спеціальні і конкретні. Основні характеризують предмет роду експертизи, спеціальні - п–едмет виду експертизи, що входить до певного ро-ду, конкретні безпосередньо питання, поставлене слідчим (су-дом) перед експертом.

До основних (загальних) завдань СТЕД належать:

1)         визначення способу виготовлення документа;

2)         встановлення факту і способу зміни змісту документа;

3)         відновлення погано видимих і невидимих записів;

4)         відновлення первинного виду документа;

5)         визначення часу виготовлення документа;

6)         ідентифікація знарядь, засобів, обладнань і матеріалів, що застосовувалися для виготовлення документа, а також його вико-навця.

Перелічені основні завдання визначають зміст предмета СТЕД на сучасному етапі її розвитку. Кожне основне завдання об'єднує кілька спеціальних завдань, що визначають відповідний вид експертизи. Наприклад, перше основне завдання - визначен-ня способу виготовлення документа - включає спеціальні завдан-ня щодо встановлення його виготовлення: рукописним спосо-бом; за допомогою знакодрукуючих апаратів; поліграфічним способом; засобами репрографії; фотографічним способом.

Конкретні завдання, поставлені стосовно рукописних за-писів щодо визначення:

-          яким пишучим приладом (наприклад, кульковою або пе-

ровою ручкою) виконаний текст документа або підпис;

-          виконаний текст графітним олівцем або через чорний ко-піювальний папір;

-          чи не виконані записи з попередньою олівцевою підготов-кою;

-          чи не виконані підписи за допомогою копіювання;

-          якими властивостями володіла підкладка, на якій знаходи-вся документ при його виготовленні (м'яка або тверда, гладка або шорстка, пориста, чиста або забруднена тощо);

документів, віддрукованих на знакодрукуючих апаратах, щодо встановлення:

-          чи не на друкарській машині надруковані досліджувані до-

кументи;

-          чи не надрукований документ на контрольно-касовому

апараті;

-та інші завдання.

За метою дослідження всі завдання СТЕД поділяються на ідентифікаційні, діагностичні і класифікаційні.

Ідентифікаційні завдання складають дослідження з метою ототожнення:

-          конкретних технічних засобів, що використовуються для

виготовлення документів або їх фрагментів (друкарських машин,

касових апаратів, печаток, штампів, розмножувальної техніки, перових і кулькових ручок, олівців тощо);

-          цілого за його частинами (відновлення документа за шмат-ками паперу тощо);

-          матеріалів (папір, картон, пасти для кулькових ручок, чор-нила тощо), використаних для виготовлення документа;

-          виконавця машинописного документа.

Діагностичні завдання спрямовані на встановлення:

-          способу виготовлення документа або його фрагментів (по-ліграфічний, фотографічний, рукописний), факту і способу зміни первісного змісту документа (дописка, підчистка, додруковуван-ня, травлення тощо);

-          первісного змісту документа (відновлення первісних запи-сів та зображень);

-          давнини виготовлення документа (абсолютної, відносної), у тому числі хронологічної послідовності нанесення штрихів, які перетинаються;

-          джерела походження документа (матеріалів, що застосову-валися для його виготовлення) за ознаками, що характеризують умови зберігання або використання.

У криміналістичній практиці зустрічаються також класифі-каційні завдання, коли важливо (особливо на початковій стадії розслідування) встановити клас, тип, марку копіювально-множильного апарата, матеріалу документа тощо.